ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року Справа №918/471/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Юрчук М.І.
при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО" на рішення господарського суду Рівненської області від 11.07.2023 (повний текст - 17.07.2023) у справі №918/471/23 (суддя Пашкевич І.О.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Копань Андрія Вячеславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО" (вул.Гагаріна, 88, м.Дубровиця, Рівненська обл., 34100, код ЄДРПОУ 43766895)
про стягнення 601572 грн 26 коп.
сторони не забезпечили явку своїх представників у судове засідання
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.07.2023 у справі №918/471/23 частково задоволено позов Фізичної особи-підприємця Копань Андрія Вячеславовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО" про стягнення 601572 грн 26 коп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО" на користь Фізичної особи-підприємця Копань Андрія Вячеславовича 316724 грн 25 коп. основного боргу, 15128 грн 57 коп. 3% річних, 112078 грн 24 коп. інфляційні втрати, 97691 грн 63 коп. пеня та 8124 грн 34 коп. судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 5187 грн 77 коп. 3 % річних та 54761 грн 80 коп. інфляційних втрат відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "МУБАО" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що позивач у даному випадку вправі заявити вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі, що повинен бути розрахований за період 6 (шість) місяців, що повинні передувати даті подання позову до суду без обмеження відповідними строками давності через запровадження карантину та введення в дію положень пункту 7 розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України, а не за період 25.10.2021 по 10.04.2023.
Висновки суду першої інстанції про те, що термін можливого нарахування штрафних санкцій може бути більшим ніж шість місяців не відповідає положенням даної статті, а також є несправедливим та таким, що призводить до безпідставного збагачення позивача.
Позивач, трактуючи положення Закон України №540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» на свою користь, з метою безпідставного збагачення, подав позов про стягнення пені за період, що значно перевищує шість місяців, а суд першої інстанції, довільно та односторонньо трактуючи положення цього Закону, стягує з відповідача безпідставно заявлену суму.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не дослідив усіх обставин справи та зробив передчасні висновки стосовно того, що відповідач допустив порушення умов Договору та у нього наступив обов'язок сплати грошових коштів за отриману продукцію.
Також зазначає, що у відповідності до пункту 5.2. Договору, покупець має право притримати оплату партії продукції, до моменту надання всіх без виключення документів, зазначених в пункті 4.2. Договору та звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 6 Договору.
Позивачем при поставці продукції, відповідачу не було передано оригінали усіх без виключення документів первинного походження відповідної партії поставленої продукції, що, у свою чергу, стало підставою для притримання оплати продукції.
Таким чином, оскільки відповідачу позивачем не були надані усі без виключення документи первинного походження відповідної партії поставленої продукції, позивач вправі притримати оплату за поставлений товар, а відтак, на момент подання позову до суду, без надання такого пакету документів, у позивача не настав обов'язок оплатити продукцію.
Водночас, суд першої інстанції не з'ясовував у позивача, чи дотримано ним положень пункту 4.2 Договору (матеріали справи не містять доказів того, що такі документи були надані позивачу), що стало причиною неповного з'ясування обставин справи в частині з'ясування того, чи настав для відповідача обов'язок оплати за поставлену продукцію, партію продукції, тобто, чи мають місце підстави для притримання оплати за поставлену продукцію, партію продукції.
Через відмову у відкладенні розгляду справи, суд першої інстанції безпідставно, через надмірний формалізм при розгляді клопотання ТОВ «МУБАО» позбавив представника відповідача права на заперечення проти позову, участі в розгляді справи, надання відповідних пояснень та доказів своїх заперечень стосовно позовних вимог, та таким чином, не з'ясував усіх обставин даної справи, через що прийняв невірне рішення по суті справи.
Апелянт, на виконання пункту 8 частини 3 статті 165 ГПК України інформує, що очікує понести судові витрати, пов'язані із розглядом справи апеляційним судом орієнтовно в розмірі 10000 гривень на правничу допомогу адвоката. На даний час вартість послуг адвоката не оплачена, оскільки у відповідача відсутні грошові кошти, у зв'язку із чим підтверджуючі документи будуть надані апеляційному суду додатково, - у відповідності до положень статті 129 ГПК України.
На підставі викладеного просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 11.07.2023 у справі №918/471/23 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Листом від 16.08.2023 матеріали справи витребувано з господарського суду Рівненської області.
24.08.2023 матеріали справи №918/471/23 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МУБАО" в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО" на рішення господарського суду Рівненської області від 11.07.2023 у справі №918/471/23 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 12186,51 грн.
05.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО" з супровідним листом надійшла платіжна інструкція АТ "ОТП БАНК" від 05.10.2023 №776 про сплату судового збору у розмірі 12186,51 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МУБАО" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Рівненської області від 11.07.2023 у справі №918/471/23, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 22.11.2023 об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.
15.11.2023 до суду від Фізичної особи-підприємця Копань Андрія Вячеславовича надійшли письмові додаткові пояснення.
Позивач зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020, внесено зміни до Господарського кодексу України. У Прикінцевих положеннях з'явилась спеціальна норма, якою на час дії карантину (COVID-19) продовжено строки передбачені ст.232 ГК України. Тому, строки щодо пені продовжуються на строк дії карантину, який тривав до 30.06.2023.
За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 №540-IX надавала можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.
Звертає увагу, що з даного питання уже існує усталена судова практика, яка вирішує такі питання у спосіб аналогічний, як це було зроблено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а саме: справи №904/3258/22; №910/5549/22, №914/1910/22, №911/1449/22 та інші.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені за порушення зобов'язань більш ніж за 6 місяців відповідає вимогам діючого законодавства.
Крім цього звертає увагу, що на виконання умов Договору Постачальник згідно товарно-транспортних накладних та видаткових накладних здійснив поставку відповідачу товару. Товаро-транспортні накладні та видаткові накладні підписані відповідачем без зауважень. В якості оплати за поставлений товар відповідач здійснив перерахування коштів на загальну суму 1100082,20 грн.
Будь-яких претензій щодо якості, кількості або відсутності документів про походження товару на адресу позивача не надходило. Відповідач не повідомляв позивача про притримання оплати в порядку ч.1 ст.595 ЦК України через ненадання останнім таких документів.
Більше того, за інформацією позивача, ТОВ "МУБАО" є експортером деревини та виробів із деревини, а також працює із контрагентами, які також здійснюють відправку продукції із деревини на експорт. Відомо, що без надання документів про первинне походження деревини вантажно-митні документи по чинному законодавству України оформити неможливо.
Із вказаного свідчить, що позивач виконав у повному обсязі свої зобов'язання за Договором №05-10/2021 від 05.10.2021, в той час як відповідач ухиляється від належного їх виконання.
Враховуючи вкладене, аргументи апелянта про притримання оплати і відсутність спору не узгоджуються із фактичними обставинами справи.
На підставі викладеного позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "МУБАО". Судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи в апеляційному провадженні, покласти на відповідача.
Також зазначає, що орієнтовний розмір витрат позивача на правову допомогу під час апеляційного провадження у цій справі становить 20000 грн. Документи на підтвердження понесених витрат на правову допомогу будуть надані протягом 5 днів з дати ухвалення судового рішення у цій справі.
У судове засідання суду апеляційної інстанції 22.11.2023 сторони не забезпечили явку своїх представників, причину неявки не повідомили, хоч про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому законом порядку.
Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи те, що позиція скаржника викладена безпосередньо у апеляційній скарзі, а позиція позивача - у відзиві, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
05.10.2021 між Фізичною особою-підприємцем Копань Андрієм Вячеславовичем (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МУБАО" (далі - покупець) укладено Договір поставки №05-10/2021 (далі - Договір).
Як погоджено п.1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити пиломатеріали хвойних порід (в подальшому - продукція) на умовах, визначених Договором.
Згідно п.2.1. Договору кількість та асортимент продукції, що має бути поставлена постачальником за цим Договором складається з конкретної партії продукції і зазначається в видаткових накладних, специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно п.3.1. Договору асортимент та ціна продукції, що поставляється в рамках даного Договору визначена в додатку від 05.10.2021, що є невід'ємною частиною договору.
Загальна вартість Договору визначається вартістю продукції, отриманої протягом дії договору згідно накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору (п.3.3).
Пунктом 5.1. Договору погоджено, що покупець здійснює оплату поставленої партії продукції шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів згідно його рахунку-фактури після доставки. Покупець перевіряє кількість і якість продукції відповідно до п.4.2. Договору. Після доставки і перевірки продукції покупець здійснює оплату за поставлений товар того дня в розмірі 100%.
Договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного договору.
Додатками №1 та №2 від 05.10.2021 до Договору є Асортимент та ціна продукції, що поставляється в рамках даного Договору. Із додатків №1 та №2 вбачається, що сторони дійшли згоди про поставку пиломатеріалів обрізних, хвойних порід (сосна), сухостій та свіжопил різних пиляних та залікових розмірів за ціною 49000 грн за 1 м куб, 5500 грн за 1 м куб та 5900 грн за 1 м. куб в залежності від розмірів та сухостою або свіжопилу.
Позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі Договору продукцію на загальну суму 1416806 грн 45 коп., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними: №69 від 10.11.2021 на суму 165142 грн 00 коп.; №71 від 17.11.2021 на суму 188100 грн 00 коп.; №72 від 22.11.2021 на суму 182616 грн 50 коп.; №61 від 18.10.2021 на суму 167743 грн 70 коп.; № 73 від 24.12.2021 на суму 160110 грн 50 коп.; №74 від 27.12.2021 на суму 180105 грн 75 коп.; №75 від 27.12.2021 на суму 191559 грн 50 коп.; №76 від 28.12.2021 на суму 181428 грн 50 коп.
З виписки за рахунком Копань Андрія Вячеславовича, відкритому у АТ "Райффайзен Банк", вбачається, що за період з 01.11.2021 по 05.02.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО" на рахунок позивача у справі надходили грошові кошти у загальному розмірі 1100082 грн 20 коп., а саме:
- 05.11.2021 - 147345 грн 25 коп. із призначенням платежу "Оплата за пиломатеріал сосновий згідно рах.№61 від 18.10.2021 без ПДВ";
- 26.11.2021 - 165142 грн 00 коп. "Оплата за пиломатеріал сосновий згідно рах.№69 від 10.11.2021 без ПДВ";
- 01.12.2021 - 188100 грн 00 коп. "Оплата за пиломатеріал сосновий згідно рах.№71 від 17.11.2021 без ПДВ";
- 07.12.2021 - 203014 грн 95 коп. "Оплата за пиломатеріал сосновий згідно рах.№61 від 18.10.2021 та № 72 від 22.11.2021 без ПДВ";
- 23.02.2022 - 296480 грн 00 коп. "Оплата за пиломатеріал сосновий згідно договору №02/10/2021 від 05.10.2021 без ПДВ;
- 10.06.2022 - 50000 грн 00 коп. "Оплата за пиломатеріал сосновий згідно договору №02/10/2021 від 05.10.2021 без ПДВ;
- 21.07.2022 - 50000 грн 00 коп. "Оплата за пиломатеріал сосновий згідно договору №02/10/2021 від 05.10.2021 без ПДВ;
Розглянувши доводи апеляційної скарги, пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Як встановлено статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
На підставі укладеного договору між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару.
Як передбачено ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отримання відповідачем продукції за видатковими та товарно-транспортними накладними №69 від 10.11.2021, № 71 від 17.11.2021, №72 від 22.11.2021, №61 від 18.10.2021, №73 від 24.12.2021, №74 від 27.12.2021, №75 від 27.12.2021, №76 від 28.12.2021 на загальну суму 1416806 грн 45 коп. без заперечень на склад, свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття продукції саме на виконання договірних зобов'язань за Договором поставки № 05-10/2021 від 05.10.2021.
При цьому, замовник (покупець, відповідач) не відмовився прийняти товар, заперечень щодо ціни, кількості, якості чи комплектності товару не надав.
Як встановлено ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями п.3 ч.1 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони Договору на підставі вільного волевиявлення домовилися, погодили та зафіксували у п.5.1. Договору, що покупець здійснює оплату поставленої партії продукції шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів згідно його рахунку-фактури після доставки. Покупець перевіряє кількість і якість продукції відповідно до п.4.2. Договору. Після доставки і перевірки продукції покупець здійснює оплату за поставлений товар того дня в розмірі 100%.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як було встановлено з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1416806 грн 45 коп., а відповідач розрахувався за отриманий ним товар частково в сумі 1100082 грн 20 коп., при чому проплати відповідачем здійснювалися несвоєчасно.
Враховуючи, що відповідач в порушення вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 316724 грн 25 коп.
Крім цього,позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 20316 грн 34 коп. - 3% річних, 166840 грн 04 коп. - інфляційних втрат, 97691 грн 63 коп. - пені.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідач прострочив виконання зобов'язання за наступними видатковими накладними: №61 від 18.10.2021 на суму 167743 грн 70 коп. - із 26.10.2021; №69 від 10.11.2021 на суму 165142 грн 00 коп. - із 18.11.2021; №71 від 17.11.2021 на суму 188100 грн 00 коп. - із 25.11.2021; №72 від 22.11.2021 на суму 182616 грн 50 коп. - із 30.11.2021; №73 від 24.12.2021 на суму 160110 грн 50 коп. - із 05.01.2022; №74 від 27.12.2021 на суму 180105 грн 75 коп. із 05.01.2022; №75 від 27.12.2021 на суму 191559 грн 50 коп. із 05.01.2022; №76 від 28.12.2021 на суму 181428 грн 50 коп. із 06.01.2022.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, заборгованість відповідача із урахуванням поставленого та оплаченого товару становила: у розмірі 167743 грн 70 коп. із 26.10.2021 до 04.11.2021; у розмірі 20398 грн 45 коп. із 05.11.2021 до 17.11.2021; у розмірі 185540 грн 45 коп. із 18.11.2021 до 24.11.2021; у розмірі 373640 грн 45 коп. із 25.11.2021 до 25.11.2021; у розмірі 208498 грн 45 коп. із 26.11.2021 до 29.11.2021; у розмірі 391114 грн 95 коп. із 30.11.2021 до 30.11.2021; у розмірі 203014 грн 95 коп. із 01.12.2021 до 06.12.2021; у розмірі 531775 грн 75 коп. із 05.01.2022 до 05.01.2022; у розмірі 713204 грн 25 коп. із 06.01.2022 до 22.02.2022; у розмірі 416724 грн 25 коп. із 23.02.2022 до 09.06.2022; у розмірі 366724 грн 25 коп. із 10.06.2022 до 20.07.2022; у розмірі 316724 грн 25 коп. із 21.07.2022 до 10.04.2023.
Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Положеннями ч.1 ст.546, ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Як вбачається із ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч.1 ст.547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч.2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 вказала, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору погодили у п.п.6.1. Договору, що у випадку, якщо покупець здійснить оплату пізніше строків, передбачених п.5.1. він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання орендарем зобов'язань по оплаті орендних платежів у вигляді пені, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В той же час, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст.232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), який набрав чинності з 02.04.2020.
Карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 з 12.03.2020 та продовжений згідно з Постановою від 25.04.2023 №383 на всій території України тривав до 30.06.2023.
За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 №540-IX надавала можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців, чим і скористався позивач.
Поряд з цим, укладаючи договір 03.01.2022 (після набрання чинності Законом України №540-IX від 30.03.2020), сторони не обмежили строк нарахування неустойки, зокрема, 6-місячним строком, а відтак, відповідач міг передбачити потенційну можливість/обов'язок сторін нараховувати/сплачувати неустойку понад шість місяців.
Як вбачається із розрахунків, доданих до позовної заяви, Фізична особа-підприємець Копань Андрій Вячеславович просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО" неустойку вигляді пені у розмірі 97691 грн 63 коп. за період з 25.10.2021 до 10.04.2023.
Перевіривши в апеляційному провадженні заявлений розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що останні не є арифметично вірними, оскільки позивач розпочав нарахування пені у той період, під час якого ще тривав строк для оплати товару, а також не враховував, що якщо закінчення строку припадало на вихідний, святковий чи інший неробочий день, - то останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені за період з 26.10.2021 до 10.04.2023 становить 183224 грн 34 коп.
При цьому, оскільки позивач просить стягнути з відповідача 97691 грн 63 коп. - пені, суд першої інстанції правомірно задовільнив позовні вимоги у обсязі, заявленому позивачем.
Як встановлено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши в апеляційному провадженні заявлений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивач помилково здійснив нарахування у той період, під час якого ще тривав строк для оплати товару, не враховував що якщо закінчення строку припадало на вихідний, святковий чи інший неробочий день, - то останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що останні не є арифметично вірними, оскільки обґрунтований розмір стягнення з відповідача інфляційних втрат складає 112078 грн 24 коп., а 3% річних - 15128 грн 57 коп.
При цьому, відмові у задоволенні позовних вимог підлягали вимоги про стягнення з відповідача 54761 грн 80 коп. інфляційних втрат та 5187 грн 77 коп. - 3 % річних.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Згідно з ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про час дату та місце проведення цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею.
Подане Товариством з обмеженою відповідальністю "МУБАО" до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи не містило електронного цифрового підпису, в зв'язку з чим не є офіційним документом та не дає можливості ідентифікувати підписувача, а тому превомірно не було прийнято cудом до уваги.
При цьому, відповідач 23.05.2023 отримав ухвалу про відкриття провадження у справі (трек-номер відправлення 3301612532469), у якій для Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО" було встановлено 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Отже, строк на подання відзиву сплинув 08.06.2023, а відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву із запереченнями проти задоволення позовних вимог.
Як пердбачено ч.4 ст.113 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, господарський суд Рівненської області дійшов правомірного висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.78 Господарського процесуального кодексу України,)
Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 316724 грн 25 коп. основного боргу, 15128 грн 57 коп. - 3 % річних, 112 078 грн 24 коп. - інфляційні втрати, 97691 грн 63 коп. - пеня, та відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 5187 грн 77 коп. -3 % річних та 54761 грн 80 коп. інфляційних втрат.
Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").
В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО" на рішення господарського суду Рівненської області від 11.07.2023 у справі №918/471/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 27.11.2023
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Юрчук М.І.