РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2023 року м. Рівне №460/15993/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить суд:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в перерахунку позивачу пенсії відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції чинній до 01.10.2017, починаючи з 01.05.2023;
зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату призначеної пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції чинній до 01.10.2017, збільшивши розмір пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років, починаючи з 01.05.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, на неї розповсюджується дія статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватися за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж 15 років для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Ухвалою суду від 06.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено строк для подання суду відзиву.
У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказує на те, що вимоги позивача щодо здійснення перерахунку є безпідставними. Зазначив, що ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менше як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки 10 років і більше, жінки 7 років 6 місяців і більше не вище 85% заробітку. Також, наголосив, що Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” (набрав чинності 11.10.2017) частину 2 статті 56 Закону №796-ХІІ доповнено реченням “у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. З аналізу зазначених норм слідує, що правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв'язку зі змінами Закон № 796- ХІІ пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений частиною 2 статті 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною 2 статті 27 Закону №1058-IV. Оскільки позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV, а наголошує на збереженні визначених ч. 1 статті 27 Закону №1058-IV умов, відповідач правомірно відмовив у перерахунку пенсії позивачу зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 відсотків заробітку. На підставі вищенаведеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю за безпідставністю.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) та перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію за віком з 2009 року, яка призначена їй із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На запит позивача щодо перерахунку пенсії на умовах ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку та виплати пенсії на підставі ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо обчислення розміру пенсії без встановлення доплати до пенсії відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, позивач звернулася до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Ключовим питанням справи є право позивача на отримання надбавки за понаднормативний стаж відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року (далі - Закон №796-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
За змістом статті 1 Закону №796-ХІІ, цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно статті 49 Закону №796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним, до категорій, 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 3 статті 55 Закону №796-ХІІ призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення провадиться відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і цього Закону.
Абзацом другим пункту 13 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Статтею 56 Закону №796-ХІІ передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.
Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 2148-VIII від 03.10.2017), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
На даний час Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” до частини 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ було внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Ці норми є такими, що розповсюджуються на правовідносини, які виникли або тривали на час набрання ними чинності.
Позивач вважає, що має право на збільшення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ, оскільки пенсію їй призначили до внесення змін до ст. 56 Закону №796-ХІІ.
Суд звертає увагу, що спірні відносини виникли у травні 2023 року, оскільки з відповідною заявою позивач звернувся 02.05.2023 року.
Зважаючи на те, що надбавки за понаднормативний стаж відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону 2148-VIII позивач не мав, питання щодо її призначення повинно було вирішуватися за законодавством, що діяло на час подання заяви, тобто в травні 2023 року. Тобто на підставі ч.2 ст. 56 Закону 2148-VIII з урахуванням змін, внесених Законом № 2148-VIII від 03.10.2017.
Відповідно до цієї правової норми у редакції, що діяла на час її реалізації, умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Тому, позивач, як особа щодо якої не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормативний стаж.
Більш того, позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону №1058-IV, доказів звернення до відповідача з відповідними заявами про розрахунок пенсії позивача відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - позивач до суду не надав.
А відтак, відповідач правомірно відмовив у перерахунку пенсії позивачу зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.10.2019 по справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 12.12.2022 у справі №280/656/20, 06.09.2023 у справі №300/2091/21, правовідносини в яких є подібними, до правовідносин справи, що розглядається, і яка у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України повинна враховуватися при вирішення цього спору.
При цьому, суд наголошує, що остання правова позиція Верховного Суду, викладена якраз у постанові від 06.09.2023 у справі № 300/2091/21.
А відтак, у суду відсутні будь-які правові підстави для застосування до спірних, наразі триваючих, правовідносин частини 2 ст.56 Закону №796-ХІІ в редакції, яка діяла до 01.10.2017.
Суд не вбачає підстав для докладного аналізу інших доводів сторін, оскільки на загальний висновок по суті вони не впливають.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 24 листопада 2023 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя С.М. Дуляницька