Провадження №2/447/619/23
Справа №447/3004/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И
20.11.2023 Миколаївський районний суд Львівської області у складі:
головуючої судді Друзюк М.М.,
секретар судового засідання Іськів О.І.
розглянувши цивільну справу у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом( повідомленням) сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
за участі:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_4
встановив
Стислий виклад обставин справи.
Позивач ОСОБА_1 подала до Миколаївського районного суду Львівської області позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовну заяву обґрунтовує тим, що шлюб між ними зареєстровано 21.06.1997 Роздільською селищною радою Миколаївського району Львівської області, про що складено актовий запис №12.
Зазначила, що у шлюбі у них народилось двоє дітей донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька є повнолітньою, проживає окремо, має свою сім'ю та не перебуває на їхньому утриманні. Неповнолітній син проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. З відповідачем життя не склалось оскільки, відносини між ними тільки погіршувались, відповідач не мав наміру нести відповідальності за свою сім'ю, неодноразово прояв неповагу до неї як до жінки, систематично принижував її честь та гідність, поводився агресивно, зловживає спиртними напоями, неодноразово вчиняв насильство у сім'ї, за що притягувався до адміністративної відповідальності. Станом на сьогодні примирення між ними неможливе і таке б суперечило насамперед інтересам їхнього сина , її інтересам та моральним засадам суспільства. Рішення щодо припинення сімейних відносин є достатньо виваженим, обдуманим та остаточним, просить суд винести рішення, яким їх шлюб розірвати.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 21.09.2023 у справі відкрито провадження і призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 19.10.2023 Відповідачу визначено строк для подання відзиву, заперечень.
До суду 17.10.2023 надійшла заява від представника позивача про розгляд справи у відсутності позивача та її представника, просить позов задоволити.
На адресу суду 01.11.2023 надійшло клопотання від ОСОБА_2 про надання строку для примирення сторін, в якому зазначав, що заперечує проти розірвання шлюбу, намагається зробити все можливе для збереження своєї сім'ї, щоб дружина змогла переконатись у щирості та правдивості його слів та дій.
До суду 17.11.2023 надійшло клопотання від ОСОБА_1 про приєднання доказів та заперечення примирення сторін, обгрунтовуючи тим що, примирення між ними не можливо, оскільки таке буде суперечити її правам та інтересам, та правам та інтересам їхнього малолітнього сина, який посилено працює з психологом через психологічні травми, отримані внаслідок систематичних протиправних дій насильницького характеру по справі. Позивач має реальні побоювання за своє життя та здоров'я та сина, негативна поведінка відбилась на дитині, відповідач щодня вчиняє сварки, що супроводжуються нецензурними висловлюваннями, стусанами та плюванням в обличчя.
У судовому засіданні відповідач просить суд надати строк для примирення, оскільки розпад сім'ї негативно впливатиме на малолітнього сина, який хоче спілкуватися з батьком , вважає за можливе обговорити суперечності, які виникли в сім'ї і знайти шлях для налагодження стосунків. Зазначив, що проходив військову службу з березня 2022 року до липня 2023 року та був демобілізованим у зв'язку з інвалідністю дружини.
Позивачка заперечила щодо надання терміну для примирення, оскільки чоловік жодних кроків для примирення не робить, неодноразово вчиняв домашнє насильство стосовно неї та малолітнього сина, неодноразово висловлювався нецензурної лексикою , зловживає алкоголем, у 2020 та 2021 роках притягався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Повідомила, що 16.11.2023 винесений терміновий заборонний припис стосовно чоловіка НОМЕР_1 строком на п'ять днів із забороною на вхід на перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи. Зазначила, що 09 та 16 жовтня 2023 року стосовно чоловіка були складені протоколи про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, які на даний час перебувають на розгляді у суді. Просить суд не надати строк для примирення, так як надання такого терміну суперечитиме інтересам її та малолітнього сина, який має поведінкові розлади, а у 2021 році її сім'я перебувала на обліку у відділенні соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю, що перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги Новороздільського територіального центру соціального обслуговування у зв'язку з домашнім насильством з боку чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, зазначила , що чоловік не виявив бажання пройти лікування у лікаря-психіатра та не приймав призначених ліків.
У клопотанні відповідача про надання строку на примирення відповідачем не викладено обставин і не зазначено конкретних доказів, які б свідчили про наявність у позивача наміру на примирення, як і не зазначено жодних кроків, які відповідач робить для примирення.
Відповідно дост. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 3ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно дост.111 СК Українисуд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
У правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц зазначено, що тлумачення статті 111 СК України свідчить, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Зважаючи на те, що позивачка категорично заперечує можливість спільного життя позивача з відповідачем та примирення вважає неможливим, відповідачем не викладено обставин і не зазначено конкретних доказів, які б свідчили про наявність у позивачки наміру на примирення, як і не зазначено жодних дій, які відповідач планує реалізувати для примирення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання строку для примирення сторін, враховуючи також і те, що примушування дружини до збереження шлюбу є порушенням її права на свободу, оскільки таке суперечитиме інтересам позивачки та моральним засадам.
За таких обставин, у задоволенні клопотання про надання строку для примирення сторін у справі слід відмовити.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 21.06.1997 , актовий запис №12 укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 після укладення шлюбу змінено від прізвище дружини на « ОСОБА_8 »(а.с.).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 народилась ОСОБА_5 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно з терміновим заборонним приписом серії АА №339487 від 16.11.2023, ОСОБА_2 заборонено на вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи строком на 5 діб.
Норми права, які застосував суд.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України (далі СК України).
Так, згідно з положеннями частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Приписом частин 3 та 4 статті 56 СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Також, суд застосував норми статей 104, 110 та 113 СК України, які визначають підстави припинення шлюбу, право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу та право на вибір прізвища після розірвання шлюбу.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак тривалий час не підтримують шлюбних стосунків. Позивач наполягає на розірванні шлюбу, категорично заперечує щодо примирення , що вбачається з висловленої нею у заявах позиції.
Відповідач заперечує проти розірвання шлюбу.
Суд зауважує, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу, у тому числі до перебування у ньому, є неприпустимим.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд доходить переконання, що подальше спільне життя сторін як подружжя і збереження їхнього шлюбу є неможливим, суперечить інтересам позивачки, тому позов підлягає задоволенню повністю.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України сплачений позивачкою судовий збір у сумі 1073,60 грн підлягає стягненню з відповідача на її користь у повному обсязі.
На підставі статей 24, 56, 104, 105, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , зареєстрований 21.06.1997 Роздільською селищною радою Миколаївського району Львівської області, про що складено актовий запис №12.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на п'ять днів.
У зв'язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Повний текст рішення складено 27.11.2023
Суддя Друзюк М. М.