Справа № 191/2352/22
Провадження № 2/191/763/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі
головуючої судді Окладнікової О.І.,
за участю секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,
прокурора Нестеренко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Молочанської територіальної громади в особі Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
21.09.2022 року до суду звернувся перший заступник керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Молочанської територіальної громади в особі Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області із позовною заявою до відповідача про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
Позовна заява обґрунтована наступним.
Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га кожна для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за межами населеного пункту на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району (наразі територія Молочанської територіальної громади Пологівського району), а саме на ділянки:
- кадастровий номер 2325282800:11:001:0030 (номер запису про право власності 22823283 від 13.10.2017). Підставою для державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку слугував договір дарування земельної ділянки № 940 від 13.10.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка належала останній згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 496636, виданого на підставі розпорядження голови Токмацької райдержадміністрацїї від 07.06.2012 № 278;
- кадастровий номер 2325282800:11:001:0031 (номер запису про право власності 22923209 від 20.10.2017). Підставою для державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку слугував договір купівлі-продажу земельної ділянки № 970 20.10.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка належала останньому згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 496516, виданого на підставі розпорядження голови Токмацької райдержадміністрації від 07.06.2012 № 278;
- кадастровий номер 2325282800:11:001:0032 (номер запису про право власності 22826053 від 13.10.2017). Підставою для державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку слугував договір дарування земельної ділянки № 942 від 13.10.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка належала останньому згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 496655, виданого на підставі розпорядження голови Токмацької райдержадміністрації від 07.06.2012 № 278;
- кадастровий номер 2325282800:11:001:0036 (номер запису про право власності 25993946 від 04.05.2018). Підставою для державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку слугував договір купівлі-продажу земельної ділянки № 742 від 04.05.2018, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка належала останньому згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 496745, виданого на підставі розпорядження голови Токмацької райдержадміністрації від 07.06.2012 № 278;
- кадастровий номер 2325282800:11:001:0037 (номер запису про право власності 23702663 від 02.12.2017). Підставою для державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку слугував договір купівлі-продажу земельної ділянки №1140 від 02.12.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , яка належала останній згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 496727, виданого на підставі розпорядження голови Токмацької райдержадміністрації від 07.06.2012 № 278;
- кадастровий номер 2325282800:11:001:0038 (номер запису про право власності 23795045 від 07.12.2017). Підставою для державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку слугував договір купівлі-продажу земельної ділянки №1154 від 07.12.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , яка належала останньому згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 496549. виданого на підставі розпорядження голови Токмацької райдержадміністрації від 07.06.2012 № 278.
Право приватної власності на вказані ділянки загальною площею 12 га, які розташовані на території колишньої Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області (наразі Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області) набуто ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а в подальшому і ОСОБА_1 поза волею власника, всупереч встановленого законом порядку.
Так, 10.01.2019 Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області зареєстровано кримінальне провадження № 12019080000000011 за фактом вчинення кримінального правопорушення групою службових осіб на території Запорізької області, пов'язаного з незаконним відведенням земельних ділянок, що перебувають у державній власності.
В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030, 2325282800:11:001:0031, 2325282800:11:001:0032, 2325282800:11:001:0036, 2325282800:11:001:0037, 2325282800:11:001:0038, зареєстровано на підставі підроблених документів.
Під час проведення обшуків 11.06.2019 в приміщеннях Токмацької районної державної адміністрації встановлено, що розпорядження голови районної державної адміністрації у Токмацькому районі про надання дозволу громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на розробку проекту землеустрою та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не приймались, заяви від цих громадян про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030-2325282800:11:001:0041 для ведення особистого сільського господарства та щодо затвердження проектів землеустрою, не надходили.
Оглядом Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі том №0011 та том №0006 за 2011-2012 роки встановлено, що Державні акти на права власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030-2325282800:11:001:0041 не реєструвалися, не видавалися, тобто, земельні ділянки у власність громадянам не передавалися.
На підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду у справі № 335/2465/19 від 26 червня 2019 року, органом досудового розслідування проведено тимчасовий доступ та вилучені оригінали документів Токмацької районної державної адміністрації, зокрема розпорядження Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 07.06.2012 № 278 (дозвіл на видачу Державних актів на право власності на земельні ділянки).
Вивченням розпорядження голови Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 07.06.2012 № 278, яке зазначене у Державних актах серії ЯЖ № 496636, серії ЯЖ № 496516, серії ЯЖ № 496655, ЯЖ № 496745, серії ЯЖ № 496727, ЯЖ № 496549, як підстава набуття права власності на земельні ділянки громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , встановлено, що дане розпорядження стосується затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства іншій особі - ОСОБА_8 , на території колишньої Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області та з іншою площею - 67,4391 га.
Листом від 21.10.2021 № 2247/01-36 Пологівська районна державна адміністрація Запорізької області, яка є правонаступником Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області, підтвердила той факт, що розпорядження голови Токмацької районної державної адміністрації щодо надання дозволу на розробку та затвердження проектної документації, передачу у власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства не видавалися.
Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Запорізької області.
Отже, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області на час набуття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та на час реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки являлося органом, уповноваженим державою розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення та здійснювати на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель.
Зі змісту листа міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 19.10.2020 № 1543/120-20 слідує, що форма власності земель, за рахунок яких були сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030, 2525282800:11:001:0041, 2325282400:10:001:0017, 2325282400:10:001:0033, 1525282800:11:001:0037, 2325282800:11:001:0038 - державна.
Відомості про державну реєстрацію державних актів серії ЯЖ № 496636, серії ЯЖ № 496516, серії ЯЖ № 496655, серії ЯЖ № 496745, серії ЯЖ № 496727, серії ЯЖ № 496549 в Книгах записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, відсутні.
Відповідно до службової записки виконуючого обов'язки начальника управління землеустрою та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 16.10.2020 № 3922/1/3-20-0.302, в період з 01.01.2017 по 01.01.2019 накази про надання дозволів на розробку та затвердження документацій із землеустрою відносно земельних ділянок з кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030 - 2525282800:11:001:0041 та 2325282400:10:001:0017 - 2325282400:10:001:0033 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області не видавалися.
Факт незаконного отримання у власність громадянами земельних ділянок підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки № 161-ДК/160/АП/09/01/-21 від 30.03.2021, проведеної Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, а тому позов просили задовольнити.
Ухвалою суду від 14.10.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.
17.03.2023 року до суду з Пологівської окружної прокуратури Запорізької області надійшло клопотання про долучення копій документів до матеріалів справи:
- акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки від 30.03.2021;
- інформації ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області до Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області від 21.07.2021 року;
- службова записка ГУ Держгеокадастру від 21.05.2021;
- відповідь на службову записку Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.05.2021;
- Положення про ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 17.11.2016 №308.
06.04.2023 року від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що він як набувач не знав і не міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, а тому він вважає себе добросовісним набувачем.
На підставі цих договорів відповідач набув речові права на земельні ділянки. Вимога про визнання їх незаконними та про їх скасування, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих фізичним особам; визнання недійсними рішень нотаріуса та Служби про державну реєстрацію за фізичними особами права власності на земельні ділянки стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права як позивача, так і його прав, як відповідача.
Земельні ділянки загальною площею 12 га, які розташовані на території Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області із кадастровими номерами: 2325282800:11:001:0030; 2325282800:11:001:0031; 2325282800:11:001:0032; 2325282800:11:001:0036; 2325282800:11:001:0037; 2325282800:11:001:0038 він отримав у власність на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу та дарування у 2017-2018 роках, укладених між ним і власниками зазначених земельних ділянок - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
У частині витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідача прокурор не має права такого витребування у зв'язку з тим, що підстави набуття права власності на земельні ділянки не визнані недійсними, а тому держава не є ані власником, ані володільцем спірних земельних ділянок. Прокурором вибраний не належний спосіб захисту, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Також відповідач вказував на те, що у позовній заяві зазначено, що моментом перебігу позовної давності згідно 4.1 ст.261 Цивільного кодексу України є 11.06.2019 року. Позов до суду подано 05.09.2022 року. Молочанська міська рада у своїх листах на адресу прокурора від 28.07.2021 року № 1643/11- 19, від 19.01.2022 року № 0105/21-12 та від 27.06.2022 року просить прокурора вжити необхідні заходи для поновлення порушених інтересів територіальної громади, тобто підмінити її. Неспроможність позивача належним чином організувати роботу або фінансування витрат на оплату судового збору, на яку посилається позивач, судом не повинна братися до уваги. Також прокурор не має права представництва інтересів держави в даному випадку в суді. Причиною пропущеного строку позовної давності прокурор вважає військову агресію російської федерації проти України з 24.02.2022 року. Разом з тим, факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків, а тому підстав для поновлення строку позовної давності немає.
28.04.2023 року з Пологівської окружної прокуратури Запорізької області надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої прокурор зазначає, що Пологівська окружна прокуратура під час з'ясування підстав для представництва інтересів держави у суді, у період з червня 2021 року по червень 2022 року тричі зверталась із запитами у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», до Молочанської міської ради з питань можливого самостійного реагування на факти порушення земельного законодавства. На що листами від 28.07.2021, 14.01.2022 та від 27.06.2022 отримано відповіді, з яких не вбачаються наміри на самопредставництво, натомість міська рада не заперечувала можливості такого представництва з боку окружної прокуратури.
03.08.2022 Пологівською окружною прокуратурою направлено повідомлення про представництво інтересів держави до Молочанської міської ради, на що остання жодним чином не відреагувала. І лише у вересні 2022 року окружною прокуратурою було пред'явлено позов до суду. Вказане свідчить про бездіяльність об'єднаної територіальної громади в особі Молочанської міської ради, що є безумовною підставою для представництва інтересів держави у суді прокурором, який у даному випадку виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.
Крім того, обраний прокурором спосіб захисту - витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння слід застосовувати у даному випадку, адже власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто землі незаконно вибули із його володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
У спірних правовідносинах жодних рішень відповідних органів державної влади чи місцевого самоврядування про передачу спірних земельних ділянок у приватну власність фізичним особам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не приймалось.
Більш того, державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 496636 на ім'я ОСОБА_2 , серії ЯЖ № 496516 на ім'я ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 , серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 , серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_7 є підробленими. Як підстава видачі вказаних держаних актів зазначено розпорядження голови Токмацької районної державної адміністрації від 07.06.2012 № 278, яке стосується зовсім іншого питання, а саме затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 67,4391 га і наданні її в оренду для ведення фермерського господарства зовсім іншій особі - ОСОБА_8 . Таким чином, зазначені в державних актах особи ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) не набули цивільних прав щодо спірних земельних ділянок, які фактично залишились у власності держави.
Відповідно, підписані у подальшому між цими особами і ОСОБА_1 договори суперечать актам цивільного законодавства, отже укладені без участі і волевиявлення дійсного власника земельних ділянок - держави.
Спірні земельні ділянки вибули із володіння держави за відсутності відповідного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про передачу їх у власність приватним особам, отже таке заволодіння відбулось поза волею дійсного власника - держави, яка безумовно має право на витребування земельних ділянок незалежно від добросовісності набувача. Разом з цим, відповідач таким не є.
Так, Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 12019080000000011 від 10.01.2019 за фактом вчинення кримінального правопорушення групою службових осіб на території Запорізької області, пов'язаного з незаконним відведенням земельних ділянок, що перебувають у державній власності.
Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_1 у групі з іншими особами, шляхом обману та використовуючи завідомо підроблені документи, заволодів 24 земельними ділянками, у тому числі за кадастровими номерам: 2325282800:11:001:0030, 2325282800:11:001:0031, 2325282800:11:001:0032, 2325282800:11:001:0036, 2325282800:11:001:0037, 2325282800:11:001:0038.
У подальшому, 22.04.2021 та 26.05.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.
За результатами досудового розслідування 04.06.2021 обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні направлено до Токмацького районного суду Запорізької області.
Ухвалою суду від 23.02.2022 справу призначено до судового розгляду.
Водночас, відповідач мав розуміти, що державні акти на землю ймовірно оформлені усупереч вимог закону, адже датовані ще у 2012 році, в той час, як фактично вони були оформлені у 2017 році. Отже, за таких обставин ОСОБА_1 не можна вважати добросовісним відповідачем.
Оскільки спірні земельні ділянки вибули із законного володіння дійсного власника (держави) на підставі підроблених державних актів на право власності на землю, наступне набуття права власності на спірні земельні ділянки ОСОБА_1 на підставі правочинів, укладених з особами, які не мали правомочності власників, є незаконними, порушують суспільний інтерес на законність у цій сфері, а також права та законні інтереси дійсного власника спірних земельних ділянок - держави, в особі Молочанської територіальної громади.
Отже, в даному випадку втручання у право власності здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, відповідає критерію пропорційності та справедливої рівноваги між інтересами держави, пов'язаними з втручанням, та інтересами ОСОБА_1 , втручання у право власності якого матиме місце.
Також прокурор зазначає, що загальна позовна давність, згідно вимог ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано у жовтні, грудні 2017 та у травні 2018 років. Відповідно, трирічний строк позовної давності мав сплинути у жовтні, грудні 2020 та травні 2021 років.
Проте, п. 12 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Окрім того, 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразова продовжувався. Законом № 2915-ІХ передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, до 20 травня 2023 року. Пунктом 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, передбачені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Тобто з березня 2020 року, строки, визначені ст. 257 ЦК України були продовжені на час дії карантину та на період військового стану, тому позовна давність протягом вказаного періоду не застосовується. Враховуючи викладене, позовна заява подана у межах строків позовної давності.
Ухвалою суду від 08.05.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У сьогоднішньому судовому засіданні прокурор Нестеренко І.А. позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце його проведення повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га кожна для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за межами населеного пункту на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району (наразі територія Молочанської територіальної громади Пологівського району), а саме на ділянки:
- кадастровий номер 2325282800:11:001:0030 (номер запису про право власності 22823283 від 13.10.2017). Підставою для державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку слугував договір дарування земельної ділянки № 940 від 13.10.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка належала останній згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 496636, виданого на підставі розпорядження голови Токмацької райдержадміністрацїї від 07.06.2012 № 278 (а.с.82, 83-85, 86-87);
- кадастровий номер 2325282800:11:001:0031 (номер запису про право власності 22923209 від 20.10.2017). Підставою для державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку слугував договір купівлі-продажу земельної ділянки № 970 20.10.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка належала останньому згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 496516, виданого на підставі розпорядження голови Токмацької райдержадміністрації від 07.06.2012 № 278 (а.с.88-90, 91-99, 94-97);
- кадастровий номер 2325282800:11:001:0032 (номер запису про право власності 22826053 від 13.10.2017). Підставою для державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку слугував договір дарування земельної ділянки № 942 від 13.10.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка належала останньому згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 496655, виданого на підставі розпорядження голови Токмацької райдержадміністрації від 07.06.2012 № 278 (а.с.75-76, 77-79, 80-81);
- кадастровий номер 2325282800:11:001:0036 (номер запису про право власності 25993946 від 04.05.2018). Підставою для державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку слугував договір купівлі-продажу земельної ділянки № 742 від 04.05.2018, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка належала останньому згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 496745, виданого на підставі розпорядження голови Токмацької райдержадміністрації від 07.06.2012 № 278 (а.с.72, 73-74);
- кадастровий номер 2325282800:11:001:0037 (номер запису про право власності 23702663 від 02.12.2017). Підставою для державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку слугував договір купівлі-продажу земельної ділянки №1140 від 02.12.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , яка належала останній згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 496727, виданого на підставі розпорядження голови Токмацької райдержадміністрації від 07.06.2012 № 278 (а.с.64-66, 67-69, 70-71);
- кадастровий номер 2325282800:11:001:0038 (номер запису про право власності 23795045 від 07.12.2017). Підставою для державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку слугував договір купівлі-продажу земельної ділянки №1154 від 07.12.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , яка належала останньому згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 496549, виданого на підставі розпорядження голови Токмацької райдержадміністрації від 07.06.2012 № 278 (а.с.57-58, 59-61, 62-63).
Право приватної власності на вказані ділянки загальною площею 12 га, які розташовані на території колишньої Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області (наразі Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області) набуто ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а в подальшому і ОСОБА_1 поза волею власника, всупереч встановленого законом порядку.
За фактом вчинення кримінального правопорушення групою службових осіб на території Запорізької області, пов'язаного з незаконним відведенням земельних ділянок, що перебувають у держаній власності, Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12019080000000011 від 10.01.2019.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030, 2325282800:11:001:0031, 2325282800:11:001:0032, 2325282800:11:001:0036, 2325282800:11:001:0037, 2325282800:11:001:0038 зареєстровано на підставі підроблених документів.
Під час проведення обшуків в приміщеннях Токмацької районної державної адміністрації, встановлено, що розпорядження голови районної державної адміністрації у Токмацькому районі про надання дозволу громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на розробку проекту землеустрою та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не приймались, заяви від цих громадян про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030-2325282800:11:001:0041 для ведення особистого сільського господарства та щодо затвердження проектів землеустрою, не надходили.
Відповідно до відомостей про обтяження згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно на підставі ухвали від 26.06.2019 Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя справа № 335/2465/19 було накладено арешт на нерухоме майно - земельні ділянки з кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030, 2325282800:11:001:0031, 2325282800:11:001:0032, 2325282800:11:001:0036, 2325282800:11:001:0037, 2325282800:11:001:0038 (спірні земельні ділянки) (дата державної реєстрації обтяження 27.06.2019).
Отже, судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельні ділянки з кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030, 2325282800:11:001:0031, 2325282800:11:001:0032, 2325282800:11:001:0036, 2325282800:11:001:0037, 2325282800:11:001:0038, площею по 2,0000 га кожна, на підставі договорів купівлі-продажу та дарування.
Згідно розпорядження голови Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 07.06.2012 № 278, яке зазначене у Державних актах серії ЯЖ № 496636, серії ЯЖ № 496516, серії ЯЖ № 496655, ЯЖ № 496745, серії ЯЖ № 496727, ЯЖ № 496549, як підстава набуття права власності на земельні ділянки громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , встановлено, що дане розпорядження стосується затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства іншій особі - ОСОБА_8 , на території колишньої Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області та з іншою площею - 67,4391 га.
Листом від 21.10.2021 № 2247/01-36 Пологівська районна державна адміністрація Запорізької області, яка є правонаступником Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області, підтвердила той факт, що розпорядження голови Токмацької районної державної адміністрації щодо надання дозволу на розробку та затвердження проектної документації, передачу у власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства не видавалися.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Щодо підстав звернення прокурора з цим позовом.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За змістом статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України, зокрема у частині четвертій статті 56 цього Кодексу визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Системне тлумачення норм частин четвертої, п'ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність такого органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює (доповнює) в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).
У даній справі прокурор обґрунтовував здійснення ним представництва інтересів держави невжиттям позивачем як представницьким органом місцевого самоврядування заходів щодо усунення порушень земельного законодавства, що суперечать інтересам територіальної громади, оскільки підривають матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування. Нездійснення таких заходів, на думку прокурора, свідчить про неналежний захист інтересів держави та про наявність підстав для представництва таких інтересів прокурором.
Таким чином, в позовній заяві прокурор обґрунтував підстави представництва ним інтересів держави у сфері земельних відносин, у зв'язку з невжиттям позивачем заходів щодо незаконності набуття у приватну власність спірних земельних ділянок.
Аналогічного висновку щодо наявності правових підстав для представництва інтересів органу місцевого самоврядування прокурором дійшов Верховний Суд у справі № 604/566/20, постанова від 18.10.2022.
Щодо порушення інтересів позивача, як власника земельних ділянок.
Статтею 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.
Право територіальної громади сільської, селищної, міської ради на розпорядження земельними ділянками визначено в частині 1 статті 122 ЗК України, відповідно до якої таке право належить сільським, селищним, міським радам стосовно земельних ділянок комунальної форми власності.
27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким розділ Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності; д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Орган державної влади або орган місцевого самоврядування мають право вчиняти будь - які дії стосовно земельної ділянки, спрямовані на набуття, зміну чи припинення прав на земельну ділянку, не заборонені законом (передавати її у власність, у користування, в тому числі на умовах оренди, за договором емфітевзису, суперфіцію, продавати тощо) виключно після завершення процедури її формування та реєстрації прав на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 1, 3, 4 ст. 79 - 1 ЗК України).
Слід зауважити: статтею 28 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав. Під час проведення державної реєстрації права користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування. Тож реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку за територіальною громадою в особі відповідного органу місцевого самоврядування для розпорядження такою земельною ділянкою не потребується. Це правило є винятком з правила, що передбачено в частині 9 статті 79 - 1 ЗК України.
Таким чином, з огляду на наведений вище аналіз законодавства Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області на час набуття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та на час реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки являлось органом, уповноваженим державною розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення та здійснювати на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель.
Форма власності земель, за рахунок яких було сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030, 2325282800:11:001:0041, 2325282400:10:001:0017, 2325282400:10:001:0033, 2325282800:11:001:0037, 2325282800:11:001:0038 - державна, крім того, прокурором доведені підстави представництва ним інтересів держави у сфері земельних відносин, у зв'язку з невжиттям позивачем заходів щодо незаконності набуття у приватну власність спірних земельних ділянок, тому суд вважає, що в прокурора наявні належні повноваження щодо представництва саме Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області в даній справі.
Щодо порушення прав позивача та способу захисту порушених прав позивача - витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зверненню до суду із позовом як самостійно особою, так і шляхом представництва передує юридичний факт порушення, невизнання чи оспорення прав особи (держави у випадку представництва прокурором) чи її законних інтересів.
Порушення права пов'язане з позбавленням цього суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Звертаючись до суду із позовом у цій справі, прокурор просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Молочанської територіальної громади в особі Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області земельні ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,0000 га кожна з кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030, 2325282800:11:001:0031, 2325282800:11:001:0032, 2325282800:11:001:0036, 2325282800:11:001:0037, 2325282800:11:001:0038.
Обґрунтовуючи підстави позову у цій справі, прокурор посилався на те, що власником спірних земельних ділянок (з кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030, 2325282800:11:001:0031, 2325282800:11:001:0032, 2325282800:11:001:0036, 2325282800:11:001:0037, 2325282800:11:001:0038) є держава в особі територіальної громади в особі Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області, спірне майно вибуло з володіння власника без її волі.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).
Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).
Положеннями ст. 17 ЗК України визначені повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, до яких зокрема належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 116 ЗК України, у редакції чинній станом на час видачі державних актів на землю, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться зокрема у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок визначений положеннями ст. 118 ЗК України.
Так, відповідно до положень ч. ч. 7, 8, 9 указаної норми громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства); районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін; розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія); комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а вразі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Зазначеними нормами права встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.
Із досліджених доказів у справі, встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не звертались до відповідного органу виконавчої влади (органу місцевого самоврядування), уповноважених розпоряджатися землями державної власності відповідно до положень ст. ст. 17, 116, 118 ЗК України (станом на час видання оспорюваного державного акту) в межах відповідного району, із заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030-2325282800:11:001:0041 для ведення особистого сільського господарства та щодо затвердження проектів землеустрою. Відповідно уповноваженим органом рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які перебували у державній власності, та надання земельних ділянок з кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030-2325282800:11:001:0041 у власність не приймалось.
Згідно ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України у редакції, чинній на час видання державних актів, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (у редакції, чинній з 1 травня 2009 року до 1 січня 2013 року - державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; а у редакції, чинній з 1 січня 2013 року, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Так, за даними Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі том №0011 та том №0006 за 2011-2012 роки встановлено, до Державні акти на право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030-2325282800:11:001:0041 не реєструвалися, не видавалися, тобто, земельні ділянки у власність вищевказаним громадянам не передавалися.
Згідно розпорядження голови Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 07.06.2012 року №278, яке зазначене у Державних актах серії ЯЖ №496636, серії ЯЖ №496516, серії ЯЖ №496655, серії ЯЖ №496745, серії ЯЖ №496727, серії ЯЖ №496549, як підстава набуття права власності на земельні ділянки громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , встановлено, що дане розпорядження стосується затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства іншій особі - ОСОБА_8 на території колишньої Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області та з іншою площею - 67,4391 га.
Тобто, вищезазначеним розпорядженням земельні ділянки у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства не надавалися.
Відповідно до п.п. 10, 11 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021, у редакції, чинній на час видачі спірних державних актів, записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є державний акт на право власності на земельну ділянку. Дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.
Пунктами 13, 14 Порядку передбачено, що державна реєстрація документа, що посвідчує право на земельну ділянку, проводиться за місцем розташування земельної ділянки. Кожному документові, що посвідчує право на земельну ділянку, при здійсненні його державної реєстрації, присвоюється реєстраційний номер.
Таким чином, з наведених обставин, підтверджених доказами, встановлено факт незаконності вибуття спірних земельних ділянок із державної власності - володіння власника поза його волею.
Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Разом з тим особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь - яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором, та є ефективним.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Зокрема, такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та багатьох інших.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 372/770/19, набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Отже, зважаючи на встановлення судом факту незаконності вибуття спірних земельних ділянок із володіння власника позивача поза його волею, суд задовольняє позовні вимоги щодо витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Молочанської територіальної громади в особі Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею по 2,0000 га кожна, з кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030, 2325282800:11:001:0031, 2325282800:11:001:0032, 2325282800:11:001:0036, 2325282800:11:001:0037, 2325282800:11:001:0038.
Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна (незалежно від того, у порядку яких статей ЦК України відбувається таке витребування, зокрема статті 1212) саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Інакше кажучи, для внесення на підставі такого рішення суду до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно за окремою позовною вимогою скасовувати запис про таку реєстрацію за відповідачем (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 99) і від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29)).
Щодо строку позовної давності, на який звертає увагу відповідач, суд зазначає наступне.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Неодноразово Велика Палата Верховного Суду висловлювала правову позицію щодо застосування строків позовної давності при вирішенні спорів про витребування майна із незаконного володіння на підставі статей 387, 388 ЦК України, та зазначала, що до таких спорів застосовується загальна позовна давність у три роки. За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому і в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).
Крім того, строк загальної позовної давності застосовується і до похідних вимог.
Таким чином, лише у ході досудового розслідування кримінального провадження та дослідження витребуваних документів можливо було прийти до висновку щодо оформлення у 2017 році права власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030, 2325282800:11:001:0031, 2325282800:11:001:0032, 2325282800:11:001:0036, 2325282800:11:001:0037, 2325282800:11:001:0038 на підставі підроблених документів.
За таких підстав, суд вважає, що строк позовної давності в даній справі не пропущений, а тому підстав для його поновлення немає.
Наведені обставини не заперечені представником позивача.
Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою, другою статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Керуючись зазначеними вище положеннями законодавства, проаналізувавши долучені до справи докази у їх сукупності, логічному взаємозв'язку та в контексті принципу «достатності доказів», суд приходить до висновку, що надання у приватну власність спірних земельних ділянок ОСОБА_1 здійснено з порушенням вимог законодавства.
Таким чином, Молочанська територіальна громада в особі Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області, як діючий на цей час власник спірних земельних ділянок, має законне право на витребування їх із чужого незаконного володіння останнього володільця, тобто ОСОБА_1 , як особи, яка володіє ними без наявних на те правових підстав. При цьому, застосування віндикаційного позову не потребує визнання недійсними: державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №496636, серії ЯЖ №496516, серії ЯЖ №496655, серії ЯЖ №496745, серії ЯЖ №496727, серії ЯЖ №496549, як сфальшованих, у «ланцюгу» переходу спірних земельних ділянок у володіння ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, суд вважає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2325282800:11:001:0030, 2325282800:11:001:0031, 2325282800:11:001:0032, 2325282800:11:001:0036, 2325282800:11:001:0037, 2325282800:11:001:0038, площею по 2,0000 га кожна, вибули із володіння власника поза його волею, без належних на те підстав, а тому ОСОБА_1 не є добросовісним їх набувачем. У свою чергу, відсутність добросовісності при набутті земельних ділянок є наслідком правомірності вимог про її витребування.
З огляду на зроблені висновки позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судовими витратами у справі є витрати прокурора, які здійснені Запорізькою обласною прокуратурою, на сплату судового збору відповідно до платіжної інструкції від 04.08.2022 року за № 1120 у сумі 6562,35 грн., які відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача. Сума сплаченого судового збору є правомірною, виходячи із ринкової вартості земельних ділянок, яка становить 437490,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити позов Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Молочанської територіальної громади в особі Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Молочанської територіальної громади в особі Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області (вул. Педенко, 17 м.Молочанськ, Пологівський район, Запорізька область, 71716, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20511926) земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282800:11:001:0030, вартістю 72 915,00 (сімдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) гривень, що розташована на території Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1378577623252).
Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Молочанської територіальної громади в особі Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області (вул. Педенко, 17 м. Молочанськ, Пологівський район, Запорізька область, 71716, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20511926) земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282800:11:001:0031, вартістю 72 915,00 (сімдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) гривень, що розташована на території Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1383993823252).
Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Молочанської територіальної громади в особі Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області (вул. Педенко, 17 м.Молочанськ, Пологівський район, Запорізька область, 71716, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20511926) земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282800:11:001:0032, вартістю 72 915,00 (сімдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) гривень, що розташована на території Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1378729823252).
Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Молочанської територіальної громади в особі Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області (вул. Педенко, 17 м.Молочанськ, Пологівський район, Запорізька область, 71716, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20511926) земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282800:11:001:0036, вартістю 72 915,00 (сімдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) гривень, що розташована на території Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1544972323252).
Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Молочанської територіальної громади в особі Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області (вул. Педенко, 17 м. Молочанськ, Пологівський район, Запорізька область, 71716, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20511926) земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282800:11:001:0037, вартістю 72 915,00 (сімдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) гривень, що розташована на території Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1425516223252).
Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Молочанської територіальної громади в особі Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області (вул. Педенко, 17 м.Молочанськ, Пологівський район, Запорізька область, 71716, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20511926) земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282800:11:001:0038, вартістю 72 915,00 (сімдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) гривень, що розташована на території Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1430470023252).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Пологівської окружної прокуратури (адреса: вул. Єдності, 28, м. Пологи, Запорізька область, 70600, ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок UА 438201720343180001000000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені на сплату судового збору у 2022 році при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 6562 (шість тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 35 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження..
Повне рішення складене 17.11.2023 року.
Суддя О.І. Окладнікова