ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/18804/23
Провадження № 22-ц/4820/1906/23
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О.
за участю представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Потравного І.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/18804/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2023 року (суддя Чевилюк З.А.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 вказував, що з 20.11.2010 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, проте сімейне життя не склалося, адже вони різні за характером люди та з різними поглядами на життя. Позивач зазначив, що подальше сімейне життя із ОСОБА_1 є неможливим у зв'язку із несумісністю поглядів на сімейне життя, ведення спільного господарства, а спільні діти: син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у разі задоволення позову будуть проживати разом зі своєю матір'ю.
Зважаючи на викладене, ОСОБА_2 просив суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_1 , який зареєстрований 20.11.2010 Самчиківською сільською радою Старокостянтинівського району Хмельницької області, актовий запис №081870 та не встановлювати строку на примирення, оскільки збереження шлюбу не є можливим.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2023 року позов задоволено. Шлюб, укладений 20.11.2010 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований у Самчиківській сільській раді Старокостянтинівського району Хмельницької області, актовий запис № 108, розірвано.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 , як відповідачкою, надано до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та про підтримання позову, проте про існування наявної в матеріалах справи заяви від 09.08.2023, що подана до суду та підписана нібито нею, відповідачці стало відомо лише 06.09.2023 при ознайомленні з матеріалами справи в приміщені суду. Відповідачка зазначає, що такої заяви не складала, не підписувала та не подавала і щодо вказаних обставин 07.09.2023 звернулася до ГУНП в Хмельницькій області.
При цьому ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про не можливість примирення сторін, вона заперечує щодо розірвання шлюбу та не визнає позовні вимоги ОСОБА_2 і має намір звертатися до суду із клопотання про надання строку для примирення, оскільки непорозуміння не свідчать про припинення сімейних відносин.
Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 до апеляційного суду не надходив.
Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Потравний І.С. підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.
Позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_1 до суду не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належними чином, про причини неявки суд не повідомили.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно положень частин першої, другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 20 листопада 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.11.2010 (а.с.6).
ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 - донька ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 06.11.2012 та серії НОМЕР_3 від 18.05.2017 відповідно (а.с.4, 5).
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що подружнє життя сторін не склалося, шлюбні відносини фактично припинені, спільне господарство не ведеться та встановивши, що збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам прийшов до висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу.
Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У частині 1 статті 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 104, частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Відповідно до частини 1 статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.
Що стосується тверджень в апеляційній скарзі про незаконність оскаржуваного судового рішення з тих підстав, що ОСОБА_1 не подавала до суду будь -яких заяв, а заява від її імені від 09.08.2023 про те, що вона не заперечує проти розірвання шлюбу та розгляд справи без її участі є підробленою, колегія суддів вважає їх недоведеними, адже доказів на підтвердження цієї обставини відповідачкою в порушення вимог частини першої статті 81 ЦПК України надано не було, а посилання в тексті апеляційної скарги на підроблення заяви від її імені, що адресована суду 09.08.2023 та копія заяви відповідачки на ім'я начальника ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_6 не підтверджують факт саме підроблення заяви від 09.08.2023 та не підписання її
ОСОБА_1 , крім того, зазначені посилання ОСОБА_1 не спростовують доводи позивача про неможливість збереження шлюбу, а саме його небажання продовжувати подальше сімейне життя з відповідачкою.
Твердження відповідачки про те, що суд не вжив заходів до примирення сторін, є неспроможними та відхиляються апеляційним судом.
Згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
У постанові Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя».
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 не навела наявності обставин, що свідчать про реальну можливість примирення сторін. Лише бажання відповідачки примиритись з позивачем при небажанні останнього зберігати шлюб не є достатніми підставами для надання строку для примирення сторін, а суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя.
Посилання відповідачки на те, що вона заперечує проти розірвання шлюбу, адже непорозуміння між сторонами не свідчать про припинення сімейних відносин не беруться до уваги колегією суддів.
Згідно пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Встановивши, що позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, суд першої інстанції, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов правильного висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу.
Разом з тим апеляційний суд враховує, що в період часу з дати відкриття апеляційного провадження у цій справі № 686/18804/23 (20.09.2023) до дати ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення (20.11.2023) доказів про примирення сторін, чи наявність підстав для збереження шлюбу сторін ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 надано не було.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, тому судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 листопада 2023 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай