Провадження № 1-кп/643/29/23
Справа № 643/3421/22
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2023 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченої: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
потерпілої: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022226200001067 від 06.12.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Владивосток російської федерації, громадянки України, раніше не судимої, вдови, офіційно не працюючої, з середньою технічною освітою, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
05.12.2022 року приблизно о 12:00 год. ОСОБА_4 , перебувала біля 1-го під'їзду буд. АДРЕСА_2 . У цей час між нею та раніше знайомою ОСОБА_6 на ґрунті тривалих неприязних відносин виникла сварка. У ході словесного конфлікту ОСОБА_4 , маючи умисел на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, стоячи навпроти потерпілої нанесла ОСОБА_6 один удар кулаком правої руки в ділянку правої щелепи, ще один удар кулаком правої руки в лобну ділянку зліва та укусила ОСОБА_6 за праве зап'ястя, після чого до ОСОБА_4 підбігли співробітники поліції та припинили її протиправні дії. В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_4 , потерпілій ОСОБА_6 було спричинено сінець на голові, садна на голові, поверхневі забійні рани на правій руці, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (відповідно до п.п. 2.3.2. «б», п. 2.3.5. наказу МОЗ України від 17.01.1995 № 6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).
Обвинувачена у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та пояснила, що 05.12.2022 року до неї додому за адресою АДРЕСА_1 прийшла донька ОСОБА_7 зі своїм співмешканцем ОСОБА_8 . Вони сиділи вдома і обідали. Близько 12:00 год. троє невідомих осіб у чорному почали вибивати двері у квартиру обвинуваченої. Потім прийшли двоє дільничних офіцерів поліції. Обвинувачена відкрила двері, і ці люди почали її оскорбляти та висловлюватися нецензурною лайкою. Жодних документів ці люди не надали, і почали вимагати щоб обвинувачена зібралася та прийшла до них на дільницю з приводу підпалу, якого вона не вчиняла. Внаслідок таких дій невідомих людей обвинувачена викликала працівників поліції. Після цього доньку обвинуваченої та її співмешканця почали забирати в дільницю, і обвинувачена побігла за ними. Вийшовши з під'їзду обвинувачена побачила потерпілу, ОСОБА_9 , свою доньку, її співмешканця та працівників поліції. У подальшому, люди в чорному разом з донькою обвинуваченої та її співмешканцем зайшли за кут будинку. Обвинувачена висловлювалася на адресу потерпілої нецензурною лайкою і звинуватила потерпілу в тому, що це все вона влаштувала. Жодних погроз при цьому обвинувачена на адресу потерпілої не висловлювала. Обвинувачена казала потерпілій що зробить все, щоб її виселити з будинку, проте це лише слова. Таким чином, між обвинуваченою і потерпілою виникла сварка, і біля 12:00 год. потерпіла кинулася в бійку і правою рукою вчепилася у волосся обвинуваченої з лівого боку. У відповідь обвинувачена також вчепилася у волосся потерпілій. Після цього повернулася одна людина в чорному і їх розняли. Будь-яких ударів обвинувачена потерпілій не наносила. Покусати потерпілу обвинувачена не могла, оскільки у неї вставні зуби. За твердженням обвинуваченої потерпіла вчиняла крадіжку гуманітарної допомоги, про що обвинувачена повідомила компетентні органи, у зв'язку з чим потерпіла почала їй мстити. Ці події бачила сусідка з 1 поверху. Заяву до правоохоронних органів про крадіжку потерпілою гуманітарної допомоги обвинувачена написала 09.12.2022 року.
Незважаючи на невизнання обвинуваченої своєї вини, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, підтверджується сукупністю досліджених в ході розгляду справи доказів а саме:
-заявою потерпілої ОСОБА_6 , в якій вона просить органи поліції притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , яка 05.12.2022 року близько 12:00 год. на сходах у під'їзді буд. АДРЕСА_2 спричинила потерпілій тілесні ушкодження;
-показами допитаної у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6 , яка зазначила що між нею та обвинуваченою є тривалий конфлікт. 05.12.2022 року потерпіла виносила мусор і біля під'їзду побачила обвинувачену, її доньку ОСОБА_7 , співмешканця доньки обвинуваченої, сусіда ОСОБА_9 та працівників поліції. Коли потерпіла винесла мусор і поверталася до під'їзду працівники поліції разом з донькою обвинуваченої та її співмешканцем пішли. Заходячи в під'їзд обвинувачена сзаду схватила потерпілу за волосся лівою рукою і розвернула її до себе. Після цього потерпіла у відповідь також схватила обвинувачену за волосся. Далі обвинувачена нанесла потерпілій один удар правою рукою у ділянку правої щелепи, від чого у потерпілій випала частина зуба. Також обвинувачена нанесла ще один удар правою рукою в лобну ділянку зліва та вкусила потерпілу за праве зап'ястя. ОСОБА_9 в цей час побіг кликати на допомогу дільничних, які зайшли за кут будинку. Після цього працівники поліції повернулися і розняли їх. Далі потерпіла викликала швидку допомогу;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 06.12.2022 за участю потерпілої ОСОБА_6 ,свідка ОСОБА_9 , у ході якого потерпіла продемонструвала де та за яких обставин 05.12.2022 року вона отримала тілесні ушкодження, а саме: як обвинувачена в той момент, коли потерпіла перебувала до неї спиною, схопила потерпілу зі спини лівою рукою за волосся; як обвинувачена нанесла потерпілій один удар кулаком правої руки в ділянку правої щелепи, від чого у неї випала частина зуба; як обвинувачена нанесла потерпілій один удар кулаком правої руки в лобну ділянку зліва; як обвинувачена вкусила потерпілу за праве зап'ястя;
-висновком експерта № 09/500-С-2022 від 12.12.2022, згідно якого у ОСОБА_6 мається синець на голові, який виник від ударної дії тупого твердого предмета; садна на голові, які виникли від дії тупих твердих предметів за механізмом удару-тертя-ковзання; поверхневі забійні рани на правій руці, які виникли від дії тупих твердих предметів з обмежено діючою поверхнею. Всі ушкодження могли бути отримані у термін, вказаний ОСОБА_6 . По ступеню тяжкості це легкі тілесні ушкодження (відповідно до п.п. 2.3.2.«б», п. 2.3.5. наказу МОЗ України від 17.01.1995 № 6 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень). Виникнення встановлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень при падінні з власного росту малоймовірно. Обставини, на які посилається ОСОБА_6 в ході проведення слідчого експерименту взагалі не суперечать об'єктивним даним в частині способу виникнення у неї тілесних ушкоджень. Враховуючи специфіку предмету доказування у такій категорії кримінальних провадження, встановлення у порядку, передбаченому КПК, характеру та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень є ключовим доказом для з'ясування наявності або відсутності події кримінального правопорушення;
-показами свідка ОСОБА_9 , який був безпосередньо допитаний судом і який зазначив, що він біля під'їзду буд. АДРЕСА_2 побачив обвинувачену, її доньку разом зі своїм співмешканцем, потерпілу та працівників поліції. Обвинувачена при цьому висловлювала словесні образи. Після того, як працівники поліції разом з донькою обвинуваченої та її співмешканцем почали уходити, обвинувачена, потерпіла і свідок заходили в під'їзд. В цей час між обвинуваченою і потерпілою виник конфлікт, в ході якого обвинувачена висловлювалася нецензурною лайкою на адресу потерпілої, накинулася на неї схопивши однією рукою за волосся, а другою рукою почала бити потерпілу у верхню половину тулупа (голова та плечі). Потерпіла намагалася закритися від ударів. Точну локалізацію ударів свідок сказати не може, оскільки він одразу побіг кликати на допомогу працівників поліції, які недалеко відійшли від будинку. Один з поліцейських повернувся та розняв потерпілу і обвинувачену;
-показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які є дільничими офіцерами поліції, свідка ОСОБА_13 , який є поліцейським та приїхав на місце події у складі екіпажу поліції за викликом обвинуваченої, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 які у судовому засіданні підтвердили факт виникнення конфлікту між обвинуваченою та потерпілою 05.12.2022 року біля під'їзду буд. АДРЕСА_2 .
Доводи обвинуваченої з приводу того, що вона не наносила тілесних ушкоджень потерпілій судом до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються іншими у справі доказами, які були безпосередньо дослідженими судом в ході судового розгляду, а саме показами потерпілої ОСОБА_6 , яка надала чіткі та логічні пояснення з приводу механізму та локалізації нанесених обвинуваченою тілесних ушкоджень, які відповідають відомостям, вказаним у протоколі слідчого експерименту від 06.12.2022 та висновку експерта № 09/500-С/2022, а також показами свідка ОСОБА_9 , який підтвердив факт нанесення обвинуваченою тілесних ушкоджень у голову та плечі потерпілій. Інші допитані судом свідки хоча й не були присутні під час нанесення обвинуваченою тілесних ушкоджень потерпілій, проте підтвердили той факт, що 05.12.2023 року приблизно о 12:00 год. біля під'їзду буд. АДРЕСА_2 між обвинуваченою та потерпілою виник конфлікт.
Враховуючи специфіку предмету доказування у такій категорії кримінальних проваджень, встановлення у передбаченому КПК України порядку характеру та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень є ключовим доказом для з'ясування наявності або відсутності події кримінального правопорушення.
Доводи захисника про те, що ніяких рук, кулаків, зубів у висновку експерта не має суд вважає безпідставними, оскільки з висновку експерта чітко вбачається, що у ОСОБА_6 мається синець на голові, який виник від ударної дії тупого твердого предмета; садна на голові, які виникли від дії тупих твердих предметів за механізмом удару-тертя-ковзання; поверхневі забійні рани на правій руці, які виникли від дії тупих твердих предметів з обмежено діючою поверхнею. Всі ушкодження могли бути отримані у термін, вказаний ОСОБА_6 . Обставини, на які посилається ОСОБА_6 в ході проведення слідчого експерименту взагалі не суперечать об'єктивним даним в частині способу виникнення у неї тілесних ушкоджень.
Всі інші доводи захисника не мають вирішального значення для даної справи і жодним чином не спростовують вину обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченої відповідно до ст. ст. 66, 67 КК України судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання для досягнення його цілей, визначених у статті 50 КК України.
Правова позиція щодо дотримання справедливості висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання суд враховує тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, відсутність обставин що пом'якшують та обтяжують покарання, майновий стан обвинуваченої.
Надаючи оцінку особі обвинуваченій ОСОБА_4 суд зазначає, що вона раніше не судима, офіційно не працює, вдова, неповнолітніх дітей на утриманні не має, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у вигляді громадських робіт в межах санкції, визначеної ч. 1 ст. 125 КК України
На переконання суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченій сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені нею протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою. Саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази відсутні.
Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у вигляді 150 (сто п'ятдесят) годин громадських робіт.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирається.
Речові докази відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1