Справа № 740/5009/23 Головуючий у 1 інстанції Карпусь І. М.
Провадження № 33/4823/840/23
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2023 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю особи, що притягується
до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Чикилевської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2023 року, -
ВСТАНОВИВ:
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, водій ПРАТ АМК - 82, зареєстрований по АДРЕСА_1 , проживаючий в АДРЕСА_2 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 536,80 грн.
Як встановив суд, 02 серпня 2023 року, о 08 год. 50 хв., по вул. Прилуцька в м. Ніжині, Чернігівської області, ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від продуву приладу "Драгер" та проходження медичного огляду на стан сп'яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну, необґрунтовану та закрити провадження по справі, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова винесена із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що зупинку транспортного засобу було здійснено безпідставно, а тому подальші дії працівників поліції вважає незаконними. На думку апелянта, процедура проходження його огляду на стан алкогольного сп'яніння була порушена, оскільки він не мав жодних ознак сп'яніння, які б давали підстави для проходження такого огляду. Посилається на те, що відеозапис не відображає усіх обставин даної події, в тому числі, не містить факту зупинки працівниками поліції транспортного засобу, а також і безпосередньо самого керування автомобілем та відсутні відомості про технічний засіб за допомогою якого здійснювалась відеофіксація. Окрім цього, акцентує увагу на тому, що працівниками поліції йому не було роз'яснено процесуальні права.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі-Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем у закладі охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №471374 від 02.08.2023 року, ОСОБА_1 02 серпня 2023 року, о 08 год. 50 хв., по вул. Прилуцька в м. Ніжині, Чернігівської області, керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від продуву приладу "Драгер" та проходження медичного огляду на стан сп'яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Викладені у даному протоколі відомості ОСОБА_1 власноручно підтвердив своїм підписом та особисто в графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення написав «Я ОСОБА_1 вчора 01.08.23 випив 1л. пива, а сьогодні 02.08.23 керував автомобілем, драгер дути не буду в лікарню їхати відмовляюсь вину визнаю » (а.с.2).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Посилання апелянта на відсутність доказів керування ним транспортним засобом, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів з нагрудної камери поліцейського вбачається (а.с.26), що під час спілкування працівника поліції із ОСОБА_1 , останній повідомляє, що рухався на автомобілі із м. Ніжина в с. Томашівка. У подальшому, йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на місці події за допомогою приладу «Драгер» або у закладі охорони здоров'я, однак він відмовився. При цьому, ОСОБА_1 зазначав, що вживав алкоголь напередодні.
Відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння було зафіксовано і на технічний носій, що узгоджується із положеннями ст.266 КУпАП.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виконання вимог поліцейського пройти огляд є обов'язком водія, який після проведення огляду та у разі незгоди з вимогами пройти такий огляд мав усі підстави оскаржити дії поліцейських у визначеному законом порядку.
Апеляційним судом не встановлено порушень працівниками поліції порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, до того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення такого огляду та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Твердження апелянта про те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом не є слушними, оскільки вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному повноважною на те особою.
Крім того, на відеозаписі чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння і підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні.
Не є переконливими посилання апелянта з приводу відсутності даних щодо технічного засобу, за допомогою якого здійснювалась відеофіксація, оскільки ст.256 КУпАП та інші норми Закону не містять вимоги до засобу відеофіксації.
З протоколу про адміністративне правопорушення та доданому до нього відеоматеріалу вбачається (а.с.2; 26), що працівником поліції були озвучені ОСОБА_1 та занесені до протоколу ті ознаки алкогольного сп'яніння останнього, які як наслідок потягли за собою пропозицію щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а отже, жодних порушень з боку працівників поліції, на переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку не було.
Також, як слідує із протоколу про адмінправопорушення, у ньому міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а тому доводи останнього про протилежне, позбавлені підстав.
Твердження апелянта, про те, що на відеозаписі відсутній сам факт зупинки транспортним засобом під його керуванням, висновків суду першої інстанції про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не спростовують, та не є підставою для скасування судового рішення.
Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання уникнути ним установленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 ПДР України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач