єдиний унікальний номер справи 335/4705/23
провадження номер 2-о/336/460/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2023 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючої судді Карабак Л.Г., розглянув в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про встановлення факту, що має юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 представник заявниці, адвокат Павленко А.Л. подала до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про встановлення факту, що має юридичне значення.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності спору між сторонами, за спільною згодою, їх малолітня дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір'ю та повністю знаходиться на її утриманні.
16.05.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір щодо участі у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, ОСОБА_1 .
Заявниця ОСОБА_1 перебуває на військовій службі на посаді фельдшера, 29.08.2022 прийняла присягу, відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 05.09.2022 № 113-РС ОСОБА_1 присвоєно звання старшина 2 статті.
08.05.2023 ОСОБА_1 подала рапорт командиру в/ч НОМЕР_1 про звільнення з військової служби з підстав абзацу 11 підпункту г) пункту 2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з вихованням малолітньої дитини, однак вона була повідомлена листом від 17.05.2023 №1227, що для вирішення питання вона має надати документи, підтверджуючі факт самостійного виховання дитини.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2023 справа передана для розгляду за підсудністю до Заводського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2023 справа передана для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
02.11.2023 справа надійшла до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, передана головуючому судді Карабак Л.Г. за протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями.
03.11.2023 судом на виконання вимог зроблений запит в порядку ч.6 ст.187 ЦПК України щодо надання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України (ЄІБДВПО).
Згідно відповіді № 5505/04-29 від 09.11.2023, яка надійшла до суду 22.11.2023, ОСОБА_1 перебуває на обліку ЄІБД ВПО Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Розглянувши подані матеріали заяви, суд дійшов наступних висновків.
Як передбачено ч.3 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з п.5 ч.2 ст.293, п. 2 ч. 1 ст. 315 та ч.2 ст.315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З роз'яснень, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вбачається, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, однією з умов встановлення факту в рамках окремого провадження є відсутність спору про право, тобто якщо встановлення такого факту підтвердить наявність чи відсутність саме неоспорюваних прав.
У постанові від 13.10.2022 у справі № 755/1938/22 Верховний Суд зазначив, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (ч.4 ст.315 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 зазначено, що:
«у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу».
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила про таке: «Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.».
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч.4 ст.315 ЦПК України).
Вимоги заявниці пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, зокрема встановлення факту самостійного виховання та утримання нею дитини віком до 18 років, та відповідно, права на звільнення від з військової служби під час введення воєнного стану в Україні.
Тобто, метою звернення до суду з такою заявою є підтвердження за заявницею певного соціального-правового статусу для отримання від держави певного права.
Отже, за своїм предметом та можливими правовими наслідками вимога про встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні заявниці за своїми правовими наслідками призведе до публічно-правових відносин заявниці з державою, тому ця вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Встановлення цього факту не пов'язане з будь-якими цивільними правами та обов'язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням.
За предметом та можливими правовими наслідками цей потенційний спір може існувати у сфері публічно-правових відносин, а отже, підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
Верховний Суд, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим (постанова від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно положення п.1 ч.1 ст.186 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, суд враховує правову мету звернення заявниці до суду в частині встановлення факту перебування фізичних осіб на утриманні, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15, 293, 294, 315, 353 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
У відкриті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Суддя: Л.Г.Карабак