справа № 336/9725/23
провадження № 3/336/5270/2023
ПОСТАНОВА
іменем України
27 листопада 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Запоріжжі, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався, -
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 256498, складеним 22 серпня 2023 року в м. Запоріжжя, ДОП СП ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ст. лейтенантом поліції Островко Юлією про те, що 17 серпня 2023 року о 21-29 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство психологічного та фізіологічного характеру відносно співмешканки гр. ОСОБА_2 , а саме погрожував фізичної розправою, ображав та принижував, хапав за верхній одяг, штовхав, чим завдав шкоди її психологічному здоров'ю, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
До протоколу додано: світлокопія термінового заборонного припису стосовно кривдника, рапорт реєстрації, протокол прийняття заяви про вчинення правопорушення, пояснення ОСОБА_2 , форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, копія паспорта, письмові пояснення ОСОБА_1 , фото особи.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, повідомлявся у встановленому законом порядку за телефоном зазначеним в протоколі, а також шляхом направлення судової повістки за адресою проживання та шляхом направлення смс повідомлення, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав. Судом здійснювались всі можливі заходи для забезпечення явки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в судове засідання по розгляду відносно нього справи.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Враховуючи викладене, з метою дотримання вимоги розумного строку відповідно до статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом визнано за можливе розглядати справу за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Також стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
В судове засідання викликалась потерпіла ОСОБА_2 , за телефоном наявним в матеріалах справи, а також шляхом направлення судової повістки за адресою проживання, але вона до суду не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавала.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступного висновку.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Враховуючи вимоги ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 254 КУпАП обов'язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.
На підставі цих вимог закону, а також ст. 251, 252 КУпАП суд у постанові повинен навести докази вини особи у вчиненні правопорушення та дати їм належну оцінку в їх сукупності.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, який в силу положень ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдано шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому, насильству» від 07.12.2017 року №2229-УШ домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Лише за наявності цих даних можливо зробити висновок про наявність особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП у виді здійснення насильства у сім'ї.
З письмових пояснень ОСОБА_2 слідує, що 17.08.2023 року в їх спільної з ОСОБА_1 дитини був день народження, вони його святкували за столом вступили в розмовну перепалку та ОСОБА_3 почав ображати. Мешкають вони разом з її батьками. Після того як виник конфлікт за святковим столом вона пішла вкладати дитину спати, ОСОБА_3 кудись пішов з дому приблизно о 19-00 год. Він був напідпитку. Після того, як він пішов пройшло близько години та він повернувся п'яний, перевдягнувся, намагався лягти спати, але коли він ліг знову почалися образливі вислови в її сторону, на що вона мовчала, а потім відповіла йому та після чого він накинувся на неї з кулаками у присутності доньки. Вона намагалась себе захистити вкусила його за руку, але він все одно продовжував штовхати, кидати на підлогу з ліжка, хватався за зуби, наносив удари кулаками по обличчю. З Вячеславом відносини погіршились після того як він почав зловживати алкоголем та влаштовувати конфліктні ситуації та в стані алкогольного сп'яніння кидався на неї з кулаками битися. Просила прийняти заходи до ОСОБА_3 .
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 17.08.2023 року в їх спільної дитини був день народження, вони його святкували. Під час святкування у них з ОСОБА_2 на ґрунті розпиття спиртних напоїв виникла сварка, яка перейшла у штовханину де він в стані алкогольного сп'яніння почав виражати нецензурною лайкою в її бік та штовхнув. Після чого приїхали працівники поліції, він покинув приміщення співмешканки.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому, насильству» від 07.12.2017 року №2229-УШ домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відмежування фізичного насильства адміністративного правопорушення від кримінального полягає у тому, що під час вчинення фізичного насильства кривдник не причиняє тілесних ушкоджень (щипання, штовхання, ляпаси, шмагання, кусання, незаконне позбавлення волі (закриття на певний час у ванній кімнаті, туалеті тощо)) і зазначене фізичне насильство не підпадає під дії КК України. Фізичне насильство під час якого кривдник вчиняє: нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру підпадає під дію КК України і не може кваліфікуватись за ст.173-2 КУпАП.
Таким чином, підлягає обов'язковому з'ясуванню характер вчиненого насильства та наслідки у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, є обов'язковою складовою об'єктивної сторони цього адміністративного правопорушення. Лише за наявності цих даних можливо зробити висновок про наявність особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП у виді здійснення насильства у сім'ї.
З пояснень потерпілої слідує, що ОСОБА_1 накинувся на неї з кулаками у присутності доньки. Вона намагалась себе захистити вкусила його за руку, але він все одно продовжував штовхати, кидати на підлогу з ліжка, хватався за зуби, наносив удари кулаками по обличчю. З Вячеславом відносини погіршились після того як він почав зловживати алкоголем та влаштовувати конфліктні ситуації та в стані алкогольного сп'яніння кидався на неї з кулаками битися. Просила прийняти заходи до ОСОБА_3 .
Наведене вказує на те, що в ході провадження у цій справі особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення фактично не було встановлено події адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Фактичні обставини справи, які встановлені судом, суперечать обставинам викладеним в протоколі, оскільки потерпіла вказувала, що ОСОБА_1 наносились удари кулаками.
Фізичне насильство під час якого кривдник вчиняє: нанесення побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, вчинення інших правопорушень насильницького характеру підпадає під дію КК України і не може кваліфікуватись за ст.173-2 КУпАП.
За таких обставин кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є неправильною. В даному випадку, обставини встановлені в судовому засіданні підпадають під дію КК України.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Вважаю, що за встановлених судом обставин, уповноваженою на складання протоколу особою не доведено достатніх підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши наявні в справі про адміністративні правопорушення докази, суд приходить до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення щодо нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 173-2 ч. 1, 245, 247, 251, 252, 254, 280 283-285 КУпАП суддя, -
постановив:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Л.В. Петренко
Постанова набрала законної сили "___"_____________ 20___рік
Дата видачі постанови "___"_____________ 20___рік