ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/13771/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільнені з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. г) п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.05.1992 року (зі змінами), у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. г) п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.05.1992 року (зі змінами), у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, який проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , подано рапорт до вищого командування про звільнення з військової служби в запас на підставі статті 24 частини 4 пункту 2 підпункту "г" Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку з необхідністю догляду за хворою матір'ю, яка потребує постійного догляду, однак відповідачем відмовлено у звільненні у зв'язку з тим, що в довідці МСЕК не зазначено про необхідність постійного догляду. Позивач наголошував, що його матері ОСОБА_2 комісією МСЕК 19.09.2011 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з загальними захворюваннями, при цьому згідно з нормами пункту 27 Положення про медико-соціальну експертизу підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту. Відтак вважає відмову відповідача у звільненні з військової служби безпідставною.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі отримав 03.10.2023 /а.с. 20/ .
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 440/13771/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с. 18/.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 як солдат за призовом .
01.08.2023 ним подано рапорт командиру взводу про звільнення з військової служби в запас на підставі статті 24 частини 4 пункту 2 підпункту "г" Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку з необхідністю догляду за хворою матір'ю, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я та потребує постійного догляду /а.с. 7/.
До рапорту додано, зокрема, довідку МСЕК про встановлення ОСОБА_2 , 1957 року народження, третьої групи інвалідності у зв'язку із загальним захворюванням з 19.09.2011 безстроково /а.с. 7, зворот/.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 НОМЕР_2 ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 /а.с. 6/.
Листом Військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2023 № 642/4901 /а.с. 8 - 10/ за наслідками розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби повідомлено, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії. Беручи до уваги зміст рапорту із додатками та відсутність відповідної довідки медико-соціальної експертизи про необхідність постійного стороннього догляду за матір'ю, підстави для звільнення за абзацом 3 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу відсутні.
Не погодившись із діями військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі пп. г) п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За змістом частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про Загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено на території України воєнний стан. В подальшому дія воєнного стану була неодноразово продовжена та була чинною на час спірних правовідносин .
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абз. 3).
Абзацом 6 Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413, також передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
За приписами абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно із пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що під час дії воєнного стану передбачено можливість звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів за сімейними обставинами, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду, зокрема, за хворими батьками, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за його хворою матір'ю, до рапорту не надав.
Щодо наданої позивачем довідки МСЕК , відповідно до якої матері позивача встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, суд зазначає, що ця довідка не містить посилань на необхідність здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, що виключає можливість звільнення позивача на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд критично оцінює посилання позивача на пункт 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, який передбачає, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту, а також визначає критерії для встановлення III групи інвалідності.
Суд наголошує, що відповідні критерії оцінюються медико-соціальною експертною комісією та мають значення для вирішення питання про встановлення особі групи інвалідності. У свою чергу медико-соціальною експертною комісією окремо робиться висновок про необхідність постійного стороннього догляду для особи, якій встановлено інвалідність. Довідка МСЕК, відповідно до якої матері позивача встановлено ІІІ групу інвалідності, не містить такого висновку.
Надана позивачем до суду довідка Лохвицького центру первинної медико-санітарної допомоги № 308 від 04.08.2023 щодо знаходження на обліку матері позивача та її хвороб також не може бути визнана документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що позивач не додав до рапорту документи, які підтверджують наявність підстав для звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII , тому Військова частина НОМЕР_1 , відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби листом від 05.08.2023 № 642/4901, діяла згідно вимог чинного законодавства та обґрунтовано, з урахуванням усіх істотних обставин.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.В. Довгопол