Справа №461/8232/23
Провадження №2/461/3014/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
/заочне/
22 листопада 2023 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кротової О.Б.,
секретар судового засідання Ігнат Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого представник - адвокат Хомик С.Р., 29.09.2023 звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача відшкодування майнової шкоди в розмірі 10625 грн. та 5000 грн. моральної шкоди, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_3 18.02.2023, як встановлено слідством, близько о 15:00 год., перебуваючи за місцем проживання: АДРЕСА_1 , знайшов в мережі Інтернет оголошення щодо продажу золотих виробів, а саме золотих обручок 585 проби, загальною вагою 4,25 г. В цей час у відповідача виник кримінальний протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_1 шляхом обману. Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, відповідач здійснив замовлення у позивача двох золотих обручок 585 проби вагою 4,25 г. Продовжуючи свої дії, відповідач, з метою особистого збагачення, на підтвердження оплати замовлення, відправив позивачу недійсний платіжний документ, який останній, будучи введеним в оману, сприйняв як належний та достовірний і відправив замовлення на вказану відповідачем адресу. 20.02.2023 ОСОБА_3 отримав вказане замовлення, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 10625 грн. Таким чином, відповідач вчинив умисні дії, що виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману, тобто скоїв кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України. В ході досудового розслідування, ОСОБА_3 було надано письмову заяву, відповідно до якої він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, згідний з встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку суду, передбаченими ч.2 ст.302 Кримінального процесуального кодексу, та погодився з розглядом обвинувального акту судом у спрощеному провадженні. Згідно вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2023 у справі №359/3462/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та призначено покарання у виді громадських робіт строком на 200 (двісті) годин. В результаті злочинної діяльності відповідач спричинив позивачу майнову шкоду на загальну суму 10625 грн., майнова шкода потерпілому до сьогоднішнього дня не відшкодована. Таким чином, майнова шкода у сумі 10625 грн. була спричинена позивачу з вини відповідача внаслідок скоєного ним кримінального правопорушення, що установлено вироком суду, який набрав законної сили, та є обов'язковим для суду при розгляді даної справи. Також в результаті вчинення відповідачем кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 190 КК України, позивачу було завдано моральну шкоду, оскільки починаючи з лютого 2023 року змінився його звичайний спосіб життя, даний інцидент принизив його гідність, оскільки він почувається ошуканим. Оскільки останній є фізичною особою-підприємцем, то після цього інциденту змінилося його сприйняття оточуючих, позивач втратив віру у порядність клієнтів, тепер подібна діяльність, яка є основним видом доходу, пов'язана із тривогою і пересторогою, виникла необхідність із підозрою ставитись до кожного нового покупця, безліч разів звіряти всю інформацію, оплати та інші супровідні питання пов'язані із бізнесом. Також зі слів відповідача при купівлі золотих обручок він вказав, що «являється мобілізованим-військовослужбовцем і в недалекому майбутньому відправляється на фронт, тому покупка є спішною», відтак, дії відповідача в негативному сенсі закарбувалися в пам'яті позивача і теж створили негативну асоціацію пов'язану із представниками Збройних Сил України.
Ухвалою суду від 05.10.2023 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
22.11.2023 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, повідомив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився без поважних причин, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позов не подав, відтак суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2023 у справі №359/3462/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та призначено покарання у виді громадських робіт строком на 200 (двісті) годин. Даним вироком, який набрав законної сили, встановлено, що ОСОБА_3 18.02.2023 близько о 15:00 год., перебуваючи за місцем проживання: АДРЕСА_1 , знайшов в мережі Інтернет оголошення щодо продажу золотих виробів, а саме золотих обручок 585 проби, загальною вагою 4,25 г. В цей час у ОСОБА_3 виник кримінальний протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_1 шляхом обману. Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_3 здійснив замовлення у ОСОБА_1 двох золотих обручок 585 проби вагою 4,25 г. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_3 з метою особистого збагачення, на підтвердження оплати замовлення, відправив ОСОБА_1 недійсний платіжний документ, який останній, будучи введеним в оману, сприйняв як належний та достовірний і відправив замовлення на вказану ОСОБА_3 адресу. В подальшому, 20.02.2023 ОСОБА_3 отримав вказане замовлення, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 10625 грн.
З мотивувальної частини вищевказаного вироку вбачається, що розгляд обвинувального акта відбувався у спрощеному порядку за відсутності учасників судового провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорював встановлені в результаті досудового розслідування обставини і погоджувався на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку.
Частиною 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вирок у кримінальному провадженні має преюдиційне значення.
Згідно ч.7 ст.128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Зі змісту вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2023 вбачається, що при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , цивільний позов не розглядався.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно із ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Таким чином, виходячи із змісту зазначеної норми, для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1997 «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Таким чином, судом встановлено, що внаслідок вчинення відповідачем кримінального проступку, позивачу було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 10625 грн., а тому суд приходить до висновку, що така підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В постанові Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Згідно із ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При оцінці обґрунтованості вимог у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності, виваженості, співмірності (пропорційності) та справедливості, встановлені судом обставини, глибину та тривалість моральних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку із вчиненням відносно нього кримінального правопорушення, характер та тривалість немайнових втрат, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди, та приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди слід задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача в користь позивача 5000 грн. моральної шкоди.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану із справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Із доданих до позовної заяви матеріалів встановлено, що між позивачем та Адвокатським Бюро «Бєлановський та партнери» від імені якого виступає адвокат Хомик С.Р. 19.09.2023 укладено договір про надання правничої допомоги №19-09/23.
Згідно п.3.1 вказаного договору, розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану, в межах цього договору правничу допомогу становить 4000 грн.
На виконання п.3.1 договору 19.09.2023 позивачем ОСОБА_1 було сплачено гонорар адвоката у розмірі 4000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 19.09.2023.
Також, на виконання вимог ч.3 ст.137 ЦПК України, представником позивача долучено до позовної заяви акт прийому-передачі наданих послуг від 22.09.2023.
З урахуванням наведеного, у зв'язку з задоволенням позовної заяви, суд вважає, що вимога про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу підлягають до задоволення.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви. За подання позовної заяви повинен бути сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн. Таким чином, оскільки позов задоволено в повному обсязі, з ОСОБА_3 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 грн., що відповідає вимогам ч.1 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення - задоволити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди в розмірі 10625 грн. та 5 000 грн. моральної шкоди, а всього 15625 (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні шістдесят копійок) судового збору.
Стягнути із ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складений 27.11.2023.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 12.06.1998, номер телефону: НОМЕР_3 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
представник позивача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , номер телефону: НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя О.Б. Кротова