Справа № 357/14063/21
1-кп/357/196/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2023 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 міста Біла Церква Київської області кримінальне провадження № 12021111030001321, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 13.06.2021 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, громадянина України, з повною середньою освітою, студента 2 курсу Білоцерківського аграрного університету заочної форми навчання, неодруженого, утриманців не має, працюючого адміністратором в клубі «Кібер», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ст. 128 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 , потерпіла ОСОБА_7 , представник потерпілої - адвокат ОСОБА_8
УСТАНОВИВ:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
13.06.2021 близько 00-20 год. ОСОБА_3 , перебував у приміщенні барбершопу «Скайфом», що по вул. Героїв Небесної Сотні, 36 в м. Біла Церква Київської області, де в цей час на ґрунті неприязних відносин виник конфлікт зі знайомим ОСОБА_9 , так як останній, на його думку, вчинив крадіжку коштів. В ході конфлікту у ОСОБА_3 виник умисел на заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.
З метою реалізації вказаного умислу, ОСОБА_3 , діючи умисно, передбачаючи суспільну небезпечність своїх дій, а також бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, припускаючи можливість спричинення шкоди здоров'ю потерпілому, умисно наніс один удар правою рукою кулаком в область лівої щелепи, внаслідок чого заподіяв останньому тілесне ушкодження у вигляді перелому кісток лівої верхньощелепної пазухи, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, яке спричинило тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день).
Крім цього, 13.06.2021 близько 00-30 год. ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні барбершопу «Скайфом», що по вул. Героїв Небесної Сотні, 36 м. Біла Церква Київської області, діючи необережно, не маючи умислу спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень, проявляючи злочину недбалість, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, в ході конфлікту з ОСОБА_9 двома руками відштовхнув його, внаслідок чого останній впав на підлогу та отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа справа, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечним для життя.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України- як умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я та за ст. 128 КК України як нанесення необережного тяжкого тілесного ушкодження.
Так, за нормативним визначенням умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК України) характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння вказаних ушкоджень і причинним зв'язком між згаданим діянням та наслідками, а з суб'єктивної сторони ? умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти зазначену шкоду здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).
Необережне тяжке тілесне ушкодження (ст. 128 КК України) характеризується аналогічними елементами об'єктивної сторони, а за суб'єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, визначення яких міститься у ст. 25 КК України.
Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння іншій людині середньої тяжкості тілесних ушкоджень від необережного заподіяння тяжких ушкоджень здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною сторонами цих злочинів. Зміст інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах із матеріальним складом обумовлюється усвідомленням особи характеру вчиненого діяння, передбаченням або свідомим припущенням його негативних наслідків і ставленням до них.
У цій справі встановлено, що обвинувачений умисно умисно наніс потерпілому один удар правою рукою кулаком в область лівої щелепи, заподіявши цим останньому середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження. Через деякий час, не маючи умислу на заподіяння тілесних ушкоджень, в ході конфлікту з потерпілим двома руками відштовхнув його, внаслідок останній впав на підлогу та отримав тяжкі тілесні ушкодження які є небезпечним для життя. Отже, тяжке тілесне ушкодження було не безпосереднім наслідком заподіяного обвинуваченим удару потерпілому, а результатом падіння останнього й удару головою об тверду поверхню, чого обвинувачений хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити.
Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що в ніч з 12 на 13.06.2021 близько 01:00 год ночі вони ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і він знаходились у приміщенні барбершопу «Скайфом», що по вул. Героїв Небесної Сотні, 36 м. Біла Церква Київської області. У той вечір він не вживав алкогольні напої, ОСОБА_9 , здається, також не вживав. Перебуваючи у приміщенні барбершопу з ОСОБА_9 , він поцікавився у нього з приводу викрадених з барбершопу за тиждень чи півтора до цього грошей в сумі 700 доларів США, про які на той час знало троє чоловік: він, ОСОБА_14 , який є співвласником і ОСОБА_13 , а також з огляду на його дивну поведінку під час того, як вони шукали ці гроші. У барбершопі ОСОБА_9 виконував функції адміністратора, тому він знав де ці гроші лежать і для чого вони. У цей час ОСОБА_10 і ОСОБА_12 перебували у сусідньому приміщенні барбершопу. ОСОБА_15 переводив тему, був стурбований, знервований, не такий як зазвичай. На той час він вирішив сказати, що йому відомо, що саме він викрав ці кошти, хоча сам достеменно цього не знав. ОСОБА_15 почав вести себе агресивно, казав, що він нічого не доведе та почав розмахувати руками, замахувався на нього, відштовхнув його двома руками в груди один раз або двічі, точно не пам'ятає. У цей час він відразу умисно завдав ОСОБА_15 один удар правою рукою кулаком в область обличчя, а саме в область лівої щелепи. ОСОБА_15 відступився назад, сів на диван і взявся лівою рукою за ліву сторону обличчя. Через хвилину він встав, почав агресивно себе вести, лаявся, ображав його і продовжував говорити, що він нічого не доведе. Він просив ОСОБА_15 заспокоїтися. Свідком нанесення ним удару став ОСОБА_11 , який в той момент повернувся до приміщення барбершопу після перепаркування автомобіля. Зазначає, що з приводу викрадення грошей він у поліцію не звертався, він ні в якому разі не повинен був завдавати удар ОСОБА_15 , вважає таку свою поведінку неправомірною. Після того, як ОСОБА_9 встав з дивану знову почав його штовхати, перший раз штовхнув слабше, а другий раз штовхнув сильніше, після чого у відповідь він відштовхнув ОСОБА_15 долонями двох рук у груди. Від поштовху ОСОБА_9 втратив рівновагу у впав на спину. У якому положенні була його голова не пам'ятає. Він злякався, підбіг до нього і покликав хлопців ОСОБА_16 і ОСОБА_17 , де у цей час був ОСОБА_11 він не пам'ятає. ОСОБА_9 втратив свідомість, він взяв стакан води і вилив на обличчя, потрусив його щоб привести до тями, потім допомогли йому підвестися. ОСОБА_15 одразу прийшов до тями, він чітко усе розумів, де він знаходиться, хто поряд, що відбулося, та казав що його болить голова. Він один чи два рази сам вставав, пив воду, ходив у туалет, сам умивався. Після падіння агресії не проявляв. Вони продовжували розмовляти і на його запитання навіщо він ще зробив, ОСОБА_9 зізнався в тому що взяв кошти, відповів що грав. Він був ігроманом, грав у додатку на телефоні в онлайн ігри, ставив на спорт, про це знали його друзі, його дівчина. Після того як він прийшов до тями вони спілкувалися десь 20 хвилин. Після цього він попив води і сказав, що хоче лягти та ліг на диван. Він та хлопці вийшли покурити та повернулися через 10-15 хвилин. Побачили, що йому стало гірше, він крутився на ліжку і судорожно себе поводив. Він з телефону ОСОБА_18 викликав швидку допомогу, але її не було хвилин 7 чи довше, а ОСОБА_9 ставало гірше і він прийняв рішення везти його в лікарню на автомобілі ОСОБА_19 . У цей час під'їхали уже ОСОБА_20 і ОСОБА_21 . Євгена з хлопцями занесли в автомобіль і повезли на приймальне відділення.У лікарні вони його поклали на каталку, поспілкувалися з представником муніципальної варти, підійшли до чергового лікаря, який сказала, якщо вони не родичі, то їх непотрібно. У лікарні вони не повідомляли обставини отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Що саме вони сказали у лікарні не пам'ятає, але точно пам'ятає, що не говорили, що знайшли його в кущах. Євгена залишив у лікарні самого, тому що злякався, на той час у свої 18 років він вирішив зробити саме так. Він і уявити собі не міг, що будуть такі наслідки. Після лікарні, вони поїхали до барбершопу, а звідти по домах.
В судовому засіданні визнав свою вину в повному обсязі, щиро розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненого, засуджував свою поведінку та неодноразово просив вибачення у потерпілої, зазначив, що зробив для себе належні висновки, та розуміє, що внаслідок його дій потерпілому ОСОБА_9 завдано дуже великої шкоди, наслідки є не зворотні, виправити ситуацію неможливо. Це найгірший вчинок у його житті, ніхто не має права розпоряджатися чиїмось життям, здоров'ям, запевняв, що надалі застосовувати фізичну силу відносно людей більш не буде. Раніше не просив вибачення у потерпілої, тому що з ним не хотіли спілкуватися, йому погрожували і як при таких обставинах можна підходити і просити вибачення він не розуміє. Після скоєного він цікавився станом здоров'я потерпілого через знайомих та через захисника. Особисто в лікарню до потерпілого не приходив, тому що йому декілька разів погрожували в телефонних повідомленнях, писали, що за ним слідкують, телефонували. Батько потерпілого йому телефонував і розмовляв з ним у грубій формі, погрожував, тому він не бачив доцільності при таких умовах йти до потерпілої і просити вибачення чи провідувати потерпілого в лікарні. В тих умовах, коли його не хочуть бачити, він не вбачав у цьому доцільності.
Наразі він з потерпілим ОСОБА_9 не спілкується. Завдану матеріальну шкоду відшкодував повністю, моральні шкоду відшкодував частково, заявлений цивільний позов визнає частково в розмірі 200 000 грн. Просив суд призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
Визнавальні показання обвинуваченого в ході судового засідання, підтверджуються, дослідженими судом доказами, повністю з ними узгоджуються, тому його показання суд визнає достовірними та належними оскільки, вони прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.
Окрім повного визнання своєї винуватості, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ст. 128 КК України повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які є належними та допустимими і у своїй сукупності достатніми, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_7 про те, що до події вона проживала разом з сином, який закінчив школу і вступив до університету на економічний факультет. Син закінчив перший курс університету, підробляв кальянщиком, допомагав в селі, мав дівчину, ходив на футбол, волейбол. Син розказував, що ходить в салон на стрижку до одногрупника. Бувало таке, що він вечорами ішов з дому і довго гуляв. Раніше до цієї події її син повідомляв, що грає в азартні ігри (ставить ставки), повідомляв коли програвав. Про те, що у нього є якісь боргові зобов'язання перед кимось не говорив. 12.06.2021 близько 21:00 год вона йому зателефонувала, він сказав, що він з друзями чи з одногрупниками і що буде після 24 год. Він став студентом, друзі у нього змінилися, тому вона їх не знає. Після розмови вона заснула. О 02:30 год 13.06.2021 їй зателефонував слідчий і повідомив, що її син у реанімації у міській лікарні «Семашко». Їй сказали, що хлопці його привезли до лікарні, де повідомили, що його не знають а знайшли його в центрі міста в кущах. Але у нього в задньому кармані був студентський квиток і його так ідентифікували. Він потребував проведення термінових медичних маніпуляцій, які потрібно було оплачувати відразу, але через пошуки рідних було втрачено багато часу. ЇЇ син більше 60 діб був в реанімації у нього були трубки в роті в носі, в животі. Тоді у лікарні їй лікар сказав, що її сина били «бітою». Він двічі проходив реабілітацію, також додому приходять лікарі і з ним працюють, тому спостерігається позитивні зміни у лікуванні. Наразі у нього ліва сторона паралізована, він повністю лежачий, права рука і права нога працюють, він їх розробляє, уже може писати в телефоні, говорить слова, може сказати речення, але йому важко, він уже сам тримає ложку, але йому потрібно допомагати при прийомі їжі, він погано бачить, погано чує, у нього страшні приступи епілепсії, він потребує оперативного втручання. Син потребує стороннього догляду, у нього пролежні, самостійно він не перевертається, їй потрібно кошти на памперси, таблетки від епілепсії та знеболюючі, а також на лікарів, які працюють з сином дома.
До судових засідань до неї ні обвинувачений, ні його рідні не підходили, нічого не запитували. Особисто обвинувачений жодного разу до неї не підходив, не приходив до сина в лікарню та додому щоб провідати. Вона ходить по депутатах по родичах, просить грошей на лікування. Насправді вона не хотіла з ними говорити, але і до неї ніхто не підходив. Вона не спростовує той факт, що вона відмовлялася отримувати грошові кошти від обвинуваченого, їй це неприємно. Грошові кошти від обвинуваченого отримувала поштовим переказом. Коли вона зустрічалася із захисником обвинуваченого та отримувала кошти в рахунок відшкодування завданої шкоди, то говорила, що не хоче бачитися і спілкуватися з ОСОБА_3 та його рідними. Захисник обвинуваченого приїздив до неї додому та пропонував допомогу, на що потерпіла повідомляла, що їй нічого від них не потрібно. Відмовляється від отримання допомоги зі сторони обвинуваченого через свої принципи. Їй невідомо про той факт, що після події її син за допомогою смс-повідомлень спілкувався з хлопцями, які в той вечір були у барбершопі, в тому числі і з ОСОБА_3 . У серпні чи у вересні 2021 року вона заходила у барбершоп до обвинуваченого ОСОБА_3 і там кричала на нього, можливо погрожувала, при цьому були присутні інші хлопці.
У судовому засіданні уточнила позовні вимоги та просила стягнути з обвинуваченого на її користь моральну шкоду в розмірі 326 238.62 грн., оскільки наразі їй повністю відшкодована матеріальна шкода і частково відшкодована моральна шкода в розмірі 70 761.38 грн. Завдана їй моральна шкода полягає у душевних стражданнях, її син відчуває страшні болі, їй дуже важко на це дивитися, з того часу, вона живе в пеклі, після події у неї життя перевернулося, вона не живе, не знає скільки ще зможе витягнути.
- даними, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що 13.06.2021 за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів було внесено відомості за № 12021111030001321 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України за фактом нанесення ОСОБА_22 ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа справа, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя; 26.08.2021 за заявою ОСОБА_7 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України за фактом нанесення ОСОБА_3 ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді перелому кісток лівої верхньощелепної пазухи, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, яке спричинило тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день) (а.с. 150-151 т.1);
- даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 13.06.2021 з фототаблицями до нього, з якого вбачається, що в присутності двох понятих за участю ОСОБА_3 , із застосуванням технічних засобів фіксації - фотоапарата «Canon» було проведено огляд приміщення по АДРЕСА_2 . Під час огляду місця події було виявлено та вилучено в кімнаті № 3 на дерев'яній барній стійці, що находиться напроти входу до зали ноутбук чорного кольору марки «НР», який поміщено до спецпакету №SUD4016688, шкіряну сумку «Gorangd» в середині якої знаходяться зв'язки ключів (дві пари) та скляний муштук, які поміщено до спецпакету № №SUD43001904; на нижній частині барної стійки виявлено мобільний телефон марки «Motorolla» чорного кольору IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , який поміщено до спецпакету №SUD4016688. В кімнаті № 4 на бетонній полиці виявлено кульок в середині якого знаходиться клавіатура чорного кольору марки «Sven», яку вилучено та поміщено до спецпакету №SUD4016688. Під час огляду камер відеоспостереження у приміщенні барбершопу «Скайфом» не було виявлено (а.с. 152-164 т. 1);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 24.06.2022 з додатком до нього (відеозаписом, що міститься на диску, який було відтворено та досліджено в судовому засіданні), з якого вбачається, що останній було проведено в актовій залі за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 3, із застосуванням технічних засобів фіксації - відеокамери «Panasonic HC-V260», за участю свідка ОСОБА_18 , якого попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і за відмову від дачі показань. Під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_23 показав та розповів про обставини, які трапилися 13.06.2021 у приміщенні барбершопу «Скайфом». При цьому свідок ОСОБА_23 за участю статиста ОСОБА_24 показав як ОСОБА_25 правою рукою, кулаком наніс один удар в область щелепи ОСОБА_26 , внаслідок чого останній впав на підлогу (кафель) та вдарився головою. Свідок показав, як ОСОБА_13 впав, а саме: з висоти власного зросту впав на спину та тім'яною частиною голови вдарився об підлогу (а.с.165-169 т. 1);
- даними протоколу огляду відеозапису від 14.06.2021, з камери відеоспостереження, який обладнаний на магазину «Шпалери», що по вул. Героїв Небесної Сотні (Богдана Хмельницького, 4/21). Тривалість відеозапису 1 година 11 хвилин 21 секунда. При відкритті відеозаписів зображено вулиця (перехрестя) вул. Героїв Небесної Сотні - Богдана Хмельницького. Камера направлена в бік барбершопу «Скайфом». 2021-06-13 о 00:46:41 помітно, що перед барбершопом «Скайфом» стоять 3 невідомі особи у білій, чорній та синій футболках. Також на відеозаписі зафіксовано автомобіль білого кольору «Мерседес Спринтер»; 01:34:50 помітно, що двоє невідомих з барбершопу «Скайфом» під руками витягують ОСОБА_9 та садять на бетонну опору, а за ними виходить ще двоє невідомих осіб. В загальній кількості перед барбершопом стоять п'ятеро осіб разом із ОСОБА_9 ; о 01:36:59 помітно, що двоє невідомих беруть під руки ОСОБА_9 та ведуть до автомобіля «Мерседес Спринетер»; о 01:39:08 автомобіль «Мерседест Спринтер» рушає з місця та прямує до перехрестя, де повертає в бік вулиці Богдана Хмельницького (а.с. 172-177 т.1);
Вказаний DVD-R диск із відеозаписом з камери відеоспостереження, які знаходяться на магазині «Шпалери», що по вул. Б. Хмельницького, 4/21 передав слідчому ОСОБА_27 , що підтверджується даним протоколу отримання речей та документів від 14.06.2021, з додатком до нього, складеного слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_28 в період часу з 14-30 год по 14-35 год. (а.с. 170-171 т.1).
Постановою слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_28 від 14.06.2021, вказаний DVD-R диск, який було отримано в порядку ст. 93 КПК України від ОСОБА_27 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (а.с. 178-179 т.1).
- даними, переглянутого в судовому засіданні речового доказу - DVD-R диска, на якому міститься шість відеозаписів з камери відеоспостереження, який обладнаний на магазину «Шпалери», що по вул. Героїв Небесної Сотні (Богдана Хмельницького, 4/21. На відеозаписі зафіксовано вулицю (перехрестя) вул. Героїв Небесної Сотні та Богдана Хмельницького. Перед барбершопом «Скайфом» стоять три невідомі особи у білій, чорній та синій футболках. Двоє осіб з барбершопу «Скайфом» під руки витягують ОСОБА_9 та садять на бетонну опору, а за ними виходить ще двоє невідомих осіб. Після цього двоє осіб беруть під руки ОСОБА_9 та ведуть до автомобіля «Мерседес Спринетер». Потім автомобіль «Мерседест Спринтер» рушає з місця та прямує до перехрестя, де повертає в бік вулиці Богдана Хмельницького.
Відображений на відео хронологія дій прямо кореспондується з обставинами визнаними судом доведеними.
- даними протоколу огляду відеозапису від 08.07.2021, з додатком до нього, складеного слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_28 в період часу з 12-30 год по 12-55 год., з якого вбачається, що слідчий в приміщенні службового кабінету № 49 Білоцерківського РУП провів огляд DVD-R диску срібного кольору з написами. При перегляді вмісту даного диску з використанням комп'ютерної техніки марки «Acer», було встановлено, що на ньому знаходяться відеозаписи з камери відеоспостереження, які обладнані в Білоцерківській міській лікарні № 2 (вул. Семашко, 9). При відкритті відеозапису «video_2021-07-05_17-34-33.mp4» на 00:00:12 секунді помітно, як автомобіль «Мерседес Спринтер» білого кольору приїжджає до приймального відділення Білоцерківської міської лікарні № 2, вул. Семашко, 9. При відкритті відеозапису «video_2021-07-05_17-35-36.mp4» на 00:00:04 секунді (відеозапис від 2021-06-13 о 01:46:54) помітно як троє осіб ( ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 ) на руках несуть ОСОБА_9 . При відкритті відеозапису «video_2021-07-05_17-43-21.mp4» на 00:00:12 секунді (відеозапис від 2021-06-13 о 01:47:10) помітно, як троє осіб ( ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 ) на руках несуть ОСОБА_9 . Працівник муніципальної варти допомагає покласти ОСОБА_9 на металеву койку. При відкритті відеозапису «video_2021-07-05_17-35-43.mp4» помітно, як працівник муніципальної варти везе ОСОБА_9 на металевій койці у приймальне відділення, йому допомагає ОСОБА_31 , на 00:00627 секунді у приймальне відділення заходить ОСОБА_3 , на 00:01:00 секунді помітно як у приймальне відділення заходить ОСОБА_30 , на 00:01:16 секунді ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_3 виходять із приймального відділення (а.с. 181-186 т.1);
Вказаний DVD-R диск із відеозаписом передав слідчому ОСОБА_32 , що підтверджується даним протоколу отримання речей та документів від 08.07.2021, складеного слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_28 в період часу з 10-00 год по 10-10 год. (а.с. 180 т.1).
Постановою слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_28 від 08.07.2021, вказаний DVD-R диск, який було отримано в порядку ст. 93 КПК України визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (а.с. 188-189 т.1).
- даними, переглянутого в судовому засіданні речового доказу - DVD-R диска, на якому міститься шість відеозаписів з камери відеоспостереження, які обладнані в Білоцерківській міській лікарні № 2 (вул. Семашко, 9). На відеофайлах зафіксовано як автомобіль «Мерседес Спринтер» білого кольору приїжджає до приймального відділення Білоцерківської міської лікарні № 2, потім троє осіб, в тому числі і ОСОБА_29 , на руках несуть ОСОБА_9 в приміщення лікарні, де працівник муніципальної варти допомагає покласти його на металеву койку та везе на металевій койці у приймальне відділення. Після цього з приймального відділення виходять вказані особи (а.с. 187 т.1);
Відображений на відео хронологія дій прямо кореспондується з обставинами визнаними судом доведеними.
- даними протоколу огляду речей та документів від 19.06.2021 із додатком до нього (фототаблицями), складеним слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області в період часу з 10-00 год по 11-20 год з якого вбачається, що слідчий, без участі понятих, із застосуванням технічних засобів фіксації: фотофіксація на фотокамеру марки «Panasonic» в приміщенні службового кабінету № 49 Білоцерківського РУП провів огляд речей, а саме: сумки коричневого кольору «Gorangd» та зв'язки ключів, муштук для куріння кальяну (круглої форми), ноутбук чорного кольору марки «НР», клавіатури чорного кольору марки «Sven», мобільного телефону марки «Motorolla» чорного кольору IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 (а.с. 190-194 т.1);
Постановою слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_28 від 19.06.2021, оглянуті слідчим речі визнано речовими доказами у справі та відповідно до розписки від 19.06.2021 передані на відповідальне зберігання ОСОБА_7 (а.с. 195-197 т.1).
- даними протоколу огляду речей та документів від 13.07.2021 із додатком до нього (фототаблицею), а саме: медичної карти стаціонарного хворого № 5794 на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 198-199 т.1).
Постановою слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_28 від 13.07.2021 медичну картку стаціонарного хворого № 5794 на ім'я ОСОБА_9 , яка була вилучена на підставі ухвали слідчого судді, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та після проведення експертизи направити до Білоцерківської міської лікарні № 2 (а.с. 200-201 т1).
Відповідно до постанови слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області від 17.08.2021, ОСОБА_7 на підставі її заяви від 17.08.2021, залучено до участі у кримінальному провадженні в якості потерпілої (а.с. 205-206 т.1).
- даними висновку експерта № 614/д від 13.07.2021 за наслідками проведення судово-медичної експертизи, згідно яких при проведенні судово-медичної експертизи за медичною документацією на ім'я ОСОБА_9 , 2003 р.н., знайдені наступні ушкодження: перелом кісток склепіння та основи черепа справа; перелом кісток лівої верхньощелепної пазухи; епідуральна гематома праворуч (до 350мл); субдуральна гігрома справа. Описані вище ушкодження заподіяні тупими предметами можливо в строк указаний в постанові. Дані ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які, згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995, є небезпечними для життя. Локалізація та характер ушкоджень, дають змогу вважати, що мало бути не менш ніж дві точки прикладання сили (а.с. 202-203 т.1).
Вказаний висновок експерта відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема змісту статей 101, 102 КПК України, а саму слідчу дію проведено за правилами, передбаченими ст.ст. 242, 243 КПК України.
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 21.08.2021 з додатком до нього, (відеозаписом, що міститься на диску, який було відтворено та досліджено в судовому засіданні), з якого вбачається, що останній було проведено за місцем вчинення кримінального правопорушення, а саме: в приміщенні барбершопу «Скайфом», що розташований за адресою: м. Біла Церква, вул. Г. Небесної Сотні, 36, у присутності спеціаліста та статиста, яким роз'ясненні їхні права та обов'язки, із застосуванням технічних засобів фіксації - відеокамери «Panasonic HC-V260», за участю свідка ОСОБА_18 , якого попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і за відмову від дачі показань. Під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_23 розповів про обставини, які трапилися 13.06.2021 у приміщенні барбершопу «Скайфом». Свідок ОСОБА_23 за допомогою статиста показав та відтворив механізм удару, який наніс як ОСОБА_3 . ОСОБА_9 , а саме правою рукою внутрішньою частиною кулака наніс один удар в область лівої щоки ОСОБА_9 внаслідок чого останній присів на диван. Після цього в ході конфлікту ОСОБА_3 двома руками відштовхнув ОСОБА_9 в область грудей, внаслідок чого останній впав з висоти власного зросту та ударився задньою частиною голови об підлогу, після чого ОСОБА_9 втратив свідомість та у останнього були судоми (а.с. 207-211 т.1);
- даними висновку експерта № 777/д від 25.08.2021 за результатами проведення судово-медичної експертизи, згідно з яким локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_9 , виявлених при вивченні медичних документів, дають змогу вважати, що перелом лівої верхньощелепної пазухи міг виникнути від удару кулаком в обличчя потерпілого, як вказав свідок ОСОБА_23 у протоколі проведення слідчого експерименту від 21.08.2021. Даний перелом відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які, згідно з пунктом 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995, спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більше як 21 день). Знайдена при вивченні медичних документів, у ОСОБА_9 черепно-мозкова травма, яка проявилась переломом кісток склепіння та основи черепа з епідуральною гематомою та субдуральною гігромою, могла виникнути і при обставинах вказаних свідком ОСОБА_23 у протоколі проведення слідчого експерименту від 21.08.2021, тобто від поштовху потерпілого в груди з подальшим падінням його на підлогу з контактом головою об площину. Описана черепно-мозкова травма відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які, згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995, є небезпечними для життя (а.с. 212-213 т.1);
- даними висновку експерта № 795/д від 30.08.2021 за результатами проведення судово-медичної експертизи, згідно з яким локалізація та характер черепно-мозкової травми (в тому числі лінійного перелому кісток черепа) вказують на те, що дані ушкодження не могли бути спричинені тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею (рукою, ногою, дерев'яною палкою, кастетом, трубою), а виникли при травмі прискорення, тобто при падінні з вертикального положення з контактом головою об площину (предмет з переважаючою поверхнею), чим могла бути земля, бетонна поверхня, плитка (а.с. 214 т.1);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 01.09.2021 з додатком до нього (відеозаписом, що міститься на диску, який було відтворено та досліджено в судовому засіданні), з якого вбачається, що останній було проведено за місцем вчинення кримінального правопорушення, а саме: в приміщенні барбершопу «Скайфом», що розташований за адресою: м. Біла Церква, вул. Г. Небесної Сотні, 36, у присутності спеціаліста та статиста, яким роз'ясненні їхні права та обов'язки, із застосуванням технічних засобів фіксації - відеокамери «Panasonic HC-V260», за участю підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_6 з метою перевірки та уточнення відомостей на які вказує підозрюваний ОСОБА_3 провів слідчий експеримент, яким встановлено, що підозрюваний ОСОБА_3 розповів про обставини, які трапилися у приміщенні барбершопу «Скайфом» та за допомогою статиста відтворив їх, а саме як в ході конфлікту з ОСОБА_9 він правою рукою (відкритою долонею) ударив у ліву частину обличчя в область верхньої щелепи внаслідок чого ОСОБА_9 зігнувся та почав тримати рукою обличчя. В подальшому ОСОБА_3 зайшов за бар-стійку щоб випити води, після чого знову підійшов до ОСОБА_9 в ході якого в останніх виник конфлікт, внаслідок чого ОСОБА_3 двома руками відштовхнув від себе в груди ОСОБА_9 та останній впав на підлогу, ударившись задньою частиною голови (а.с. 215-219 т.1);
- даними висновку експерта № 801/д від 02.09.2021 за результатами проведення судово-медичної експертизи, згідно з яким згідно з яким локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_9 , виявлених при вивченні медичних документів, не виключає можливість того, що перелом лівої верхньощелепної пазухи міг виникнути від удару рукою в обличчя потерпілого, як вказав підозрюваний ОСОБА_3 у протоколі проведення слідчого експерименту від 01.09.2021. Даний перелом відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які, згідно з пунктом 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995, спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більше як 21 день). Знайдена при вивченні медичних документів, у ОСОБА_9 черепно-мозкова травма, яка проявилась переломом кісток склепіння та основи черепа з епідуральною гематомою та субдуральною гігромою, могла виникнути і при обставинах вказаних свідком ОСОБА_23 у протоколі проведення слідчого експерименту від 01.09.2021, тобто від поштовху потерпілого в груди з подальшим падінням його на підлогу з контактом головою об площину. Описана черепно-мозкова травма відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які, згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995, є небезпечними для життя (а.с. 220-221 т.1);
- висновком експерта № 106/к від 24.09.2022, за наслідками проведеної комісійної судово-медичної експертизи (а.с. 222-232 т.1), експертами відділу комісійних судово-медичних експертиз КЗ КОР Київське обласне бюро судово-медичної експертизи»:
1,3. Згідно з наданих для проведення судово-медичної експертизи на ім'я ОСОБА_9 , 2003 р.н., йому були спричиненні наступні ушкодження: А) лінійний перелом склепіння скронево-тім'яної кісток з переходом на верхній край сосковидного паростка праворуч, епідуральна гематома праворуч (до 350мл); субдуральна гігрома справа - дані ушкодження разом утворюють єдиний комплекс черепно-мозкової травми, яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які, згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995, є небезпечними для життя; Б) перелом латеральної стінки лівої верхньощелепної пазухи - даний перелом відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які, згідно з пунктом 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995, спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більше як 21 день)
2. Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 вказують на те, що для їх завдання необхідно було щонайменше два прикладання сили (двох «точок прикладання сили»).
4,5. Перелом латеральної стінки правої верхньощелепної пазухи у ОСОБА_9 міг бути завданий «…кулаком (як зазначає свідок Мусієкно під час слідчого експерименту)» і не міг бути завданий «…долонею (як зазначає підозрюваний ОСОБА_3 під час слідчого експерименту)». Черепно-мозкова травма у ОСОБА_9 не могла бути завдана, як «…кулаком (як зазначає свідок ОСОБА_33 під час слідчого експерименту)» так і «…долонею (як зазначає підозрюваний ОСОБА_3 під час слідчого експерименту)».
6. Перелом латеральної стінки лівої верхнещелепної пазухи у ОСОБА_9 міг бути завданий «… рукою, ногою,» і не міг бути завданий «… дерев'яною палкою, трубою, кастетом) чи при падінні з контактом головою об площину». Черепно-мозкова травма у ОСОБА_9 не могла бути завдана «… (рукою, ногою, дерев'яною палкою, трубою, кастетом)» і могла виникнути «… при падінні з контактом головою об площину».
7. Судово-медичних даних для визначення послідовності завдання тілесних ушкоджень не має.
8. Не виключається можливість, що «В разі якщо перший удар був в обличчя» то потерпілий міг «… відразу впасти від завданого удару та вдаритися об підлогу чи будь-яку іншу поверхню».
9. В компетенцію судово-медичного експерта не входить роз'яснення частини питання «Яким чином могла бути отримана черепно-мозкова травма». Судово-медичний експерт лише визначає чи могла така травма утворитись «за обставинах вказаних на слідчих експериментах», що і було зроблено в пунктах № 4, 5 даних підсумків.
10. Потерпілий, «… після завдання таких тілесних ушкоджень,» міг «… певний час розмовляти, рухатись, переміщатись» до втрати свідомості, яка наступила через розвиток набряку-набухання і стиснення головного мозку.
11. Будь-яке «… зволікання та невчасне звернення, в тому числі і самостійне транспортування до лікарні потерпілого, за сплином кілька годин» могло мати «наслідок на стан здоров'я потерпілого».
Таким чином, оцінивши кожний доказ, що був наданий суду за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази, на переконання суду є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності, належності та допустимості та у своїй сукупності в достатній мірі переконливо підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення, які викладені при формулюванні обвинувачення.
Сукупність обставин цієї справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом цього судового розгляду, крім того, що передбачені ч.1 ст. 122, ст. 128 КК України інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_3 кримінальні правопорушення були ним вчинені і обвинувачений є винуватим у їх вчиненні.
Прокурор в судовому засіданні вказав про відсутність необхідності в проведенні допиту свідків сторони обвинувачення, які зазначені в реєстрі до обвинувального акту, на допиті яких ані сторона захисту, ані потерпіла не наполягали. З огляду на положення ч. 1 ст. 26 КПК України, судом було прийнято відмову сторони обвинувачення від виклику та допиту в судовому засідання свідків сторони обвинувачення.
Таким чином, будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами обвинувачення та захисту надано не було. При цьому, сторони кримінального провадження були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи також, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив сторонам кримінального провадження необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Мотиви призначення покарання, обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому суд керується положеннями статті 50 КК України, відповідно до яких покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Також суд керується положеннями статей 65-67 КК України, згідно з якими суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», вирішуючи питання про вид і розмір покарання в кожному конкретному випадку, суд повинен визначати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину (форми вини, мотивів, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, ступеня участі кожного із співучасників у вчиненні злочину та ін.).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття.
Розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Отже, щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди. Викладене відповідає правовій позиції що міститься у постанові ККС ВС від 15.11.2021 у справі № 199/6365/19.
Так, обвинувачений в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні злочину, висловив щирий жаль з приводу вчинених ними дій та осуд своєї поведінки, під час судового розгляду просив вибачення у потерпілої, під час досудового розслідування та судового розгляду вживав заходи по відшкодуванню шкоди. Така поведінка обвинуваченого під час досудового розслідування та під час судового розгляду на думку суду свідчить про його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Також суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КК України та ст. 128 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України є нетяжкими злочинами; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, неодружений, утриманців не має, є фізичною особою-підприємцем, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, а також надані стороною захисту відомості від сусідів обвинуваченого, які містять позитивні відгуки/характеристики про його особу.
Також судом враховано молодий вік обвинуваченого, його поведінка до вчинення та після вчинення злочинів, особливості та обставини вчинення злочинів, повне відшкодування потерпілій матеріальної шкоди та часткове відшкодування моральної шкоди, враховується також позиція в судових дебатах прокурора, який вважав, за можливе призначити покарання обвинуваченому не пов'язане з ізоляцією від суспільства, та позиція потерпілої, яка просила суд призначити справедливу міру покарання для обвинуваченого.
При цьому суд враховує висновки, які міститься у постанові ККС ВС від 21.02.2019 (справа № 742/584/18), про те, що позиція потерпілого щодо виду та розміру покарання є не процесуальною вимогою, а думкою потерпілого, яка може бути врахована в сукупності з іншими обставинами, однак не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність.
За викладених обставин суд вважає, що виправлення і перевиховання, попередження з боку обвинуваченого ОСОБА_3 здійснення нових кримінальних правопорушень і досягнення інших цілей покарання можливе без ізоляції від суспільства, останньому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, у межах санкції статті Кримінального Закону, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від відбування призначеного покарання з випробуванням, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку суду, застосування звільнення від покарання з випробуванням у даному випадку є дієвим заходом впливу на обвинуваченого, оскільки перебуваючи під наглядом уповноваженого органу з питань пробації він відчуватиме відповідний тиск відповідальності, при цьому залишаючись соціально адаптованою особою, як такою, що поважає сімейні і соціальні цінності, має позитивне ставлення до праці.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Підстави для задоволення цивільного позову.
Про вирішенні цивільного позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовується норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 6 ст. 55 КПК України, якщо внаслідок кримінального правопорушення особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи.
Судом встановлено, що потерпілою та цивільним позивачем у справі визнано матір потерпілого ОСОБА_9 , який наразі перебуває у стані, що унеможливлює подання ним цивільного позову, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові зробленими у справі № 295/6108/18 від 24.11.2020.
Так, цивільним позивачем/потерпілою по справі ОСОБА_7 заявлений цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень матеріальної шкоди в розмірі 1 177 024.30 грн. та моральної шкоди в розмірі 1 000 000.00 грн.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_34 змінила позовні вимоги та повідомила, що наразі матеріальна шкода їй повністю відшкодована та зменшила розмір моральної шкоди, прохаючи стягнути її в сумі 326 238.62 грн. Розмір моральної шкоди обгрунтовує тим, що внаслідок вчинення злочинів відносно її сина вона зазнала сильних моральних переживань (душевних, емоційних та психологічних), в результаті чого був порушений звичний уклад її життя, її життя повністю змінилося в негативну сторону. Вона змушена була покинути роботу в торгівлі, залишити всі справи та з останніх сил намагалася емоційно, психологічно та фізично втриматися, щоб фактично «кинути всі сили» для знаходження сил та можливостей для «боротьби за життя» її сина. З 15.07.2021 по сьогоднішній день вона 24 години на добу, знаходиться поруч із сином, оскільки його стан є стабільно важким і він й надалі потребує постійного стороннього догляду, поряд з цим, вона змушена думати ще й про своє існування. Вона перебуває у постійному емоційному, стресовому стані та душевних стражданнях. Зазначає, що у неї єдиний син, якого вона виховує сама з трирічного віку, дорослий, щойно досягнув повноліття, високий, красивий, розумний, життєрадісний, студент 1-го курсу - в одну мить - особа з інвалідністю 1-ї групи по життєво, не розмовляє, не рухається, потребує постійного стороннього догляду. Постійні лікувальні, реабілітаційні заходи та в майбутньому не одне оперативне втручання. Жодних прогнозів та перспектив на майбутнє.
Так, внаслідок завдання її сину тілесних ушкоджень, що потягло за собою встановлення інвалідності та безпорадності його стану, вона як мама, зазнала душевних та моральних страждань. Усвідомлення того, що її син не зможе жити повноцінним життям, навчатися, працювати та безперспективне майбутнє - завдає їй надважкого душевного болю. Вона, як мама, як людина - розбита вщент.
Визначаючи розмір моральної шкоди, просить суд врахувати характер та ступінь діяння обвинуваченого ОСОБА_3 (неправомірність його дій), стан здоров'я сина, який по життєво залишився особою з інвалідністю 1-ї групи, в тому числі в безпорадному стані, понесені нею душевні страждання цілком природні.
Цивільний відповідач/обвинувачений ОСОБА_3 заявлений розмір моральної шкоди визнав частково на суму 200 000.00 грн.
Суд, вислухавши позиції учасників кримінального провадження, дослідивши надані ними докази з точки зору належності і допустимості, та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
У даній справі, судом визнано доведеним, що внаслідок дій обвинуваченого єдиному синові потерпілої було завдано тяжкі тілесні ушкодження внаслідок яких останній у 18-ти річному віці став особою з інвалідністю І групи, довічно. Вказане призвело до її постійних моральних страждань, які виражаються у душевних, психічних стражданнях матері від наслідків протиправних дій обвинуваченого. Такі дії обвинуваченого мають незворотній характер, оскільки повнолітній син потерпілої перебуває у безпорадному стані, є прикутим до ліжка, потребує постійного стороннього догляду, наразі прослідковується покращення його стану здоров'я. Усвідомлення того, що її син не зможе жити повноцінним життям, навчатися, працювати та безперспективне його майбутнє - завдає їй надважкого душевного болю. Потерпіла виховує сина сама з трирічного віку, не має жодної підтримки від його батька, є працездатною, докладає максимум зусиль для продовження власного життя заради догляду за сином та можливості працювати для того щоб заробити кошти для майбутніх лікувальних, реабілітаційних заходів для підтримки життя свого сина.
Показання потерпілої в цій частині об'єктивно підтверджуються доданою до матеріалів кримінального провадження медичною документацією на ім'я ОСОБА_9 .
Тож суд, з урахуванням наданих йому у судовому засіданні сторонами кримінального провадження доказів, вважає доведеним завдання цивільним відповідачем ОСОБА_3 моральної шкоди цивільному позивачу ОСОБА_7 при визначенні розміру якої суд виходить з такого.
Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає, серед іншого, у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім'ї.
Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Позивач вказує на те, що моральна шкода складає 326 238.62 грн, які вона просить стягнути з цивільного відповідача.
У той же час, як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
При цьому, в п. 3, 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначив, що під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
У відповідності з ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Водночас, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.
Пунктом 9 постанови Пленуму роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У цьому контексті суд враховує визнання Європейським Судом з Прав Людини(далі ЄСПЛ) існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини.
Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Вирішуючи питання, що пов'язані з розміром відшкодування моральної шкоди, яка відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, суд керується принципами умовної рівності втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей; поміркованості - відповідності вимогам здорового глузду і розважливості; розумності - об'єктивного відображення дійсності, розсудливого, врівноваженого мислення; справедливості - неупередженого ставлення до всіх учасників спору. Принципи розумності і справедливості виявляються в тому, що більш глибоким моральним стражданням відповідає більший розмір відшкодування.
При дослідженні зазначених питань у даному кримінальному провадженні суд враховує, що ситуація, пов'язана з отриманням повнолітнім сином потерпілої в результаті протиправних дій обвинуваченого тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до визнання його особою з інвалідністю І групи довічно, яка потребує постійного стороннього догляду, являється для його матері ОСОБА_7 психотравмуючою подією і носить тривалий і затяжний характер, внаслідок чого має місце факт її душевних страждань. Отже, заподіяна моральна шкода потерпілої полягає в тяжких моральних стражданнях та душевних переживаннях, внаслідок тривалого перебування її сина на межі життя і смерті в результаті перенесення ним кількох тяжких операцій на головному мозку, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя.
Водночас, при визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню цивільному позивачу, суд виходить з характеру та тривалості моральних страждань потерпілої, враховує, що внаслідок вчинення злочинів, її єдиний син залишився інвалідом І групи та наразі потребуючим стороннього догляду, що викликало значний та тривалий стрес. За таких обставин, враховуючи також тяжкість вимушених змін у житті потерпілої, часу та зусиль, необхідних для відновлення психічного та душевного стану та вимушеність знаходити можливості для того щоб одночасно працювати та доглядати за сином, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає достатнім розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню на користь потерпілої ОСОБА_7 в сумі 300 000.00 грн.
За встановлених обставин, позовні вимоги ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Установлено, що запобіжний захід ОСОБА_3 під час досудового слідства не обирався. Підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Долю речових доказів, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ст. 128 КК України та призначити йому покарання:
за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;
за ст. 128 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим представником органу пробації.
Відповідно до ч.1 ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Задовольнити частково цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 300 000.00 грн (триста тисяч гривень) в рахунок відшкодування завданої кримінальними правопорушенням моральної шкоди.
Речові докази по справі:
ноутбук чорного кольору марки «НР», мобільний телефон марки «Motorola» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , коричнева сумка марки «Gorangd», клавіатуру марки «Sven», зв'язку ключів та скляний мундштук, які згідно розписки від 16.06.2021 передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_7 , після набрання вироком законної сили вважати повернутими їх власнику.
медичну картку стаціонарного хворого № 5794 на ім'я ОСОБА_9 , яка була вилучена на підставі ухвали слідчого судді та після проведення експертизи направлена до Білоцерківської міської лікарні № 2, після набрання вироком законної сили - залишити в розпорядженні останньої;
- DVD-R диск із відеозаписом з камери відеоспостереження, які знаходяться на магазині «Шпалери», що по вул. Б. Хмельницького, 4/21 та DVD-R диск, на якому міститься шість відеозаписів з камери відеоспостереження, які обладнані в Білоцерківській міській лікарні № 2 (вул. Семашко, 9), після набрання вироком законної сили - залишити зберіганти при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.
Суддя Тетяна КЛЕПА