ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року Справа № 924/450/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Крейбух О.Г.
при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Волочиського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2023 (повний текст - 26.07.2023) у справі №924/450/23 (суддя Гладюк Ю.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни, м.Волочиськ
до Волочиського районного споживчого товариства, м.Волочиськ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Підприємство споживчої кооперації "СТ КООП 2015 ПЛЮС", Хмельницька обл., м.Волочиськ
про визнання недійсною та скасування постанови зборів членів споживчого товариства
за участю представників:
позивача - Коваль Л.В.; Кордас Ж.А.;
відповідача та третьої особи - Коновалов М.А.;
ВСТАНОВИВ
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.07.2023 у справі №924/450/23 задоволено позов Фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни до Волочиського районного споживчого товариства, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Підприємство споживчої кооперації "СТ КООП 2015 ПЛЮС". Визнано недійсною та скасовано постанову четвертих зборів уповноважених членів Волочиського районного споживчого товариства п'ятого скликання від 24.02.2021 "Про подальше використання нежитлового приміщення ресторану "Дружба", що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а у зв'язку з закінченням терміну дії оренди". Стягнуто з Волочиського районного споживчого товариства на користь Фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни 2684 грн судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Волочиське районне споживче товариство звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
В скарзі апелянт зокрема зазначає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту. Не застосування судом закону, який підлягав застосуванню, полягає в тому, що до спірних правовідносин щодо захисту передбаченого частиною другою статті 777 Цивільного кодексу України переважного права наймача (орендаря) на придбання предмета найму (оренди) за аналогією закону підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 362 цього Кодексу, яка регулює подібні правовідносини, а саме - визначає порядок захисту переважного права співвласника майна на придбання частки іншого співвласника при її відчуженні останнім.
Зазначає, що із змісту позовних вимог, вбачається, що позивач, посилаючись на його (як орендаря) порушене переважне право на викуп об'єкта оренди, оскаржує постанову, яка стосується нерухомого майна, відмінного від об'єкта оренди.
Апелянт також стверджує, що всупереч висновку суду першої інстанції, приєднання відповідачем до приміщень ресторану „Дружба" додаткового приміщення не відбувалось взагалі і щодо цього відсутні будь-які докази в матеріалах справи.
Констатуючи, що різниця в площі свідчить лише про дві частини одного цілого, суд підтверджує не ідентичність об'єктів, вказаних в договорі та в оскаржуваній постанові.
Апелянт вважає, що рішення в частині про продаж об'єкта нерухомості, стосується розпорядження нежитловим приміщенням, ресторану «Дружба», загальною площею 433,1 кв.м. (цілий об'єкт). При цьому, об'єктом оренди є 70/100 частин нежитлової будівлі, ресторан «Дружба» (приміщення площею 361,6 кв.м.).
На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2023 у справі №924/450/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
22.08.2023 від Фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження.
Листом від 22.08.2023 матеріали справи витребувано з господарського суду Хмельницької області.
25.08.2023 матеріали справи надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 апеляційну скаргу Волочиського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2023 у справі №924/450/23 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
12.09.2023 до суду від Волочиського районного споживчого товариства надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення (лист від 08.09.2023).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023, зокрема, поновлено Волочиському районному споживчому товариству строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2023 у справі №924/450/23, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 25.10.2023 об 11:30год.; запропоновано позивачу у строк до 06.10.2023 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.
09.10.2023 від Фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни надійшов відзив на апеляційну скаргу (лист від 06.10.2023).
У відзиві позивач звертає увагу, що відповідачем заявлялись доводи в суді першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не вірно обраний спосіб захисту, однак, такі доводи були спростовані в судовому провадженні, оскільки саме визнанням недійсною спірної постанови, позивач відновлює своє право викупу орендованого майна. Скасування спірної постанови відновило право ОСОБА_1 на першочерговий викуп орендованого приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Також звертає увагу, що передбачивши в оскаржуваній постанові можливість продажу ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » лише з внутрісистемного аукціону, Волочиське районне споживче товариство взагалі порушило право ОСОБА_1 на придбання цього ресторану в будь-який спосіб, оскільки договір оренди передбачав право ОСОБА_1 придбати ресторан без аукціону, натомість оскаржувана постанова передбачає продаж лише на внутрісистемному аукціоні.
Враховуючи те, що повідомлення №12 від 24.02.2021 визнано судом недійсним, тому на момент проведення аукціону з продажу ресторану «Дружба» на підставі оскаржуваної постанови договір оренди між ОСОБА_1 та Волочиським районним споживчим товариством був дійсним, а тому Коваль Л.В. мала бути залучена до продажу ресторану «Дружба», однак, оскаржуваною постановою її право на участь в придбані ресторану було обмежено вимогами внутрісистемного аукціону.
Як правомірно встановив суд першої інстанції, спірне питання стосується приміщення площею 361,6кв.м. до якого в подальшому Волочиське районне споживче товариство додатково приєднало ще частину приміщення, які всі мають єдину адресу, м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а, тобто існує єдина адреса. Наведення підтверджень ідентичності ресторану «Дружба» з площею 361,6кв.м. та площею 433,1кв.м. доводилось до відома суду в відповіді на відзив.
В новостворений ресторан «Дружба» площею 433,1 кв.м увійшов орендований нею ресторан «Дружба» площею 361,6кв.м, а також приміщення площею 71,5кв.м, яке перебувало в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Коваль і партери».
Позивач звертає увагу, що судом у справі №924/882/21 було встановлено, що орендодавцем (Волочиським районним споживчим товариством) за договором оренди відчужено об'єкти оренди (в тому числі - частину ресторану «Дружба» загальною площею 71.5кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), який є частиною нежитлового приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 433,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та яке Волочиським районним споживчим товариством відчужено (продано) за договором купівлі - продажу від 14.04.2021 Підприємству споживчої кооперації «СТ КООП 2015 ПЛЮС».
На підставі викладеного просить суд апеляційної інстанції скаргу Волочиського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2023 у справі №924/450/23 залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Ухвалою від 25.10.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 22.11.2023 о 12:30 год.
22.11.2023 від Фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни надійшли письмові пояснення по справі, у яких роз'яснює яким чином утворилась частка права власності Волочиського районного споживчого товариства в розмірі 100% (1 часка) та площею 433,1 кв.м ресторану «Дружба» в м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а, і що наявний один і той самий об'єкт нерухомого майна, який був поділений на частки з послідуючим оформленням права власності на таку частку як одну цілу.
До письмових пояснень позивачем долучено ряд документів, які відсутні в матеріалах справи, а саме: договір про поділ нежитлової будівлі ресторану «Дружба» від 21.02.2021 реєстр.№168; договір купівлі - продажу частки будівлі від 01.02.2021 реєстр №326; довідку Волочиської міської ради №02-08-16/104 від 27.01.2021.
Щодо вказаних доказів, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено з ч.ч.1-5 ст.80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
У розумінні наведених положень, докази мають бути подані позивачем одночасно з поданням позовної заяви у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.
Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Скаржник не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості подання цих додаткових доказів до суду першої інстанції.
Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).
Надані позивачем докази існували станом на час розгляду справи у суді першої інстанції та ухвалення рішення. Натомість, позивач не повідомляв суд першої інстанції про неможливість подання таких доказів у встановлений законом строк з об'єктивних причин для існування можливості встановлення судом додаткового строку для подання доказів.
З огляду на вказане, колегія суддів не приймає до уваги подані позивачем докази.
У судових засіданнях суду апеляційної інстанції 25.10.2023 та 22.11.2023 представник відповідача та третьої особи Коновалов М.А. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2023 у справі №924/450/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача Кордас Ж.А. та позивач ФОП Коваль Л.В. заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, а також надали пояснення по справі. Просили суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2023 у справі №924/450/23 залишити без змін.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
За свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18.08.2004 за Волочиським районним споживчим товариством зареєстровано приватну власність на нежитлову будівлю ресторан „Дружба" у м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а.
24.12.2015 Волочиське районне споживче товариство звернувся до голови спілки споживчих товариств Хмельницької області листом №123 у якому просило надати дозвіл на укладення довгострокового (п'ятирічного) договору оренди частини приміщення ресторану „Дружба" в м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а, площею 361,6 м.кв. з ПП Коваль Л.В. з подальшим їх викупом.
14.01.2016 постановою правління спілки товариств Хмельницької області №4 погоджено передачу в оренду строком на п'ять років частини приміщення ресторану „Дружба" площею 361,6 м.кв., що розташоване в будівлі № 7а по вул.Незалежності м.Волочиськ. В разі прийняття рішення про передачу вказаного майна в оренду вищим органом управління Волочиського Рай СТ або уповноваженим ним органом в договорі оренди можливо передбачити право викупу зазначеного приміщення після закінчення терміну дії договору за ціною, що визначена на підставі висновку оцінки на момент викупу.
18.01.2016 постановою №8 правління Волочиського Рай СТ вирішено укласти з ФОП Коваль Л.В. з п'ятирічним терміном дії договір оренди частини приміщення ресторану „Дружба" в м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а площею 361,6 м.кв.
16.03.2016 між Волочиським Районним споживчим товариством Хмельницької ОСС (орендодавець) та Коваль Л.В. (орендар) укладено договір оренди приміщення, відповідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування 70/100 частини нежитлової будівлі, ресторан „Дружба", що розташований в м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а, Хмельницька обл. на строк, вказаний у п.4.1. договору. В оренду передається приміщення площею 361,6 кв.м.
Згідно п.4.1. договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє протягом п'яти років, а саме з 16.03.2016 до 16.03.2021.
За пунктом 7.1.11 орендар має право викупити орендоване приміщення після закінчення терміну дії договору за ціною, що визначена на підставі висновку суб'єкта оцінювання на дату викупу.
17.03.2016 сторони підписали акт прийому-передачі, в силу якого позивачу передано у користування частину приміщення ресторану „Дружба" в м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а, площею 361,6 м.кв.
В заяві, яка адресована відповідачу, позивач просив дозволити добудувати 2 поверх ресторану „Дружба". Заява містить завірену підписом резолюцію - дозволяю добудову приміщення ресторану „Дружба".
Також позивач подав заяву про надання дозволу на проведення капітального ремонту приміщення ресторану „Дружба" по вул.Незалежності, 7а на суму 2000000 грн. Заява містить підписану резолюцію - надаю дозвіл на проведення ремонту приміщення ресторану „Дружба" 24.05.2016.
31.05.2016 прийнято постанову 57 правління Волочиського Рай СТ, якою дозволено орендарю ресторану „Дружба" ФОП Коваль Л.В. встановити літній майданчик ресторану „Дружба" в м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а, провести роботи з його модернізації та переобладнання в зразковий конкурентоспроможний стан.
28.03.2019 сторони уклали додаткову угоду до вище відміченого договору, яка стосується зміни розміру орендної плати.
У справі наявна постанова правління спілки споживчих товариств області №72 від 09.10.2020, якою внесені зміни до постанови правління спілки споживчих товариств Хмельницької області №4 від 14.01.16, саме п.2 наступного змісту: «У разі прийняття рішень про передачу вказаного майна в оренду вищим органом управління Волочиського Рай СТ або уповноваженим ним органом в договорі оренди можливо передбачити право викупу зазначеного приміщення після закінчення терміну дії договору за ціною, що визначена на підставі висновку оцінки на момент викупу» виключити з даної постанови.
28.10.2020 між відповідачем (орендодавець) та ТОВ „Юридична компанія Коваль В.В. і партнери" (орендар) укладено договір оренди №36 в силу якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування частину приміщення ресторану „Дружба" площею 71,5 м.кв. за адресою: м.Волочиськ, вул. Незалежності, 7а.
01.02.2021 між відповідачем та ФОП Терещенко В.В., укладено договір за яким відповідач доручає, а оцінювач приймає на себе обов'язки щодо виконання роботи по дослідженню про виділення в натурі часток майна будівлі ресторану „Дружба" площею 456,2 кв.м. Волочиського Рай СТ в Хмельницькій області, м.Волочиськ, вул.Незалежності 7а
03.02.2021 між відповідачем та ОСОБА_2 укладено договір про поділ нежитлової будівлі, згідно з яким сторони (співвласники) домовилися про поділ нежитлової будівлі ресторан „Дружба" в натурі кожній стороні, відповідно до їх часток в спільному майні. Нежитлова будівля ресторан „Дружба" площею 456,2 м.кв., у АДРЕСА_1 належить співвласникам на праві власності: відповідачу - 95/100 частки будівлі, реєстраційний №2279026868209; стороні 2 - ОСОБА_2 - 5/100 частки будівлі, реєстраційний №2279026868209.
09.02.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання договору купівлі-продажу приміщення 70/100 частини нежитлової будівлі ресторану „Дружба" площею 361,6 кв .м. що розташоване в м. Волочиськ, вул. Незалежності, 7а.
Листом №9 від 12.02.2021, адресованим позивачу, відповідач доводить до відома, що договір оренди ресторану закінчується 16.03.2021 та поновлюватися не буде, що є підставою до його припинення. Через це, відповідач просить передати нежитлове приміщення та інше майно за договором від 16.03.2016 та розрахуватися по оренді.
В заяві від 16.02.2021, поданій відповідачу, позивач наголошує ще раз, що він хоче скористатися своїм правом викупу приміщення. Просить повідомити час, місце де буде укладено договір купівлі-продажу приміщення.
Листом від 24.02.2021 №11 голова правління РАЙСТ просить голову спілки споживчих товариств області надати погодження на продаж з аукціону приміщення ресторану „Дружба" за адресою: Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Незалежності 7а площею 433,1 м.кв. До листа подано перелік об'єктів основних засобів по Волочиському Рай СТ, які пропонуються до продажу і Економічне обґрунтування об'єкту який пропонується до продажу.
24.02.2021 прийнято постанову четвертих зборів уповноважених членів Волочиського районного споживчого товариства п'ятого скликання, якою: розірвано договір оренди частини нежитлового приміщення ресторану „Дружба", що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а, посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А. за №910 від 16.03.2016 у зв'язку з несплатою орендарем ОСОБА_1 орендної плати протягом трьох місяців підряд; надано дозвіл правлінню провести внутрісистемний продаж з аукціону нежитлового приміщення, ресторану „Дружба", що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а, площею 433,1 кв.м.
В повідомленні №12 від 24.02.2021 відповідач вказує (адресовано позивачу), що: розриває укладений з позивачем договір оренди приміщення від 16.03.2016, посвідчений Гадайчук Є.А., приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу; доводить до відома, що договір є розірваним з моменту одержання позивачем вказаного повідомлення; вимагає протягом доби з дати розірвання договору повернути орендодавцю орендоване приміщення і інше майно.
Листом від 03.03.2021 №13 відповідач повідомив позивачу, що надати запитуваний договір купівлі-продажу приміщення 70/100 частини нежитлової будівлі ресторану „Дружба" м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а немає можливості в зв'язку з його відсутністю.
Постановою №22 від 05.03.2021 правління спілки споживчих товариств області надало згоду правлінню Волочиського Рай СТ на внутрісистемний продаж нежилого приміщення ресторану „Дружба" площею 433,1 м.кв. на вул.Незалежності, 7а.
В заяві від 05.03.2021, адресованій відповідачу, позивач відмічає - фактично орендарем ресторану „Дружба" використовувалась площа 346,8 м.кв. Кімнату площею 14,8 кв.м. використовував підприємець Бачков І.П. Враховуючи відмічене, позивач просить повернути надмірно виплачені кошти та збитки за невикористану площу.
Листом №15 від 15.03.2021 відповідач повідомляє позивачу, що на підставі розірвання договору оренди, про що позивач повідомлений, зобов'язання сторін у тому числі з приводу викупу ресторану, вважаються припиненими.
Листом від 16.03.2021 (повторно відповідачу) позивач зазначає, що має бажання скористатись своїм правом на викуп ресторану.
За протоколом проведення внутрісистемного аукціону від 25.03.21 організатор - спілка споживчих товариств Хмельницької області провів аукціон по об'єкту - нежитлове приміщення ресторану „Дружба" площею 433,1 м.кв. Волочиського Рай СТ за адресою: Хмельницька обл., м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а. Переможцем торгів стало ПСК „СТ КООП 2015 Плюс".
14.04.2021 між відповідачем (продавець) та ПСК „СТ КООП 2015 Плюс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення згідно з яким продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежитлове приміщення ресторан „Дружба" площею 433, 1 м.кв. за адресою: Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Незалежності, 7а.
За витягом з держреєстру речових прав на нерухоме майно від 14.04.2021 - 16.03.2016 зареєстровано право користування (оренди) відносно об'єкта 70/100 частини будівлі пл.361,6 м.кв. за договором оренди №910 від 16.03.2016, видавник - приватний нотаріус Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А. Строк оренди до 16.03.2021 з правом викупу після закінчення договору. Орендар - Коваль Л.В., орендодавець - Вололчиське РСТ. 13.04.2021 запис про припинення іншого речового права.
22.04.2021 між ТОВ „Експо Проперті Груп" (іпотеко держатель) та ПСК „СТ КООП 2015 Плюс" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.1.4 договору в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця перед іпотекодержателем в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.
За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця що виникають з договору позики від 18.03.2021 №18/03-2021, укладеного в простій письмовій формі між іпотекодержателем та іпотекодавцем за умовами якого іпотекодавець, як позичальник, зобов'язаний повернути іпотеко держателю, як позикодавцю усю суму позики, а саме гроші у сумі 5300000 грн та проценти.
В забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань, визначених п.1.2. Договору, іпотекодавець надає в іпотеку нерухоме майно - нежиле приміщення ресторан „Дружба", площею 433,1 м.кв., в Хмельницькій обл., м. Волочиськ, вул. Незалежності, 7а.
22.04.2021 третя особа направила позивачу вимогу №2204/20-01 де просить усунути перешкоди в здійсненні третьою особою, як власником, права користування нежитловим приміщенням - ресторан „Дружба", що знаходиться в м.Волочиськ, вул.Незалежності 7а, шляхом звільнення цього приміщення від майна позивача та персоналу протягом однієї доби після отримання вимоги. Докази направлення вимоги - опис вкладення та поштова накладна від 23.04.21.
Таку ж вимогу направлено ТОВ „Юридична компанія Коваль В.В. і партнери" (відносно приміщення 71,5 м.кв.). Також подано докази направлення.
17.11.2021 господарським судом Хмельницької області ухвалено рішення по справі №924/564/21 за позовом ПСК „СТ КООП 2015 Плюс" до ФОП Коваль Л.В. про виселення, яким позов задоволено. Виселено ФОП Коваль Л.В. з нежитлового приміщення ресторану „Дружба" площею 433,1 кв.м за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, м.Волочиськ, вул. Незалежності, 7а.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 у справі №924/564/21 вищевказане рішення господарського суду Хмельницької області залишено в силі.
20.12.2021 господарським судом Хмельницької області ухвалено рішення по справі №924/882/21 за позовом ПСК „СТ КООП 2015 Плюс" до ТОВ „Юридична компанія Коваль В.В. і партнери" про виселення з нежитлового приміщення ресторану „Дружба", що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а, яким позов задоволено. Виселено ТОВ „Юридична компанія Коваль В.В. і партнери" з нежитлового приміщення ресторану „Дружба" (площа 71,5 кв.м), що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а
21.06.2022 господарським судом Хмельницької області ухвалено рішення по справі №924/149/22 за позовом ФОП Коваль Л.В. до Волочиського РСТ про визнання недійсною з моменту вчинення додаткову угоду від 28.03.2019 до договору від 16.03.2016 (про зміну орендної плати за спірне приміщення), яким в позові відмовлено.
31.08.2022 господарським судом Хмельницької області ухвалено рішення по справі №924/202/22 за позовом ФОП Коваль Л.В. до Волочиського РСТ про визнання недійсним одностороннього правочину щодо відмови від договору оренди приміщення та його розірвання, вчинений Волочиським Рай СТ, та оформлений повідомленням №12 від 24.02.21 (де відповідач повідомляє про розірвання договору оренди спірного приміщення), яким позов задоволено, визнано недійсним односторонній правочин щодо відмови від договору оренди приміщення та його розірвання, вчинений Волочиським Рай СТ та оформлений повідомленням від 24.02.2021 №12. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 в справі №924/202/22 рішення господарського суду Хмельницької області від 31.08.2022 в цій справі залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 22.06.23 у справі №924/202/22 відмовлено Волочиському Рай СТ в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного суду від 23.01.23 та рішення господарського суду Хмельницької області від 31.08.22 в справі №924/202/22. Відмовлено Волочиському Рай СТ у відкритті касаційного провадження в справі №924/202/22.
Листом №3656/102-23 від 24.04.2023 відділ поліції №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, адресованому позивачу відмічено, що поліція не заперечує на використанні показів ОСОБА_3 , зафіксованих в протоколі допиту свідка від 28.12.2022 при захисту прав позивача у господарському судочинстві.
В протоколі допиту свідка від 28.12.2022 ОСОБА_3 останній пояснив - на АДРЕСА_1 в нього є магазин „Господарські товари". По АДРЕСА_1 знаходиться приміщення ресторану „ ІНФОРМАЦІЯ_1 " яке, як відомо свідку з 2016 року орендує ФОП Коваль Л.В. В приміщенні ресторану „ ІНФОРМАЦІЯ_1 " з тильної сторони за кухнею і кладовою є кімната розміром біля 14 м.кв., яку свідок орендує приблизно з 2016 року. Орендує він вказане приміщення на підставі договору з Волочиським рай СТ, власником приміщення. Орендну плату він сплачував регулярно. Стверджувати що в нього збереглася копія договору ОСОБА_3 не може. Оренду він сплачував представнику Рай СТ, який приходив до ОСОБА_3 у магазин. Проте, вже приблизно біля року до нього ніхто з представників Рай СТ за оплатою не приходив, тому він її не сплачував.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ПСК „СТ КООП 2015 Плюс" знаходиться у стані припинення з 09.06.2021. Серед засновників підприємства: ОСОБА_4 , СТ „СТ КООП 2015", засновники станом на 12.03.21 - кінцевий беніфіціарний власник - ОСОБА_5 , СТ „СТ КООП 2015", станом на 27.06.22 - СТ „СТ КООП 2015", кінцевий беніфіціарний власник - ОСОБА_6 .
Також, у матеріалах справи наявні: заява від 15.02.2019 позивача, адресована Голові Волочиської ОТГ; акт №1 від 15.03.2019 про встановлення в приміщенні ресторану „Дружба" пошкодження ділянки покрівлі, забиття сміттям водозабірних воронок, не влаштування захисним ковпаками обрізних витяжок, пошкодження покрівлі альтанки; пропозицію позивача, адресовану відповідачу від 02.03.2021 з'явитися до приватного нотаріуса та укласти основний договір купівлі-продажу нерухомого майна (ресторан „Дружба") в м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а.; організаційна структура членів системи споживчої кооперації спілки споживчих товариств Хмельницької області на 25.03.2021; адвокатський запит від 04.11.2022 до відповідача про надання інформації із доказами надіслання (опис, накладна, трекінг); копії судових рішень в справах №№924/169/22, 924/565/21, 924/952/21, 924/963/21, 924/266/21, 924/951/21, де учасниками процесу є ПСК „СТ КООП 2015 Плюс", Волочиське РСТ, ТОВ „Експо Проперті Груп", представником яких є Коновалов М.А.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожен також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують положенням статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.
Згідно з ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як передбачено п.10 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Отже, право на оскарження постанови зборів уповноважених членів Волочиського районного споживчого товариства випливає з вище наведених норм.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, за договором оренди від 16.03.2016 є орендарем частини (70/100) нежитлової будівлі ресторан „Дружба", у Хмельницькій обл., м. Волочиськ, вул. Незалежності, 7а., площею 361,6 квадратних метри. Строк договору з моменту його підписання та нотаріального посвідчення до 16.03.2021.
При цьому, згідно п.7.1.11 договору орендар має право викупити орендоване приміщення після закінчення терміну дії договору за ціною, що визначена на підставі висновку суб'єкта оцінювання на дату викупу.
Як видно зі змісту спірної постанови, вона приймалась на підставі того, що як вказано в абз.1 і 2 - станом на сьогодні (24.02.2021 - дата постанови) заборгованість ОСОБА_1 за договором оренди від 16.03.2016, посвідченого приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А. за №910 становить більше трьох місяців підряд.
У зв'язку з цим постановлено:
1. Розірвати договір оренди частини нежитлового приміщення ресторану „Дружба", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А. за № 910 від 16.03.16 у зв'язку з несплатою орендарем ОСОБА_1 орендної плати протягом трьох місяців підряд;
2. Надати дозвіл правлінню провести внутрісистемний продаж з аукціону нежитлового приміщення, ресторану „Дружба", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 433,1 кв.м.
Цього ж дня 24.02.2021, відповідач направив позивачу повідомлення №12, про те, що станом на 24.02.2021 позивач не вніс орендну плату протягом трьох місяців підряд за січень - березень 2021 року. Отже, відповідач розриває укладений з позивачем договір від 16.03.2016, посвідчений Гадайчук Є.А. приватним нотаріусом під №910. Вказує, що договір є розірваним з моменту одержання позивачем даного повідомлення. Також вимагає звільнити приміщення.
У подальшому, в силу договору купівлі-продажу від 14.04.2021, відповідач продав нежитлове приміщення ресторан „Дружба" площею 433,1 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 . ПСК „СТ КООП 2015 Плюс".
Тобто, підставою для розірвання договору №910 від 16.03.2016 та надання дозволу на проведення продажу орендованого майна (прийняття спірної постанови) стала наявність заборгованості за договором, яка тривала протягом трьох місяців підряд січень-березень 2021 року.
Як вбачається з рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/202/22, яке за результатами оскаржень залишено без змін, суд встановив, що за договором оренди від 16.03.2016 орендна плата становила 6000 грн в місяць. Таким чином, за період з 01.04.2019 (дата початку дії додаткової угоди від 28.03.21, яка є нікчемною) позивачем ( ОСОБА_1 ) мало бути сплачено 138000 грн (за 23 місяці). Натомість позивачем із врахуванням додаткової угоди сплачено 195240 грн, тобто станом на 01.01.2021 існувала переплата у розмірі 57240 грн відповідно на момент оформлення повідомлення №12 від 24.02.2021 у ФОП Коваль Л.В. була відсутня заборгованість зі сплати орендної плати.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність істотного порушення позивачем (орендарем) умов договору, а тому зазначене зумовило відсутність обставин, необхідних для розірвання договору.
Отже, враховуючи, що рішенням суду встановлена відсутність обставин за яких договір №910 від 16.03.2016 міг бути розірваний в односторонньому порядку, зокрема відсутність заборгованості по оренді станом на 24.02.2021, підстав для прийняття спірної постанови не було. Матеріали справи свідчать, що спірна постанова прийнята з метою не виконання умов договору оренди щодо права позивача на викуп об'єкту оренди по завершенню орендних відносин. Приймаючи спірну постанову відповідач неправомірно застосував норми ст.782 Цивільного кодексу України, якою визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.
Крім цього, спірна постанова та подальші дії відповідача відносно продажу об'єкта оренди третій особі порушують умови договору (в частині прав позивача) та закону. А саме, при наявності у договорі п.7.1.11., що передбачав право орендаря на викуп приміщення після закінчення дії договору та за наявності заяв позивача про намір скористатися вказаним правом, відповідач не мав права продавати майно без залучення позивача. При цьому, договір мав би бути діючим з відповідним положенням п.7.1.11. В витягу з держреєстру речових прав від 14.04.2021 також відмічено - строк дії оренди за договором: 16.03.2021, додаткові відомості: з правом викупу після закінчення дії договору; орендар ОСОБА_1 .
Маючи намір продати майно, відповідач мав би залучити до цього процесу позивача, оскільки він має відповідне переважне право.
Проведення аукціону з приводу продажу майна без залучення до участі позивача, по-перше, прямо суперечить домовленостям сторін та порушує право позивача на викуп приміщення (п.7.1.11 міститься в розділі „права орендаря"), по-друге, порушує умови ст.777 Цивільного кодексу України відповідно якої наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
Враховуючи вказане, а також те, що прийняттям спірної постанови порушено право позивача на першочерговий викуп орендованого майна та те, що така постанова прийнята всупереч вимог ст.ст.777, 782 Цивільного кодексу України, остання підлягає визнанню недійсною.
Доводи відповідача про правомірність здійснення аукціону (продаж спірного майна), яка підтверджується рішенням у справі №924/951/21 не приймається до уваги, оскільки обставини дотримання/недотримання порядку проведення аукціону, що було предметом дослідження в вказаній справі, не входить в предмет доказування за даним позовом.
Також у справі №924/951/21 встановлено відсутність порушеного права ОСОБА_1 проведенням аукціону. Однак, як вірно відмітив суд першої інстанції, дане рішення прийнято 28.12.2021 без урахування обставин, досліджених судом у справі №924/202/22, рішення в якій прийнято 31.08.2022 та встановлено відсутність заборгованості за договором, що стало підставою для винесення необґрунтованої спірної постанови про розірвання договору, чим порушено право позивача, обумовлене розірванням договору. Тому, при вирішенні даного позову змінились обставини наявності прав позивача на спірне майно, які існували при вирішенні справи №925/951/21. Після прийняття рішення у справі №924/202/22 виникли обставини, які підтверджують наявність порушеного права позивача на викуп майна.
Твердження апелянта про відмінності площ в договорі оренди та спірній постанові в частині надання дозволу на продаж, як правильно відмічено судом першої інстанції, не мають в даному випадку правового значення для вирішення спору оскільки спірне рішення стосувалось саме об'єкту оренди за договором від 16.03.2016.
Подальше приєднання відповідачем до приміщень ресторану „Дружба" додаткового приміщення не змінює обставин незаконності оскаржуваної постанови.
За договором оренди №910 від 16.03.2016 об'єктом оренди позивача є 70/100 частини нежитлової будівлі, ресторан „Дружба", за адресою: Хмельницька обл., м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а, площею 361,6 м.кв.
Згідно спірної постанови надано дозвіл правлінню провести внутрісистемний продаж з аукціону майна - нежитлове приміщення ресторану „Дружба" за адресою: Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Незалежності, 7а площею 433,1 м. кв.
Отже, адреси приміщень, які є об'єктом оренди по договору та яким розпорядилися шляхом надання дозволу на його продаж відповідно спірної постанови, в частині: області, міста, вулиці, та номера „7а" повністю співпадають. Співпадають і назви об'єкта - ресторан „Дружба". Не співпадають лише площі.
При цьому, у договорі вказано, що об'єктом оренди є 70/100 частини нежитлової будівлі, а об'єктом спірної постанови є нежитлове приміщення. Надання дозволу на продаж об'єкта площею 433,1 м.кв. є рішенням спірної постанови за п.2. Пунктом же 1 постанови є розірвання договору оренди, де об'єктом оренди є приміщення площею 361, 6 м.кв. Тобто, відмічене доводить, що частина приміщення за договором (про який йде мова у тому числі в постанові) та приміщення, про яке відмічено у постанові є частинами одного і того ж об'єкта.
Зокрема, за ст.26 - 3 Закону „Про регулювання містобудівної діяльності" адресою об'єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об'єкта та визначення місця його розташування на місцевості.
Адреса присвоюється об'єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Тобто, враховуючи, що об'єкти нерухомості, вказані в договорі та постанові мають однакові назви області, населеного пункту, вулиці та номер (Хмельницька область, м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а), дані реквізити є унікальною структурованою сукупністю, яка дає можливість ідентифікувати об'єкт як один і той же. Різниця в площі свідчить лише про дві частини одного цілого. Теж стосується і об'єкта площею 71, 5 м.кв. (та ж адреса, як видно із умов договору №36 від 28.10.2020).
При цьому, матеріали справи не містять доказів зміни адреси об'єкта в Хмельницькій обл., м. Волочиськ, вул. Незалежності, 7а, тому підтвердження того, що означений об'єкт змінювався та ставав іншим, а ніж ресторан "Дружба" відсутні.
Більше того, свідченням того, що об'єкт оренди за договором від 16.03.2016 та приміщення в спірній постанові є одним і тим же об'єктом нерухомого майна є те, що третя особа, яка придбала спірне майно за результатами отримання дозволу на продаж в силу спірної угоди, направила вимогу до позивача від 22.04.2021 про усунення перешкод в здійсненні права користування приміщенням ресторану у м.Волочиськ, вул.Незалежності 7а шляхом звільнення приміщення. За умови різності приміщень, подання вимоги про звільнення ресторану "Дружба" у м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а, адреса якого аналогічна адресі орендованого приміщення за договором від 16.03.16, була б відсутня. При цьому доказів того, що позивач орендував приміщення за вказаною адресою, інше ніж визначено договором оренди №910 у справі не має.
З приводу постанови №72 від 09.10.2020, якою внесено зміни до постанови від 14.01.2016 №4, якою виключено п.2 про право викупу приміщення після закінчення терміну дії договору, як вірно відмічено судом першої інстанції, правовідносини сторін щодо оренди приміщення ресторану „Дружба" врегульовані договором від 16.03.2016, а тому внесення змін до постанови, яка передувала укладенню договору, не має правового значення.
Також, як вірно вказав місцевий господарський суд, першочергове право позивача на викуп майна, передбачено не лише договором, а і нормою ст.777 Цивільного кодексу України, що передбачає лише одну умову її застосування - належне виконання договору, що має місце у відносинах між сторонами.
Щодо твердження апелянта про неефективність способу захисту, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18, від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17, від 29 червня 2021 року у справі №916/964/19, від 31 серпня 2021 року у справі №903/1030/19, від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20 та інші).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Як було встановлено вище, оскаржуваною постановою незаконно розірвано з ОСОБА_1 . Договір оренди частини нежитлового приміщення ресторану «Дружба» від 16.03.2016, пунктом 7.1.11 якого сторони закріпили переважне право ОСОБА_1 по закінченню договору оренди викупити орендоване нею приміщення. Також, пунктом 2 оскаржуваної постанови було обмежено право ОСОБА_1 на участь в придбані ресторану вимогами внутрісистемного аукціону.
Скасування постанови четвертих зборів уповноважених членів Волочиського районного споживчого товариства п'ятого скликання від 24.02.2021 "Про подальше використання нежитлового приміщення ресторану "Дружба", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з закінченням терміну дії оренди" відновлює переважне право ОСОБА_1 на першочерговий викуп орендованого приміщення ресторану «Дружба».
Даний спосіб захисту призводить до відновлення порушеного права позивача на даний момент, а необхідність повторного звернення до суду у даному випадку залежить лише від подальшої поведінки відповідача.
Тому, колегія суддів вважає обраний позивачем спосіб захисту свого права ефективним, таким, що відповідає змісту відповідного права та інтересу.
Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання недійсною та скасування постанови четвертих зборів уповноважених членів Волочиського районного споживчого товариства п'ятого скликання від 24.02.2021 "Про подальше використання нежитлового приміщення ресторану "Дружба", що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м.Волочиськ, вул.Незалежності, 7а у зв'язку з закінченням терміну дії оренди".
Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового бору у справі покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Волочиського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2023 у справі №924/450/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 27.11.2023.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Крейбух О.Г.