Справа № 953/7670/22
н/п 2/953/2029/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кот Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №953/7670/22 за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплопостачання та гарячу воду, -
ВСТАНОВИВ:
До Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій представник позивача просить стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за теплопостачання та гарячу воду у сумі 84 363 грн. 33 коп. та судовий збір у сумі 2481 грн. 00 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивача посилається на те, що відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-ІV від 24.06.2004 року та "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Проте, обов'язку щодо повної та своєчасної сплати за надані послуги відповідачі не здійснюють, що призвело до утворення заборгованості за період з 01.09.2014 по 30.09.2022 в розмірі 84363,33 гривень.
На підставі викладеного представник позивача звернулась до суду з даним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м.Харкова, 27.12.2022 визначено головуючу суддю у справі: Лисиченко С.М.
Ухвалою суду від 28.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.1,2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
При відкритті провадження у справі судом було встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз'яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 28.12.2022 відповідач ОСОБА_1 отримав особисто 21.01.2023.
30.01.2023 до суду засобами поштового зв'язку надійшла заява ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності та перерахунок заборгованості по справі №953/7670/22. Зі змісту заяви вбачається, що відповідач з позовом не згодний, оскільки за період з 01.09.2014 по 01.03.2017 сплив строк позовної давності по заборгованості перед КП «Харківські теплові мережі». Також зазначив, що рішенням Харківської міської ради №163 від 08.06.2022 про звільнення споживачів від оплати послуг з 24.02.2022 по 31.05.2022, тому перерахунок по особовому рахунку відповідача № НОМЕР_1 складає: теплова енергія - 3300,95 гривень, гаряча вода - 1525,96 гривень, однак ці корегування не відображені у Відомості про нарахування та оплату послуг з 09.2014 по 09.2022. Крім того вказав, що його дружина, ОСОБА_3 , з 08.07.2021 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 та не користується послугами КП «Харківські теплові мережі», тому відповідач просить провести перерахунок заборгованості за споживання гарячої води в період з 08.07.2021 по 30.09.2022 з урахуванням, що в цей період проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_2
16.03.2023 до суду засобами поштового зв'язку надійшли письмові пояснення у справі ОСОБА_1 , зі змісту яких вбачається, що відповідач не погоджується з позовними вимогами КП «Харківські теплові мережі» з тих підстав, що між ним (та усіма членами його родини) та КП «Харківські теплові мережі» не було заключено Договору про надання послуг, ні відповідача, ні членів його родини не повідомляли в спосіб зазначений у Постанові від 21.08.2019 №830 Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, про наявність такого договору. Крім того, неможливо визначити правильність нарахування боргу з відомості про нарахування та оплату за послуги, яку надало КП "Харк«вські теплові мережі», оскільки в таблиці відсутні деякі місяці, 08.2020 та 09.2020.
12.04.2023 представником позивача подано до суду заяву, у якій позивач, не змінюючи предмету та підстав позову, зменшує розмір позовних вимог. Зазначає, що відповідачі неналежним чином виконують вимоги закону щодо оплати наданих їм послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 79681,53 гривні за період з 01.09.2014 по 28.02.2022. Строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду у період з квітня 2017 року в силу приписів пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину. Інформаційно повідомила, що розрахунок заборгованості за період з 01.04.2017 по 28.02.2022 складає 56768,20 гривень. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, справу слухати за її відсутності.
29.05.2023 представником позивача через канцелярію суду подано заяву про зменшення позовних вимог з урахуванням наданого відповідачами платіжногодоручення за період з 01.01.2022 -31.02.2022. Прохала суд стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за опалення за період з 01.09.2014 по 28.02.2022 у розмірі 78435,32 грн.
21.11.2023 представником позивача через канцелярію суду подано заяву, відповідно до якої вказано, що відповідачем було сплачено у добровільному порядку три платежі: 1238,0 гривень за квітень 2021 року, 1398,77 гривень за березень 2021 року, 2287,0 гривень за січень 2021 року. З урахуванням вказаних платежів, просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідачів за період з 01.09.2014 по 28.02.2022 71749,52 гривні. Інформаційно повідомляє, що розрахунок заборгованості за період з 01.04.2017 по 28.02.2022 складає 48836,19 гривень.
Представник позивача у судове засідання, призначене на 21.11.2023, не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. У поданій до суду заяві про зменшення позовних вимог представниця позивача Вірютіна О. прохала суд слухати справу за її відсутністю.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 21.11.2023, не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не відомі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв'язку у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву відповідачем ОСОБА_2 не подано.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що всторони належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, будь-яких заяв чи клопотань до суду подано не було, суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності сторін.
Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а саме довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 .
Відповідачі є споживачами послуг, що надає КП «Харківські теплові мережі», опалення та гарячої води шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 .
В матеріалах справи міститься відомість нарахувань і оплат за теплову енергію з урахуванням періоду платежу, з якої вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_2 мається заборгованість, що виникла за період з 01.09.2014 по 28.02.2022 у розмірі 78 435,32 грн. Нарахування оплати за послуги з теплопостачання та гарячу воду здійснювалося
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно матеріалів справи, КП «ХТМ» надаються послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, а відповідачі, в свою чергу, споживають зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов'язань.
У частині першій статті 19 Закону №1875-ІV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, разом з тим відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону №1875-ІV обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону №1875-ІV споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону №1875-ІV виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Враховуючи наведене, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18).
Приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.68 ЖК України, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться, крім квартирної плати, за затвердженими у встановленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або до затверджених нормативів (норм) споживання.
Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги встановлені ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.
Згідно з п. 8 «Правил надання населенню послуг по водо-теплопостачанню і водовідводу», послуги надаються відповідно до умов договору. Але це не означає, що під час відсутності такого договору, відповідачі мають право користуватися послугами, що фактично надаються і не оплачувати їх.
Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Це випливає з положення ст. 11 ЦК України відповідно до якої, цивільні права і зобов'язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян.
Такими діями відповідачів є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписамист. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Оскільки відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовились від послуг, які надавало їм КП «Харківські теплові мережі», то в них виник обов'язок сплатити ці послуги.
Відповідачі належним чином свої зобов'язання щодо оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не виконували, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносили.
Як вбачається з відомості нарахувань та сплати за теплову енергію, відповідачі є споживачами послуг теплової енергії шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 за період з 01.09.2014 по 30.09.2022, за особовим рахунком числиться заборгованість за послуги з централізованого опалення та підігріву води в розмірі 84363,33 гривень.
Згідно з рішенням Харківського міського голови Ігоря Терехова споживачі звільнені від оплати послуг з 24.02.2022 по 31.05.2022.
З огляду на зазначене, а також те, що відповідачами частково було сплачено заборгованість за надані послуги, суд приходить до висновку, що станом на день розгляду даної спрвви за відповідачами числиться заборгованість за період з 01.09.2014 по 28.02.2022 в розмірі 71749,52 гривень.
Доказів того, що послуги відповідачам не надавались, що вони не користувались наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.
Відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про застосування позовної давності до заявлених вимог.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п.6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Як вище зазначалося, суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з теплопостачання та підігріву води у розмірі 71749,52 гривень, яка виникла в період з 01.09.2014 по 28.02.2022.
Вирішуючи клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до даного позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.
В постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Отже, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та підігріву холодної води, надані з квітня 2017 року по 28 лютого 2022 року, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (01.10.2021) не спливла та продовжується на строк дії карантину.
Разом з цим, в межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з теплопостачання та підігріву води за період з 01.09.2014 по 31.03.2017 включно, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.
При обчислені строку позовної давності судом були враховані положення статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до яких, плата за-комунальні послуги ( послуги з теплопостачання) нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після не сплати (часткової оплати) чергового платежу.
Натомість позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання та підігріву води за період з 01.04.2017 по 28.02.2022 у розмірі 48836,19 гривень, заявлені в межах строку позовної давності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги за опалення та гарячу воду за період з 01.04.2017 по 28.02.2022, яка становить 48 836,19 гривень.
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та стягує з відповідачів на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1688,57 гривень (2481:100*68,06 % = 1688,57).
На підставі викладеного, керуючись ст..2-5, 12, 13, 77, 81, 141, 174, 178, 191, 211, 223, 247, 259, 263-266, 268, 273 ЦПК України, ст. 11, 253 256, 257, 267, 258, 525, 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» , суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_5 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України») заборгованість за опалення та гарячу воду за період з 01.04.2017 по 28.02.2022 у розмірі 48836 (сорок вісім тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 19 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_5 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України») витрати по сплаті судового збору в розмірі 1688 (одну тисячу шістсот вісімдесят вісім) гривень 57 копійок.
У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», місцезнаходження: 61037, м.Харків, вул.. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя С.М. Лисиченко