Справа №295/15894/23
1-кс/295/6690/23
УХВАЛА
Іменем України
22.11.2023 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах володільця майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023065410000298 від 19.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах володільця майна ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з даним клопотанням, в якому просить скасувати арешт на транспортний засіб КамАЗ моделі 53212, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 13.02.2007 року, довіреність №358 від 06.03.2019 року, залишити вказане майно у користуванні ОСОБА_4 . В обґрунтування клопотання заявник послався на те, що не встановлено потерпілу особу від кримінального правопорушення, підозра відсутня, усі необхідні експертизи проведено, а тому підстави для подальшого арешту майна відпали, обмеження права користування автомобілем не є співрозмірним завданню кримінального провадження.
Представник володільця майна - адвокат ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, клопотання підтримує, просить задовольнити.
Дізнавач СД Відділення поліції №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. Додатково у заяві зазначив, що всі необхідні слідчі дії з вилученим майном були проведені, за результатами розгляду покладається на розсуд суду.
Вивчивши й дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Встановлено, що в рамках кримінального провадження №12023065410000298, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 22.08.2023 року накладено арешт на автомобіль марки КамАЗ моделі «53212», д.н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 13.02.2007 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , користувачем якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , відповідно до довіреності № 358 від 06.03.2019 року, а також на свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 13.02.2007 та довіреність № 358 від 06.03.2019 року, із тимчасовим позбавленням третіх осіб можливості користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.
За змістом частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Судова практика Європейського суду з прав людини орієнтує на те, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар «Спорронг та Льоннрот проти Швеції». Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами , які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також не виявлення обставин, які б на даний час виправдовували потреби досудового розслідування у відповідному ступені втручання у право власності на майно, слідчий суддя дійшов висновку про можливість задоволення клопотання та скасування арешту на автомобіль, свідоцтво про реєстрацію та довіреність.
Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, у разі скасування арешту (п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169-174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 22.08.2023 року (справа №295/11189/23) на автомобіль марки КамАЗ моделі «53212», д.н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 13.02.2007 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , користувачем якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , відповідно до довіреності № 358 від 06.03.2019 року, а також на свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 13.02.2007 та довіреність № 358 від 06.03.2019 року в частині заборони використовувати згадані транспортний засіб та документи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1