Компаніївський районний суд Кіровоградської області
Справа № 391/817/23
Провадження № 2/391/261/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2023р.селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючої судді Ревякіної О.В., за участю секретаря судового засідання - Качинської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеному позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (скорочена назва АТ «А-Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 07.03.2017 у розмірі 11507,05 грн, а також судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.03.2017 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківьских послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, копія якої додається до позову, відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні Договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач, в порушення умов вказаного договору, не виконав належним чином зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 04.09.2023 року за ним утворилась заборгованість у розмірі 11507,05 грн, яка складається з наступного: 6963,67 грн - заборгованість за кредитом, 4543,38 грн - заборгованість по відсоткам.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням прав банку.
Ухвалою від 24.10.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та відповідних доказів.
Позивачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позову з додатками за місцем його реєстрації, які повернулися з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
Будь-яких заяв або клопотань від сторін до суду не надійшло, зокрема відзиву на позовну заяву або клопотання буд-якої зі сторін про розгляд справи з повідомленням сторін.
У відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Судом встановлено, що 21.12.2011 відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до якої виявив бажання отримати банківські послуги - «платіжна картка кредитка «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом 2000 грн. Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, однак не містить даних про умови кредитування (а.с.8).
При цьому до позову банк долучив розрахунок заборгованості на загальну суму 11507,05 грн за договором б/н від 07.03.2017, однак, цього договору суду позивачем не надано.
Виписка по картці ОСОБА_1 видана за період з 07.03.2017-07.09.2023, містить інформацію про номер рахунку, суму витрат та суму зарахувань за вказаний пероід.
З копії довідки за картами АТ «Акцент-Банк» встановлено, що ОСОБА_1 відкрито рахунок та видано карту, строком дії до вересня 2020 року (11).
За кредитним договором б/н від 07.03.2017 за період з 07.03.2017-07.09.2023 ОСОБА_1 встановлено ліміт в розмірі 7000 грн. (а.с.12).
Також позивач надав копію Витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ "Акцент-Банк" та копію витягу з Тарифів користування кредитною карткою "Універсальна", «Універсальна «GOLD», розміщені на сайті банку (а.с.13-20).
Суд вважає, що надані позивачем копії витягів з Умов та правил надання банківських послуг у АТ "Акцент-Банк" та Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна «GOLD», які є невід'ємною частиною кредитного договору, не можна вважати складовою кредитного договору, так як невідомо, які саме кредитні картки діяли на момент укладення кредитного договору з відповідачем, які він отримав, відповідно невідомо які саме тарифи банку діяли на той час. Отже, вони не можуть стверджувати факт існування боргу, оскільки в них немає жодного посилання на відповідача, вони ним не підписані, відсутній і сам кредитний договір.
Крім того, матеріали справи не містять доказів укладання кредитного договору з відповідачем саме 07.03.2017, за яким здійснено розрахунок заборгованості, оскільки анкета-заява, на яку посилається позивач, датована 21.12.2011.
Доказів про те, що 21.11.2011 року АТ «Акцент-Банк» надав кредитні кошти відповідачу нічим не підтверджується, відсутній сам кредитний договір, в якому була б зазначена вказана сума, розрахунки, умови нарахування процентів, комісії та штрафних санкцій.
Відповідно до ст.202, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст. 626 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Із положень ч. 1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року (далі - Закон).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону фінансові послуги надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не перед бачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
В силу ч. 1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і це не є обов'язком суду.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
АТ «Акцент-Банк» обґрунтувало свої вимоги письмовими доказами: анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку; витягом із Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://а-bank.com.ua/terms у розділі «Умови та правила»; тарифами користування кредитною карткою «Універсальна»; розрахунком заборгованості за договором б/н від 07.03.2017 року, випискою по картці, довідкою за картами та довідкою за лімітами без дати їх видачі.
Разом з тим, в анкеті-заяві про приєднання до Умовта Правилнадання банківських послуг в А-Банку відсутні дані щодо домовленості сторін про встановлення розміру кредиту (відповідачем вказано бажаний кредитний ліміт), терміну його повернення, розміру та підстав для нарахування процентів та пені. Ця анкета-заява не вказує на те, що 07.03.2017 року між АТ «Акцент-Банк» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір.
Витяг із Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» визначають, у тому числі: права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок встановлення кредитного ліміту, порядок та умови користування карткою та здійснення платежів, тощо. У Тарифах користування кредитною карткою «Універсальна» встановлений розмір комісії за здійснення банківських операцій, процентну ставку, розмір та порядок нарахування пені.
Указані документи не підписані відповідачем, а матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці витяги з тарифів та умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку.
За відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві умови та правила надання банківських послуг, а також за відсутності анкети-заяви від 07.03.2017, надані банком витяг із Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» і Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного сторонами договору.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, яку суд згідно з ч. 4 ст.263 ЦПК України, враховує при застосуванні норм права.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо укладення сторонами кредитного договору №б/н від 07.03.2017 року та істотних умов цього договору, то наданий АТ «Акцент-Банк» розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов'язання та є неналежним доказом.
На підставі вищевикладеного, оскільки позивачем не доведено факт укладення між сторонами кредитного договору та досягнення ними згоди щодо істотних умов цього договору, отримання відповідачем від позивача кредитних коштів у зазначеному ним розмірі, наявність і розмір заборгованості по поверненню цих кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, відносить судові витрати на рахунок позивача.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення.
Рішення складено 27.11.2023 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК", знаходиться за адресою: 49074, вул.Батумська, буд.11, м.Дніпро, код ЄДРПОУ 14360080.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя О.В. РЕВЯКІНА