ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
23 листопада 2023 року Справа № 924/708/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2023
(постановлену о 11:52 год. у м. Хмельницькому, повний текст складено 21.09.2023)
у справі № 924/708/23 (суддя Виноградова В.В.)
за позовом першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави
до:
1) Хмельницької міської ради
2) ОСОБА_1
3) ОСОБА_2
про визнання недійсним рішення в частині, визнання недійсним договору оренди землі
за участю представників:
прокурор - Ковальчук І.Л.;
від Хмельницької міської ради - Демчук Л.Г.;
від ОСОБА_1 - не з'явився;
від ОСОБА_2 - не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницької міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про: визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення позачергової двадцять першої сесії Хмельницької міської ради від 25.11.2022 №34 в частині пункту 7 щодо встановлення коду класифікації видів цільового призначення земель 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (додаток 2 до рішення); визнання недійсним договору оренди землі №508/01, укладеного 29.12.2022 між Хмельницькою міською радою та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 19.09.2023 закрив провадження у справі № 924/708/23.
Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заявляючи позовні вимоги у цій справі, прокурор визначив відповідачами, зокрема фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Суд встановив, що ОСОБА_1 з 18.11.2019 зареєстрована як фізична особа-підприємець за такими видами економічної діяльності: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Наведене свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 займається підприємництвом, здійснює господарську діяльність у розумінні статті 3 Господарського кодексу України та є суб'єктом господарювання. Відомостей про припинення її підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом немає.
Разом з тим, суд вказав, що предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов'язків не тільки відповідача ОСОБА_1 , а й іншого відповідача - ОСОБА_2 , який також є орендарем земельної ділянки, переданої в оренду оспореним рішенням Хмельницької міської ради та щодо якої укладено оспорений договір.
Місцевий господарський суд взяв до уваги, що ОСОБА_2 є фізичною особою, який не має на час винесення оспорюваного рішення та укладення оспорюваного договору та на час розгляду справи статусу підприємця, а також відсутність доказів здійснення вказаною фізичною особою господарської діяльності на земельній ділянці, орендованій за результатами прийняття оспореного рішення та укладення оспореного договору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що спір в цій справі не належить до юрисдикції господарських судів, він має бути розглянутий за правилами цивільного судочинства, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2023 у справі № 924/708/23 скасувати, а справу направити суду першої інстанції для продовження розгляду.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
В порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №492/1519/15-ц при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх.
Набуття статусу фізичної особи - підприємця не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.
Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи - підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного суду від 25.02.2020 у справі №916/385/19.
ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності в період з 17.06.2009 по 29.03.2019 та з 18.11.2019 по теперішній час за видами економічної діяльності 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний), 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
ОСОБА_1 та ОСОБА_1 вказана земельна ділянка отримувалася саме для обслуговування приміщення автомийки та будівлі кафе, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , тобто для здійснення господарської діяльності, що підтверджується їх зверненнями та договором оренди землі №508/01 від 29.12.2022.
Відповідно до відкритих даних безкоштовного картографічного веб-сервісу від компанії Google "Google Maps" та соціальної мережі "Instagram" за вказаною адресою розташована діюча автоматизована роботизована безконтактна мийка "Robot Wash".
За таких обставин у вказаних правовідносинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виступають суб'єктами господарювання, вказаний спір виник та пов'язаний із їх господарською діяльністю на орендованій земельній ділянці.
Позовні вимоги прокурора в частині оскарження рішення сесії міської ради спрямовано виключно до Хмельницької міської ради, яка є юридичною особою, і в цьому рішенні реалізовувала свої повноваження саме власника земельної ділянки.
У цій справі має місце множинність відповідачів, позов прокурора в частині позовних вимог до Хмельницької міської ради та ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та є недоцільним роз'єднання цих позовних вимог із позовними вимогами до ОСОБА_2 .
Суд дійшов до помилкових висновків про необхідність розгляду вказаного спору в порядку цивільного судочинства, оскільки за суб'єктним складом сторін, характером правовідносин, які склалися, змістом та юридичною природи обставин у справі вона підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
За наведеного прокурор вважає, що при постановлені оскарженої ухвали судом було порушено норми процесуального права, у зв'язку із чим така ухвала є помилковою, вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Хмельницька міська рада у відзиві на апеляційну скаргу вважає ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2023 у справі № 924/708/23 обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційну скаргу - необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.08.2023, ОСОБА_1 з 18.11.2019 зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Разом з тим, предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов'язків не тільки відповідача ОСОБА_1 , а й іншого відповідача - ОСОБА_2 , який також є орендарем земельної ділянки, переданої в оренду та щодо якої укладено оспорений договір.
Судом вірно встановлено і підтверджено матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 є фізичною особою, яка не мала на час винесення оспорюваного рішення та укладення оспорюваного договору та на час розгляду справи статусу підприємця.
Позивачем не надано докази реєстрації відповідача ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця, як і докази здійснення ним господарської діяльності на земельній ділянці, матеріали справи не містять.
Суд з врахуванням змісту позовних вимог, складу відповідачів, до якого входить фізична особа, яка не є підприємцем, та відсутність будь-яких доказів здійснення саме такою особою господарської діяльності у спірних правовідносинах прийшов вірного висновку, що справа у цьому спорі не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.
Просить залишити ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2023 у справі № 924/708/23 без змін, а апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури - без задоволення.
Представник ОСОБА_1 подав суду клопотання, в якому вказує, що він не зможе прибути в судове засідання, просить проводити засідання за його відсутності. Проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити без змін ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2023 у справі №924/708/23, оскільки вона є законною, справедливою та постановленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_2 не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу прокурора, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні 23.11.2023 Північно-західного апеляційного господарського суду прокурор підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при постановленні оскарженої ухвали були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи. З огляду на вказане, вважає, що ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2023 у справі № 924/708/23 слід скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції.
Представник Хмельницької міської ради в судовому засіданні заявила, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржену ухвалу законною та обґрунтованою. З огляду на зазначене, просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
В судове засідання інші учасники справи не з'явилися.
Апеляційний господарський суд вказує, що ухвала про відкриття апеляційного провадження повернулася від ОСОБА_2 , з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 238-241), хоча направлялася на адресу його місця проживання, яке вказане Управлінням з питань реєстрації Хмельницької міської ради (а. с. 38), і в матеріалах справи відсутні докази зміни його місця проживання.
Порядок вручення судових рішень встановлений ст.242 ГПК, згідно з п.5 ч.6 якої, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 належно повідомлений про судове засідання.
Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, клопотання представника ОСОБА_1 , той факт, що ОСОБА_2 належно повідомлений про судове засідання, а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представника Хмельницької міської ради, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановлені ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скарги слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницької міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про: визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення позачергової двадцять першої сесії Хмельницької міської ради від 25.11.2022 №34 в частині пункту 7 щодо встановлення коду класифікації видів цільового призначення земель 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (додаток 2 до рішення); визнання недійсним договору оренди землі №508/01, укладеного 29.12.2022 між Хмельницькою міською радою та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Представником відповідача - ОСОБА_1 подано заяву від 21.08.2023, відповідно до якої просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки позов пред'явлено до фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які не є суб'єктами господарської діяльності, а тому вважає, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Як зазначено вище, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2023 у справі № 924/708/23 було закрито провадження у справі, у зв'язку із непідвідомчістю цього спору господарському суду.
Суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
У статтях 5, 7 та 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Згідно статті 1 ГПК України цей кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1).
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 569/2749/15-ц визначено, що критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 та постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 920/277/22, від 10.05.2023 у справі №920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22.
Вирішуючи питання щодо віднесення до цивільної або господарської юрисдикції спору за участю фізичної-особи в залежності від наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц, 13.06.2018 у справі №548/981/15-ц).
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18.
Крім того, фізична особа може користуватися земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт нерухомості нежитлового призначення, з різними цілями - як пов'язаними зі здійсненням нею господарської діяльності, так і ні. Користування такою земельною ділянкою саме по собі не свідчить про господарський характер відносин. Відповідний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 306/2004/15-ц.
В зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №306/2004/15-ц також зроблено правовий висновок про те, що наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як фізичної особи-підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття в оренду чи у власність земельної ділянки.
Для встановлення факту користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності позивач має довести суду факт здійснення фізичною особою-підприємцем певної господарської діяльності на цій земельній ділянці (виготовлення і реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 922/3204/17 (провадження № 12-133гс18).
Суд бере до уваги, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.08.2023 ОСОБА_1 з 18.11.2019 зареєстрована як фізична особа-підприємець за такими видами економічної діяльності: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (т. 1, а. с. 155-157).
При цьому, матеріалами справи не підтверджено та фактично прокурором не заперечується, що ОСОБА_2 не зареєстрований, у встановленому законом порядку, як суб'єкт підприємницької діяльності.
Матеріалами господарської справи підтверджено, що 22.11.2016 за відповідачами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на автомийку і кафе загальною площею 187,2 кв. м. по АДРЕСА_1 (а. с. 9).
В подальшому, п. 7 рішенням Хмельницької міської ради від 25.11.2022 №34 фізичним особам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано в оренду на 10 років земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:03:004:0157 площею 178 кв. м. для обслуговування автомийки і кафе (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) (а. с. 19).
На підставі вказаного рішення, 29.12.2022 між Хмельницькою міською радою (орендодавець) та фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (орендарі) укладено договір оренди землі №508/01, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендарі приймають у строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення позачергової двадцять першої сесії міської ради від 25.11.2022 №34 із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, з кадастровим номером 6810100000:03:004:0157, яка розташована в АДРЕСА_1 (а. с. 11-15).
Як убачається із п. 15 вказаного Договору, земельна ділянка передається в оренду для обслуговування автомийки і кафе.
Цільове призначення земельних ділянок згідно КВЦПЗ - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (12.08), категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 16 Договору).
Таким чином, на підставі п. 7 рішення Хмельницької міської ради від 25.11.2022 №34 у фізичних осіб виникло право оренди, а враховуючи мету передачі земельної ділянки в оренду, визначену в п. 15 Договору, то презюмується її використання в господарській діяльності, двома орендарями, як ОСОБА_1 , котра зареєстрована фізичною особою-підприємцем, так і ОСОБА_2 , який не є фізичною особою-підприємцем.
Отже, висновки місцевого господарського суду про те, що прокурор не довів здійснення ОСОБА_2 господарської діяльності у спірних правовідносинах на орендованій земельній ділянці, спростовується викладеним.
З огляду на вказане, беручи до уваги характер спірних правовідносин, апеляційний господарський суд вказує, що спір в справі № 924/708/23 підвідомчий господарському суду.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до норм ст. 280 ГПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.
У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про, зокрема, закриття провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції (ч. 3 ст. 271 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2023 у справі №924/708/23 слід скасувати, а апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити та передати справу на розгляд Господарському суду Хмельницької області.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2023 у справі №924/708/23 скасувати.
3. Справу № 924/708/23 передати на розгляд Господарському суду Хмельницької області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "27" листопада 2023 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.