Справа № 305/2501/23
Номер провадження 3-зв/305/2/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2023 року м. Рахів
Суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Попова О.М., розглянувши заяву судді Рахівського районного суду Закарпатської області Дочинця С.І.. про самовідвід у справі № 305/2501/23 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , -
ВСТАНОВИВ:
На розгляд до судді Рахівського районного суду Закарпатської області Дочинця С.І., надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя Дочинець С.І. заявив собі самовідвід з тих підстав, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 487585, ОСОБА_1 працює на посаді прокурора Тячівської окружної прокуратури, а відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_1 від 31.07.2007 року, ОСОБА_2 працював на посаді прокурора прокуратури Тячівського району Закарпатської області, яку в подальшому реорганізовано в Тячівську окружну прокуратуру.
З метою недопущення будь-яких сумнівів у стороннього спостерігача щодо необ'єктивності і упередженості судді при розгляді адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 , суддя Дочинець С.І. заявляє собі самовідвід.
Суддя Дочинець С.І., розгляд заяви про самовідвід просив провести за його відсутності.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, від представника останнього до суду надійшла заява про розгляд заяви про самовідвід судді Дочинця С.І., без участі ОСОБА_1 та його представника, також у вказаній заяві представник ОСОБА_1 - адвокат Коструб В.В., рішення щодо заяви про самовідвід залишив на розсуд суду.
Прокурор Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури, будучи належно повідомленим, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід зазначити, що КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід. Разом з тим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а Рішенням Ради суддів N 34 від 08.06.2017 роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону і розгляд заяви про відвід необхідно провести за правилами встановленими КПК України.
Судом встановлено, що особа яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 , на даний час працює на посаді прокурора Тячівської окружної прокуратури. А також, судом встановлено, що суддя Дочинець С.І. у якого на розгляді перебувають адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_1 від 31.07.2007 року працював на посаді прокурора прокуратури Тячівського району Закарпатської області, яку в подальшому реорганізовано в Тячівську окружну прокуратуру.
Однак суд позбавлений можливості встановити з якого часу особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 працює на посаді прокурора Тячівської окружної прокуратури.
Відповідно до ст. 75 КПК України, встановлені обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Пунктом 4 частиною 1 статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (рішення у справі "Білуха проти України", "Бочан проти України", "Газета "Україна-центр" проти України" та ін.)
Відповідно до п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради Європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 року незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але із боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду.
Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Мироненко та Мартенко проти України» вказав, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для дотримання п.1 ст.6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечив суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими. Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що особа яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 , на даний час працює на посаді прокурора Тячівської окружної прокуратури. А також, судом встановлено, що суддя Дочинець С.І. у якого на розгляді перебувають адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_1 від 31.07.2007 року працював на посаді прокурора прокуратури Тячівського району Закарпатської області, яку в подальшому реорганізовано в Тячівську окружну прокуратуру.
Однак суд позбавлений можливості встановити, з якого часу особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 працює на посаді прокурора Тячівської окружної прокуратури.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю у суду, на день розгляду заяви, можливості встановити, з якого часу особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 працює на посаді прокурора Тячівської окружної прокуратури, а від цього встановити чи мається зв'язок суддею Дочинцем С.І. та особою яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ..
За таких обставин, враховуючи вище викладене, суддя не вбачає підстав, відповідно до вимог ст. 75 КПК України, для задоволення заявленого суддею Дочинцем С.І. самовідводу з метою усунення будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості суду, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення даним суддею відносно ОСОБА_1 , не може викликати сумнів у неупередженості суду як з боку учасників судового провадження, так і з боку сторонніх спостерігачів.
Керуючись ст. ст. 221, 245, 294 КУпАП, ст. 75 КПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні заяви судді Рахівського районного суду Закарпатської області Дочинця С.І.. про самовідвід у справі № 305/2501/23 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , - відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: О.М. Попова