ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року Справа № 902/629/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
позивача: Орел С.С.;
відповідача: Кривонос С.П.; Ессе Л.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСББ "Сакура" та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року у справі №902/629/23 (повний текст складено 18 вересня 2023 року, суддя Міліціанов Р.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура"
про стягнення 802 469,33 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року у справі №902/629/23 частково задоволено позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" про стягнення 802 469,33 грн.
Присуджено до стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" (вул. Андрія Первозванного, буд. 2А, м. Вінниця, 21027, код - 25508113) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код - 20077720) 512 617,42 грн - основного боргу за Договором № 20/21-5233-ТЕ-1 від 29.09.2020 року, 10 467,10 грн - пені, 33 998,52 грн - 3% річних, 203 517,88 грн - інфляційних втрат, 8 192,41 грн - судових витрат зі сплати судового збору.
Відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині вимог про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" 41 868,41 грн - пені.
Місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача, оскільки матеріалами справи підтверджено факт поставки природного газу та відсутність повної оплати зі сторони відповідача. Судом перевірено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що 33 998,52 грн 3% річних та 203 517,88 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі. На переконання суду першої інстанції розмір пені в сумі 52 335,51 грн є обґрунтованим, однак судом було встановлено наявність виняткових обставин, які є підставою для застосування положень статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Цивільного кодексу України та зменшення пені на 80%.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ОСББ "Сакура" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року у справі №902/629/21 в частині стягнення з ОСББ "Сакура" 10467,10 грн. пені, 33998,52 грн. 3% річних, 203517,88 грн. інфляційних втрат, 8192,41 грн. витрат зі сплати судового збору та ухвалити нове, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити у повному обсязі, в частині стягнення основного боргу у сумі 512617,42 грн. провадження закрити до завершення чи припинення дії воєнного стану. В разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, зменшити розмір заявленої неустойки до 1%, а саме до 2898,52 грн.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про те, що ОСББ "Сакура" не є виробником теплової енергії. Чинним законодавством України не визначено офіційного терміну (поняття) виробник теплової енергії. Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, які виробляють та використовують теплову енергію для власних цілей (опалення та гаряче водопостачання виключно для членів ОСББ), не повинні отримувати ліцензії на господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування та постачання теплової енергії. (Лист Держпідприємництва від 11 березня 2014 року № 2064/0/20-14). Крім того, відповідно до Листа №18/00/006/38443 від 05 липня 2023 року наданого Департаментом міського господарства Вінницької міської ради, багатоквартирний будинок за адресою по вул. А. Первозванного, 2А обладнаний даховою котельнею, для забезпечення будинку теплопостачанням та гарячим водопостачанням. Одночасно апелянт звертає увагу суду на те, що відповідно до пункту 1.2. Договору поставки №20/21-5233-ТЕ-1 укладеного між позивачем та відповідачем, природний газ, що постачається за цим договором, використовується виключно для виробництва теплової енергії та гарячого водопостачання.
Скаржник зауважує, що відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комуальні послуги" послуга з постачання та розподілу природного газу є житлово-комунальною послугою, а тому судом першої інстанції до даних правовідносин помилково не застосовано норми пункт 3 підпункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Апелянт стверджує, що оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі Господарський суд Вінницької області прийшов до помилкового висновку про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Також, відповідач зазначає, що стягуючи з неприбуткової організації - ОСББ у складний період фінансові санкції, позивач ставить під загрозу нормальне функціонування будинку і взагалі можливість замовлення поставок газу на наступний опалювальний період, а тому заявник просить зменшити розмір пені до 1%. Дане клопотання не стосується стягнення основної заборгованості відповідача перед позивачем, а є клопотанням про зменшення фінансових санкцій, що не є основним доходом позивача та не може впливати на його господарську діяльність, враховуючи майновий стан обох сторін, а також з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін та недопущення ще більшого погіршення стану відповідача.
Листом №902/629/23/6520/23 від 09 жовтня 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.
20 жовтня 2023 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2023 року у справі №902/629/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ "Сакура" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року у справі №902/629/23 та призначено дату судового засідання на 22 листопада 2023 року.
Також, не погодившись із прийнятим судовим рішенням, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року у справі №902/629/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 41868,41 грн. пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що пунктом 8.2 Договору (з 01 грудня 2018 року - пунктом 7.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 30 листопада 2018 року №4) визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно пункту 6.1 Договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі 15% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Отже, відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору. Частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, тощо.
Скаржник звертає увагу суду, що однією з обов'язкових умов застосування статті 233 Господарського кодексу України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, обставини, що обумовили прострочення. До матеріалів справи відповідач взагалі не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках тощо. У зв'язку з чим, суд не міг дослідити майновий стан відповідача та об'єктивно розглянути питання про зменшення пені. В той же час, у даній справі нараховані штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 52 335,51 грн не є надмірно великими в порівнянні із зобов'язанням за Договором зі сплати поставленого природного газу у розмірі 1 294 513,33 грн, яке не виконувалось належним чином протягом дії Договору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2023 року у справі №902/629/23 залишено без руху апеляційну скаргу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року у справі №902/629/23. Надано скаржнику 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору на суму 4026 грн.
24 жовтня 2023 року від АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення №0000039693 від 10 жовтня 2023 року про сплату судового збору у розмірі 4026 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2023 року у справі №902/629/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року у справі №902/629/23. Об'єднано апеляційні скарги АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ОСББ "Сакура" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року у справі №902/629/23 для спільного розгляду в межах апеляційного провадження.
Від позивача - АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу. На думку позивача, апеляційна скарга відповідача жодним чином не спростовує обставин, доведених позивачем належними та допустимими доказами та які встановлені місцевим судом в оскаржуваному рішенні. Аргументи відповідача, викладені за змістом апеляційної скарги, є безпідставними, необґрунтованими та таким, що не відповідають обставинам справи та доказам, наявним в матеріалах справи, та не спростовують висновків суду.
13 листопада 2023 року від представника АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 листопада 2023 року у справі №902/629/23 клопотання АТ "НАК "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду було задоволено.
20 листопада 2023 року від ОСББ "Сакура" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" безпідставною та необгрунтованою, просить залишити її без задоволення. При цьому, заявник вказує на наявність обставин, які є винятковими для зменшення розміру штрафних санкцій.
Безпосередньо в судовому засіданні 22 листопада 2023 року представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційних скаргах та у відзивах на них.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року у справі №902/629/23 переглядається лише в частині присуджених до стягнення 10467,10 грн - пені, 33998,52 грн - 3% річних, 203517,88 грн - інфляційних втрат та в частині, якою відмовлено у задоволенні вимог про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" 41868,41 грн - пені.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 вересня 2020 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" (Споживач) укладено договір постачання природного газу №20/21-5233-ТЕ-1 /т. 1, а.с.14-21/.
Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 Договору).
За Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України (пункт 1.3 Договору).
Постачальник передає Споживачу у жовтні 2020 - квітні 2021 року замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 160 тис.куб.м. у тому числі по місяцях: жовтень 2020 року - 10 тис.куб.м.; листопад 2020 року - 26 тис.куб.м.; грудень 2020 року - 31 тис.куб.м.; січень 2021 року - 33 тис.куб.м.; лютий 2021 року - 26 тис.куб.м.; березень 2021 року - 24 тис.куб.м.; квітень 2021 року - 10 тис.куб.м.
Підписанням Договору Споживач дає згоду Постачальнику для включення його до Реєстру споживачів Постачальника (Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи (Оператор ГТС) відповідно до вимог Кодексу ГТС, за умови дотримання Споживачем пункту 3.2 цього Договору (пункт 2.3 Договору).
Згідно пункту 3.8 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем в той період (періоди), коли Споживач був включений Постачальником до свого Реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3 Договору.
В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника), також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього Договору).
Ціна за 1000 куб.м природного газу визначається Сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту.
У разі непідписання/несвосчасного підписання Сторонами відповідної додаткової угоди, Сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначенні ціни (пункти 3.9-3.10 Договору) користуються Прейскурантом (пункт 4.2 Договору).
Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
За змістом пункту 5.3 Договору оплата за природний газ здійснюється наступним чином:
- Споживач перераховує кошти за природний газ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, відкритий в установі уповноваженого банку, за реквізитами відповідно до розділу 12 Договору;
- Постачальник зараховує кошти, які надійшли від Споживача на рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, відкритий в установі уповноваженого банку, як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим Договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості;
- кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як оплата за поточний розрахунковий період виключно за умови відсутності заборгованості за цим Договором;
- кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата виключно за умови відсутності заборгованості за цим Договором та здійснення повних розрахунків за поточний розрахунковий період;
- оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється Споживачем на поточний рахунок Постачальника, за реквізитами відповідно до розділу 12 Договору.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (пункт 7.1 Договору).
У разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2 Договору).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Також до укладеного договору сторонами підписано ряд додаткових угод, а саме: Додаткова угода №1 від 26 жовтня 2020 року, Додаткова угода №2 від 23 листопада 2020 року, Додаткова угода №3 від 22 грудня 2020 року, Додаткова угода №4 від 29 січня 2021 року, Додаткова угода №5 від 26 лютого 2021 року, Додаткова угода №6 від 26 березня 2021 року, Додаткова угода №7 від 28 квітня 2021 року, Додаткова угода №8 від 30 квітня 2021 року.
За змістом даних додаткових угод сторонами вносились зміни та доповнення до пункту 4.2 Договору "Ціна природного газу".
Згідно Додаткової угоди №9 від 30 травня 2021 року внесено зміни до наступних пунктів договору, зокрема:
- в останньому абзаці п. 2.1. Розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" цього Договору видалено слово "включно".
- доповнено з 01 травня 2021 року пункт 4.2 Розділу 4 "Ціна природного газу" нього Договору абзацами у наступній редакції: "Ціна за 1000 куб,м природного газу з 01 травня 2021 року по 19 травня 2021 року (включно) за цим Договором складає 7 802,32 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. усього разом з ПДВ 9 362.78 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24 грудня 2019 року №3013 - 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 травня 2021 року по 19 травня 2021 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 7 926,48 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 9 511,78 грн".
- викладено п. 11.1. Розділу 11 "Строк дії Договору" цього Договору у наступній редакції: "11.1 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 19 травня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".
На виконання умов укладеного договору за період з 31 жовтня 2020 року по 30 квітня 2021 року поставлено відповідачу газ в загальній сумі 1 294 513,33 грн.
Поставка газу підтверджується актами приймання-передачі, які долучені до матеріалів справи /т.1, а.с. 31-37/.
Відповідачем грошові зобов'язання виконано частково, що підтверджується Довідкою про операціях за договором /т.1, а.с. 38, 39/.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого газу за вказаний період становить в загальній сумі 512617,42 грн.
Заперечень у відповідача щодо нарахувань суми основного боргу не заявлено.
Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 33998,52 грн 3% річних, 203517,88 грн інфляційних втрат та 52335,51 грн пені.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року у справі №902/629/23 оскаржено лише в частині розгляду вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо заявлених до стягнення 33998,52 грн 3% річних та 203517,88 грн інфляційних втрат.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Колегією суддів перевірено здійснені позивачем розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що вони є арифметично вірними, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому вимоги про стягнення 33998,52 грн 3% річних та 203517,88 грн інфляційних втрат правомірно задоволено судом першої інстанції.
Щодо заявленої до стягнення пені в розмірі 52335,51 грн.
У відповідності до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2 Договору).
Відповідно до Додаткової угоди №6 від 26 березня 2020 року сторонами внесено зміни до пункту 7.2 Договору та викладено його в наступній редакції: "7.2. У разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 13.3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день просі речення."
Колегією суддів перевірено здійснений позивачем розрахунок пені та встановлено, що заявлений до стягнення розмір пені є менший за встановлений судом. Суд не вправі виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Таким чином, розмір пені в сумі 52335,51 грн є обґрунтованим.
Колегія суддів вважає безпідставні доводи ОСББ "Сакура" щодо наявності підстав для відмови у стягненні пені з огляду на наступне.
На переконання колегії суддів, норми Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року не підлягають застосуванню у даних правовідносинах.
Пунктом 15 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону передбачено, що тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СOVID-19), звільнити від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.
Вказаним пунктом передбачено чітке коло осіб, щодо яких позивач звільняється від нарахування пені та штрафних санкцій, а саме: підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, виробники теплової енергії.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до частин 2 та 4 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання":
- виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
- теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію;
- теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про теплопостачання", до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належать, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), діяльності з виробництва теплової енергії на теплоцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках, транспортування її тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання", діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.
Таким чином, дія Закону поширюється на теплопостачальні підприємства, які мають ліцензію на виробництво та постачання теплової енергії та здійснюють комерційну господарську діяльність.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідачем не доведено, що він є теплопостачальним підприємством, оскільки виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у т.ч. альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів; основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання; господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання; об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Автономна котельня, як і інше обладнання багатоквартирного будинку, призначене для обслуговування мешканців, перебуває у спільній сумісній власності власників окремих приміщень будинку. Газ для роботи котельні закуповують мешканці будинку, а ОСББ як неприбуткова організація лише представляє їхні спільні інтереси в договірних відносинах із суб'єктом господарювання, що цей газ постачає, займаючись господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта.
Враховуючи наведене та те, що теплова енергія, в яку перетворює природний газ котельня у будинку відповідача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців в опаленні приміщень та гарячій воді, колегія суддів погоджується з Господарським судом Вінницької області, що ОСББ не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні Закону України "Про теплопостачання" та не має юридичного статусу виробника теплової енергії.
Аналогічний правовий висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року по справі №916/2197/13.
Крім того, суд бере до уваги лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Україна №7/15-4687 від 26 квітня 2011 року, яким надано роз'яснення, що визначені законом мета і предмет діяльності ОСББ не передбачають провадження об'єднанням господарської діяльності, а тому ОСББ не є суб'єктом господарювання і не може бути виробником або виконавцем житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Щодо посилання ОСББ "Сакура" у апеляційній скарзі на постанову Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" як на підставу звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 1 Постанови, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
В той же час, відповідач є юридичною особою у відповідності до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", а не населенням в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Також, зобов'язання з оплати вартості спожитого відповідачем природного газу виникли протягом жовтня 2020 року - травня 2021 року, тобто до набрання чинності постановою.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999).
Відповідно до пункту 2 Постанови, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Отже, норми Постанови Кабінету міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" не підлягають застосовуванню до спірних договірних відносин.
Колегія суддів звертає увагу ОСББ "Сакура" на те, що Господарський суд Вінницької області повністю правомірно не зазначив про внутрішньо переміщених осіб, зареєстрованих за даною адресою, що могло б бути підставою для застосування постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206, оскільки судом було чітко зазначено, що вимоги даної постанови не мають зворотньої дії в часі. Заборгованість на яку нараховані пеня, 3% річних та інфляційні виникла ще до подій 24 лютого 2022 року та прийняття згаданої вище постанови КМУ. Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо моменту реєстрації внутрішньо переміщених осіб у будинку по вулиці А.Первозванного, 2А у м.Вінниці та наявності у таких осіб заборгованостей за житлово-комунальні послуги.
Водночас, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд належним чином скористався своїми дискреційними повноваженнями, оцінив обставини невиконання зобов'язання відповідачем як виключні та зменшив розмір штрафних санкцій на 80%, з огляду на таке.
Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11 липня 2013 року.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26 липня 2018 року у справі №924/1089/17, від 12 грудня 2018 року у справі №921/110/18, від 14 січня 2019 року у справі №925/287/18, від 22 січня 2019 року у справі №908/868/18.
Так, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Подібних висновків щодо розміру штрафних санкцій дійшла Велика Палата Верховного Суду 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц; у справі №902/417/18 від 18 березня 2020 року.
З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що правомірним при зменшенні розміру пені у даній справі є наступні обставини:
- термін прострочення виконання основного зобов'язання триває з 2021 року;
- ступінь виконання основного зобов'язання відповідачем на рівні 60,40 % (порівняно із сумою поставленого газу вартістю 1 294 513,33 грн) ;
- можливість компенсації майнових втрат позивача, шляхом нарахування 3% річних, інфляційних втрат, а також їх стягнення до фактичної оплати суми основного боргу;
- правовий статус відповідача як юридичної особа, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна, тобто некомерційного суб'єкта господарювання, діяльність якого безпосередньо стосується прав мешканців житлового будинку.
Таким чином, наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Цивільного кодексу України та зменшення пені з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.
Місцевий суд правомірно застосував свої дискреційній повноваження щодо зменшення розміру штрафних санкцій за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів.
Колегія суддів не бачить жодних вагомих підстав вважати інакше. А тому висновок суду першої інстанції в частині стягнення заявлених сум ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці.
Заявлені до стягнення штрафні санкції та інші заходи цивільно-правової відповідальності у сукупності створюють значний майновий дисбаланс у правовідносинах сторін, а також надмірний майновий тягар для мешканців будинку, інтереси яких у відносинах представляє ОСББ. Тому, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості наявні достатні правові підстави для зменшення пені на 80%.
Отже, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про стягнення на користь позивача 10467,10 грн пені, що за переконанням апеляційного суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу інтересів відповідача.
Таким чином, доводи позивача і відповідача, викладені у апеляційних скаргах, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційній скарги ОСББ "Сакура" та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року у справі №902/629/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року у справі №902/629/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №902/629/23 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "27" листопада 2023 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.