Ухвала від 23.11.2023 по справі 953/10959/23

Справа № 953/10959/23

н/п 1-кс/953/9147/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2023 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22023220000001350 від 25.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

21.11.2023 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22023220000001350 від 25.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, в якому просить накласти арешт на майно, що було вилучено в ході обшуку автомобіля «Chevrolet» моделі «Aveo», д.р.н. НОМЕР_1 , а саме на:

1) стільниковий телефон «Motorola Moto G60» imei1: НОМЕР_2 ; imei2: НОМЕР_3 , із сім-картками з номерами № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ;

2) Акт № 2 спеціального розслідування нещасного випадку від 12.11.2022 на 6 арк.;

3) стільниковий телефон «FLY FF183», imei1: НОМЕР_6 , imei2: НОМЕР_7 без сім-картки;

4) стільниковий телефон «QTEK Sanyo» imei1: НОМЕР_8 , без сім картки;

5) стільниковий телефон «Samsung SGH-U600» imei: НОМЕР_9 без сім картки;

6) стільниковий телефон «NOMI i186» imei1: НОМЕР_10 , imei2: НОМЕР_11 , без сім карток;

7) стільниковий телефон «Samsung SGH-C170», imei: НОМЕР_12 , без сім- картки;

8) стільниковий телефон «ERGO F-188» imei1: НОМЕР_13 , imei2: НОМЕР_14 , без сім карток;

9) стільниковий телефон «Iphone 7+», сріблястого кольору, ID: DCG-E3087AIC:579CE3087A, згідно напису на задній кришці;

10) картка пам'яті «Kingston Micro SD»;

11) флеш-накопичувач «USB SP-16 GB»;

12) банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_15 , терміном 02/24;

13) переносний жорсткий диск «TOSHIBA» p/n: HDTB4105K3AA із комунікаційним кабелем;

14) планшет «Apple Ipad 9» s/n: H56FK4MY9Q.

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023220000001350 від 25.09.2023, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ГВ КР УСБУ в Харківській області отримано дані щодо організації та керування невстановленою особою розвідувальною мережею, члени якої здійснюють збір та передачу представникам країни агресора інформації про розташування підрозділів сил оборони України, переміщення особового складу та військової техніки, а також інших даних. Так, за наявною інформацією, після початку повномасштабної військової агресії рф проти України невстановленою особою було створено агентурну мережу з числа мешканців Харківського та інших регіонів України, для здійснення збору та подальшої передачі представникам спецслужб рф інформації розвідувального характеру, яка в подальшому, в тому числі, використовується для нанесення ракетно-бомбових ударів по території держави. Зокрема, члени групи, на шкоду обороноздатності та територіальній цілісності України, здійснюють передачу іноземній стороні відомостей щодо анкетних даних представників СОУ, запланованих оборонних заходів, переміщення та розміщення підрозділів Збройних Сил України, розташування військових об'єктів, техніки, тощо. Крім того, представникам спецслужб рф передаються відомості про паролі, що впроваджуються представниками сил оборони на території України, а також розвідувальні дані щодо запланованих ворогом ракетних атак, які отримуються розвідувальними органами України.

В ході досудового розслідування отримано дані, що на території Харківської області співробітник правоохоронного органу на виконання завдання представника іноземної держави здійснює збір з метою передачі інформації про Сили оборони і безпеки України, задіяні у наданні відсічі збройній агресії російської федерації, яку в подальшому передає представникам спецслужб рф.

17.11.2023, за результатом проведення обшуку, який проводився на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.11.2023, у автомобілі «Chevrolet» моделі «Aveo», д.р.н. НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_6 та фактично використовується підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено вищевказане майно.

В ході проведення обшуку встановлено, що стільниковий телефон «Motorola Moto G60» imei1: НОМЕР_2 ; imei2: НОМЕР_3 , із сім-картками з номерами № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , вилучений у підозрюваного ОСОБА_5 , використовувався останнім для передачі відомостей оборонного характеру у додатку для спілкування «Telegram» з використанням особистого облікового запису, та номером телефону НОМЕР_16 .

17.11.2023 ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні, повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 111 КК України.

Предмети вилучені у ОСОБА_5 відповідають критеріям ст. 98 КПК України та можуть свідчити про вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.

18.11.2023 вилучені під час обшуку предмети визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Слідчий зазначає, що відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.171 КПК України, конкретним фактом, підтверджуючим право власності на майно, є безпосереднє вилучення зазначених речей та предметів у ОСОБА_5 , а саме у транспортному засобі, який перебуває у постійному користуванні останнього.

Відповідно до положення ст.98 КПК України, вилучені речі та предмети мають ознаки речового доказу.

Таким чином, з метою збереження речових доказів відповідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України виникла необхідність у арешті вищенаведених речей.

Слідчий зазначає, що необхідність арешту майна зумовлюється необхідністю його збереження, оскільки незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема псуванню, зникненню, знищенню речового доказу.

В судове засідання слідчий не з'явився. Подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Власник майна ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, зазначив, що заперечує проти накладення арешту на планшет Ipad 9, оскільки ним користується дружина з донькою.

Неприбуття в судове засідання власника майна, слідчого, прокурора відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

На підставі ст. 107 ч. 4 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб.

Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.

Правовою підставою арешту майна є кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000001350 від 25.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

17.11.2023, у період часу з 13 год. 15 хв. до 16 год. 30 хв., слідчим, на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 13.11.2023, в присутності понятих та оперативних співробітників Управління СБ України в Харківській області проведено обшук у автомобілі «Chevrolet» моделі «Aveo», д.р.н. НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_6 та фактично використовується підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами якого вилучено.

18.11.2023 вилучені під час обшуку речі та предмети визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститись у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз.2 ч.1 ст.170 КПК України).

Прокурор в клопотанні вказує на таку підставу для накладення арешту на майно як збереження речових доказів.

На переконання органу досудового розслідування вилучені речі можуть містить відомості, які мають значення для досудового розслідування та можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Наведені прокурором відомості про обставини вчинення дій, в сукупності з доданими до клопотання матеріалами, дають слідчому судді підстави для висновку, що могли мати місце обставини, про які зазначається у цьому клопотанні.

Як зазначено в клопотанні, метою арешту вилучених речей є забезпечення збереження їх як речових доказів, а необхідність накладення арешту пов'язана з недопущенням його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі.

Дослідивши відомості про вилучені речі, врахувавши твердження прокурора, що вони містить/можуть містити інформацію, яка може мати значення для кримінального провадження та може в подальшому бути використана як докази, а також те, що постановою слідчого визнано речовими доказами у кримінальному провадженні (наявність якої на цьому етапі розслідування тільки констатується слідчим суддею та не надається їй оцінка в частині правомірності/можливості/доцільності віднесення вилученого майна до речових доказів), слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування вилучення відбулося правомірно, а подальше утримання потребує «легалізації» (встановлення правової визначеності щодо неї) з боку слідчого судді шляхом накладення арешту, оскільки передача володільцю на даному етапі досудового розслідування не забезпечить в повній мірі належну схоронність.

Отже, виходячи з фактичних обставин кримінального провадження, встановлених в ході розгляду клопотання, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів на даному етапі виправдовує утримання органом досудового розслідування вилучених речей для перевірки наявності в них відомостей, що стосуються цього кримінального провадження.

На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку кримінального правопорушення, яке розслідується, його специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. Таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, з дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності окремої особи. З огляду на характер кримінального правопорушення, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.

Згідно положень ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у виді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку, що тимчасово вилучене майно, на яке слідчий просить накласти арешт, може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, зберегло або може зберігати на собі сліди його вчинення, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Отже відповідно до ст. 91 КПК України вказане майно, на яке прокурор просить накласти арешт, має важливе доказове значення в рамках цього кримінального провадження.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчою суддею не встановлено. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчої судді не виникає.

Беручи до уваги те, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню та встановленню істини в ході досудового розслідування по ньому, з метою збереження речових доказів, майна, що має доказове значення в даному кримінальному провадженні, та для встановлення наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, суд вважає клопотання законним та обґрунтованим, а відтак таким, що підлягає задоволенню.

Питання щодо місця зберігання речових доказів вирішується слідчим у кримінальному провадженні на підставі вимог ст.100 КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.131, 132, 170-173, 309, 369, 370, 371, 372, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22023220000001350 від 25.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування на вилучене у підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.11.2023 в ході обшуку автомобіля «Chevrolet» моделі «Aveo», д.р.н. НОМЕР_1 , майно, а саме на: