Справа №461/7841/23
ДОДАТКОВЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року. м. Львів.
Галицький районний суд міста Львова
в складі:
головуючого судді Юрківа О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Пахолко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву щодо ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
09.10.2023 року до суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Біленького В.В. про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, мотивуючи її тим, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.10.2023 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором залишено без розгляду. Питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось. Представник відповідача у даній заяві зазначає, що на користь відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з тим, що на його думку, позивач діяв недобросовісно приховуючи від суду факт того, що 07.09.2023 р. між позивачем AT «Ідея банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №М02.00602.009306681/1 до кредитного договору №М02.00602. 009306681 від 12.01.2022 р., на виконання умов яких, відповідачем на користь позивача одразу було сплачено 175000,00 грн., згідно платіжної інструкції №0.0.3184709180.1 від 07.09.2023 р.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
За ч. ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомленні про час та місце розгляду справи, що стверджується матеріалами справи.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення у справі.
Згідно з ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема пов'язані з правничою допомогою адвоката.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Аналіз процесуальної норми вказує, що стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача до початку розгляду справи по суті заявив клопотання про залишення позову без розгляду.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а положенням ст.257 ЦПК України визначено право позивача на подачу заяви про залишення позову без розгляду.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України.
Подання позивачем у справі заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями останнього, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, є доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
За змістом частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2023 року АТ «Ідея Банк» скерувало на адресу суду позовну заяву Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, що вбачається з конверту долученого до матеріалів справи /а. с. 30/.
19.09.2023 року позовна заява поступила на адресу суду.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20.09.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
25.09.2023 року до суду надійшла заява представника позивача про залишення позову без розгляду.
09.10.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву та заява про закриття провадження у справі.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.10.2023 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Біленького Вадима Володимировича про закриття провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - залишено без розгляду.
Також, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.10.2023 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором залишено без розгляду.
З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява була скерована до суду 05.09.2023 року, тобто до укладення додаткової угоди між позивачем AT «Ідея банк» та відповідачем. Крім того, до розгляду справи по суті представником позивача подано до суду заяву про залишення позову без розгляду, відповідачем не надано суду доказів того, що дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи у зв'язку із залишенням позову без розгляду. Тому підстав для стягнення витрат на правову допомогу на користь відповідача немає, адже судом не встановлено зловживання позивачем його процесуальними правами.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. Саме по собі звернення до суду з позовом та з клопотання про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, що дають підстави для стягнення з позивача судових витрат, оскільки це право позивача передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 148/312/16-ц від 26.09.2018 року та постанові Верховного Суду у справі №295/2963/21 від 30.11.2022 року.
З огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд проходить до висновку, що у задоволенні заяви представника відповідача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити за безпідставністю, оскільки підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України відсутні.
Із врахуванням наведеного, суд вважає, що слід ухвалити у справі додаткове рішення, яким у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на правову допомогу відмовити за безпідставністю, оскільки підстави для покладення на позивача витрат понесених відповідачем на професійну правничу допомогу на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.ст.142, 259,263,264,265,270 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Ухвалити додаткове рішення у справі № 461/7841/23 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
У задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Біленького Вадима Володимировича про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 14900, 00 грн. - відмовити за безпідставністю.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст додаткового рішення виготовлено 21.11.2023 року.
Суддя О.Р.Юрків.