Справа № 420/25445/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2023 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправними дії Луганського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Луганського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.; зобов'язати Луганський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Луганського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, відповідно до статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням обов'язкових податків та зборів; визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Луганського окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 у період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022 та 2023 роки відповідно до статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн.; зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Луганського окружного адміністративного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Луганського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 недоотриманої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022 та 2023 роки відповідно до статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 01.01.2021 по 31.08.2023 відповідач обраховує розмір суддівської винагороди позивача та допомоги на оздоровлення, виходячи не з базового посадового окладу, який визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270,00 грн), на 1 січня 2022 року (2481,00 грн), на 1 січня 2023 року ( 2684, 00 грн ), а з іншої розрахункової величини (прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік») та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Разом з тим, такі дій відповідача є протиправними, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII. Зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди протягом спірного періоду, а також у Законі №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає. Отже для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік». При цьому, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Окрім того, Державна судова адміністрація України забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом та готує бюджетний запит. Луганський окружний адміністративний суд наділений повноваженнями щодо нарахування, виплати суддівської винагороди, дотриманням бюджетного законодавства при взятті таких бюджетних зобов'язань, їх реєстрації в органах Казначейства та здійсненням платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань, своєчасного та у повному обсязі перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до відповідних бюджетів, зумовлених таким нарахуванням. При цьому сума коштів відповідно до затвердженого ДСА України кошторису та щомісячного розпису видатків на 2021, 2022, 2023 роки була недостатньою для забезпечення виплати позивачу суддівської винагороди, обчисленої із урахуванням прожиткового мінімуму величиною 2270 грн, 2481 грн, 2684,00 грн. Відтак, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов'язана із діяльністю ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону України № 1402-VIII), відповідно як суб'єкта владних повноважень, діями якого порушено право позивача.
Від представника відповідача Луганського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що Луганський окружний адміністративний суд є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Згідно з частиною 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будьякі бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Луганський окружний адміністративний суд наділений повноваженнями щодо нарахування, виплати суддівської винагороди, дотриманням бюджетного законодавства при взятті таких бюджетних зобов'язань, їх реєстрації в органах Казначейства та здійсненням платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань, своєчасного та у повному обсязі перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до відповідних бюджетів, зумовлених таким нарахуванням. При цьому сума коштів відповідно до затвердженого ДСА України кошторису та щомісячного розпису видатків на 2021, 2022, 2023 роки була недостатньою для забезпечення виплати позивачу суддівської винагороди, обчисленої із урахуванням прожиткового мінімуму величиною 2270 грн, 2481 грн, 2684,00 грн. В даному випадку, суд не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшувати видатки з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату у вищому розмірі, ніж це передбачено законодавством України, тим паче, якщо це призведе до нарахування та виплати суддівської винагороди понад встановлені межі бюджетних асигнувань. Розміри видатків суду на оплату праці, у т.ч. суддівської винагороди, визначені із застосуванням статті 7 Законів «Про Державний бюджет України» на 2021, 2022 та 2022 рік, які не визнавалися неконституційними, були чинними, а тому підлягали застосуванню. Отже, дії Луганського окружного адміністративного суду щодо обрахування розміру суддівської винагороди позивача та допомоги на оздоровлення, з розрахункової величини (прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»), були чинними у зазначений період, та вчинені в межах повноважень. А отже, не є протиправними.
Представником відповідача Державної судової адміністрації України надано відзив, в якому представник відповідача вказує, що Закони України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки (2021, 2022, 2023 роки) набрали чинності з 1 січня календарного року. Протягом 2021, 2022 та 2023 років зміни, в частині посадового окладу судді, не вносилися. Кількісна складова прожиткових мінімумів не зменшувалася ні в 2021, ні в 2022 та ні у 2023 роках. Законом № 1402-VIII врегульовано розмір суддівської винагороди, який передбачає кількісну складову прожиткових мінімумів, а саме 30. Розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік. Таким чином, позивачу як нараховувалося, так і виплачувалося 30 прожиткових мінімумів, встановлених Законом № 1402-VIII. Разом з тим, зазначені Закони № 1082-ІХ , № 1928-ІХ та № 2710-ІХ в судовому порядку не скасовувалися, неконституційними не визнавалися та є чинними. ДСА України та Луганський окружний адміністративний суд у спірних правовідносинах при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди діяли та діють в межах чинного законодавства. Асигнування у 2021, 2022 та у 2023 роках на виплату суддівської винагороди не зменшувалися, а здійснювалися/здійснюються у відповідності до бюджетного законодавства України.
Ухвалою суду від 25 вересня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 24 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Державної судової адміністрації України про залучення до участі у справі Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 обіймає посаду судді Луганського окружного адміністративного суду.
Згідно довідки Луганського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 року № 02-23/194/2023 суддівська винагорода та допомога на оздоровлення судді Басовій Н.М. у 2021, 2022, 2023 роках були нараховані відповідно до штатного розпису суду з розрахунку прожиткового мінімуму для праце даних осіб в сумі 2102,00 грн. (а.с. 13).
Відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді становить судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2023 року по справі № 120/709/22-а зазначив, що визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом № 966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Водночас статтею 7 Закону № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189,00 гривень, з 01 липня - 2294,00 гривні, з 01 грудня - 2393,00 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: - працездатних осіб: з 01 січня - 2270,00 гривень, з 01 липня - 2379,00 гривень, з 01 грудня - 2481,00 гривня; - працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102,00 гривні.
Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2023 року по справі № 120/709/22-а вказав, що Закон № 1082-IX фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII. Однак, означені Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
В постанові від 17 жовтня 2023 року по справі № 280/117/22 Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis). На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище. Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до Закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 135 Закону в подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2021 року по справі №360/503/21, від 10 листопада 2021 року по справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року по справі №360/503/21, від 22 червня 2023 року по справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 року по справі №280/9563/21, від 2 серпня 2023 року по справі №560/5597/22.
За таких підстав, доводи відповідачів щодо застосування при обчисленні суддівської винагороди положень статті 7 Закону № 1082-ІХ, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді 2102 грн., є неспроможними.
При цьому, позивач просить суд, серед іншого, визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Луганського окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 у період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022 та 2023 роки відповідно до статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн.; зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Луганського окружного адміністративного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Луганського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 недоотриманої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022 та 2023 роки відповідно до статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Так, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача (Державної судової адміністрації України), зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
За таких підстав, враховуючи, що виплата суддівської винагороди позивачу на підставі рішення суду відповідач не здійснював, то позовні вимоги в частині заявлених вимог до Державної судової адміністрації України задоволенню не підлягають, оскільки на момент прийняття рішення відсутні докази про відмову Державної судової адміністрації України у фінансуванні Луганського окружного адміністративного суду для виплати позивачу недоплаченої суддівської винагороди.
При цьому, суд вважає неспроможними посилання відповідача Державної судової адміністрації України на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 року №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27.04.2023 року у справі №300/4201/22 та від 25.04.2023 року у справі №380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення ст.233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Згідно пункту першого глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 року по справі №620/1201/23 дійшов висновку, що запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 року “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” такий карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України.
На підставі ч.5 ст.242 КАС України суд враховує правові висновки Верховного Суду та вважає, що оскільки у межах спірних правовідносин перебіг встановленого ч.2 ст.233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду із позовними вимогами, які виникли до встановлення у ч.2 ст.232 КЗпП України трьохмісячного строку звернення до суду з цим позовом, то після закінчення карантину з наступного дня (01 липня 2023 року).
Таким чином, звертаючись до суду з цим позовом 20.09.2023, позивачем не пропущено трьохмісячний строк звернення, встановлений ч.2 ст.232 КЗпП України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій Луганського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Луганського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.; зобов'язання Луганського окружного адміністративного суду здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Луганського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, відповідно до статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням обов'язкових податків та зборів. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Луганського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35079949, адреса місцезнаходження: 93402, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп.-т. Космонавтів, 18), Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, адреса місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5) про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Луганського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Луганського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.
Зобов'язати Луганський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Луганського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, відповідно до статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук