Єдиний унікальний номер судової справи 462/8198/23
Номер провадження 3/462/2836/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 (згідно даних протоколу),
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
встановив:
Опис обставин, установлених в ході розгляду справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 024862 від 16.10.2023 року ОСОБА_1 , близько 09 год. 00 хв., не виконала передбаченні ст. 150 СК України батьківські обов'язки, що проявилось у тому, що станом на 11.10.2023 року, неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , систематично не відвідує школу без поважних причин, за вересень учень пропустив 169 навчальних годин та 58 навчальних годин у жовтні, узагальнюючи - 227 уроків. Відтак ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП України при складанні протоколу.
Пояснення осіб, які беруть участь справі.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час, дату та місце проведення судового засідання. Клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи у її відсутності суду не подала, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП вважає за можливе провести розгляд справ за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст. 1, 245 КУпАП та розгляду справ у межах строків, які передбачені ст. 38 КУпАП.
Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Застосоване судом законодавство при розгляді справи.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Положення КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.
Такий передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей порушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Реалізація принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності тісно пов'язана із інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша з них, репресивно-каральна (або «штрафна»), полягає у тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави щодо правопорушника, а, по-друге, засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція, запобіжно-виховна, тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, тощо.
Диспозицією ч. 2 ст. 184 КУпАП передбачено, що ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення,- передбачає адміністративну відповідальність.
Батьківські права та обов'язки - права і обов'язки, покладені законодавством на батьків щодо виховання і утримання дітей.
Батьки мають обов'язок виховувати своїх дітей та піклуватися про їх здоров'я, надавати їм освіту та готувати їх до праці.
Виховання дітей - процес заохочення та підтримки фізичного, емоційного, соціального та інтелектуального розвитку дитини від народження до дорослості.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Також, згідно ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Оцінка та висновки суду.
Суд, розглянуваши матеріали справи, дійшов висновку про те, що у діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 184 КУпАП, а її вина підтверджується даними, які містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 024862 від 16.10.2023 року;
- письмовій заяві директора середньої загальноосвітньої школи № 34 ім. М. Шашкевича м. Львова № 1110 - 2 від 11.10.2023 року;
- письмових поясненнях ОСОБА_2 від 16.10.2023 року;
- письмових поясненнях ОСОБА_1 від 16.10.2023 року;
- копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- копії постанови Залізничного районного суду м. Львова № 462/2072/23 від 21.07.2023 року, згідно якої, ОСОБА_1 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, останній було обрано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп. та інших матеріалах справи, які знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами.
Відтак, вина ОСОБА_1 підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять її винуватість у вчинені адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Накладення адміністративного стягнення.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім, випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Чинне законодавство не містить переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють визначити малозначність провини. Є підстави вважати, що це адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної шкідливості й не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.
Положення ст. 22 КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом. При розгляді справ та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.
У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Таким чином, враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, особу порушника, ступінь її вини та майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, з урахуванням викладених обставин, хоча формально і містить ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, однак у зв'язку із своєю малозначністю не являє собою великої суспільної небезпеки на час його вчинення, а тому суд на підставі ст. 22 КУпАП вважає необхідним звільнити від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , обмежившись усним зауваженням.
Частиною 2 ст. 284 КУпАП передбачено, що при оголошенні усного зауваження по справі про адміністративне правопорушення виноситься постанова про закриття справи.
Тому провадження у справі відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП, слід закрити.
Судові витрати.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ст. 247, 284 КУпАП, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору з ОСОБА_1 .
На підставі наведеного та керуючись ст. 22, 33, 34, 35, 40-1, 184, 283-285 КУпАП, суд -
ухвалив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП та звільнити її від адміністративної відповідальності, у зв'язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення обмежившись усним зауваженням.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко