465/3946/22
2/465/2598/23
РІШЕННЯ
Іменем України
23.11.2023 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Марків Ю.С.,
за участі секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
ВСТАНОВИВ:
Представник ОСОБА_1 - адвокат Дзіковський М.Р. звернувся до Франківського районного суду м.Львова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов мотивує тим, що 08 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір позики №Л080421-1 та Додаткову угоду про зміну та доповнення умов Договору позики від 08.04.2021 року №Л080421-1 від 08.07.2021 року.
Відповідно до умов угоди позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 68308,20 гривень, що за курсом продажів доларів США в АТ КБ "Приватбанк" на день укладення цього договору еквівалентно 2493,00 долари США, а позичальник в свою чергу зобов'язався повернути позику у визначений цими Договором та Угодою строк, та сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню буде відповідати еквіваленту 2493,00 доларів США за курсом продажів доларів США в АТ КБ "Приватбанк" на дату здійснення платежу, не пізніше, ніж через 3 місяці з моменту укладення даного Договору, тобто до 08.10.2021 року. Вказує, що позивач свої зобов'язання за договором позики №Л080421-1 від 08.04.2021 року виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти у розмірі та в строки, встановлені Договором та Угодою, а відповідач свої зобов'язання з повернення грошових коштів не виконав в повному обсязі, після чого умисно ухилявся від повернення грошових коштів, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась сукупна заборгованість у розмірі 293797,96 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 97725,60 грн., що еквівалентно 2493,00 доларів США станом на момент подання до суду позовної заяви, неустойки (штрафу) за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 194473,94 грн. та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 1598,41 грн.
Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідача сукупну заборгованість за договором позики №Л080421-1 від 08.04.2021 року у розмірі 293797,96 грн., а також стягнути судові витрати на правову допомогу та зі сплати судового збору.
Заочним рішенням Франківського районного суду м.Львова від 22.03.2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 293797 (двісті дев'яносто три тисячі сімсот дев'яносто сім) гривень 96 коп.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2937 (дві тисячі дев'ятсот тридцять сім) гривень 97 коп.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.
Разом з тим, 03.05.2023 року до Франківського районного суду м. Львова надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду, в якій просив скасувати заочне рішення Франківського районного суду м.Львова від 22.03.2023 року.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 04.07.2023 року скасовано заочне рішення Франківського районного суду м.Львова від 22.03.2023 року та справу призначено до розгляду в судове засідання.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак від його представника до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позов підтримав, просив такий задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак від його представника до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Вказав, що позов визнають частково, а саме в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу та суму пені в розмірі 50% від суми основного боргу (48862,98 грн.); в решті позовних вимог просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завдання цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 08.04.2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено Договір позики №Л080421-1, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідачу, а відповідач приймає у власність від позивача грошові кошти в сумі 88090,24 грн., що за курсом продажів доларів США в АТ КБ "Приватбанк" на день укладення цього договору еквівалентно 3136,00 доларів США, а відповідач в свою чергу зобов'язався повернути позику у визначений цим договором строк.
Сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку, передбаченому цим договором буде 3136,00 доларів США за курсом продажів доларів США в АТ КБ "Приватбанк" на дату здійснення платежу, не пізніше, ніж через 3 місяці з моменту укладення даного договору, тобто до 08.07.2021 року.
Відповідно до п.2 вищевказаного Договору позики, сторони погодили, що сума позики, встановлена у п.1 даного договору, отримана відповідачем від позивача до моменту підписання даного договору в повному обсязі.
08.07.2021 року між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору позики №Л080421-1 від 08.04.2021 року, відповідно до умов якої сторони погодили, що відповідно до ст.651, 652 та 654 ЦК України та на виконання п.7 Договору позики від 08.04.2021 року №Л080421-1, виклавши п.1 у такій редакції: "Позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 68308,20 грн., що за курсом продажів доларів США в АТ КБ "Приватбанк" на день укладення цього договору еквівалентно 2493,00 доларів США, в свою чергу, позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк, та згідно з визначеними цим договором умовами строни домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку, передбаченому цим договором, буде 2493,00 доларів США, за курсом продажів доларів США в АТ КБ "Приватбанк" на дату здійснення платежу, не пізніше, ніж через 3 місяці з моменту укладення даного договору, тобто до 08.10.2021 року.
Окрім цього, факт наявності заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед позивачем ОСОБА_1 підтверджується наявним у матеріалах справи оригіналом розписки від 08.07.2021 року.
Відповідно до вищевказаної розписки відповідач зобов'язався повернути позивачу грошові кошти в розмірі 68308,20 грн., що за курсом продажів доларів США в АТ КБ "Приватбанк" на день укладення цього договору еквівалентна 2493,00 доларів США, до 08.10.2021 року.
Суд вважає доведеними факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем та невиконання позичальником свого обов'язку щодо повергнення боргу.
За приписами статті 545 ЦК України, кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Відповідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Приписами ч. 1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
В силу приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, суд вважає, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 97725,60 грн., що станом на день подання позову за офіційним курсом продажу долара США в АТ КБ "Приватбанк" (39,20 грн. за 1 долар США), як це було обумовлено сторонами у Договорі позики №Л080421-1 від 08.04.2021 року та Додатковій угоді до вказаного договору від 08.07.2021 року, становить 2493,00 доларів США та які він не повернув позивачу станом на день ухвалення рішення суду.
Окрім цього, відповідно до ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Положеннями ч.2 ст.625 ЦК України визначено, що в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.11 Договору позики №Л080421-1 від 08.04.2021 року у разі прострочення виконання зобов'язання (несвоєчасне повернення позики або її чергової частини за графіком) позичальником за даним договором, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю штраф у розмірі 1% від загальної суми заборгованості, за кожний календарний день існування простроченої заборгованості, а також три відсотки річних від простроченої суми.
За змістом цих норм закону, нарахування неустойки (штрафу) на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на вищенаведене, беручи до уваги часткове визнання позову стороною відповідача, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суму неустойки (штрафу) в розмірі 48862,98 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 1598,41 грн.
Згідно із ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.
З урахуванням вищевказаного, аналізуючи матеріали справи та подані докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає позовні вимоги позивача доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Окрім цього, відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 2937,97 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 279, 281-282 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 148187 (сто сорок вісім сто вісімдесят сім) гривень 35 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2937 (дві тисячі дев'ятсот тридцять сім) гривень 97 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Марків Ю.С.