Справа № 372/1905/20
Провадження № 1-кп-25/23
ВИРОК
іменем України
23 листопада 2023 року Обухівський районний суд Київської області в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участю прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
потерпілої ОСОБА_13 ,
представника потерпілої ОСОБА_14
законного представника потерпілої ОСОБА_15 ,
психолога ОСОБА_16 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження № 12020110230000582 від 19.04.2020 за обвинуваченням:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Головурів Бориспільського району Київської області, громадянина України, працюючого пожежником АТ «Укрзалізниця», розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.152 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Органом досудового розслідування ОСОБА_12 обвинувачується у незакінченому замаху на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням іншого предмета без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, за наступних обставин.
ОСОБА_12 , 19 квітня 2020 року близько 19 год. 00 хв., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився у ванній кімнаті будинку за місцем свого проживання, а саме в будинку АДРЕСА_1 , де в цей час окрім цього перебувала донька його співмешканки ОСОБА_17 - малолітня ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей час у ОСОБА_12 виник умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням іншого предмету - середнього пальця лівої руки, без згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, після чого ОСОБА_12 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до малолітньої ОСОБА_13 , та знаходячи в положенні стоячи обличчям до останньої, яка також в цей час стояла обличчям до підозрюваного, правою рукою взяв її за волосся та притиснув до дверей ванної кімнати, потому обома руками розірвав сорочку в районі грудей та пошкодив праву бретелю майки малолітньої, в яку та була одягнена, і обома руками мацав малолітню за оголені груди, після чого лівою рукою проник під одяг потерпілої, а саме під штани та труси та засунув свій середній палець лівої руки до піхви малолітньої, чим спричинив останній фізичний біль та не спричинив тілесні ушкодження, таким чином подолавши волю потерпілої до опору.
Після цього, ОСОБА_12 , знаходячись поруч потерпілої, розстебнув ширинку своїх джинсів, у які був одягнений з метою подальшого вчинення сексуального насилля відносно малолітньої, однак свій злочинний умисел до кінця не довів, з причин, що не залежали від його волі та не вчинивши всіх дій, які вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, оскільки в цей час до ванної кімнати зайшла мати потерпілої - ОСОБА_17 , та відштовхнувши ОСОБА_12 від малолітньої потерпілої, завадила подальшому вчиненню злочину відносно неї.
Дії ОСОБА_12 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.15, ч.4 ст.152 КК України як незакінчений замах на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням іншого предмету без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років.
За результатами судового розгляду колегія суддів визнає вказане обвинувачення недоведеним і вважає, що відносно ОСОБА_12 слід ухвалити виправдувальний вирок з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, в зв'язку з не доведенням вчиненням кримінального правопорушення обвинуваченим.
Мотиви, з яких суд відкидає докази, на яких ґрунтувалось обвинувачення, наступні.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою вину не визнав, та показав, що у 2018 році познайомився з ОСОБА_17 , у якої була донька ОСОБА_13 та почали проживати спільно як сім'я у будинку, в якому проживали батьки обвинуваченого. В подальшому між ними виникали суперечки, обвинувачений дізнався, що ОСОБА_17 обвинувачується у шахрайських діях, тому в них погіршились відносини, проте далі проживали спільно, мати з донькою ночували в будинку, а обвинувачений в літній кухні, це відбулось десь з зими 2020 року. Обвинувачений хотів, щоб мати та донька виселились з будинку, проте вони відмовлялись, оскільки були в ньому вже зареєстровані. 19.04.2020 він разом зі своїми батьками пом'янули брата, який загинув минулого року в цей день, та випив приблизно 150 грам горілки. Він разом з матір'ю залишились в будинку, приблизно о 18:00 ОСОБА_17 попросила обвинуваченого дістати прядку, яка знаходилась на горищі будинку. Через декілька хвилин він взяв драбину, та пішов в туалетну кімнату, де знаходився люк для доступу до горища. В туалеті нікого не було, та в той день не було світла. Поставивши драбину, він заліз на горище, був там пару хвилин, взяв прядку, та спустився з нею в туалетну кімнату, оскільки прядка була велика та важка по драбині він спускався неспішно більше однієї хвилини. Прядку він залишив на кухні. Потерпіла весь цей час знаходилась в себе в кімнаті та гралась в телефоні, а її мати на кухні. Його мати в цей час була на веранді. Десь о 18:50 ОСОБА_17 та донька оділись та пішли з будинку, потім прийшов батько обвинуваченого. Приблизно о 19:30 приїхали працівники поліції, з ними були ОСОБА_17 та донька. Потерпіла була в тій самій одежі, в якій була в будинку. З потерпілою в нього були нормальні стосунки, конфліктів не було, цікавився її навчанням, купував їй солодощі, жодних розпусних дій по відношенню до неї не вчиняв, спілкувався з нею мало, один на один майже не був, оскільки вдома він мало часу, а багато часу проводив на роботі. Вважає, що мати потерпілої та потерпіла могли його обмовити, оскільки не хотіли з'їжджати з будинку. Був одружений з 2003 по 2006 роки, дітей не має.
Оцінюючи зібрані по справі докази на предмет доведеності зазначених сторонами кримінального провадження обставин, суд приймає до уваги приписи ч.1 ст.94 КПК України, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При оцінці доказів суд також враховує положення ч.3 ст.62 Конституції України, яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Сторона обвинувачення посилається на те, що вина ОСОБА_12 підтверджується показами потерпілої та свідків, а також письмовими та речовими доказами кримінального провадження.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_13 показала, що 19.04.2020 вдень вона з мамою пішли до церкви, а з 19 години були в будинку, де в той час проживали з обвинуваченим та його батьками. Мати потерпілої та обвинувачений в той період проживали однією сім'єю. Спочатку між ними відносини були хороші, а потім між обвинуваченим та її матір'ю стосунки погіршились. Потерпіла боялась його, а до її матері він застосовував насильство. Обвинувачений лягав до неї в ліжко, обнімав. Стосунки в неї з обвинуваченим були нормальні. Проживали разом більше року. Приблизно о 19:20 до будинку прийшов обвинувачений в стані алкогольного сп'яніння. Її мати попросила обвинуваченого дістати з горища прядку. Вхід до горища був з туалетної кімнати. Обвинувачений пішов на горище, а приблизно в 19:30 потерпіла пішла в туалет щоб справити природну потребу. В цей час обвинувачений спустився з горища без прядки, потерпіла в цей час завершувала справляти природні потреби, проте не встигла одягнутись, оскільки він спускався по драбині дуже швидко, підійшов до неї, притиснув її до дверей, взяв рукою за волосся, розірвав на ній сорочку та майку, приспустив колготки та труси та поліз пальцями своєї лівої руки до її статевого орану, при цьому, труси та колготки не були повністю зняті. Середній палець він засунув у піхву, та почав розстібати свої штани. Потерпіла в цей час перебувала лицем до обвинуваченого. Обвинувачений сказав, щоб вона не боятися. Тривало це близько однієї хвилини. Потерпіла злякалась та почала плакати та неголосно кричати і в цей час зайшла її мати. Двері в туалет були зачинені, проте на замок не закриті. Мати його відштовхнула та вони почали битися, потім в туалет забігла мати обвинуваченого і потерпіла разом зі своєю матір'ю змогли втекти з будинку. Світло в туалеті було. Після цього вона разом з матір'ю далі проживала в даному будинку, проте з обвинуваченим не спілкувались. Прядку можливо приніс пізніше.
Свідок ОСОБА_17 показала, що є матір'ю потерпілої. З обвинуваченим проживали однією сім'єю в будинку його батьків з квітня 2019 року, проте на час вказаних подій стосунки погіршились, через фінансові суперечки. Обвинувачений вживав алкогольні напої. 19.04.2020 вона разом з донькою були вдома. Приблизно о 19 годині пришов обвинувачений в стані алкогольного сп'яніння. Приблизно о 19:20 свідок попросила обвинуваченого дістати з горища прядку, вхід до його розташовувався в туалеті. Свідок пішла до погребу і через 10-15 хвилин повернулась на кухню де з туалету почула плач доньки. Почала відкривати двері до туалету, проте обвинувачений їх тримав та не давав можливості їх відкрити. Потім вона силою відкрила двері і побачила у доньки спущені колготки і розірвана сорочка а у обвинуваченого розстібнута ширінка на штанах. Вона з обвинуваченим почала битись, потім прийшла його мати, почала ображати свідка, і вона разом з донькою вибігли з будинку. В той період свідок була вагітна, і обвинувачений разом зі своїми батьками ображали її та вчиняли домашнє насильство. Обвинувачений до потерпілої спочатку відносився нормально, проте потім донька почала їй розповідати, що він лягає до неї в ліжко, купує їй всякі речі та спілкуються у Вайбері з нею як з жінкою. Про цю подію, донька їй розказала, що пішла справити природну потребу, а обвинувачений приставав до неї, розірвав одяг, доторкався до грудей і ввів палець до піхви. Після цією події вона разом з донькою жила в будинку, а обвинувачений у літній кухні, в них погані стосунки, а донька замкнулась у собі та має психологічні проблеми.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показала, що є матір'ю обвинуваченого. Проживали всі разом. 19.04.2020 ОСОБА_17 просила обвинуваченого дістати з горища прядку. Вхід до горище був через туалетну кімнату. Свідок зайшла в туалет там нікого не було, обвинувачений в той був на горищі, та запропонувала йому допомогу, потім пішла в кімнату. Потерпіла весь цей час була у себе в кімнаті, потім спустився з горища обвинувачений а свідок пішла до літньої кухні. Приблизно о 19:10 хв. ОСОБА_17 разом з донькою зібрались та кудись пішли з будинку. Через деякий час повернувся її чоловік і одразу приїхали працівники поліції, з ними була потерпіла та її мати. Свого сина характеризує позитивно, жодних дій по сексуального характеру по відношенню до потерпілої не бачила. Обвинувачений та ОСОБА_17 проживали однією сім'єю, спочатку в них були хороші відносини, потім через побутові проблеми погіршились, та стали негативні.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що є батьком обвинуваченого. 19.04.2020 свідок пішов з дому, там залишились дружина та син. Приблизно о 20 годині він повернувся додому і побачив, що з двору вийшли ОСОБА_17 та її донька, його дружина та син стояли в дворі, атмосфера в той час була нормальна, проте дружина сказала, що ОСОБА_17 їм погрожувала. Потім вони почули сирену і в двір зайшли працівники поліції, ОСОБА_17 та її донька, вони показали на сина і працівники поліції вивели його з двору. Стосунки сина з ОСОБА_17 були погані, свідок вважав її аферисткою. Свого сина характеризує позитивно, жодних дій по сексуального характеру по відношенню до потерпілої не бачив.
Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 свої судово-психіатричні експертні висновки підтримали, додатково зазначили, що вони не вирішували хто з опитаних ними осіб ( потерпіла, обвинувачений, мати потерпілої) говорить правду. Експерти лише визначили, що дані особи не схильні до навіювання. Також встановили вплив мами на дитину. Потерпіла є розвинутою особою.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_23 , свій судово-медичний висновок підтримав, додатково зазначив, що огляд проводився на наступний день після вказаних подій. Жодних тілесних ушкоджень на дитині не було виявлено, дівоча пліва ціла та не пошкоджена, потерпіла поводила себе спокійно. При опитувані потерпілої, вона повідомляла експерта, що обвинувачений засунув їй у піхву палець більш як на фалангу. Вона також повідомляла, що експерт при обстеженні також засовував їй палець у піхву, хоча експерт нічого у піхву потерпілій при огляді не вводив. Зазначив, що якби було проникнення у піхву, то дівоча пліва була би пошкоджена, або на піхві були би інші видимі сліди. Матері при огляді не було, дитина не було емоційно збуджена. Оглядав майже одразу після даних подій.
Допитана в судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_24 показала, що приймала участь як психолог у слідчому експерименті за участі потерпілої від 09.06.2020. Потерпілу знала до тих подій, оскільки працювала з її матір'ю та спілкувалась коли приходила як психолог в школу. Знала її як веселу та активну дитину. В день проведення слідчого експерименту, потерпіла поводила себе спокійно, тихо, відповідала лише на запитання учасників, при обговоренні неприємних моментів почувала себе ніяково, пояснювала все достатньо чітко, говорила, що дуже любить маму. Слідча дія проводилась в туалеті будинку, освітлення там було дуже погане. Драбина з горища пускається в центр приміщення туалету, мала висоту більше двох метрів та складалась з 6-7 щаблів, відро було поряд. Мами потерпілої та обвинуваченого під час проведення слідчого експерименту не було, вони перебували на подвір'ї. Щодо подальшої роботи психолога з потерпілою, її мати відмовилась.
Дослідженими в судовому засіданні письмовими та речовими доказами, які надані стороною обвинувачення:
- витягом з ЄРДР за №12020110230000582 від 19.04.2020, яким підтверджується внесення відомостей про кримінальне правопорушення за ч.3 ст.15, ч.4 ст.152 КК України, заявник ОСОБА_17 (т.1 ак.с.89);
- рапортами працівників поліції про тримання 19.04.2020 заяви про вчинення розпусних дій ОСОБА_12 відносно малолітньої ОСОБА_13 , заявник ОСОБА_17 (т.1.а.с.90,91);
- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінальне правопорушення від 19.04.2020, заявник ОСОБА_17 (т.1 а.с.92);
- протоколом обшуку від 19.04.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , де було виявлено у ванній кімнаті одяг потерпілої ОСОБА_13 , а саме сорочку, розірвану майку, жіночі труси, штани та відтвореним відеозаписом процесуальної дії (т.1 а.с.93-96);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 20.04.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , за участю ОСОБА_13 та відтвореним відеозаписом процесуальної дії (т.1 а.с.104-106);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.06.2020 за участю ОСОБА_13 та відтвореним відеозаписом процесуальної дії (т.1 а.с.109-111);
- висновком судово-психіатричного експерта №194 від 22.04.2020, відповідно до якого у ОСОБА_13 спадковість психічними захворюваннями не обтяжена. Своєчасно була оформлена до школи. На даний час навчається у 6-му класі. Із шкільної характеристики відомо, о за час навчання вона зарекомендувала себе як дисциплінована учениця, яка має досягнення високого рівня з усіх предметів. Мовлення виразне, вміє висловити власну думку. Має артистичні здібності. До виконання громадських доручень відноситься сумлінно. Була учасницею шкільних і районних олімпіад з математики та біології. Вона весела та товариська, не піддається чужому впливу. Вона ініціативна, часто виступає у ролі організатора. На обліку психіатра не перебуває.
Свідомість не затьмарена. На запитання відповідає по суті. Дещо емоційно лабільна. Маячення та галюцинацій не виявлено. Мислення в звичайному темпі, послідовне, логічне. Інтелект відповідає віковому періоду. Про обставини досліджуваних подій розповідає у відповідності із свідченнями, які надала під час досудового розслідуванням. Пам'ять та увага не порушені. Критика збережена.
Підекспертна охоче вступає в контакт. Мовлення монологічно розвинене, з використанням широких формулювань, достатнім словниковим багажем. Мислення середнього темпу; судження згідно віку відображають природну вікову незрілість, але при цьому достатньо логічні, цілеспрямовані, послідовні. В статевих стосунках обізнана поверхнево, але приблизно розуміє біологічне, соціальне та моральне значення таких стосунків. Фон настрою знижений, ввічлива у спілкуванні, коректна, згідно віку підкорювана. Під час бесіди повідомила, що до школи вона любить ходити, стосунки з однокласниками у неї нормальні. Під час обговорення обставин, які досліджуються в кримінальному провадженні опускає голову на очах з'являються сльози. Після установлення з нею психотерапевтичного контакту загалом підтвердила свідчення, які давала в якості потерпілої. Повідомила, що дуже злякалася коли дядя Вітя раптово до неї підійшов та притиснув спиною до дверей. Зрозуміла, що загрожує якась небезпека. Коли розірвав сорочку та почав чіпати груди, а потім намагався засунути палець у статевий орган, то постійно плакала та відштовхувала його від себе. Зараз боїться, що він щось може їй зробити оскільки він не заарештований.
Під час проведеного обстеження у підекспертної не виявлено будь-яких порушень з боку пяЛ уваги, інтелекту ,мислення, критичних здібностей та будь-якої продуктивної психопатології симптоматики.
В період, до якого відносяться скоєні відносно неї інкриміновані дії, підекспертна, як відомо з матеріалів кримінального провадження та результатів проведеного обстеження, будь-якого хворобливого тимчасового розладу психічної діяльності підекспертний не виявляла. Про це свідчить те, що вона правильно орієнтувався у оточуючому, у неї відмічалася послідовність та цілеспрямованість дій, які були направлені на захист від дій підозрюваного в поведінці в той період були відсутні ознаки маячення, галюцинацій та розладнаної свідомості. Психологічний аналіз матеріалів кримінального провадження та результати проведеного обстеження дозволяють визначити, що підекспертній притаманні такі індивідуально-психологічні особливості доброзичливість в контактах, дотримання соціально-регламентованих норм поведінки в повсякденному житті, збереженість та достатній рівень перебігу інтелектуальної діяльності, здатність до встановлення причинно-наслідкових та інших логічних зв'язків. В статевих стосунках обізнана поверхнево, але приблизно розуміє біологічне, соціальне та моральне значення те стосунків. Підекспертна не виявляє у своїй поведінці яких-небудь виражених змін та порушень її психічний розвиток проходить згідно віку. В зв'язку з тим, що їй не були спричинені хворобливі фізичні відчуття, то можна лише оцінювати емоційний підтекст бесіди. Під час проведеного обстеження стосовно скоєних з нею дій вона намагається не згадувати про такі дії, вона стає емоційно лабільною, ніяковіє, що свідчить про емоційне неприйняття для неї даної теми бесіди та згадувань , які пов'язані зі здійснюваними відносно неї діями. Схильність до фантазуванні їй не притаманна, а також не притаманна схильність до навіювання, яка не виходить за межі її вікового періоду.
Висновкок експерта: ОСОБА_13 в даний час на психічне захворювання не страждає та не страждала під час скоєння інкримінованих відносно неї дій. ОСОБА_13 з урахуванням її індивідуально-психологічних особливостей, рівня розумового розвитку та вікового періоду могла під час скоєння відносно неї інкримінованих дій правильно сприймати обставини, які мають значення в кримінальному проваджені, та давати них відповідні показання. ОСОБА_13 з урахуванням її індивідуально-психологічних особливостей, рівня розумового розвитку та вікового періоду могла під час скоєння відносно неї інкримінованих дій могла правильно розуміти характер та значення скоюваних з нею дій та чинити опір. Розумовий розвиток від повідає її віковому періоду, не виявляє схильності до фантазування та навіювання, відмічаються зміни у емоційному стані, які проявляються емоційною лабільністю, тривожністю та небажанням розмовляти про скоюванні з нею дії (т.1 а.с113-115);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 20.04.2020 за участю ОСОБА_17 та відтвореним відеозаписом процесуальної дії (т.1 а.с.117-119);
- висновком судово-психіатричного експерта №193 від 22.04.2020, відповідно до якого визначено, що ОСОБА_17 на психічне захворювання не час вчинення злочину відносно доньки ОСОБА_13 не страждала та не страждає в даний час. У ОСОБА_25 тих чи інших відхилень в нервово-психічному стані на час вчинення злочину відносно її малолітньої доньки ОСОБА_13 не було та не має у неї таких відхилень на даний час, могла правильно розуміти вчинювані відносно неї дії, а також усвідомлювати свої дії та керувати ними. На алкогольну та наркотичну залежність не страждає.. Будь-які індивідуально психологічні особливості, які могли б здійснити суттєвий вплив на сприйняття обстановки, що склалася під час вчинення злочину відносно її малолітньої доньки ОСОБА_13 не притаманні, у хворобливому розладі психологічної діяльності не перебувала, схильність до навіювання та фантазування не виявляла. Підстав, що ОСОБА_17 могла свідомо вплинути на неправильне розуміння ситуації своєю неповнолітньої доньокю ОСОБА_13 не визначено (т.1 а.с. 121-123);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 20.04.2020 за участю ОСОБА_18 та відтвореним відеозаписом процесуальної дії (т.1 а.с.125-127);
- висновком судово-психіатричного експерта №195 від 22.04.2020, відповідно до якого визначено, що ОСОБА_12 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав, в тому числі не перебував в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, міг та може усвідомлювати свої дії та керувати ними, ознак психічного захворювання не виявлено. Клінічних ознак наркоманії та алкоголізму не виявлено, виявляє достатній рівень розвитку та збереженості когнітивних функції та інтелекту. В сфері особистості йому притаманна товариськість, доброзичливість, відсутність злопам'ятності, емоційна стійкість у звичайних станах. Будь-які індивідуально-психологічні особливості, які мають у нього яскраво виражений характер, та які могли б здійснити суттєвий вплив на його поведінку в досліджуваній ситуації, йому не притаманні. Схильності до навіювання та фантазування не виявляє. (т.1 а.с.132-134);
- протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання псиоактивної речовини та стану сп'яніння від 20.04.2020, відповідно до якого у ОСОБА_12 встановлено алкогольне сп'яніння, 0,5 проміле (т.1 а.с.141);
- висновком експертного дослідження № 13 від 28.04.2020 та висновком експерта від 12.06.2020, відповідно до якого встановлено, що у ОСОБА_13 , тілесні ушкодження не виявлені. Цілісність дівочої пліви на момент обстеження не порушена. Будь-яких тілесних ушкоджень в області вхідника при її обстежені не виявлено. Виходячи із морфологічних властивостей дівочої пліви,в ведення в порожнину піхви ОСОБА_13 напруженого статевого члена, середнього пальця руки чоловіка або іншого подібного за формою та розміром предмета без її порушення - виключається. (т.1 а.с.147-150);
- актом обстеження житлово-побутових умов від 11.06.2020 (т.1 а.с.151);
- висновком експерта від 24.06.2020 № 10-1058, відповідно до якого встановлено, що на наданих на дослідження фрагментів зрізів нігтьових пластин з правої та лівої рук ОСОБА_12 , виявлено клітини з ядрами, крові не виявлено. Генетичні ознаки (ДНК-профілі) клітин з ядрами на фрагментах зрізів нігтьових пластин з правої та лівої рук ОСОБА_12 , збігається між собою, з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_12 , та не збігаються з генетичними ознаками епітелію ОСОБА_13 . Походження клітин з ядрами на фрагментах зрізів нігтьових пластин з правої та лівої рук ОСОБА_12 від ОСОБА_13 , виключається (т.2 а.с.4-15);
- висновком експерта від 23.06.2020 №10-1061, відповідно до якого встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_12 (т.2 а.с. 18-24);
- висновком експерта від 23.06.2020 №10-1062, відповідно до якого встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_13 (т.2 а.с.27-33);
- висновком експерта від 26.06.2020 №10-1056 відповідно до якого, встановлено, що на внутрішній наданих на дослідження трусів, а саме: на виворотній поверхні резинки передньої частини трусів, на виворотній поверхні задньої частини трусів та виворотній поверхні трусів виявлено клітини з ядрами. Генетичні ознаки (ДНК-профілі) клітин з ядрами на виворотній поверхні резинки передньої частини трусів, на виворотній поверхні задньої частини трусів та виворотній поверхні трусів збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_13 , та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_12 . Походження клітин з ядрами на виворотній поверхні резинки передньої частини трусів, на виворотній поверхні задньої частини трусів та виворотній поверхні трусів від ОСОБА_12 виключається (т.2 а.с.36-47);
- висновком експерта від 23.06.2020 № 10-1060, відповідно до якого встановлено, що на наданих на дослідження змивах з правої та лівої рук ОСОБА_12 , виявлено клітини з ядрами, крові не виявлено. Генетичні ознаки (ДНК-профілі) клітин з ядрами на фрагментах з правої та лівої рук ОСОБА_12 , збігається між собою, з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_12 , та не збігаються з генетичними ознаками епітелію ОСОБА_13 . Походження клітин з ядрами з правої та лівої рук ОСОБА_12 від ОСОБА_13 , виключається (т.2 а.с.50-64);
- висновком експерта від 24.06.2020 №10-1059 відповідно до якого, встановлено, генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин з ядрами у зразку з вмісту піхви ОСОБА_13 . Генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин з ядрами у зразку з вмісту піхви ОСОБА_13 збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_13 , та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_12 . Походження клітин з ядрами у зразку з вмісту піхви ОСОБА_13 від ОСОБА_12 виключається (т.2 а.с.67-76);
- оглянутими у судовому засіданні речовими доказами, зокрема: труси та штани ОСОБА_13 ; сорочка, кофта, вітровка, підштанники, джинси ОСОБА_12 ;
Розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_12 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.152 КК України не доведена.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому, згідно з вимогами ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Статтею 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Статтею 92 КПК України встановлено, що обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора.
Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання ОСОБА_12 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за ч.3 ст.15, ч.4 ст.152 КК України, тобто у незакінченому замаху на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням іншого предмету без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, суд приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення докази жодним чином не доводять вину у вчиненні обвинуваченим вказаного кримінального правопорушення.
Судом про оцінці показів потерпілої та свідка ОСОБА_17 , прийнято до уваги, що в період весни 2020 року між обвинуваченим та свідком, матір'ю потерпілої, склались неприязні, стосунки, які приводили до конфліктів між ними, зокрема як зазначає обвинувачений через притягнення її до кримінальної відповідальності за шахрайство та спір щодо проживання в будинку. Вказані обставини свідчать, що свідок та потерпіла мали підстави обмовити обвинуваченого з метою вирішення спору щодо проживання в будинку. Свідок ОСОБА_17 підтвердила факт неприязних стосунків та конфліктів між нею та обвинуваченим.
Крім того, оцінюючи покази потерпілої суд бере до уваги, що при наданні пояснень потерпіла пояснила, що приблизно о 19:20 до будинку прийшов обвинувачений в стані алкогольного сп'яніння. Її мати попросила його дістати з горища прядку. Вхід до горища був з туалетної кімнати. Обвинувачений пішов на горище, а приблизно в 19:30 потерпіла пішла в туалет щоб справити природну потребу. В цей час обвинувачений спустився з горища без прядки, потерпіла як раз завершувала справляти природні потреби, однак не встигла одягнутись, оскільки він спускався по драбині дуже швидко, підійшов до неї, притиснув її до дверей, взяв рукою за волосся, розірвав на ній сорочку та майку, приспустив колготки і труси та поліз пальцями своєї лівої руки до її статевого орану, при цьому, труси та колготки не були повністю зняті. Середній палець він засунув у піхву, та почав розстібати свої штани.
Отже, судом встановлено,в тому числі з показів потерпілої, обвинуваченого та свідка ОСОБА_17 , що ОСОБА_12 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, спускався з горища в приміщення туалетної кімнати по саморобній приставній драбині. При дослідженні відео з місця події візуально видно вказану драбину, яка виглядає як пристрій з двох поздовжніх жердин, скріплених рядом поперечок. Також в кухні, яка розташована поблизу туалету візуально видно прядку. Доказів, що обвинувачений вдруге піднімався на горище та спускав вказану прядку, в судовому засіданні не здобуто. Отже, покази потерпілої, що обвинувачений спускався по драбині без прядки, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи. Таким чином, оцінивши дані обставини, зважаючи на конструкцію драбини, габарити прядки, фізичний стан обвинуваченого та перебування в стані алкогольного сп'яніння, суд приходить до висновку, що покази потерпілої, що обвинувачений спустився дуже швидко і вона не встигла зреагувати та одягнутись, не відповідають фактичним обставинам, а тому суд ставиться до них критично. Також суд бере до уваги, покази потерпілої, що перед тим як зайти в туалетну кімнату її було відомо, що обвинувачений пішов на горище, вхід до якого був лише з туалетної кімнати. Зважаючи на природу справляння природної потреби без присутності інших осіб, суд ставиться критично до таких показів потерпілої, яка розуміла, що в туалеті може бути інша особа. Крім того, потерпіла не пояснила, чому вона не перевірила, перед тим як справити природну потребу, чи перебуває обвинувачений в той момент на горищі.
Щодо показів свідка ОСОБА_17 , яка повідомляла про бійку з обвинуваченим після відкриття дверей в туалеті, то судом не встановлено жодних тілесних ушкоджень у обвинуваченого та свідка. Також при перегляді відео з місця події не було виявлено жодних пошкоджень дверей в туалеті.
Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не підтверджують обставин та події вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Вказані свідки підтвердили факт неприязних стосунків між обвинуваченим та матір'ю потерпілої.
Спеціаліст ОСОБА_24 показами в суді також жодними чином не підтвердила вину обвинуваченого, а лише пояснила поведінку потерпілої під час слідчого експерименту та розповіла про інтер'єр туалетної кімнати. Крім того зазначила, що мати потерпілої за фахом є психологом, а потерпіла дуже любить маму. Суд оцінює, що вказані висловлення потерпілої свідчать про залежність потерпілої від матері та боязні її засмутити, що свідчить про можливе навіювання потерпілій матір'ю необхідних показів.
Оцінюючи покази експертів ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , в судовому засіданні та наданих ними експертних висновків, то суд звертає увагу, що дані експерти при складанні висновків не оцінювали фактичні дані щодо подій, які викладені в обвинувальному акті, а лише визначали, що дані особи не схильні до навіювання, що свідчить лише про їх особисті якості. Крім того, експерти також підтвердили вплив матері та доньку.
Також в судовому засіданні судмедекспертом ОСОБА_23 повідомлено, що у разі проникнення пальця до піхви потерпілої її дівоча пліва була би пошкоджена, або були би інші сліди таких дій. Проте, ним не було виявлено таких пошкоджень, також ним не виявлено будь-яких інших пошкоджень на тілі потерпілої. Вказані покази судмедексперта та наданий висновок спростовують викладені в обвинувальному висновку обставини та покази потерпілої щодо вагінального проникнення пальця обвинуваченого.
Досліджені в судовому засіданні протоколи слідчих експериментів за участю ОСОБА_13 та ОСОБА_17 також не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки відтворені вказаними особами обставини начебто вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим не узгоджуються з іншими доказами дослідженими у кримінальному провадженні, тому що не відповідають дійсним обставинам подій, що мали місце 19.04.2020 за участю учасників справи.
оскільки їх покази на даних слідчих діях лише підтверджують їх покази надані в судовому засіданні, яким суд дав оцінку.
Також не доводиться вина обвинуваченого протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ., оскільки жодного доказу, який би підтверджував вину обвинуваченого під час обшуку не було знайдено.
Інші письмові докази сторони обвинувачення, а саме витяг з ЄРДР, рапорти працівників поліції, протокол прийняття заяви про вчинення кримінальне правопорушення, протокол медичного огляду для встановлення факту вживання псиоактивної речовини та стану сп'яніння, акт обстеження житлово-побутових умов також не містять фактичних обставин при причетність обвинуваченого ОСОБА_12 до вказаного кримінального правопорушення та не підтверджують факту вчинення ним незакінченого замаху на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням іншого предмету без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років.
Також суд звертає увагу, що при дослідженні наданих стороною обвинувачення висновків ДНК експертиз, не було виявлено ДНК слідів обвинуваченого на тілі та одязі потерпілої. Також не виявлено ДНК слідів потерпілої на тілі обвинуваченого, зокрема при дослідженні зрізів з нігтів.
Зважаючи на те, що матеріали для проведення даних експертиз відбирались практично одразу після інкримінованих подій та характеру щодо точності таких експертиз, суд приходить до висновку, що будь-якого тілесного контакту між потерпілою у визначений стороною обвинувачення період не відбувало та таких доказів не було надано.
Також судом при дослідженні речових доказів, а саме одягу потерпілої та обвинуваченого були встановлено, що на майці потерпілої відірвана одна із бретельок. Потре враховуючи фізичний стан майки, судом не встановлено, що дане пошкодження вчинено з прикладанням сили. Інших ушкоджень, розрізів, розірвань на дослідженому одязі не виявлено.
Суд, відповідно до вимог ст.ст.84-86, 91, 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши всі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів-з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, вважає, що вина ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.
З урахуванням наведеного, зазначені докази, на які посилається прокурор як на доказ вини обвинуваченого є неналежними, оскільки не містять фактичних даних про вчинення зазначеним обвинуваченим даного кримінального правопорушення, тому не можуть бути прийняті судом як докази на підтвердження вчинення даного кримінального правопорушення обвинуваченим.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.
Згідно з ч. 2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положенням частини 4 даної статті усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь цієї особи. Обов'язок доказування у кримінальному провадженні покладається на сторону обвинувачення, і дані положення також відповідають Конституції України, Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку про те, що в матеріалах кримінального провадження не міститься безсумнівних доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_12 кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, жодним чином не підтверджують винуватість ОСОБА_12 , а тому, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин» і такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину, суд не може на цій підставі вважати особу винною у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Інших доказів вчинення обвинуваченим даного кримінального правопорушення, прокурором під час розгляду даного кримінального провадження надано не було.
Таким чином, судом встановлено, що всупереч ст.92 КПК України, слідчим, прокурором не доведено, що обвинувачений ОСОБА_12 вчинив незакінчений замах на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням іншого предмету без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років.
В ст.7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, а ст.8 КПК України встановлює, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Стаття 17 КПК України вказує, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, а тому на думку суду, докази, досліджені під час розгляду даного кримінального провадження, є недостатніми для визнання ОСОБА_12 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні злочину.
Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно практики якого, при оцінці доказів також керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (рішення у справах «Козинець проти України», «Бочаров проти України», «Авшар проти Туреччини», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та інші).
Відповідно до положень ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, роз'яснень, що містяться у п.п.17,23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29 червня 1990 року, (з наступними змінами), в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Як вбачається з положень п. 19 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 26 КПК України, до загальних засад кримінального провадження відноситься також його диспозитивність, відповідно до якої суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.
В ході судового розгляду даного кримінального провадження судом було задоволено клопотання сторони обвинувачення щодо виклику та допиту свідків і експертів.
Також судом були задоволені всі інші клопотання сторони обвинувачення, спрямовані на наданнями ними суду доказів на підтвердження їх правової позиції, зокрема долучено до матеріалів справи та досліджено всі надані вказаною стороною докази.
Таким чином, судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною обвинувачення її процесуальних прав, в тому числі права відстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об'єктивного з'ясування обставин на підстав наданих сторонами доказів.
Проте належних та допустимих доказів, які б у їх сукупності дозволили поза розумним сумнівом вважати доведеною винуватість ОСОБА_12 , суду надано не було.
Таким чином, причетність обвинуваченого ОСОБА_12 до вказаного кримінального правопорушення, викликає сумнів і на переконання суду не доведена в суді прокурором в рамках дотримання принципу змагальності, визначеного ст. 22 КПК України, з урахуванням доказів, які були досліджені в ході судового розгляду та оцінені з точки зору їх достатності та взаємозв'язку.
Наявність таких обґрунтованих сумнівів не узгоджується з принципом доказування поза розумним сумнівом, що застосовується при оцінці доказів, та дає підстави відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України для постановлення виправдувального вироку в частині обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.152 КК України, оскільки в суді не доведено вчинення ним даного кримінального правопорушення.
Запобіжний захід не відсутній.
Цивільний позов не пред'являвся.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Вирішуючи питання щодо процесуальних витрат по кримінальному провадженню, суд вважає необхідним на підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати на проведення експертизи в загальному розмірі віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
ОСОБА_12 в зв'язку з не доведенням вчинення кримінального правопорушення визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 15 частиною 4 статті 152 Кримінального кодексу України та виправдати.
Речові докази: DVD-R диск з відеозаписом, зробленим 19.04.2020 під час проведення обшуку домоволодіння АДРЕСА_1 ; DVD-R диск з відеозаписом, зробленим 20.04.2020 під час проведення допиту малолітньої ОСОБА_13 ; СD-R диск з відеозаписом, зробленим 20.04.2020 під час проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_13 ; DVD-R диск з відеозаписом, зробленим 20.04.2020 під час проведення допиту ОСОБА_17 ; СD-R диск з відеозаписом, зробленим 20.04.2020 під час проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_17 ; СD-R диск з відеозаписом, зробленим 20.04.2020 під час проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_18 ; DVD-R диск з відеозаписом, зробленим 09.06.2020 під час проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_13 , зразок букального епітелію та зразок з піхви ОСОБА_13 , змиви з рук, контрольний змив, зрізи нігтьових пластин та зразок букального епітелію ОСОБА_12 - залишити при матеріалах кримінального провадження; сорочку, майку, труси та штани ОСОБА_13 ; сорочку, кофту, вітровку, підштанники, джинси ОСОБА_12 , що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Обухівського ВП - знищити.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню у розмірі 14254,05 грн. віднести за рахунок держави.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючи суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3