Справа № 127/28238/23
Провадження № 2/127/3648/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
27.11.2023 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивувало тим, що 27.11.2010р. відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписанням заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 20.03.2023р. виникла заборгованість за кредитом у розмірі 34076,01грн, з яких: 27802,26 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6273,75грн. заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідача.
11.10.2023року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
В судове засідання представник позивача не з'явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримала, просила задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Судом установлено, що 27.11.2010. відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Згідно інформації, викладеної в цій заяві, відповідач підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківського обслуговування.
Банк, звертаючись до суду з позовом, надав анкету-заяву від 27.11.2010 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанку», яка підписана відповідачем, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 27.11.2010, виписку з особового рахунку, довідки про видані картки та зміну кредитного ліміту, а також витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms.
Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 20.03.2023р. виникла заборгованість за кредитом у розмірі 34076,01грн, з яких: 27802,26грн. заборгованість за тілом кредиту, 6273,75грн. заборгованість за простроченими відсотками.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як убачається із матеріалів справи, зокрема із анкети-заяви позичальника від 27.11.2010 в ній відсутні його умови щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості, а також про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов'язання, прострочення його виконання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
АТ КБ «Приватбанк», звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути відсотки.
Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.11.2010 посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, які розміщені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/, в тому числі і на зміни, які вносилися до них в 2019 році, а також Тарифи, як невід'ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пені та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо відповідальності за прострочення виконання зобов'язань, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.
За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Отже суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки та відповідальність за невиконання чи порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, які є обов'язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» 6273,75грн. - заборгованості за відсотками слід відмовити.
Щодо заборгованості по простроченому тілу кредиту, то як слідує з розрахунку прострочене тіло кредиту становить 27802,26 грн. Однак, з наданого розрахунку заборгованості слідує, що за рахунок тіла кредиту погашалися нараховані відсотки (розмір яких сторонами не узгоджувався) і тим самим збільшувалося тіло кредиту. За даними розрахунку за рахунок тіла кредиту були погашені відсотки в сумі 18937,25 грн, відповідно і тіло кредиту збільшилося на цю суму (18937,25 грн - загальна сума відсотків погашена за рахунок тіла кредиту (четверта колонка розрахунку). Зважаючи, що судом не встановлено обумовлення сторонами в письмовому вигляді відсотків, а тому сума відсотків, які погашені за рахунок тіла кредиту в розмірі 18937,25 грн. не може бути врахована під час розрахунку заборгованості за кредитом.
Таким чином з відповідача на користь банку підлягає стягненню несплачене тіло кредиту в сумі 8865,01 грн ( 27802,26 грн - 18937,25грн ).
При цьому слід врахувати, як вказувалося, зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору від 27.11.2010 у вигляді заяви-анкети вбачається, що він не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, які підлягають захисту шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Отже з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума несплаченого тіла кредиту в розмірі 8865,01 грн.
З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума несплаченого тіла кредиту в розмірі 8865,01 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 698,25 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 76- 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.11.2010року в розмірі 8865,01грн, з яких: 8865,01 грн.- заборгованість за тілом кредиту.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 698,25грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне судове рішення складено 27.11.2023року.
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, код ЄДРПО 14360570.
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Суддя: