Справа № 404/2193/23
Номер провадження 2/404/428/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,
за участі секретаря - Галушко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку квартири в порядку поділу спільного майна подружжя,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року позивач звернулась до суду з позовом, яким просить визнати за нею, в порядку поділу майна подружжя, право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовує тим, що з 16.07.2011 року перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі.
У 2015 році придбана квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує, що спірна квартира набута сторонами за час шлюбу, є об”єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв”язку з чим її поділ має бути здійснений виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідач в судове засідання також через канцелярію суду подав заяву щодо розгляду справи у його відсутності, вимоги визнав в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, із наступних підстав.
У п.п. 1, 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява N 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України унормовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що сторони з 16.07.2011 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.12.2015 року посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П., ОСОБА_2 купив квартиру під номером АДРЕСА_2 .
Пунктом 10 Договору передбачено, що покупець - ОСОБА_2 , стверджує, що купує квартиру в період зареєстрованого шлюбу за нотаріально посвідченою згодою дружини - ОСОБА_1 (заява від 24.12.2015 року за реєстром №3417), а також повідомляє, що у фактичних шлюбних відносинах з іншими особами, які витікають з спільного проживання та ведення спільного господарства, не перебуває.
Відповідно до п. 2 ст. 3 СК України сім"ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 21 СК України, шлюб - сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до ч.1 ст. 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У відповідності до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція ст. 60 СК України свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу і критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття) 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова ВСУ від 25.11.2015 року № 6-2333цс15).
Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя, який може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує проти її застосування щодо певного спірного майна.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 24.05.2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04. 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма ч. 3 ст. 61 СК України кореспондує частині ч. 4 ст. 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Тобто за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя.
Частиною 1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
При розірванні шлюбу право спільної сумісної власності на житло, набуте під час шлюбу, не припиняється. Розпорядження цим майном здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ст. 369 ЦК України.
Таким чином, суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
З наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів судом встановлено, що в період шлюбу з позивачем, відповідачем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу від 24.12.2015 року про придбання у власність квартири під номером АДРЕСА_2 .
Як вбачається із матеріалів справи під час розгляду справи в суді стороною відповідача не заявлено обставин, що спростовують презумпцію спільності майна подружжя.
Враховуючи викладене, суд вважає, що частина квартири під номером АДРЕСА_2 є об'єктом права спільної сумісної власності, оскільки набута ОСОБА_2 у власність в період шлюбу з ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
За принципом рівності часток подружжя у спільній сумісній власності, судом визнається, що вказане майно, яке є об'єктом спільної сумісної власності - належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нарівні, і у разі поділу такого майна частки кожного з подружжя у ньому є рівними, тобто по частці кожному.
Враховуючи, що спірна квартира є сумісно нажитим майном подружжя, частки чоловіка та дружини в якому є рівними, суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача 6 972,70 грн. судового збору на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку квартири в порядку поділу спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку поділу майна подружжя, право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 6 972,70 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 27.11.2023 року.
Суддя
Кіровського районного суду
м. Кіровограда Віталіна МОХОНЬКО