права № 359/9985/23
Провадження № 2-а/359/104/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,
при секретарі - Бокей А.В.,
за участі позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Самотюка Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ВСТАНОВИВ:
09.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №440974 від 02.10.2023 року про накладення на позивача адміністративного стягнення в розмірі 255 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 127 КУпАП, та закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 127 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення,а також стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції на його користь судові витрати по сплаті судового збору в сумі 536 гри. 80 коп. (а.с.2-11)
Обґрунтовуючи позов, зазначив, що 02.10.2023 року по вул. Привокзальній, 42, м.Бориспіль, Київської області командиром роти №2 БПП в м. Бориспіль Управляння патрульної поліції у Київській області ДПП була винесена оскаржувана постанова, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП. При цьому зазначив, що 02.10.2023 року він йшов вулицею Привокзальною в місті Бориспіль Київської області та в цей час cтав свідком ймовірно незаконної зупинки транспортного засобу співробітниками поліції. Вказує, що, керуючись п. 4.1 та п. 4.8 ПДР України, впевнившись у відсутності небезпеки, він перейшов проїзну частину дороги, підійшов до поліцейських та поцікавився про причину зупинки вказаного транспортного засобу. У відповідь поліцейські почали запитувати його, хто він та вимагати від нього пред'явлення документів, яких у нього при собі не було. Зазначає, що поліцейські не пред'явили його службове посвідчення та звинуватили його у вчиненні адміністративного правопорушення, що полягало у перетині проїзної частини поза пішохідним переходом.
Зазначає, що під час подальшого спілкування з поліцейськими він багаторазово заявляв клопотання про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з необхідністю залучення захисника, а також клопотання про ознайомлення з доказами вчинення правопорушення, які були залишені без задоволення. Також зауважує, що поліцейський під час несення служби використовував свій власний телефон. З постановою він не погоджується, стверджує, що перетнув проїзну частину з дотриманням п.4.8 Правил дорожнього руху, оскільки в зоні видимості був відсутнім перехід або перехрестя, а дорога мала не більше трьох смуг руху для обох його напрямків.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2023 року було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.21).
03.11.2023 представником відповідача Департаменту патрульної поліції Семотюком Т.В. подано відзив на позовну заяву (а.с.27-32), за змістом якого відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначає, що доводи позивача про те, що він перетнув проїзджу частину, керуючись п. 4.8 ПДР України, не відповідають дійсності, оскільки в зоні видимості знаходилось перехрестя вул. Привокзальна та вул.Калмикова, що підтверджується, як записами з нагрудного відео-реєстратора інспекторів поліції так і фото, що були надані позивачем. Дане перехрестя знаходиться на відстані орієнтовно 100-150м від місця де Позивач перетнув проїзджу частину. Крім того, зазначає, що до матеріалів справи інспектором поліції не додається жодних матеріалів, зокрема фото- чи відеозаписів, які були б отримані не в порядку передбаченому інструкцією, затвердженою МВС № 1026 від 18.12.2018. Аргумент позивача щодо використання інспектором поліції власного мобільного телефону при оформленні правопорушення, не стосується обставин винесення оскаржуваної постанови. Також вважав, що в розумінні ч.3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» клопотанням може вважатися лише клопотання, яке подається у письмовій формі. Звертає, що письмових клопотань під час розгляду справи від позивача не надходило. Також зазначає, що постанова серії БАД № 440194 від 02.10.2023 містить відомості про долучення доказів відеозапис з відео-реєстратора з патрульного авто та з нагрудного відео-реєстратора №470867, які зазначені в постанові, крім того, відеозаписи з нагрудних відео-реєстраторів інших поліцейських, які були присутні під час розгляду справи, також повністю підтверджується факт порушення позивачем ПДР України.
13.11.2023 позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, за змістом якого не погоджується з викладеними у відзиві запереченнями, зокрема вказує, в Постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №524/9827/16-а зазначено, що ненадання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливості скористатися допомогою адвоката є порушенням прав такої особи, а також порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою до скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, стверджує, що долученими ним до позовної заяви відеозаписами та фотоматеріалами підтверджується відсутність перехрестя в зоні видимості, що виключає адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.127 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, натомість поліцейській не задовольнив його клопотання та не відклав розгляд справи, внаслідок чого він не зміг отримати правову допомогу та надати свої аргументовані заперечення.
Представник відповідача Самотюк Т.В. у судовому засіданні проти позову заперечував з наведених у відзиві підстав, зазначив, що факт вчинення адміністративного правопорушення повністю підтверджується здійсненою працівниками поліції відеозаписами, які також підтверджують, що розгляд справи відбувався з дотриманням усіх вимог, позивач мав можливість по телефону зв'язатися з адвокатом а отримати правову допомогу. Звертає увагу, що письмові клопотання позивачем не подавалися.
Заслухувавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, переглянувши відеозаписи, здійснений позивачем під час спілкування з працівниками поліції, та відеозаписи з нагрудних відео-реєстраторів інспекторів поліції, наданих відповідачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч.2 вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлено, що 02.10.2023 командиром роти № 2 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції Друзенком Віталієм Борисовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 440974, відповідно до якої зазначено, що 02.10.2023 о 16:40 в м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 42, пішохід ОСОБА_1 перейшов проїзну частину у невстановленому для цього місці поза пішохідним переходом, де дорога має розділювальну смугу, чим порушив п. 4.7, 4.14 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 127 КУпАП (а.с.11,34).
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.
Так, пунктом 4.4 ПДР України визначено, що пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
Відповідно до підпункту г) пункту 4.14. ПДР України пішоходам забороняється переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;
Відповідно до частини 1 ст.127 КУпАП, непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до приписів ч. 1 ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1,4 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно з вимогами ч.ч. 2,3 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з адміністративним позовом, заперечував, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.127 КУпАП, зокрема стверджував, що рухався з дотриманням вимог п.4.8 Правил дорожнього руху України. А також стверджував, що інспектор поліції, який виніс оскаржувану постанову не розглянув та не задовольнив його клопотання щодо перенесення розгляду справи у зв'язку з необхідністю залучення захисника.
Так, згідно з п.4.8 ПДР, якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.
Проте, переглянуті в судовому засіданні відеозаписи, здійснені нагрудними відео-реєстраторами інспекторів поліції (а.с.33), спростовують такі твердження позивача.
Так, на переглянутих записах зафіксовано, що позивач перетнув проїзну частину вулиці Привокзальна, що має дві смуги руху в обох напрямках та роздільну смугу «1.5», яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків. Наявність дорожньої розмітки також видно на долучених позивачем фотознімках (а.с.14,15).
Крім того, на відеозаписах зафіксовано та долученим до відзиву зображенням з Google Maps ділянки дороги вул.Привокзальна підтверджується, що в зоні видимості позивача знаходилося перехрестя вулиць Привокзальна та Михайла Калмикова.
Ця обставина спростовує доводи позивача, що він перетнув проїзну частину з дотриманням Правил дорожнього руху.
Суд критично оцінює доводи позивача про порушення інспектором поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Так, на відеозаписах зафіксовано, що інспектор поліції, який здійснював розгляд справи про адміністративне правопорушення, представився, повідомив, яке порушення правил дорожнього руху вчинене пішоходом, а саме: перехід ним проїзної частини у невстановленому місці, - роз'яснив йому права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, склав на місці та оголосив оскаржувану постанову, роз'яснив строк та порядок її оскарження.
Щодо заявлених позивачем усних клопотань про перенесення розгляду справи та залучення ним адвоката, суд звертає увагу, що позивач до винесення постанови інспектором поліції скористався можливістю, щоб зателефонувати та оскаржити дії працівників поліції, а також отримати роз'яснення щодо суті адміністративного правопорушення. Будь-яких обмежень, щоб зателефонувати адвокату та отримати правову допомогу у позивача не було, на що було звернуто увагу інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, який з цих підстав відмовив ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім того, відсутність адвоката при розгляді справи на місці скоєння адміністративного правопорушення не позбавило позивача можливості надати пояснення, переглянути відеозапис, яким підтверджувався факт скоєння адміністративного правопорушення, а в подальшому оскаржити винесену постанову в порядку, визначеному чинним законодавством.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
При цьому, суд враховує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення інспектором поліції здійснювався з дотриманням вимог частин 2 та 4 статті 258 КУпАП, за змістом яких протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
У тому числі було дотримано вимог ч.6 вказаної статті, відповідно до якої постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано вірно за ч.1 ст. 121 КУпАП.
Разом із з цим, суд звертає увагу, що у даному випадку, приймаючи рішення щодо накладення адміністративного стягнення, інспектором поліції не було враховано обставин вчинення позивачем порушенням вимог п.4.7, підпункту «г» п. 4.14 ПДР, які свідчать про малозначність скоєного адміністративного правопорушення.
Так, в силу вимог ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Разом із з цим, аналізуючи встановлені в ході розгляд справи фактичні обставини, за яких позивачем було допущено порушення вищенаведених вимог ПДР, суд звертає увагу на наступне.
Незначна ширина проїзної частини вулиці Привокзальна, наявність лише двох смуг руху в обох напрямках, відсутність інтенсивного руху в момент перетину проїзної частини позивачем, а також переглянуті відеозаписи підтверджують, що ОСОБА_1 врахував ці обставини та не створив жодних перешкод для руху транспортних засобів.
Крім того, спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції свідчить про те, що позивач перейшов проїзну частину дороги, щоб підійти до працівників поліції з метою отримання роз'яснень причини зупинки ними транспортного засобу, висловлюючи наміри запобігти можливим протиправним діям працівників поліції.
Ці обставини давали працівникам поліції підстави обмежитися усним зауваженням без накладення адміністративного стягнення, яке в даному випадку не відповідало його меті.
Так, в силу вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В силу вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Так, за змістом ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що з урахуванням малозначності скоєного позивачем адміністративного правопорушення, є усі підстави для часткового задоволення позову, а саме слід: скасувати оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитися усним зауваженням.
При цьому суд враховує, що строк звернення з адміністративним позовом позивачем не порушений.
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір в сумі 536 гривень 80 копійок (а.с.1), який відповідно до вимог ст.139 КАС України підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 74-77, 122, 123, 139, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії Серії БАД №440974 від 02 жовтня 2023 року, винесену командиром роти №2 Батальйону патрульної поліції в м.Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Друзенком Віталієм Борисовичем, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255 гривень, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитися усним зауваженням.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: м.Киїїв, вул.Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 536 гривень 80 копійок (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду, або через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, та у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 27.11.2023.
Суддя І.В. Муранова-Лесів