Справа № 352/2609/23
Провадження № 2/352/807/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Гриньків Д.В.,
секретар судового засідання Гребінник В.М.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог.
30.10.2023 року ОСОБА_2 звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15.11.2013 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано. Рішенням суду у справі №352/3184/13-ц від 06.12.2013 року на користь позивача вирішено стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі по 350 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Зазаначає, що розмір присуджених алментів давно не відповідає мінімальному рекомендованому розміру аліментів, тому звернулася до суду з вказаним вище позовом.
ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.
Позивач в судове засідання не з'явилась, просила розгляд справи здійснювати без її участі.
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що не відмовляється від забезпечення сина та може надавати аліменти у розмірі 2 000 грн щомісячно.
ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 01.11.2023 року року відкрито провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
ІV. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 20.02.2009 року Єзупільською селищною радою Тисменицького району Івано-Франківської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_6 (а.с. 9).
Згідно рішення суду від 15.11.2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , було розірвано, сина ОСОБА_6 залишено проживати з матір'ю, прізвище ОСОБА_5 відновлено на дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 » (а.с.4-5).
Рішенням Тисменицького районного суду у справі №352/3184/13 від 06.12.2013 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 задоволено та вирішено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_5 на утриманні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 350 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.7-6).
V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України та Конвенцією про права дитини.
Конституцією України визначено основні права й обов'язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 51 Основного Закону - батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються також і Законом України «Про охорону дитинства» та Сімейним кодексом України.
Так відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до положень ч.8 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Нормою ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ст. 182 цього кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України, визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження, стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З врахуванням встановлених обставин, виходячи з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини,її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, визначення вказаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до рівності прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.
При цьому визначаючи розмір аліментів суд бере до уваги обставину наявності у відповідача офіційного доходу, його розмір, наявність у відповідача на утриманні дитини від іншого шлюбу.
Стосовно прохання відповідача про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, а не частці від доходів, як просить позивач, то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до положень ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Отже, правом вибору способу стягнення аліментів на дитину законодавцем наділено тільки стягувача, тобто позивача у справі, а тому в суду не має підстав для стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, як це просить відповідач у справі.
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів" у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Тому стягнення аліментів в збільшеному розмірі слід розпочати з дня набрання рішенням законної сили.
VІ. Висновки суду.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відтак слід змінити спосіб присуджених аліментів та стягувати в подальшому з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі однієї четвертої частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з часу набрання рішенням законної сили, що в свою чергу відповідає конкретним обставинам справи. Такий розмір аліментів буде відповідати закону, і не порушує прав і законних інтересів неповнолітньої дитини та відповідача.
VІІ. Щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню із відповідача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 180-183 СК України, ст.ст. 3, 4, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів задовольнити.
Змінити розмір стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Тисменицького районного суду від 06.12.2013 року по справі №352/3184/13-ц та стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів у збільшеному розмірі розпочати з дня набрання рішенням законної сили.
Припинити стягнення аліментів, визначених рішенням Тисменицького районного суду від 06.12.2013 року по справі №352/3184/13-ц, з дня набрання даним рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у дохід державного бюджету в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Рішення складене в повному обсязі 27.11.2023 року, у зв'язку із перебуванням судді у відпустці 24.11.2023 року.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області Гриньків Д.В.