Справа №590/1174/23
Провадження №1-кп/590/131/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року смт. Ямпіль
Ямпільський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Ямпільського районного суду Сумської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023205570000344 від 01.09.2023, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ямпіль, Ямпільського району, Сумської області, громадянина України, з технічною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 29.08.2023 року близько 23.00 години, перебуваючи на законних підставах в коридорі будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_5 , маючи умисел на спричинення тілесного ушкодження, умисно схопив її обома руками за передпліччя та сильно стиснув. Згідно висновку судово-медичної експертизи №148 від 12.09.2023 року, ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: синця на зовнішній поверхні в нижній третині лівого передпліччя та болючість при доторкуванні на зовнішній поверхні в середній третині правого передпліччя. Тілесні ушкодження у вигляді синця по ступеню тяжкості кваліфікується як легке тілесне ушкодження (згідно п.п.2.3.1а, 2.3.2, 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995г.). Болючість при доторкуванні не можна кваліфікувати за ступенем тяжкості.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у інкримінованому йому кримінальному проступку визнав у повному обсязі, надав показання, які підтверджують обставини викладені в обвинувальному акті та не викликають сумнівів у їх правдивості з огляду на деталізацію подій, описаних обвинуваченим.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 , допитаний в судовому засіданні, пояснив, що 29.08.2023 близько 23.00 години він, перебуваючи в коридорі будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_5 умисно схопив останню обома руками за передпліччя та сильно стиснув, чим завдав ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. Зазначив, що на даний час із потерпілою примирився, пообіцяв в подальшому не вчиняти подібних дій. У вчиненому щиро розкаявся.
Таким чином, заслухавши пояснення обвинуваченого судом встановлено, що обвинувачений повністю визнає свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному проступку, погоджується із кваліфікацією вчинених ним діянь, а прокурор у судовому засіданні не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, тобто обставини справи ніким не оспорюються.
Заслухавши пояснення обвинуваченого, з'ясувавши думку учасників судового провадження, за згодою обвинуваченого, суд відповідно до ч.3 ст.26 та ч.3 ст.349 КПК України визнав за недоцільне досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності його позиції, роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального проступку доведеною повністю та його дії кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України, що виразились у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження.
Згідно ст.337 КПК України суд діє в межах висунутого обвинувачення.
Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 у відповідності до положень ст.12 КК України вчинив кримінальний проступок, у вчиненому розкаявся, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину і це об'єктивно встановлено під час судового розгляду, виходячи з поведінки особи протягом судового провадження, його відвертого визнання вини, сорому з приводу вчинку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.
При розгляді даного кримінального провадження суд керувався принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно ст.6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості даного правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінального проступку, дані про особу ОСОБА_4 , який визнав вину, у вчиненому розкаявся, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем мешкання, позицію потерпілої, яка претензій до обвинуваченого не має. Враховуючи сукупність зазначених обставин, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому слід призначити у межах санкції, передбаченої ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу.
Обрана підсудному міра покарання буде необхідною і достатньою для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання, тобто на підставі ст.69 КК України, чи застосування ст.75 КК України, враховуючи перелічені вище конкретні обставини у їх сукупності та дані про особу винного, його ставлення до вчиненого, суд не знаходить.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання до вступу вироку в законну силу.
Керуючись ч.3 ст.349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 грн (п'ятсот десять грн 00 коп.).
Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню обвинуваченому не обирати.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Ямпільський районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому.
Суддя: ОСОБА_1