УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
Справа №348/2783/23
2/348/1034/23
27 листопада 2023 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Бурдун Т.А., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Дослідивши зміст позовної заяви та додані до неї документи, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. ст.175,177 ЦПК України та має недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення пункту 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Цивільний процесуальний кодекс України у статтях 175 та 177 встановлює низку вимог яким повинна відповідати позовна заява яка подається до суду, а також додані до позовної заяви документи.
Згідно поданої позовної заяви позивач просить розірвати шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 15 листопада 1990 року Брасовським відділом ЗАГС Брянської області, актовий запис № 96.
Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Статтею 497 ЦПК України визначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.
Згідно з частинами 2, 3 статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 ВСУ зазначає, що в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ЦПК України.
Згідно з статтею 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Втім, відповідно до довідок наданих УДМС України в Івано-Франківській області, ДМС України, даних Єдиного демографічного реєстру громадянин ОСОБА_2 зареєстрованим у м. Надвірна та Надвірнянському районі Івано-Франківської області не значиться, більш того, вказана особа взагалі не значиться зареєстрованим на території України. Отже, позивачем не додержано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Відповідно до частини 2 статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Однак, позивачем до позовної заяви не додано жодного доказу, який підтверджував би існування домовленості між сторонами щодо розгляду справи саме за місцем проживання позивача або доказів того, що на утриманні позивача є малолітні або неповнолітні діти, що позбавляє суд можливості визначити територіальну підсудність вказаної позовної заяви.
Будь-яких доказів спільного проживання сторін на території України, наявності (або відсутності) угоди, згідно якої сторони передбачили підсудність такої справи (про розірвання шлюбу) судам України або іноземним судам позивачем не надано, навпаки, у позовній заяві зазначено, що фактично шлюбні відносини з відповідачем припинені тридцять років тому.
Одночасно суд вважає за можливе роз'яснити позивачу, що відповідно до статті 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Крім того, згідно частини 1 статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус судів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
У відповідності до частини 1 статті 9 ЦПК України, цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. За положеннями статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
У свою чергу, із наданих ВССУ роз'яснень, які викладені у листі «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» від 16 травня 2013 року слідує, що суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
Отже, у разі, коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до пункту 1.4. Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20 серпня 2019 року, діловодство в суді ведеться державною мовою, крім випадків, передбачених законодавством України. У діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, до оригіналу «свидетельства о заключении брака» слід долучити нотаріально посвідчений переклад на державну мову.
Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дотримання вимог ст. ст.175,177 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Враховуючи зазначене, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.
При таких обставинах, відповідно до ст.185 ЦПК України, вважаю, що позов підлягає залишенню без руху та позивачу слід надати строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня отримання даної ухвали та роз'яснити, що в іншому випадку позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т.А.Бурдун