154/247/23
1-кп/154/225/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022030510000745 від 17.12.2022 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Городно Любомльського району Волинської області, громадянина України, не одруженого, із середньою освітою, працюючого електромеханіком у ФОП « ОСОБА_7 », раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
ВСТАНОВИВ
16 грудня 2022 року, близько 19 години 40 хвилин, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Volvo V50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Р-15, сполученням «Ковель-Жовква», в межах населеного пункту міста Володимир, по вулиці Ковельській, у напрямку міста Ковель, неподалік будинку № 185, проявив безпечність, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_8 , не зменшив швидкість і не зупинився, щоб дати дорогу останньому, в результаті чого скоїв наїзд на ОСОБА_8 , який переходив проїжджу частину вулиці Ковельської по нерегульованому пішохідному переходу, зліва на право, відносно руху автомобіля.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритий уламковий злам кісток правої гомілки в середній третині, садно обличчя, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров'я.
В прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_5 вимог п.2.3 «б», п.18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), а саме:
- п.2.3 «б» - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п.18.1 - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, пояснив про обставини його вчинення, які є аналогічними тим, що викладені в обвинувальному акті, не оспорював їх. У скоєному щиро каявся, просив суворо його не карати. Зазначив, що він частково відшкодував потерпілому матеріальну шкоду у розмірі 7000,00 грн на придбання нових навушників, і готовий відшкодувати іншу частину завданої потерпілому матеріальної шкоди, у разі її належного обґрунтування, а також моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн. Також вказав, що після дорожньо-транспортної пригоди він намагався відшкодувати потерпілому шкоду, але той відмовився.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення повністю, сторони не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.
Отже, суд вважає встановленим, що обвинувачений ОСОБА_5 своїми необережними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у повному визнанні вини, щиросердному розкаянні, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, позитивно характеризується за місцем проживання, а також досудову доповідь органу пробації, який ризик вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства оцінює як низький та вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
Як обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд, відповідно до ст.66 КК України, визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
При цьому суд не приймає до уваги заперечення представника потерпілого стосовно відсутності підстав для віднесення до обставин, що пом'якшують покарання щирого каяття обвинуваченого з мотивів не вжиття ОСОБА_5 дієвих заходів до відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.
Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодування збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Судом встановлено, що обвинувачений, як під час досудового розслідування так і в ході судового розгляду повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, сприяв розслідуванню та встановленню обставин ДТП, засуджує свою поведінку, просить вибачення у потерпілого, після ДТП відшкодував потерпілому частину завданих йому матеріальних збитків, повністю визнає позовні вимоги прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, а також частково позовні вимоги потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
З урахування вищевикладеного, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому ОСОБА_5 основне покарання у виді виправних робіт в межах, установлених санкцією ч.1 ст.286 КК України, з відрахуванням певного відсотку із суми заробітку обвинуваченого в доход держави.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що спричинило середньої тяжкості ушкодження, також встановлено судом, що керування транспортними засобами не є основним джерелом доходу та засобом для існування обвинуваченого, тому суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цивільний позов заявлений прокурором в інтересах держави в особі Управління бюджету та фінансів виконавчого комітету Володимирської міської ради про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 31 048,03 грн витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_8 , слід задовольнити повністю з таких підстав.
Як передбачено ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищені меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Згідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» та п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, у якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи із кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості витрат на його лікування.
Відповідно до довідки-розрахунку «Про відшкодування затрат на лікування у КП «Володимирське ТМО» потерпілий ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КП "Володимирське ТМО" в період з 16.12.2022 по 04.01.2023 та з 20.02.2023 по 24.02.2023, і на його лікування було витрачено 31 048,03 грн.
Крім того, потерпілим ОСОБА_8 також заявлено цивільний позов про відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування заявленого позову потерпілий ОСОБА_8 зазначив, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового зламу кісток правої гомілки в середній третині, садно обличчя, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня, за ознакою тривалості розладу здоров'я. У зв'язку з отриманими ушкодженнями він з 16.12.2022 по 04.03.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні. Зараз він пересувається виключно на милицях, постійно користується сторонньою допомогою. Вказує, що медикаменти, які були йому потрібні для лікування були придбані за рахунок держави та батьків, оскільки лікувальний заклад не мав у своєму розпорядженні всіх потрібних йому лікарських засобів та препаратів. Він мав додаткові витрати на транспорт, харчування. На звернення до обвинуваченого відшкодувати вартість медикаментів та необхідних витрат, останній в добровільному порядку відшкодував лише матеріальну шкоду в розмірі 7000,00 грн, вартість плейера, та купував декілька разів фрукти. Водночас, в частині, яка залишилась невідшкодованою вартість придбання медикаментів, медпрепаратів, медичного інвентарю, медичного обстеження, харчування, транспортних витрат становлять 100 000,00 грн.
Потерпілий також зазначив, що разом з матеріальною шкодою йому була спричинена моральна шкода. Внаслідок травми ноги він отримав значну фізичну травму, його рухи значно обмежені, він зараз прикутий до ліжка, не може самостійно піднятися, приготувати та приймати їжу, його життя повністю залежить від близьких родичів, що ним опікуються, він не може себе самостійно обслуговувати. Більше місяця він пересувається на милицях і тільки завдяки якісному догляду та ефективному лікуванню за допомогою милиць рухається по квартирі. Заподіяна травма ноги та голови спричиняє йому постійні головні болі, запаморочення, нудоту, біль породжує безсоння, що вимагає постійного вживання знеболюючих препаратів. Отримана травма повністю змінила його життя, стан, в якому він перебуває після травми, позбавив його можливості спілкуватися зі своїми рідними, знайомими, унеможливило зустріч з ними. Зважаючи на ступінь тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень обвинуваченим і наявності травм він позбавлений можливості відчувати себе повноцінною людиною. Відновлення соціальної активності буде супроводжуватись фізичними та моральними стражданнями, буде тривати невизначений довгий час, він змушений буде знову вчитися ходити, бігати, стрибати, плавати. Зазначає, що до ДТП він активно займався спортом, планував прийняти участь у чемпіонаті України від Волинської області, наразі після отриманої травми всі його плани зруйновано. Його кар'єра військового під загрозою, оскільки він не може зараз марширувати, бігати, підіймати важкі речі, тримати важкі види озброєння. Обвинувачений ОСОБА_5 ухиляється від сплати належної компенсації та відмовляється в повному обсязі допомагати йому по відновленню стану здоров'я, що в даному випадку не відповідає загальним нормам моралі та суспільства.
Зважаючи на викладене потерпілий просив стягнути з обвинуваченого на його користь 100 000,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 150 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Як було зазначено вище шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч.2 ст.127 КПК України).
Відповідно до положень ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч.1 ст.129 КПК України).
Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 вказаної Постанови обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, потерпілим в ході судового розгляду не надано жодного належного та допустимого доказу на обґрунтування заявленого ним розміру матеріальної шкоди, а саме розміру понесених ним витрат на лікування, харчування, транспортні витрати та інше.
Згідно довідки КП «Володимир-Волинське ТМО» від 24.03.2023 №574/10-2.22, наданої на запит захисника ОСОБА_6 , встановлено, що потерпілий ОСОБА_8 , перебуваючи на лікуванні в травматологічному відділенні власних коштів на придбання медикаментів не витрачав, сторонньої допомоги і догляду не потребує.
На підставі викладеного суд вважає необхідним відмовити потерпілому ОСОБА_8 у задоволенні його позовних вимог про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушення у розмірі 100 000,00 грн, у зв'язку з їх недоведеністю.
Одночасно суд вважає встановленим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я, був порушений звичайний спосіб його життя та життя його родини, для відновлення якого він був вимушений докладати додаткових зусиль.
Враховуючи глибину душевних та фізичних страждань потерпілого, тяжкість завданих йому тілесних ушкоджень, наслідки отриманих ним травм, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним позовні вимоги потерпілого про стягнення моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з обвинуваченого на його користь 50 000,00 грн.
Відповідно до ст.124 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/103-23/130-ІТ від 27.03.2023 в сумі 3020,48 грн.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України слід скасувати, накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 грудня 2022 року, арешт на автомобіль марки «Volvo V50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 .
Питання про речові докази підлягає вирішенню судом відповідно до ст.100 КПК України.
Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.
Керуючись ст.ст.368, 370 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді виправних робот на строк 2 (два) роки з відрахуванням десяти відсотків із суми заробітку обвинуваченого в доход держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цивільний позов прокурора Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_3 в інтересах держави в особі Управління бюджету та фінансів виконавчого комітету Володимирської міської ради до ОСОБА_5 про стягнення витрат за лікування потерпілого від злочину, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі Управління бюджету та фінансів виконавчого комітету Володимирської міської ради 31 048 (тридцять одна тисяча сорок вісім) гривень 03 копійки, витрачених закладом охорони здоров'я на лікування ОСОБА_8 , як потерпілого від злочину, зарахувавши на розрахунковий рахунок за наступними реквізитами: IBAN: НОМЕР_2 , код платежу 2406030 (відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину скоєного ОСОБА_5 ), ЄДРПОУ отримувача 38009371, отримувач: бюджет Володимирської міської ТГ, отримувач коштів: ГУК у Волинській області/м.Володимир-Волинський/2406030, банк отримувача: казначейство України (ЕАП).
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення.
В іншій частині позову відмовити.
Речові докази у справі:
- автомобіль марки «Volvo V50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, що розташований за адресою: Волинська область, м. Володимир, вул.Соборна, 6 - повернути власнику ОСОБА_9 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/103-23/130-ІТ від 27.03.2023, в сумі 3020,48 грн.
Скасувати арешт на автомобілем марки «Volvo V50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 грудня 2022 року.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
Головуючий ОСОБА_1