Справа № 132/3483/20
Провадження №1-кп/132/95/23
Вирок
Іменем України
20 листопада 2023 року місто КАЛИНІВКА
КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарях судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020020160000336 від 08 серпня 2020 року, за обвинувальним актом, складеним у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Вохтога Грязовецького району Вологодської області, росіянина, громадянина України, із вищою освітою, вдівця, працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
ВСТАНОВИВ:
Обвинувачений ОСОБА_10 - 08 серпня 2020 року о 00год.20хв. перебуваючи за місцем свого проживання, а саме у спальній кімнаті, розташованій в квартирі АДРЕСА_2 , розпивав спритні напої спільно із своєю дружиною ОСОБА_11 . В процесі цього, маючи намір продовжити вживання спиртних напоїв, ОСОБА_11 пішла до кухонної кімнати за спиртним, а за нею слідом послідував і ОСОБА_10 , щоб завадити їй у цьому. Перебуваючи в кухонній кімнаті, ОСОБА_10 обурившись намірам ОСОБА_11 продовжити вживання спиртного, вступив із нею у словесну перепалку, під час якої, зі столу, з метою заспокоїти дружину, схопив полімерну пляшку об'ємом 1,5л., та не переконавшись у тому, яка саме рідина в ній знаходиться, тобто не пересвідчившись, що в ній перебуває вода, почав з неї поливати ОСОБА_11 . Після цього, ОСОБА_10 діючи з власної необережності, перебуваючи поруч із ОСОБА_11 , підкурив цигарку, не передбачаючи, що в пляшці замість води, перебував етиловий спирт, та внаслідок запалення відкритого вогню, може статися загоряння останнього, хоча повинен був та міг передбачити небезпечні наслідки своїх дій, внаслідок чого відбулось загоряння етилового спирту на ОСОБА_11 . Внаслідок отриманих опіків, ОСОБА_11 невідкладно була доставлена до реанімаційного відділення КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, та вподальшому померла. Згідно висновку судово-медичного експерта № 742 від 10.08.2020 року, смерть ОСОБА_11 настала від опіків полум'я ІІАБ-ІІІ ступеню, площею 80 відсотків від поверхні тіла, які в своєму клінічному перебігу ускладнились розвитком поліорганної недостатності.
Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні при розгляді вказаної справи, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині) визнав повністю та пояснив, що 07.08.2020 року він зі своєю дружиною ОСОБА_11 святкував день народження останньої, та повернувшись додому ввечері, вони продовжили спільне застілля, під час якого розпивали спиртні напої. Прилігши ввяткування. ОСОБА_11 в пошуках спиртного та його вживання, направилась на кухню, а він прослідував за нею, з метою завадити їй у цьому. Перебуваючи в кухонній кімнаті, між ними виникла словесна перепалка, під час якої, обурившись намірам дружини продовжити вживання сідпочивати, він заснув, однак невдовзі його розбудила дружина, яка мала намір продовжити спиртного, він з метою заспокоїти останню, схопив з кухонного столу, полімерну пляшку об'ємом 1,5л., і не переконавшись, що в ній знаходиться вода, почав з неї поливати останню. Після цього, не передбачаючи, що у вказаній пляшці замість води, перебував етиловий спирт, він підпалив цигарку, внаслідок чого відбулось загоряння ОСОБА_11 , та з метою загасити полум'я, він почав обливати її водою. Вподальшому ОСОБА_11 була доставлена до закладу охорони здоров'я, де померла.
Потерпіла ОСОБА_12 в судове засідання не з'явилась, подавши письмове клопотання, згідно якого просила кримінальне провадження розглянути за її відсутності, будь-яких претензій матеріального та морального характеру до батька не має, просить його суворо не карати, оскільки він вчинив дане кримінальне правопорушення через необережність.
Не дивлячись на фактичне визнання ОСОБА_10 своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, його вина у вчиненні даного злочину повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.
Свідок ОСОБА_13 суду повідомив, що 08.08.2020 року будучи працівником системи екстреної медичної допомоги, а саме лікарем відділення екстреної медичної допомоги КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, в складі бригади, виїжджав на отриманий виклик за адресою: АДРЕСА_1 , за якою була виявлена жінка, як було встановлено ОСОБА_11 , з численними термічними опіками голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок тіла, стосовно якої були здійснені невідкладні заходи, спрямовані на врятування і збереження її життя у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров'я. Під час спілкування у транспортному засобу швидкої медичної допомоги, ОСОБА_11 повідомила, що чоловік ОСОБА_10 , під час словесного конфлікту, облив її спиртом, а коли підпалював цигарку, на ній спалахнуло полум'я.
Свідок ОСОБА_14 суду повідомив, що 08.08.2020 року будучи поліцейським сектору реагування патрульної поліції № 2 Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, після отримання з КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради повідомлення про отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , невідкладно прибув до реанімаційного відділення цього закладу охорони здоров'я, в якому постраждала перебувала у важкому стані, але при свідомості. Під час відібрання пояснень у ОСОБА_11 , при безперервній відеофіксації на мобільний телефон, остання повідомила працівникам поліції, що в ході словесного конфлікту, чоловік ОСОБА_10 , облив її речовиною, якою виявився етиловий спирт, а коли підпалював цигарку, то на ній миттєво спалахнуло полум'я. Після цього, вони направились на місце події за адресою: АДРЕСА_1 , та викликали слідчо-оперативну групу.
Свідок ОСОБА_15 суду повідомив, що є лікарем анестезіологом реанімаційного відділення КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, до якого 08.08.2020 року була доставлена ОСОБА_11 , з численними термічними опіками шкіри тіла, у важкому стані, при свідомості. При спілкуванні з потерпілої, в присутності працівників поліції, остання повідомила, що чоловік ОСОБА_10 , облив її речовиною, якою виявився етиловий спирт, а коли підпалював цигарку, на ній спалахнуло полум'я.
При викладені показів вищезазначених свідків суд враховує, що положеннями КПК України не передбачено обов'язку суду дослівно викладати показання потерпілої особи та свідків, таке джерело доказів відображається судом виключно у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.12.2022 року у справі № 754/10882/17 (провадження № 51-1223км22).
З урахуванням цього, покази свідків відображені без зайвої деталізації, а саме містять сутнісну (змістовну) їх складову.
Від допиту свідків обвинувачення: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які не були очевидцями кримінального правопорушення, прокурор відмовилась, а сторона захисту на їх виклику та допиті не наполягала, а тому на підставі ухвали, постановленої 08.08.2023 року Калинівським районним судом Вінницької області, дана відмова прийнята судом та визнано недоцільним допит вказаних осіб під час розгляду даного кримінального провадження.
Крім показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які були безпосередньо допитані в судовому засіданні під час розгляду даного кримінального провадження, вина ОСОБА_10 також підтверджується наступними доказами:
- протоколом огляду місця події, складеним 08.08.2020 року слідчим слідчого відділення Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_24 , з ілюстрованими фототаблицями, які є невід'ємними додатками до нього, згідно яких було встановлене місце, де відбувся словесний конфлікт між подружжям ОСОБА_25 , в ході якого ОСОБА_10 облив свою дружину ОСОБА_11 етиловим спиртом, а коли підпалював цигарку, то вказана речовина на ній спалахнула полум'ям. Виявлені та вилучені: мобільний телефон марки «Xiomi Redmi 5A» із ІМЕІ1 НОМЕР_1 та ІМЕІ2 НОМЕР_2 ; два електропровідники із вилками; електричний подовжувач; чоловічий одяг (джинси, сорочку, білизну); два рушники; недопалки сирників (14) та цигарок (8); одну пластикову пляшку, ємкістю 1,5л.; вирізку лінолеуму, залишки волосся, та наволочку із слідами кіптяви; обгорілі ганчірки, які відповідно до постанови заступника начальника СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_26 від 11.08.2020 року, та постанов старшого слідчого СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_27 від 08.08.2020 року, 11.08.2020 року, 14.08.2020 року, визнані речовими доказами в кримінальному даному провадженні. На підставі ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_28 від 17.08.2020 року у справі № 132/2447/20 (номер провадження 1-кс/132/533/20) на мобільний телефон марки «Xiomi Redmi 5A» із ІМЕІ1 НОМЕР_1 та ІМЕІ2 НОМЕР_2 ; два електропровідники із вилками; електричний подовжувач, був накладений арешт;
- актом про пожежу та звітом про причину виникнення пожежі, складеними 08.08.2020 року фахівцем сектору забезпечення заходів з попередження надзвичайних ситуацій у Калинівському районі ГУ ДСНС України у Вінницькій області лейтенантом служби цивільного захисту ОСОБА_29 , згідно яких найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є підпал зі сторони ОСОБА_10 ;
- протоколом огляду трупа, складеним 10.08.2020 року слідчим слідчого відділення Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_24 , з ілюстрованими фототаблицями, які є невід'ємними додатками до нього, згідно яких в приміщенні Вінницького обласного бюро судово-медичних експертиз, був оглянутий труп ОСОБА_11 , на якій були виявлені термічні опіки голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок тіла;
- протоколом огляду предмету, складеним 14.08.2020 року слідчим СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_27 , згідно якого був оглянутий CD-R диск із серійним номером С3115VJ2113511OL, із відеозаписом опитування ОСОБА_11 , здійсненим поліцейським сектору реагування патрульної поліції № 2 Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_14 , в реанімаційному відділенні КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, на свій мобільний телефон марки «Samsung A1», тимчасовий доступ до якого був наданий ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_28 від 10.08.2020 року у справі № 132/2447/20 (номер провадження 1-кс/132/527/20), відповідно до якого ОСОБА_11 на питання працівника поліції зазначила, що під час виниклого словесного конфлікту, її чоловік ОСОБА_10 взяв зі столу пляшку з рідиною, вважаючи, що це вода, і облив її, а коли підпалював цигарку, вона почала горіти. Після цього, він вживав невідкладних заходів щодо затушення на ній полум'я, надання їй допомоги, та викликав швидку медичну допомогу. Вказаний CD-R диск згідно постанови старшого слідчого СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_27 від 14.08.2020 року, визнаний речовим доказом в даному кримінальному провадженні;
- протоколом проведення слідчого експерименту, складеним 12.10.2020 року старшим слідчим СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_27 , та відеозаписом даної слідчої дії, який є невід'ємним додатком до нього, згідно яких ОСОБА_10 показав місце, де між ним та його дружиною ОСОБА_11 розпочалася словесна перепалка, в ході якої він з кухонного столу взяв полімерну пляшку об'ємом 1,5л., та не переконавшись яка в ній рідина, нею облив дружину, а коли підпалив цигарку, то вказана рідина на ній спалахнула полум'ям, яке він намагався затушити, після чого невідкладно викликав швидку медичну допомогу;
- висновком експерта № 78, складеним 21.10.2020 року судовим експертом - вибухотехніком сектору вибутотехнічних та пожежних досліджень Вінницького НДЕКЦ МВС України ОСОБА_30 , згідно якого причиною виникнення пожежі, яка сталася 08.08.2020 року було потрапляння відкритого джерела запалювання на горючі матеріали. Осередок виникнення пожежі знаходився в приміщенні кухні в місці знаходження ОСОБА_11 . Найбільш ймовірним джерелом запалювання могла бути дія відкритого джерела запалювання у вигляді полум'я сірника, запальнички або іншого подібного за потужністю джерела запалювання. Шляхами розповсюдження пожежі в даному випадку являється розповсюдження полум'я по горючим матеріалам від місця знаходження осередку (одяг, горючі рідини тощо);
- висновком експерта № 742, складеним судово-медичним експертом відділу експертизи трупів Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_31 , згідно якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 виявлені множинні опікові рани голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок ІІАБ-ІІІст. загальною площею 80 відсотків від загальної поверхні тіла утворились від дії полум'я, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення і стоїть в причинному зв'язку зі смертю. Смерть ОСОБА_11 настала від опіків полум'я ІІАБ-ІІІ ступеню, площею 80 відсотків від поверхні тіла, які в своєму клінічному перебігу ускладнились розвитком поліорганної недостатності.
Відповідно до частини 1 статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними та допустимими, такими, що не протирічать один одному, приймає їх та приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 , у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Так, вина обвинуваченого ОСОБА_10 підтверджується показами допитаних в суді свідків; дослідженими судом протоколом огляду місця події з ілюстрованими фототаблицями, які є невід'ємними додатками до нього; протоколом проведеного слідчого експерименту; висновками судових експертиз, та іншими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, які узгоджуються між собою та відображають реальний перебіг дослідженої судом події.
Відповідно до положень статті 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Цей стандарт у кримінальному провадженні, на думку суду було дотримано.
Дослідивши всебічно і об'єктивно усі обставини кримінального провадження, судом не було виявлено таких обставин, яким би версія обвинувачення не надала розумного пояснення або які би свідчили про можливість іншої версії інкримінованої події.
Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю, а його дії за ч.1 ст.119 КК України, а саме вбивство через необережність, правильно кваліфіковані органами досудового слідства.
Приходячи до даного висновку, суд враховує, що специфіка вбивства з необережності, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 119 КК України, згідно усталеної судової практики Верховного Суду, викладеної в постановах від 09.09.2021 року в справі № 361/2548/18, 16.03.2023 року в справі № 155/486/21, полягає в його суб'єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Необережність є формою вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.
Тобто вбивство з необережності має місце лише при поєднанні усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання його суспільно небезпечних наслідків.
При вбивстві внаслідок злочинної самовпевненості винний передбачає можливість настання смерті іншої особи від вчинюваних ним дій (бездіяльності), але легковажно розраховує на її відвернення. При цьому повинен мати місце розрахунок на конкретні обставини, які, на думку винуватого, відвернуть настання смерті, однак такий розрахунок є легковажним. Обставинами, які, на думку винного, відвернуть настання смерті, можуть бути як його власні сили і можливості, так і діяльність інших людей, тощо. Тобто винний переконаний у ненастанні злочинного наслідку.
При вбивстві внаслідок злочинної недбалості винний не передбачає можливості настання смерті іншої особи від учинюваних ним дій (бездіяльності), але повинен був і міг би її передбачити, діючи з більшою обачністю.
При вище встановлених обставинах, враховуючи наслідки у вигляді смерті потерпілої особи, встановивши причинний зв'язок між зазначеними діями та наслідком на підставі досліджених доказів, суд, беручи до уваги встановлені та зазначені фактичні та конкретні обставини справи, у даному конкретному випадку, прийшов до висновку щодо наявності в діях ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, тобто вбивства, вчиненого через необережність.
Враховуючи поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який залишився на місці події, вживав всіх заходів щодо надання невідкладної допомоги потерпілій дружині, викликав їй швидку медичну допомогу, що вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема показів самого обвинуваченого, даних під час досудового розслідування, в ході слідчого експерименту за його участі, та в судовому засіданні, які є цілком послідовними та правдивими з урахуванням інших матеріалів кримінальної справи, суд приходить до висновку про відсутність у нього умислу на вбивство, що узгоджується із висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 09.10.2018 року у справі № 760/4968/15-к (номер провадження 51-320км17).
З урахуванням цього, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_10 наявна вина у формі необережності.
Положення частини 2 статті 50 КК України встановлюють, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.
Відповідно до змісту статті 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Згідно пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Прокурор ОСОБА_32 у своїй промові, під час виступу у судових дебатах, просила визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із іспитовим строком на 3 (три) роки. Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, покласти обов'язки на ОСОБА_10 , періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
За роз'ясненнями, викладеними у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.
Обвинувачений ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень статті 12 КК України, віднесене до нетяжкого злочину.
ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Вохтога Грязовецького району Вологодської області (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 07.11.2001 року Калинівським РВ УМВС України у Вінницькій області), має вищу освіту, вдівець, працевлаштований, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей персонально-довідкового обліку, отриманих з Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про притягнення осіб до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України від 08.08.2020 року, ОСОБА_10 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не має.
За довідкою-характеристикою, виданою 10.08.2020 року виконавчим комітетом Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_10 характеризується позитивно, компрометуючими матеріалами орган місцевого самоврядування не володіє.
Як слідує з консультативних висновків лікарів-спеціалістів, складених 10.08.2020 року КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, ОСОБА_10 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Відповідно до статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме.
За пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Обов'язок доказування перелічених обставин згідно зі статтею 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_10 визначено: щире каяття, а обставинами, що обтяжують його покарання зазначено: вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Статтею 66 КК України визначено, що при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються: 1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; 2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; 2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення; 3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім; 4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності; 5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин; 6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; 7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого; 8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності; 9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 року у справі № 156/98/18 (провадження № 51-9408км18), наведений у статті 66 КК України перелік не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті. Ними, зокрема, можуть бути: вчинення злочину вперше; визнання вини особою, що вчинила злочин; молодий вік цієї особи; позитивна характеристика за місцем праці; навчання чи проживання; стан її здоров'я; наявність малолітніх дітей чи інших осіб на її утриманні та інше.
За рекомендаціями, викладеними в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 роз'яснено, що визнання обставини такою, що пом'якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.
З урахуванням вищезазначених вимог закону та роз'яснень щодо застосування його норм, суд ретельно дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість визнання обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 : щире каяття; вчинення кримінального правопорушення вперше; визнання вини особою, що вчинила кримінальне правопорушення; позитивне характеризування за місцем проживання; надання допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Положеннями статті 75 КК України передбачено, що в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, урахувавши тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно роз'яснень, викладених в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається. Звільнити з випробуванням засуджену особу від відбування іншого виду покарання або позбавлення волі на строк понад п'ять років суд не вправі. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. При звільненні особи від відбування покарання з випробуванням суди у резолютивній частині вироку мають посилатися на статтю 75 КК України. Звільняючи особу від відбування покарання з випробуванням, суд може покласти на неї обов'язки, передбачені статтею 76 КК України, з метою організації органами виконання покарань належного контролю за її поведінкою. Перелік цих обов'язків є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Поклавши на засудженого обов'язок, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 76 КК України, суд не встановлює періодичність та дні проведення реєстрації; відповідно до частини 3 статті 13 КВК України вирішення цього питання віднесено до компетенції кримінально-виконавчих інспекцій. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (частина 3 статті 75 КК України). Цей строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано статтю 75 КК України.
Отже, підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є обґрунтоване переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення рішення, зокрема на відомостях про вчинений особою злочин, характер суспільно небезпечного діяння, його наслідки, зміст протиправної поведінки. Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватої особи в головних сферах життєдіяльності, її соціально-демографічні властивості, спосіб життя, соціальні зв'язки, посткримінальну поведінку, наскільки її ціннісні орієнтири збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі, соціально-психологічну характеристику тощо.
Статтею 414 КПК України визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду, надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
До того ж слід зазначити, що визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
З урахуванням викладеного, враховуючи: характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_10 кримінального правопорушення, яке вчинене через необережність, посткримінальну поведінку, його особи та способу життя, зокрема те, що він зайнятий суспільно корисною справою (працевлаштований); до адміністративної та кримінальної відповідальності раніше не притягувався; на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; позитивно характеризується за місцем свого проживання; має декілька обставин, що пом'якшують покарання, суд прийшов до висновку, що вищезазначені конкретні обставини у їх сукупності не свідчать про ОСОБА_10 , як про особу, яка схильна до продовження злочинної діяльності та не свідчать про неможливість звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням.
При визначенні можливості звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням, судом врахована позиція потерпілої ОСОБА_12 , яка просила батька суворо не карати.
За таких обставин, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, однак із можливістю досягти мети заходу примусу без ізоляції ОСОБА_10 , від суспільства в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж іспитового строку, встановлення якого є достатнім для того, щоб він довів своє виправлення. Проте в разі порушення ОСОБА_10 покладених на нього обов'язків, він буде відбувати реальне покарання у виді позбавлення волі.
Саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде «особистим надмірним тягарем для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
Як зазначено вище, закон наділяє суд дискреційними повноваженнями визначати, чи знижують встановлені під час судового розгляду обставини ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і призначати таке покарання, яке за видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення особи й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Застосування від імені держави до особи, визнаної винною, заходу примусу відноситься до дискреційних повноважень суду, які з додержанням засад верховенство права та законності було реалізовано при постановленні вироку в цьому провадженні.
Згідно частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Речові докази, вилучені в ході розслідування кримінального провадження, а саме: мобільний телефон марки «Xiomi Redmi 5A» із ІМЕІ1 НОМЕР_1 та ІМЕІ2 НОМЕР_2 ; та чоловічий одяг (джинси, сорочку, білизну) /постанова заступника начальника СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_26 від 11.08.2020 року, та постанова старшого слідчого СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_27 від 08.08.2020 року/, після набуття вироком законної сили, необхідно повернути (залишити) власнику (законному володільцю).
Речові докази, вилучені в ході розслідування кримінального провадження, а саме: два електропровідники із вилками; електричний подовжувач; два рушники; недопалки сирників (14) та цигарок (8); одну пластикову пляшку, ємкістю 1,5л.; вирізку лінолеуму, залишки волосся, та наволочку із слідами кіптяви; обгорілі ганчірки /постанова заступника начальника СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_26 від 11.08.2020 року, та постанови старшого слідчого СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_27 від 08.08.2020 року/, після набуття вироком законної сили, необхідно знищити.
Речовий доказ, вилучений в ході розслідування кримінального провадження, а саме CD-R диск із серійним номером С3115VJ2113511OL, із відеозаписом опитування ОСОБА_11 /постанова старшого слідчого СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_27 від 14.08.2020 року/, після набуття вироком законної сили, необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до вимог частини 4 статті 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_28 від 10.08.2020 року у справі № 132/2447/20 (номер провадження 1-кс/132/527/20), на мобільний телефон марки «Xiomi Redmi 5A» із ІМЕІ1 НОМЕР_1 та ІМЕІ2 НОМЕР_2 ; два електропровідники із вилками; електричний подовжувач, накладений арешт.
З урахуванням вимог процесуального закону, та беручи до уваги, що в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_28 від 10.08.2020 року у справі № 132/2447/20 (номер провадження 1-кс/132/527/20).
Частиною 4 статті 374 КПК України передбачено, що у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування призначалися та проводилися експерті дослідження, розмір витрат на які становить: згідно висновку експерта № СЕ-19-20/25011-МРВ від 09.09.2020 року у розмірі 1307грн.60коп.; вироку експерта № 78 від 21.10.2020 року у розмірі 7845грн.60коп., а всього 9153грн.20коп., які підлягають стягненню з ОСОБА_10 на користь держави.
Цивільний позов потерпілою особою не заявлявся.
Відповідно до частин 1, 2 статті 374 КПК України, вирок суду складається зокрема зі вступної частини, у якій зазначаються дата та місце його ухвалення.
Згідно роз'яснень викладених в узагальнені Верховного Суду України від 01.08.2004 року «Про якість складання й оформлення судових рішень у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення», суди повинні керуватися положенням про те, що датою постановлення вироку є день його підписання складом суду, незалежно від тривалості часу, протягом якого відбувалася нарада суддів, а місцем його постановлення - місто чи інший населений пункт, де це фактично мало місце.
Оскільки днем підписання вироку є 20.11.2023 року, то датою його постановлення є саме цей день.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі, зарахувавши у відповідності до положень ст.72 КК України, в цей строк, період його перебування під вартою з 08.08.2020 року по 05.11.2020 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із іспитовим строком на 3 (три) роки.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, покласти обов'язки на ОСОБА_10 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду, тобто з 20 листопада 2023 року.
Речові докази, вилучені в ході розслідування кримінального провадження, а саме: мобільний телефон марки «Xiomi Redmi 5A» із ІМЕІ1 НОМЕР_1 та ІМЕІ2 НОМЕР_2 ; та чоловічий одяг (джинси, сорочку, білизну) /постанова заступника начальника СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_26 від 11.08.2020 року, та постанова старшого слідчого СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_27 від 08.08.2020 року/, після набуття вироком законної сили, повернути (залишити) власнику (законному володільцю).
Речові докази, вилучені в ході розслідування кримінального провадження, а саме: два електропровідники із вилками; електричний подовжувач; два рушники; недопалки сирників (14) та цигарок (8); одну пластикову пляшку, ємкістю 1,5л.; вирізку лінолеуму, залишки волосся, та наволочку із слідами кіптяви; обгорілі ганчірки /постанова заступника начальника СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_26 від 11.08.2020 року, та постанови старшого слідчого СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_27 від 08.08.2020 року/, після набуття вироком законної сили, знищити.
Речовий доказ, вилучений в ході розслідування кримінального провадження, а саме CD-R диск із серійним номером С3115VJ2113511OL, із відеозаписом опитування ОСОБА_11 /постанова старшого слідчого СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_27 від 14.08.2020 року/, після набуття вироком законної сили, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_28 від 10.08.2020 року у справі № 132/2447/20 (номер провадження 1-кс/132/527/20), на мобільний телефон марки «Xiomi Redmi 5A» із ІМЕІ1 НОМЕР_1 та ІМЕІ2 НОМЕР_2 ; два електропровідники із вилками; електричний подовжувач - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта згідно висновку експерта № СЕ-19-20/25011-МРВ від 09.09.2020 року у розмірі 1307грн.60коп.; вироку експерта № 78 від 21.10.2020 року у розмірі 7845грн.60коп., а всього 9153грн.20коп.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Роз'яснити засудженому, що він має право подати та/або заявити клопотання про помилування, про ознайомлення із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Копію цього вироку негайно після його проголошення вручити під розписку засудженому та прокурору.
Суддя