ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 689/1350/23
Провадження № 11-кп/4820/703/23
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023240010000029 від 25.01.2023 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2023 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2023 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Волочиськ Хмельницької області, українця, громадянина України, неодруженого, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого на посаді номера обслуги першого кулеметного відділення кулеметного взводу другої стрілецької роти 36 окремого стрілецького батальйону оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 402 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 Ярмолинецьким районним суду Хмельницької області не обирався.
Речові докази:
1.DVD-R диск, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, ухвалено зберігати при матеріалах кримінального провадження (Том № 1 а.к.п. 110-112).
2.СD-R диск, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, ухвалено зберігати при матеріалах кримінального провадження (Том № 2 а.к.п. 103-104).
За вироком суду, ОСОБА_6 7 січня 2023 року приблизно о 12 год. 00 хв., перебуваючи на території місця дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), являючись солдатом військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин з метою ухилитися від відбуття до нового місця служби, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. ст. 1, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 26, 127, 128-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, будучи ознайомленим з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 5 січня 2023 року № 10 про вибуття особового складу з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 у район виконання бойового завдання військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), відкрито відмовився виконати вказаний законний наказ начальника - командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 5 січня 2023 року № 10 та повідомив майору ОСОБА_7 про не вибуття з постійного пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) і, відповідно, 8 січня 2023 року не прибув до району виконання бойового завдання військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), тим самим не виконав наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 5 січня 2023 року № 10.
Крім цього, ОСОБА_6 13 лютого 2023 року приблизно о 10 год. 30 хв., перебуваючи на території місця дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), являючись солдатом військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді номера обслуги першого кулеметного відділення кулеметного взводу другої стрілецької роти 36 окремого стрілецького батальйону оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин з метою ухилитися від відбуття до нового місця служби, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. ст. 1, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 26, 127, 128-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, будучи ознайомленим з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11 лютого 2023 року № 66 відкрито відмовився виконати вказаний законний наказ начальника - командира військової частини НОМЕР_1 .
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить змінити вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2023 року відносно нього та призначити ОСОБА_6 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.402 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком 4 роки та на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 3 роки.
Вказує, що вирок суду є незаконним, оскільки призначене обвинуваченому покарання за своїм видом є занадто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного
ОСОБА_6 визнав, що 7 січня і 11 лютого дійсно відмовився виконати наказ командира військової частини НОМЕР_1 за № 10 від 05 січня 2023 року та за № 66 від 11.02.2023 року, але причиною цього став нестійкий морально- психологічний стан на той час, який був викликаний моральним та фізичним виснаженням,
За час проведення досудового слідства ОСОБА_6 багаторазово пожалкував про вчинене, щиросердно розкаявся, активно сприяв слідству.
На проходження військової служби обвинувачений зважився добровільно і ніяким чином не намагався ухилятися від неї, а отже мав намір проходити військову службу дисципліновано, і з всією відповідальністю захищати свою Батьківщину.
При призначенні покарання суд не врахував наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме визнання вини, щиросердне розкаяння, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.
Відсутні обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря психіатра не перебуває.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючої покарання обставини та відсутністі обставин, які обтяжують покарання, достатнім у даному випадку є покарання із застосуванням положень ст.ст. 69, 75 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки із звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 3 роки.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 на підтримку доводів поданої ним апеляційної скарги, думку прокурора про законність вироку суду, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирок суду обвинуваченим ОСОБА_6 оскаржується лише в частині призначеного покарання, а тому, відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України судом апеляційної інстанції перевіряється в межах апеляційної скарги.
Вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненому кримінальному правопорушенні при викладених у вироку обставинах доведена і не оскаржується жодним учасником судового процесу, в тому числі і самим обвинуваченим.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.4 ст.402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в мовах воєнного стану, є вірною.
Покарання ОСОБА_6 призначено у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України з урахуванням особи обвинуваченого, характеру та ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так при призначенні покарання суд врахував, що обвинувачений вчинив тяжкі злочини, посередньо характеризується по місцю служби, не перебуває на обліку в лікаря нарколога та психіатра, раніше не судимий.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд першої інстанції не встановив, не встановив таких і суд апеляційної інстанції.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд не встановив.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статті в мінімальному розмірі.
Підстав для застосування до обвинуваченого вимог ст. ст. 69, 75 КК України суд не знайшов, оскільки ОСОБА_6 вчинив два тяжких злочини в умовах воєнного стану, фактично поставивши під загрозу обороноздатність держави, а також враховуючи відсутність щирого каяття у вчинених злочинах.
На думку колегії суддів призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.
І таке покарання є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушщень, відповідає тяжкості вчинених злочинів і особі обвинуваченого.
З урахуванням викладеного, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що призначене судом обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років є занадто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що достатнім у даному випадку є покарання, із застосуванням положень ст.ст. 69, 75 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки із звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 3 роки.
Згідно положень ч.1 ст.69 КК України суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.
За змістом ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого вимог ст. ст. 69, 75 КК України, зважаючи на те. що ОСОБА_6 вчинив два тяжких злочини в умовах воєнного стану, фактично поставивши під загрозу обороноздатність держави.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 вказує, що суд при призначенні йому покарання не врахував наявність пом'якшуючої покарання обставини - щире каяття, та просив визнати пом'якшуючою покарання обставиною - вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.
Ні судом першої інстанції ні апеляційним судом таких обставин не встановлено.
Так щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Хоча обвинувачений ОСОБА_6 і визнав свою вину у вчинених злочинах, проте в судовому засіданні зазначив, що в майбутньому також відмовиться виконати наказ начальника про відбуття у зону бойових дій, що свідчить про відсутність щирого каяття.
Не надав обвинувачений доказів того, що він вчиненив злочин внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.
А отже, відсутні обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та інші обставин кримінального провадження колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства є неможливою.
Суд першої інстанції врахував відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, що обвинувчений не перебуває на обліку в лікаря нарколога та психіатра, раніше не судимий, про що також вказує ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, і такі обставини стали підставою для призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статті в мінімальному розмірі.
Вирок суду є законним і підстав для його скасування в оскаржуваній частині колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
Судді: