Дата документу 22.11.2023
Справа № 334/6978/23
Провадження № 1-кп/334/696/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,
установив:
В проваджені Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за ч 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України відносно ОСОБА_4 .
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, посилаючись на те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи суворість та невідворотність покарання, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі неправдивих показань, що свідчить про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, тому прокурор просить продовжити стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та наполягав на його задоволені.
Обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт. Своє клопотання обвинувачений обґрунтував тим, що він має стійкі соціальні зв'язки (дружина та малолітня дитина), про вчинене щиросердно кається, та крім того має захворювання кишківника, а в умовах СІЗО йому не можуть надати належну медичну допомогу та забезпечити належні дієту. Відтак застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою недоцільне.
Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та документи, наданні стороною захисту, суддя дійшов до таких висновків.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Луценко проти України» від 3 липня 2012 року зазначив, що однією з вимог пункту 3 статті 5 Конвенції є те, що судовий контроль за триманням під вартою має бути автоматичним. Пункт 4 статті 5 Конвенції передбачає право осіб, яких затримано або взято під варту, на перегляд процесуальних і матеріально-правових умов, які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення їх свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання, та легітимність мети, з якою особу затримано та потім узято під варту (пункт 95).
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Крім цього, у рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Таким чином, запобіжний захід не може бути виправданий очікуваним покаранням у виді позбавлення волі.
Проте, у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також суд враховує і вимоги ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у справі «Слоев проти України»), а саме, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак враховуючи вимоги ст. 331 КПК України та доведеність існування обставин, які свідчать про те, що маються ризики, які виправдовують необхідність продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Суд вважає, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із частини п'ятої статті 194 КПК України, зокрема його належну поведінку.
Керуючись ст. 183, 331, 371, 372 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.
Термін дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу закінчується 20 січня 2024 року о 13:00 годині.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22.11.2023 року.
Повний текст ухвали складено 23.11.2023 року.
Суддя ОСОБА_1