ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
Справа №500/7140/23
24 листопада 2023 рокум. Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Мартиць О.І. перевіривши виконання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
02 листопада 2023 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить:
визнати бездіяльність Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.04.2022 по 19.12.2022, одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 8 календарних місяців служби за призовом під час мобілізації з 05.04.2022 по 19.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, протиправною;
зобов'язати Київський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.04.2022 по 19.12.2022, одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 8 календарних місяців служби за призовом під час мобілізації з 05.04.2022 по 19.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених раніше виплат;
визнати бездіяльність Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на отримання яких вона втратила право у зв'язку з усуненням її від виконання службових обов'язків заступника командира батальйону військової частини НОМЕР_1 в період з 11.11.2022 по 19.12.2022 з урахуванням змін у розмірах грошового забезпечення, протиправною;
зобов'язати Київський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на отримання яких вона втратила право у зв'язку з усуненням її від виконання службових обов'язків заступника командира батальйону військової частини НОМЕР_1 в період з 11.11.2022 по 19.12.2022 з урахуванням змін у розмірах грошового забезпечення;
визнати бездіяльність Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі з інвалідністю внаслідок війни за 2022 рік, протиправною;
зобов'язати Київський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі з інвалідністю внаслідок війни за 2022 рік;
визнати бездіяльність Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 11.11.2022 по 19.12.2022 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, протиправною;
зобов'язати Київський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 11.11.2022 по 19.12.2022 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно службової характеристики, складеної командиром військової частини НОМЕР_1 ; 14.11.2022 позивач призвана на військову службу за мобілізацією 05.04.2022 до військової частини НОМЕР_2 ; позивач зарахована до складу військової частини НОМЕР_1 наказом від 11.06.2022 №18; позивач у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків, що створило загрозу настанню тяжких наслідків, від 11.11.2022 усунена від виконання службових обов'язків заступника командира батальйону військової частини НОМЕР_1 , тарифний розряд 24, шпк "майор"; наказом №262-ср від 14.11.2023 призначене службове розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків позивачем.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.12.2022 №235 позивач (що усунута від виконання службових обов'язків наказом (по адміністративно-господарській діяльності) №49 від 11.11.2022, звільнена з військової служби в запас, вважається такою, що справи та посаду здала 19.12.2022, з 19.12.2022 виключена зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, отримала виплату, зокрема: одноразової грошової допомоги при звільненні за період військової служби за призовом під час мобілізації з 05.04.2022 по 19.12.2022.
З метою отримання інформації та копій документів та у зв'язку з ненаданням відповідей на адвокатські запити військовою частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_3 (якій підпорядковується військова частина НОМЕР_1 ) для надання позивачу правничої допомоги було направлено адвокатський запит вих. №5/1/23 від 07.05.2023 підписаний КЕП (копія у форматі PDF додається) на офіційну електронну адресу Міністерства оборони України zaputmou@post.mil.gov.ua, що підтверджується електронним листом від 07.05.2023 (копія у форматі PDF додається), на який також не було надано відповіді.
Позивач станом на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 знаходилась на фінансовому забезпеченні у відповідача, що підтверджується довідкою АТ КБ "Приватбанк" від 29.03.2023 №KT9SM8D2TN984HN7. Позивачем, з метою отримання інформації у формі таблиці (довідки або повідомлення) щодо розмірів всіх нарахованих та здійснених їй виплат за період з 05.04.2022 по 19.12.2022 (або по день фактичного розрахунку) помісячно та інших документів на підставі яких здійснювались виплати, на електронну адресу відповідача було направлено електронний запит на інформацію від 22.06.2023 у відповідь на який, листом від 27.06.2023 №2/3/2/601 відповідач рекомендував позивачу для вирішення цього питання звернутися до командування військової частини НОМЕР_1 , чим неправомірно відмовив у наданні інформації, яка стосується позивача.
Позивача станом на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (19.12.2022) не було ознайомлено з будь-якими документами чи матеріалами щодо результатів проведення щодо неї службових чи інших розслідувань, притягнення її до відповідальності, що могло б вплинути на розмір виплат чи грошового забезпечення позивача для проведення відповідачем усіх необхідних з нею розрахунків у зв'язку зі звільненням з військової служби.
Відповідачем станом на день виключення зі списків особового складу позивача та день звернення до суду:
не проведено перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 05.04.2022 по 19.12.2022, одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 8 календарних місяців служби за призовом під час мобілізації з 05.04.2022 по 19.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахування змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704);
не виплачено позивачу щомісячні додаткові види грошового забезпечення на отримання яких позивач втратила право у зв'язку з усуненням її від виконання службових обов'язків в період з 11.11.2022 по 19.12.2022 з урахуванням змін у розмірах грошового забезпечення;
не виплачено позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі з інвалідністю внаслідок війни за 2022 рік;
не виплачено позивачу додаткової винагороди за період з 11.11.2022 по 19.12.2022 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
На думку позивача, вказана бездіяльність відповідача порушує право позивача на соціальний захист та заробітну плату (грошове забезпечення), не нижчу від визначеної законом.
Ухвалою суду від 07 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом: подання позовної заяви, яка відповідатиме вимогам статті 5, пунктів 3, 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України, з чітким формулюванням змісту позовних вимог, визначенням відповідача (відповідачів), викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до кожного з відповідачів, і обґрунтуванням порушення ним (ними) прав, свобод, інтересів позивача;
подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин пропуску цього строку.
20.11.2023 представником позивача до суду подано заяву про усунення недоліків, в якій зазначає, що у даному позові викладені обставини справи та суть порушеного права позивача, а також надано повний перелік доказів наявних у позивача у тому числі щодо належного відповідача.
Також вказує, що перебіг процесуального строку починається з дня отримання письмового повідомлення про суми нарахованих та виплачених сум при звільненні. На думку представника позивача, судом не враховано доводи позивача зазначені у самому позові, зокрема, що жодного письмового повідомлення про виплачені позивачу суми при звільненні не надходили та не надавалися, а позивачем вживалися заходи щодо одержання вказаних документів.
Вирішуючи питання чи є причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами поважними, судом враховано наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Так в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху зазначено:
"Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є незгода позивача з розміром виплаченого грошового забезпечення за період проходження військової служби з 05.04.2022 по 19.12.2022.
Відтак, предметом спірних правовідносин є трудовий спір щодо оплати праці позивача та спір щодо виплати їй всіх сум, що належали при звільненні 19.12.2022 з військової служби.
Суд звертає, увагу, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебували на публічній (військовій) службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці при визначенні її розміру. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками позовної давності.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 №2352-IX частину першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України було викладено у наступній редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Таким чином, шляхом внесенням до статті 233 Кодексу законів про працю України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
При цьому, слід вказати, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України передбачає загальний строк для звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, а частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України загальний строк для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
На момент звільнення позивача з військової служби (19.12.2022), стаття 233 КЗпП України вже діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про вирішення трудового спору щодо оплати праці та спору щодо виплати всіх сум, які належали при звільненні, обмежувався терміном у три місяці.
Однак, пункт 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, з урахуванням терміну дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тримісячний процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду закінчився 01 жовтня 2023 року (після спливу трьох місяців від дати припинення дії карантину).
Разом з тим, до суду з даним позовом за захистом свого права на виплату належного грошового забезпечення за період проходження служби з 05.04.2022 по 19.12.2022, позивач звернулася лише 02.11.2023.
Вказане свідчить про пропуск позивачем тримісячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України."
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Так, на думку представника позивача, перебіг процесуального строку починається з дня отримання письмового повідомлення про суми нарахованих та виплачених сум при звільненні, та вказано, що жодного письмового повідомлення про виплачені позивачу суми при звільненні не надходили та не надавалися, а позивачем вживалися заходи щодо одержання вказаних документів.
Такі доводи представника позивача суд оцінює критично, оскільки процесуальний закон пов'язує обчислення строку звернення до суду з моментом, коли особа дізналася про порушення своїх прав або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто позивач була ознайомлена з розміром виплаченого грошового забезпечення за період проходження військової служби з 05.04.2022 по 19.12.2022
Відтак, суд вважає, що звернення з адвокатськими запитами не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
При цьому, частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у своєму рішенні від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 навів тлумачення поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Так, суд найвищої інстанції зазначив, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У цій справі Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду також відзначив, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
В ухвалі від 25.03.2021 у справі №9901/86/21, вирішуючи питання дотримання строку з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, Верховний Суд зазначив, що "Твердження ж ОСОБА_1 про те, що строк звернення до суду з позовом має обраховуватись, починаючи з 10 березня 2021 року - дати отримання ним трудової книжки, є безпідставними, адже процесуальним законом початок перебігу строку звернення особи до суду з позовом пов'язується саме з датою, коли вона дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто, в даному випадку, про видання Президентом України оскаржуваного Розпорядження".
В ухвалі від 12.03.2021 у справі №9901/64/21 Верховний Суд вказав на таке:
"При цьому, варто зауважити, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду".
Частина друга статті 44 КАС України, частина перша статті 45 цього ж Кодексу вказують на те, що учасники справи повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Ці норми конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Отже, учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Відповідно до частини другої статті 6, частин першої, другої статті 7 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
На переконання суду позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду позивача упродовж встановленого законом строку, а наведені представником позивача у заяві обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, носять суб'єктивний характер, а отже не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Тому суд дійшов до висновку, що підстави для поновлення строку, зазначені представником позивача в обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду, не є поважними.
Частиною другою статті 123 КАС України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадку, передбаченому частиною другою статті 123 КАС України.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (частина шоста статті 169 КАС України).
Керуючись статтями 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою і доданими до неї документами.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Мартиць О.І.