РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №348/1259/23
Номер провадження 2/348/898/23
27 листопада 2023 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Солодовнікова Р.С.,
за участі секретаря судового засідання Нагорняк Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за відсутності учасників справи,
встановив:
Зміст позовних вимог:
ТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивують тим, що 11 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка допомога» (далі Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі Відповідач) укладений кредитний договір № 448598782.
Відповідно до Реєстру боржників №160 від 16.11.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 448598782.
20.10.2022 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» Права Вимоги до Боржників; вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 30624,22 грн, з яких: 8199,60 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 424,62 грн - сума заборгованості за відсотками. Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному цим Договором. Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
З підстав невиконання позичальником умов кредитного договору, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №448598782 в розмірі 30624, 22 грн, з яких: 8199,60 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 424,62 грн - сума заборгованості за відсотками, та витрати по сплаті судового збору.
Стислий виклад позиції сторін:
Представником позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» подане клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю з підстав зазначених в позовній заяві, запереченнях наданих до заяви про скасування заочного рішення, просили позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №448598782 в розмірі 30624, 22 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Від неї поступила заява в якій просить справу слухати в її відсутності. Позовні вимоги не визнає з підстав зазначених в заяві про скасування заочного рішення.
Відповідач заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що вона категорично не визнає укладання електронного договору протягом 2020 - 2022 року, так як вона не має електронного ключа. Також заперечує факт отримання грошових коштів і зазначає про відсутність доказів перерахування на її ім'я грошових коштів або їх отримання відповідачем. Також зазначила, що позивачем не доведено обсягу передачі прав вимоги (суми заборгованості) за договором факторингу від 16.11.2021 від первісного кредитора до правонаступника, а тому ТОВ «ФК «ЄАПБ» є неналежним правонаступником всіх прав і обов'язків кредитодавця, так як по справі відсутні документи передачі кредитодавцем первинних документів по кредитному договору, отримання грошових коштів та нарахованої заборгованості по кожному факту передачі свого права вимоги на стягнення саме такої суми кредитної заборгованості. Посилання позивача на внутрішні документи фінансової установи у вигляді реєстрів боржників, реєстрів прав вимоги, що складені односторонньо працівниками позивача вважає абсурдними, так як вони не можуть підтверджувати факту укладання кредитного договору та отримання відповідачем грошових коштів.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.06.2023 по даній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Заочним рішенням Надвірнянського районного суду від 09.08.2023 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково.
Ухвалою суду від 26.09.2023 року заочне рішення Надвірнянського районного суду від 09.08.2023 року скасоване, призначено розгляд справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом:
11.08.2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 448598782 (а.с. 17-19).
За умовами договору кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 13500 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит на сплатити проценти за користуванням кредитом, відповідно до умов цього договору, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ».
За цим договором кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 8200 гривень одразу після укладання договору, який має бути повернутий до 10.09.2021 року (пункт 1.3).
Відповідно до п.п.4.1,4.2,4.4 Договору, невід'ємною його частою є Правила та Паспорт споживчогокредиту, що надано позичальнику до укладеного договору. Строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником і кредитодавцем в якості підпису Позичальник буде використовувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до Паспорту споживчого кредиту продукт «Смарт» зазначена: інформація про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту. Зазначено, що дата надання інформації 11.08.2021 та є актуальною до 16.08.2021, та містить прізвище відповідача ОСОБА_1 11.08.2021 (а.с.15-16).
Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ», які є невід'ємною частиною кредитного договору, позивачем не надані.
28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов'язується відступити ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» зобов'язується прийнятиналежні ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" Права Вимоги до Боржників; вказаними у Реєстрах прав вимоги (а.с.69).
Позов містить посилання на Реєстр боржників №160 від 16.11.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс», відповідно до якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 448598782.
Позивачем вищенаведений Реєстр боржників №160 від 16.11.2021 також не наданий.
20.10.2022 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» Права Вимоги до Боржників; вказаними у Реєстрах прав вимоги (а.с 10, 13-16).
Відповідно до п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно із п. 4.1 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього Договору.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 30624,22 грн., з яких: 8 199,60 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22424,62 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.76).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
За положенням статті 5 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ст. 626 Цивільного Кодексу України (далі ЦК) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 628, 629 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною другою статті 638 ЦК передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідачка, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" на сайті moneyveo.ua надає позики на умовах фінансового кредиту особам, які звертались через Інтернет з метою отримання грошових коштів.
Як випливає з договору 11.08.2021 ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором: MNV38G2C кредитний договір №448598782, яким погодилася із запропонованими умовами кредитного договору.
Електронний підпис одноразовий ідентифікатор: MNV38G2C відправлено 11.08.2021 о 13:43:35 на номер телефону НОМЕР_1 позичальника ОСОБА_1 , та введено 11.08.2021 о 13:43:52. Сума 8200 строк 30 днів.
Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_1 , зокрема прізвище, ім'я, по-батькові позичальника, індивідуальний податковий номер, адресу проживання, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника, адресу електронної пошти.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що кредитний договір №448598782 від 11.08.2021 був підписаний саме ОСОБА_1 за допомогою одноразового пароля -ідентифікатора, який був надісланий первісним кредитором на номер телефону, зазначений позичальником, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору містяться коди ідентифікатори відповідачки, що і є її безпосереднім підписом.
Отже вказаний договір укладений дистанційно, в електронній формі та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначений у кредитному договорі номер телефону - НОМЕР_1 , за допомогою якого здійснювалася ідентифікація ОСОБА_1 , шляхом направлення на зазначений номер одноразового ідентифікатору у вигляді смс-коду, відповідачка зазначала як контактний в заявах і клопотаннях, поданих до суду.
Наведене спростовує доводи відповідача про те, що нею не укладався електронний кредитний договір із ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", як це передбачено ст.ст. 207, 638 ЦК.
Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідачки відповідно право на отримання кредитних коштів, а у випадку отримання обов'язок їх повернення.
Відповідачка ОСОБА_1 категорично заперечуєотримання нею кредитних коштів.
Як слідує поданих позивачем розрахунків заборгованостей, ОСОБА_1 жодного разу не здійснювала оплату по вищевказаному кредитному договору (а.с.11).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Звертаючись до суду з цим позовом, представник позивача посилався на те, що між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем укладено кредитний договір. ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передало своє право вимоги ТОВ "Таліон Плюс", а він у свою чергу передав вказане право позивачу ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Однак, позивачем всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не було надано суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_1 отримала від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" грошові кошти, відомостей про відкриття рахунків, або ж перерахування коштів на рахунки відкриті в інших банках або видачі кредитних коштів в касах кредитних установ через видатковий касовий ордер. Позивачем також не надано виписок з таких рахунків, з яких можна було б встановити факт перерахування грошових коштів.
Також відсутні будь-які відомості про те, що позивач ОСОБА_1 надала ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" реквізити своїх платіжних карток для переказу їй позики та що такі кошти були перераховані за вказаними нею реквізитами.
Також в матеріалах справи відсутні первинні документи, які повинні бути складені під час надання кредитних коштів позичальнику.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів фінансової установи кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі N 342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. N 6-16цс15.
На підтвердження позовних вимог позивачем ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" надані копії кредитного договору, договорів факторингу, витяги з Реєстру боржників, а також розрахунки заборгованості за укладеним кредитним договором.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Разом з тим, позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу по справі були перераховані грошові кошти у розмірах, які зазначені позивачем по справі.
Твердження ТОВ «ФК «ЄАПБ» про те, що позивач не володіє первинними документами бухгалтерського обліку за спірним кредитним договором, суд не приймає до уваги, оскільки укладаючи договір факторингу позивач не був позбавлений права вимагати такі документи у первісного кредитора (правонаступника).
Щодо переходу права вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 513 ЦК правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 514 ЦК визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 516 ЦК заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Так, позивач на підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором №448598782від 11.08.2021 року посилається на те, що між первісним кредитором - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу N 28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до умов якого до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за спірним кредитним договором, в подальшому 20.10.2022 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ "Таліон Плюс" передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги, в тому числі і за кредитним договором №448598782 від 11.08.2021 року.
Разом з тим, позивачем не долучено до матеріалів справи копію реєстру боржників №160 від 16.11.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс», що унеможливлює перевірити, про належність переходу права вимоги і обсяг переданих прав за кредитним договором №448598782 від 11.08.2021 року від первісного кредитора - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Таліон Плюс", а подальшому до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
При цьому, як зазначено позивачем, право вимоги від первісного кредитора - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перейшло до нового кредитора ще 28.11.2018 року, а сам кредитний договір №448598782 був укладений 11.08.2021 року, тобто більше через 2 роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки договір факторингу права вимоги є похідних від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
При цьому, будь-яких належних доказів, що перехід права вимоги за договором №448598782 був укладений 11.08.2021 року чи пізніше стосовно майбутньої грошової вимоги, як зазначено у позові, суду не надано.
Наданий позивачем витяг з Реєстру прав вимоги № 1 до Договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, укладеному між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», де боржником значиться відповідач і зазначений номер кредитного договору №448598782, з достовірністю не ідентифікує їх як сторону позичальника та предмет саме того договору, що укладався із ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", і не підтверджує, що ТОВ «Таліон плюс» дійсно набув право вимоги за спірним кредитним договором.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
Позивачем не доведено належними, достовірними та допустимими доказами обставини того, що на підставі Договору факторингу N 28/1118-01 від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №448598782 від 11.08.2021 року до боржника ОСОБА_1 , а отже, що ТОВ "Таліон Плюс" набув та передав ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги до відповідача.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, як це закріплено положеннями ч. 7 ст. 81 ЦПК України.
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
У своїй заяві ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" просило розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.
У зв'язку із цим у суду відсутні достатні та обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" виконало свій обов'язок за кредитним договором №448598782 від 11.08.2021 щодо перерахування грошових коштів, та те, що ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, укладеного останнім із ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".
Зазначене, у свою чергу, свідчить про недоведеність позивачем порушення його майнових прав, а відтак і наявності у нього права на подання цього позову до відповідача.
Таким чином, враховуючи вище наведені положення чинного процесуального та матеріального законодавства, а також досліджені у справі докази, суд, оцінивши їх з точки зору достатності для встановлення фактичних обставин, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю заявлених вимог.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованості за договором №448598782 від 11.08.2021 в розмірі 30624, 22 грн не доведені, а тому задоволенню не підлягають.
З огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625, 1050, 1054, 1056-1 ЦК, ст.ст. 133, 141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК, суд,-
УХВАЛИВ:
ПозовТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду, а якщо оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 27.11.2023 року.
Позивач: ТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів», місце реєстрації м.Київвул.Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Р.С. Солодовніков