ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року м. ПолтаваСправа №440/15516/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 5-го Управління (Міжвідомчий центр спеціальної підготовки) Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
визнати протиправною бездіяльність 5-го Управління (Міжвідомчий центр спеціальної підготовки) Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу ОСОБА_1 середнього розміру його грошового забезпечення, встановленого станом на день звільнення позивача з військової служби 30.11.2022, за кожен день затримки у розрахунку при звільненні з військової служби, виходячи з розміру його середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення, що становить 2 553,30 грн., починаючи з наступного дня після звільнення позивача з військової служби, тобто з 01.12.2022 року, включно до дня виплати належної до отримання позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону №3668-УІ від 08.07.2011 року), тобто до 21.09.2023;
зобов'язати 5-е Управління (Міжвідомчий центр спеціальної підготовки) Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України здійснити нарахування і виплату позивачу ОСОБА_1 середнього розміру його грошового забезпечення, встановленого станом на день звільнення позивача з військової служби 30.11.2022 року, за кожен день затримки у розрахунку при звільненні з військової служби, виходячи з розміру його середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення, що становить 2 553,30 грн., починаючи з наступного дня після звільнення позивача з військової служби, тобто з 01.12.2022 року, включно до дня виплати належної до отримання позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону № 3668-УІ від 08.07.2011 року), тобто до 21.09.2023.
Під час розгляду справи суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 5-го Управління (Міжвідомчий центр спеціальної підготовки) Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України (далі також відповідач, Управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 23.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
Позов обґрунтований тим, що станом на дату звільнення позивача з військової служби у Службі безпеки Україні з ним не проведено повного розрахунку, зокрема: не виплачено одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі №440/11289/22 відповідачем проведено її виплату лише 21.09.2023. Таким чином, відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки з 01.12.2020 до 21.09.2023.
09.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що рішення суду від 06.03.2023 у справі №440/11289/22 про зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу набрало законної сили 04.09.2023, а 19.09.2023 відповідачем перераховано позивачу необхідні кошти. Тобто, після визнання за позивачем права на отримання певних сум відповідач здійснив відповідні нарахування та виплатив позивачу належні йому суми. Фактично рішення суду після набрання ним чинності 04.09.2023 виконано відповідачем 19.09.2023. Вказував, що при вирішенні цієї справи вимоги статті 117 Кодексу законів про працю України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплати індексації) при звільненні на позивача не можуть застосовуватися, оскільки при нарахуванні та виплаті сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Обставини справи, встановлені судом
10.11.2022 позивача наказом №1562 ОС/дск Голови Служби безпеки України було звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом “б” пункту 61 та підпунктом “г” (через сімейні обставини або інші поважні причини) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” у запас Збройних сил України. /а.с.9/.
25.11.2022 позивача наказом №565-ВС/дск начальника Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів СБ України виключено зі списків особового складу, звільненого наказом Голови Служби безпеки України від 10.11.2022 № 1562-ОС/дск, з урахуванням часу на здавання посади з 30.11.2022 /а.с. 9/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі №440/11289/22 позов ОСОБА_1 до 5-го Управління (Міжвідомчий центр спеціальної підготовки) Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів СБ України про визнання бездіяльністю протиправною та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково.
Цим судовим рішенням, крім іншого, було зобов'язано 5-е Управління (Міжвідомчий центр спеціальної підготовки) Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів СБ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі №440/11289/22 апеляційну скаргу 5 Управління (Міжвідомчий центр спеціальної підготовки) Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України - залишено без задоволення; рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі № 440/11289/22 в частині задоволення позову - залишено без змін.
Відповідачем на виконання рішення суду у справі №440/11289/22 нараховано та виплачено 21.09.2023 ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги у розмірі 153732,50 грн, що підтверджується банківською випискою /а.с. 5/ та платіжною інструкцією від 19.09.2023 №1134 /а.с. 35/.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2020 до 21.09.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, які підлягають застосуванню
Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України в постанові від 17 лютого 2015 року (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства не врегульований порядок виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент проведення виплати позивачу індексації 21.09.2023) встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Висновки щодо правозастосування
Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать до виплати.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі №440/11289/22 було встановлено факт того, що позивача звільнено з військової служби 30.11.2022 та при звільненні не проведено виплату одноразової грошової допомоги на загальну суму 153 732,50 грн; відповідачем як працедавцем була допущена бездіяльність, що полягала у невиплаті позивачу належної до сплати суми одноразової грошової допомоги.
Одноразову грошову допомогу на загальну суму 153 732,50 грн виплачено позивачу лише 21.09.2023 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі №440/11289/22.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
З огляду на те, що при виплаті 21.09.2023 одноразової грошової допомоги в сумі 153 732,50 грн відповідач не виплатив позивачу відповідно до положень статті 117 КЗпП України середній заробіток за весь час затримки виплати й по день фактичного розрахунку, суд доходить висновку про наявність передбачених цієї нормою підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня, наступного за днем звільнення зі служби, тобто з 01.12.2022, по останній день затримки розрахунку при звільненні - 20.09.2023 включно, але не більш як за шість місяців.
Враховуючи викладене, позовні вимоги у частині нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 21.09.2023 не підлягають задоволенню, оскільки останнім днем затримки розрахунку при звільненні позивача є 20.09.2023.
Оскільки остаточний розрахунок із позивачем у зв'язку зі звільненням проведено виплатою на виконання рішення суду 06.03.2023, то із відповідача належить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за шість місяців відповідно до вимог статті 117 КЗпП - 182 календарних дні.
Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 .02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Так, абзацами першим - третім пункту 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 5 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Позивач, зазначаючи суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні 2553,30 грн посилається на суму його доходу, а не на суму грошового забезпечення.
Однак, крім грошового забезпечення, у жовтні та листопаді 2022 року до суми доходу в цих місяцях також входила додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 грн, яка не має постійного характеру як виплата, та встановлюється окремими наказами в системі Служби безпеки України.
Таким чином, розмір середньоденного грошового забезпечення становить не 2 553,30 грн., як зазначає позивач, а 1 077,30 грн, що відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується довідкою, виданою фінансовим сектором управління 03.11.2023 №179 /а.с. 34/.
Отже, згідно з матеріалами справи, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 1077,30 грн /а.с. 34/.
З огляду на викладене, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 196 068,60 грн (1077,30 грн х 182 календарних дні).
Разом з тим, за певних умов суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах; співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц та від 26.02.2020 у справі №821/1083/17.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, суд за певних умов, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах; співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Суд враховує розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати позивачу при звільненні всіх належних сум; період затримки виплати заборгованості; частку суми заборгованості при звільненні із загальної суми належних позивачу при звільненні виплат; наявність між сторонами спору про суми, належні до виплати позивачу при звільненні; та зважає на те, що сума середнього заробітку повинна бути співрозмірною та адекватною відносно суми невиплаченої одноразово грошової допомоги (153 732,50 грн).
Відтак, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям зменшити розмір відшкодування, визначити до виплати позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 76 866,25 грн, що становить 50% від суми заборгованості, яка належала до виплати позивачу на час звільнення з військової служби та не була виплачена позивачу у день його звільнення зі служби.
Беручи до уваги вищевикладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Позивач звільнений від сплати судового збору.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до 5-го Управління (Міжвідомчий центр спеціальної підготовки) Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України (вул. Лікаря Богаєвського, 2А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 20003360) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 5-го Управління (Міжвідомчий центр спеціальної підготовки) Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України щодо невиплати ОСОБА_1 відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме: з 01.12.2022 по останній день затримки розрахунку при звільненні - 20.09.2023 включно, але не більш як за шість місяців.
Стягнути з 5-го Управління (Міжвідомчий центр спеціальної підготовки) Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 76 866,25 грн (сімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят шість гривень двадцять п'ять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков