Дата документу 23.11.2023
Справа № 334/9390/23
Провадження № 2/334/3484/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Міщенко А.О., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ВСТАНОВИВ:
17.10.2023 року до суду звернувся представник: адвокат Стариченко М.П. в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «ФК «Кредит-капітал», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
17.10.2023 року до суду звернувся представник: адвокат Стариченко М.П. в інтересах ОСОБА_1 з заявою про забезпечення позову.
18.10.2023 року ухвалою суду зупинено стягнення у виконавчому провадженні №66610899, яке знаходиться на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А., на підставі виконавчого напису №8089 від 25.05.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованості за кредитним договором №Р36.13013.003435000 від 13.12.2017 року за період з 26.11.2020 року по 09.05.2021 року в розмірі 118935,89 грн., до завершення Ленінським районним судом м. Запоріжжя розгляду справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
В обґрунтування позову посилалися на те, що у вересні 2023 року позивачу стало відомо із застосунку «Дія» про відкрите виконавче провадження №66610899 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» заборгованості у розмірі 118935,89 грн.
Відповідно постанови про відкриття виконавчого провадження № 66610899 від 25.08.2021 року з ОСОБА_1 здійснюється стягнення боргу в розмірі 118935,89 грн. на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за виконавчим написом № 8089 від 25.05.2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф.
Крім того, позивач самостійно отримав з сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження інші документи, а саме: копія виконавчого напису № 8089 від 25.05.2021 року, копія заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 25.08.2021 року, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 25.08.2021 року, постанову про арешт коштів боржника від 29.08.2021 року, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06.09.2021 року.
Позивач в період з 25.05.2021 року по теперішній час не отримував повідомлень від відповідача про наявну заборгованість, будь-яких листів від приватного нотаріуса Данич О.Ф. про розгляд питання про винесення виконавчого напису не надходило.
Відповідач, вважаючи суму пред'явлену до стягнення безспірною, звернувся до приватного нотаріуса за виконавчим написом та безпідставно стягує суму за договором про відкриття рахунку. Таким чином, відповідач самостійно вважаючи, що існують підстави для безспірного стягнення з позивача відповідної суми боргу, звернувся за виконавчим написом до нотаріуса, а нотаріус не маючи підтвердження безспірності стягнення заборгованості, та керуючись, визнаним у судовому порядку незаконним на момент видання виконавчого напису законодавством, видав виконавчий напис незаконно та безпідставно.
Крім того, звертають увагу суду, що відповідно відомостей Єдиного реєстру нотаріусів свідоцтво приватного нотаріуса Данич О.Ф. анульовано, а згідно відомостей Єдиного реєстру приватних виконавців України діяльність приватного виконавця Безмагорочних М.А. зупинено.
Позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн. та на сплату судового збору. Зокрема, представництво інтересів позивача здійснюється адвокатом Стариченком М.П. відповідно договору від 14.10.2023 року про надання правничої допомоги та на підставі ордеру. У договорі про надання правничої допомоги сторони визначили, що розмір оплати праці адвоката за надані послуги, а також умови та порядок розрахунків визначаються за домовленістю сторін, про що складається Додаткова угода, яка є невід'ємною частиною цього договору. У Додатковій угоді від 14.10.2023 року сторони визначили фіксований розмір гонорару за консультацію, підготовку позовної заяви, клопотання про розгляд справи без участі позивача, заяви про забезпечення позову, який становить 9000 грн.
Сторона позивача за необхідності у подальшому буде уточнювати вимоги пов'язані із стягненням судових витрат на надання правової допомоги. У подальшому розмір витрат на надання правової допомоги може бути збільшений, відповідні докази будуть надані відповідно ч.8 ст.141 ЦПК України.
Розрахунок понесених витрат при подачі позову: судовий збір у розмірі 858,90 грн. за позовну заяву та 430 грн. за заяву про забезпечення позову.
Прохали визнати виконавчий напис № 8089 від 25.05.2021 року, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості в розмірі 118935,89 грн., таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
18.10.2023 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду по суті на 23.11.2023 року.
23.10.2023 року до суду звернувся представник відповідача Солонинка В.О. з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому посилалися на те, що ознайомившись з позовною заявою, відповідач категорично не погоджується з доводами позивача та заперечує проти заявлений позовних вимог в повному обсязі, також відповідач вважає необґрунтованою вимогу про стягнення витрат за правничу допомогу 9000 грн. Зазначені позивачем витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (Постанова Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі № 199/3939/18-ц, провадження № 61-15441св19).
Варто звернути увагу на позицію Верховного Суду у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Враховуючи практику Верховного суду у справі № 910/15944/17, де визначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Крім того, предмет позову у справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складення великої кількості процесуальних документів, витрачання значного часу на вивчення обставин справи.
Відповідач повністю заперечує та просить суд відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу так як позивачем у позовній заяві не було надано документів, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); сума та вид виконаної роботи є неспівмірними та не відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг.
Прохали розгляд справи здійснювати без участі представника, відмовити у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу.
В судове засідання позивач та його представник: адвокат Стариченко М.П. не з'явилися, у поданому разом з позовною заявою клопотанні прохали розгляд справи проводити у їх відсутність, позовні вимоги підтримали та прохали задовольнити, не заперечували проти заочного розгляду справи.
В судове засідання представник відповідача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не з'явився, 23.10.2023 року надали клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому прохали справу розглянути у відсутність представника, відзив на позов не подали.
В судове засідання треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. не з'явилися.
Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Позивач - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжя, має паспорт громадянина України № НОМЕР_1 від 31.10.2019 року, орган видачі 2314, рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами позову.
13.12.2017 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р36.13013.003435000, згідно якого банк надає кредит на поточні потреби в розмірі 46475 грн. строком на 60 місяців, а позичальник зобов'язується його повернути разом з процентними платежами згідно з умовами договору.
25.05.2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. вчинено виконавчий напис №8089 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал», яке є правонаступником АТ «Ідея Банк», заборгованості за кредитним договором №Р36.13013.003435000 від 13.12.2017 року за період з 26.11.2020 року по 09.05.2021 року в розмірі 118935,89 грн.
19.07.2021 року ТОВ «ФК «Кредит-капітал» звернулося до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. з заявою про примусове виконання рішення.
Зазначений виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А., виконавче провадження №66610899, яке відкрито 25.08.2021 року.
29.08.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. у виконавчому провадженні №66610899 винесено постанову про арешт коштів боржника.
06.09.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. у виконавчому провадженні №66610899 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника у ПАТ «Запоріжсталь» у розмірі відрахувань 20%, загальна сума до стягнення складає 131329,48 грн.
При вирішенні справи суд керується наступним.
За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису був, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено в Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 Порядку.
Так, згідно ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст.50 Закону України «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 року за наслідками розгляду цивільної справи №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та постанови від 15.01.2020 року № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (Перелік документів) передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Отже, в основі вчинення нотаріальної дії лежить факт безспірності заборгованості.
Відповідно п.2 Переліку документів для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Таким чином, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі (висновок Верховного Суду у постанові від 05.03.2018 року, справа № 756/11960/15-ц).
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 року по справі № 308/11193/16-ц, провадження № 61-7410св18 зазначив, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий же правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19.09.2018 року (провадження № 14-12559св18).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису про стягнення заборгованості не було дотримано всіх вимог, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій, так як не доведено, що позивач отримував від ТОВ «ФК «Кредит-капітал» вимогу щодо погашення заборгованості, крім того, сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу з метою вчинення виконавчого напису не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого, а тому, суд бере до уваги те, що позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості, у зв'язку з чим не міг як оспорити вимоги ТОВ «ФК «Кредит-капітал», так само і виконати їх, що, в свою чергу, не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення, яку позивач не визнає та заперечує проти розміру заборгованості, що також свідчить про відсутність безспірності вимог до боржника.
Також, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від фінансової компанії первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, зокрема сума процентів, зазначені у написі є безспірними.
Таким чином, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що матеріалами справи не доведено, що боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, а тому суд вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм законодавства.
Відповідно ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем у справі сплачено судовий збір в сумі 858,90 грн. за подання позовної заяви в електронній формі та в сумі 430 грн. за подання заяви про забезпечення позову в електронній формі, яку судом задоволено 18.10.2023 року, а всього в сумі 1288,90 грн., тому, в порядку розподілу судових витрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в загальному розмірі 1288,90 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 9000 грн.
За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію договору про надання правничої допомоги від 14.10.2023 року; копію Додаткової угоди №1 від 14.10.2023 року до договору про надання правничої допомоги від 14.10.2023 року; копію Акту виконаних робіт від 16.10.2023 року; копію Розрахункової квитанції серії СЖТІ №898361 від 16.10.2023 року на суму 9000 грн.; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 16.10.2023 року.
Так, згідно Додаткової угоди №1 від 14.10.2023 року до договору про надання правничої допомоги від 14.10.2023 року визначено вартість послуг в розмірі 9000 грн.: консультація, підготовка позовної заяви, клопотання про розгляд справи без участі позивача, заяви про забезпечення позову.
Згідно Акту виконаних робіт від 16.10.2023 року адвокатом Стариченко М.П. надано, а позивачем прийнято роботу: консультація, підготовка позовної заяви, клопотання про розгляд справи без участі позивача, заяви про забезпечення позову - 9000 грн., які сплачено згідно Розрахункової квитанції серії СЖТІ №898361 від 16.10.2023 року.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно ч.3 ст.141 ЦПК України суд вважає, що розмір витрат позивача на правничу допомогу адвоката в розмірі 4500 грн. є обґрунтованим.
При цьому, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, про що зазначено у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15 - «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».
Також, згідно правового висновку у Постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) «Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час».
Також, суд керується Постановою ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, відповідно якої: у розумінні положень ч.5 ст.141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Тому, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу на суму 4500 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. При цьому суд враховує подане клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, та вважає, що до стягнення підлягає частина витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 4500 грн., що буде справедливим.
Керуючись ст.ст. 9-10, 12, 18, 137, 141, 211, 247, 263-265, 272 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №8089 від 25.05.2021 року, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованості за кредитним договором №Р36.13013.003435000 від 13.12.2017 року за період з 26.11.2020 року по 09.05.2021 року в розмірі 118935,89 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького буд.1 корп.28) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , витрати по сплаті судового збору в сумі 858,90 грн. за подання позову та в сумі 430 грн. за подання заяви про забезпечення позову, а всього в сумі 1288,90 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят вісім гривень 90 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького буд.1 корп.28) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 4500 грн. (чотири тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 27 листопада 2023 року.
Суддя: С.М.Телегуз