Справа №443/2064/23
Провадження №3/443/819/23
ПОСТАНОВА
іменем України
27 листопада 2023 року місто Жидачів
Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, -
встановив:
ОСОБА_1 14.10.2023 о 16 год 10 хв в АДРЕСА_1 по місцю проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 та відносно доньки ОСОБА_3 , вчинивши правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на виклик суду не з'явився, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та визнання вини у вчиненому правопорушенні.
Потерпіла ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій також просить суворо ОСОБА_1 не карати, оскільки вони помирилися.
Вирішуючи питання щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Суд зауважує, що ОСОБА_1 не подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справ, призначеного на 27.11.2023 та не повідомляв суд про причини неприбуття на виклик суду, а також не подавав інших клопотань щодо вжиття судом певних процесуальних дій, зокрема: про витребування доказів, виклик свідків тощо.
З огляду на викладене, беручи до уваги належне і своєчасне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи, а також подання цією особою заяви про розгляд справи за його відсутності, суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави для розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши протоколи про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, зважаючи на позицію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до диспозиції частини 1 статті 173-2 КУпАП адміністративним правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (7 грудня 2017 року № 2229-VIII) визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, доведена:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №024701 від 26.10.2023, згідно з яким ОСОБА_1 14.10.2023 о 16 год 10 хв в АДРЕСА_1 по місцю проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_3 (а.с.3);
рапортом від 14.10.2023, якими повідомлено начальника правоохоронного органу про встановлення обставин, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 дій, що відповідають ознакам домашнього насильства (а.с.9-10);
заявою ОСОБА_3 , якою вона повідомила про вчинення її батьком відносно неї та її матері домашнього насильства, а саме: висловлювався нецензурною лексикою та погрожував фізичною розправою (а.с.11);
письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за змістом яких ОСОБА_1 висловлювався у їхню сторону нецензурною лексикою та погрожував їм фізичною розправою (а.с.12, 13);
поясненнями ОСОБА_1 по суті правопорушення, за змістом яких він посварився із дружиною. Ці пояснення узгоджуються з матеріалами справи, зокрема поясненнями потерпілих, підтверджують викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини та в яких він визнав вину у вчиненні зазначеного правопорушення.
Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справах про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Таким чином, суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, тобто умисного вчинення ним діяння психологічного характеру (образи, погрози), внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілих, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує: характер вчиненого ним правопорушення; ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 173-2 КУпАП, яка доведена повністю; відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення; думку потерпілої ОСОБА_2 , а тому вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 173-2 КУпАП у виді штрафу. Накладення судом на ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним для досягнення мети його застосування.
З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 ЗУ «Про судовий збір», -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 306 (триста шість) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А.І. Павлів