Справа № 420/14095/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 , про визнання незаконним та скасування наказу в частині
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 , в якому позивач просить:
визнати незаконним та скасувати наказ від 04.05.2023 року №543 про результати проведення службового розслідування за фактом викрадення БМП-2 №Х06ЖТ6565, стройовий №358, за підписом командира військової частини НОМЕР_1 (із основної діяльності) в частині що стосується прав та обов'язків ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , а саме пункт 4. 5, 6, 8.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 на посаді заступника командира з озброєння. Має військове звання майор.
Ознайомившись з наказом від 04.05.2023 року №543 позивач вважає його незаконним та таким що підлягає скасуванню.
Представник позивача вказує, що з аналізу приписів нормативно правових актів, відсутні підстави призначення та проведення безпосередньо службового розслідування за фактом викрадення БПМ.
Окрім того звертає увагу на те, що наказ про призначення службового розслідування датований 11.03.2023 року було призначено на підставі рапорту командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_2 реєстраційний №5955 від 13.03.2023 року. З огляду на вищевикладене, на момент призначення службового розслідування були відсутні законодавчо обґрунтовані підстави для його проведення.
Також представник позивача зазначає, що заступник командира батальйону з озброєння військової частини НОМЕР_4 майор ОСОБА_3 під час вступу на посаду не ознайомлювався та не підписав жодних посадових інструкцій, договорів про повну чи часткову матеріальне відповідальність. В матеріалах службового розслідування наявна копія наряду 1367/22 від 24.12.2022 на прийняття 27 одиниць військового майна - в тому числі БМП-2 №Х06ЖТ6565. Однак жодного підпису про прийняття відповідного майна особисто ОСОБА_1 відсутні. Більше того відповідно до пояснень Позивача в рамках проведення службового розслідування, ним повідомлялося, що у подальшому після прийняття одиниць військового майна, БМП-2 була закріплена за другою механізованою ротою.
За твердженням представника позивача, позивачем виконані всі встановленні Статутом внутрішньої служби Збройних сил України обов'язки заступника командира з озброєння. Ним організована евакуація техніки, однак внаслідок причин, що не залежать від позивача, а саме неможливості евакуації БМП-2 внаслідок технічної несправності було організовано охорону зазначеного воєнного майна, що підтверджується матеріалами службового розслідування.
Представник позивача вказує, що під час проведення службового розслідування були встановлені дії тільки майора ОСОБА_1 , однак причино-наслідковий зв'язок між діями позивача та завданими збитками та спричиненою шкодою встановлено не було, жодними доказами, доводами та поясненнями така вина не підтверджується.
Крім того, наказ, що оскаржується (від 04.05.2023 №543), видано з основної діяльності. Отже в даному випадку, відповідачем також порушено приписи Інструкції з діловодства, неналежним чином оформлено результати розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, що також свідчить про неналежність та недопустимість у справі такого доказу як наказ від 04.05.2023 №543.
З огляду на вищевикладене, на переконання представника позивача, у діях позивача відсутній склад правопорушення, що свідчить про незаконність наказу від 04.05.2023 року № 543 про результати проведення службового розслідування за фактом викрадення БМП-2 №Х06ЖТ6565, стройовий №358, за підписом командира військової частини НОМЕР_1 (із основної діяльності) та необхідність його скасування.
Таким чином враховуючи вищенаведене, відповідачем під час проведення службового розслідування та прийняття акту індивідуальної дії - наказу від 04.05.2023 року №543 порушено приписи чинного законодавства, а саме: ст.ст. 19 Конституції України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, ст. 109,110 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст.ст. 3,6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», приписи Порядку проведення службового розслідування у Збройних силах України затвердженого Наказ Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, п. 2.4.5. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої Наказ Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 № 124
Позивач не погоджується з правомірністю оскаржуваного наказу, заперечує наявність обставин та складу правопорушення, в якому за оскаржуваним наказом він був визнаний винним, а також наголошує на порушенні порядку притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою судді від 19.06.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені копії матеріалів службового розслідування, матеріалів, що стали підставою для його призначення, а також накази про прийняття на службу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), переведення, посадові обов'язки.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого вимоги, викладені в адміністративному позові позивачем, відповідач не визнає в повному обсязі, як такі, що є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству
У відзиві відповідач зазначає, що позивач неналежним чином організував охорону поломаного БМП-2, 01.04.2023 на місці стоянки БМП-2 екіпаж був відсутній, що вказує на відсутність охорони. Під час службового розслідування було встановлено вину позивача в порушенні ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 109,110 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилось у недбалості позивача до виконання своїх функціональних обов'язків, що в свою чергу завдало збитків державі у розмірі 2 133 573,13 грн.
За твердженням представника відповідача, матеріалами службового розслідування доведено наявність дисциплінарного проступку у діях позивача, а саме порушення позивачем військової дисципліни, що полягає у недотриманні норм Статуту ВС ЗСУ та Військової Присяги, я саме недбале виконання свої посадових обов'язків, адже позивачем особисто надано пояснення, в яких він зазначив, що він власне прийняв та в подальшому втратив БМП-2.
На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що пояснення надані відповідачем у відзиві не спростовують доводів позивача, викладених в адміністративному позові.
Третьою особою - військовою частиною НОМЕР_2 пояснення щодо адміністративного позову не подано.
Копія ухвали суду від 19.06.2023 року та адміністративний позов з додатками направлено засобами поштового зв'язку на адресу третьої особи, проте поштове відправлення повернуто до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Інші заяви по суті станом на час розгляду справи до суду не надходили.
Також відповідачем не надано до суду витребувані ухвалою суду від 19.06.2023 року письмові докази.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно матеріалам справи майор ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді заступника командира батальйону з озброєння.
Рапортом командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_4 від 11.03.2023 (реєстраційний номер 5955 від 13.03.2023) повідомлено командира військової частини НОМЕР_1 про те, що під час проведення огляду наявності майна по бронетанковій службі, яке рахується за військовою частиною НОМЕР_2 , було виявлено факт викрадення виробу БМП-2, заводський номер НОМЕР_6 (стройовий номер 358). Рапорт подається повторно у зв'язку з затримкою по строкам розслідування.
У вказаному рапорті майор ОСОБА_4 просить призначити службове розслідування, яке покласти на підполковника ОСОБА_5 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно - господарської діяльності) від 11.03.2023 №341 призначено службове розслідування за фактом викрадення виробу БМП-2 №Х06ЖТ6565, стройовий №358. Проведення службового розслідування доручено заступнику начальника тилу логістики військової частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09.04.2023 року №350 продовжено проведення службового розслідування за фактом викрадення виробу БМП-2 №Х06ЖТ6565, стройовий №358. Пунктом 2 визначено у термін до 05.05.2023 року акт та матеріали службового розслідування надати на розгляд встановленим порядком.
В матеріалах службового розслідування наявні надані командиру військової частини НОМЕР_1 письмові пояснення майора ОСОБА_1 від 14.03.2023, 5.04.2023, 20.04.2023, старшого лейтенанта ОСОБА_6 від 30.04.2023, солдата ОСОБА_7 від 29.04.2023 року.
У поясненнях майора ОСОБА_1 від 14.03.2023 вказано, що 01.01.2023 р. при поверненні з бойових позицій у БМП-2 №Х06ЖСТ6565, стройовий №358, відбулася поломка двигуна. Силами екіпажу і взводу технічного забезпечення поломку усунути не вдалося. 02.01.2023 була подана заявка на евакуацію даної машини з населеного пункту с. Благодатне на ім'я заступника начальника логістики підполковника ОСОБА_8 03.01.2023 на місце прибула ремонтна бригада для здійснення ремонту даної машини. Усунути поломки даній бригаді не вдалося і ними було сказано, що в неї заклинив двигун і треба визивати КЕТЛ. Майором ОСОБА_9 була поставлена задача екіпажу даної машини, а саме сержанту ОСОБА_10 і солдату ОСОБА_11 , на охорону даної БМП-2 до прибуття КЕТЛ. 04.01.2023 прибула машина КЕТЛ, але БМП-2 №Х06ЖСТ6565, стройовий №358 на місці, де вона була не виявилося. Екіпаж також був відсутній і як з'ясувалося згодом вони самовільно залишили розташування військової частини. Про це була негайно надана доповідь підполковнику ОСОБА_12 . Також, майором ОСОБА_9 було організовано пошук даної машини на прилеглій території, який не дав результатів.
У поясненнях майора ОСОБА_1 від 05.04.2023 вказано, що БМП-2 була прийнята на підставі усного розпорядження начальника логістики військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_13 та підполковника ОСОБА_8 . На підставі усного розпорядження начальника логістики бригади прийняти БМП-2 в кількості 10 одиниць, треба було з 10.00 ранку до 16.00 вечора. Приймав БМП майор ОСОБА_14 разом з ТВО начальника автослужби батальйону молодшим сержантом ОСОБА_15 та з виконувачем обов'язків техніка 2-ї механізованої роти солдатом ОСОБА_16 були виявлені ряд технічних недоліків таких як підтікання масла та рідини а моторному відділенні, поломка амортизаторів і т.далі, про недоліки було повідомлено керівництву та стороні яка передавала, але на це не звернули належної уваги. БМП-2 була закріплена за 2 механізованою ротою. Про обставини викрадення повідомлено раніше.
У поясненнях майора ОСОБА_1 від 20.04.2023 вказано, що:
Прийнята БМП-2 була з 128 гірсько-штурмової бригади;
БМП-2 прийнято було на основі усного розпорядження начальника логістики в/ч
НОМЕР_7 АДРЕСА_2 ;
Приймання було здійснено майором ОСОБА_1 , виконуючим обов'язки начальника авто служби батальйону ОСОБА_17 та техніком другої роти ОСОБА_18 ;
Технічні несправності такі як мастило в моторному відділенні і багато інших були виявлені та доведені до старшого керівництва та сторони, яка здає, але вони не були усунені;
БМП-2 було закріплено за 2 механізованою ротою;
Екіпаж був прикомандирований з 128 бригади;
Ця машина була задіяна в виконанні бойового завдання в н.п. Солідар на підставі наказу командира батальйону п/п-ка ОСОБА_19 ;
В ніч з 03.01.2023 на 04.01.2023 була викрадена дана машина, так як екіпаж машини
покинув техніку і пішов в СЗЧ. Доповідь про викрадення ОСОБА_1 здійснив 04.01.2023 р. п/п-ку ОСОБА_20 та командиру батальйону ОСОБА_19 ;
Були вжиті заходи для пошуку машини в даному районі, та прилеглих населених пунктах;
Екіпажи відбули до своєї частини та опитані не були, так як вони були в СЗЧ;
На цей час екіпаж перебуває в місці дислокації 128 ГШБ;
В Славянську приїжджали представники контррозвідки, яким ОСОБА_1 надав пояснення.
У поясненнях начальника групи персоналу в/ч НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_6 від 30.04.2023 вказано, що 01.01.2023 представник 2 механізованої роти, ОСОБА_18 , номер обслуги 1 механізованого взводу 2 механізованої роти був визваний на огляд БТ техніки (БМП-2) для подальшої передачі вказаних машин до підрозділу. Виклик був напряму командиром батальйону. На місці розміщення БМП були присутні заступник командира батальйону з озброєння ОСОБА_1 та прикомандирований екіпаж 128 ГШБ, що були при машинах. Про огляд техніки дізнався по факту відсутності ОСОБА_18 , так як по факту ротою командував ОСОБА_21 . З 21.12.2022 (наказ призначення на посаду начальника групи персоналу) передавав роту та допомагав в управлінні. Про факт викрадення (зникнення) БМП-2 дізнались начебто пізніше (в районі 03.01.2023-05.01.2023) по питанням, що надходили від представників технічної частини батальйону та обговорень по факту. Фактично техніка (саме БМП-2 №Х08ЖТ6565) не приймалась 2 механізованою ротою та ніхто з представників не підписував її прийом. З 03.01.2023 знаходився на КСП батальйону по розпорядженню начальника штабу батальйону ОСОБА_22 . Виконував завдання збору інформації та координації батальйону.
У поясненнях ОСОБА_18 від 29.04.2023 року (посада номер обслуги, місце служби А0243 2МР) вказано, що він був на огляді 01.01.2023 р. (БМП-2), яка планувалась передатися 2 механізованій роті, але не передана після огляду. БМП-2 залишалась з екіпажем з 128 бригади, що була прикомандирована до в/ч та залишалась з майором ОСОБА_1 та молодшим сержантом ОСОБА_17 . Близько 14.30 ОСОБА_18 вибув на КСП 2 роти в смт Соледар. 02.01.2023 був госпіталізований у мед. роту. 03.01.2023 року виписаний та було звільнено від службових обов'язків на 5 діб.
03.05.2023 складено Акт службового розслідування, за висновками якого вина військовослужбовця виражається у формі недбалості до виконання своїх функціональних обов'язків, що привели до викрадення БМП-2 №Х06ЖТ6565, стройовий номер 358 та завдання збитків державі у розмірі 2133573,13 грн.
Як вбачається з Акту службового розслідування, встановлено порушення вимог ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, щодо неухильного виконання вимог статутів Збройних Сил України, ст.ст. 109, 110 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, щодо організації правильної експлуатації, ремонту та евакуації озброєння заступником командира військової частини НОМЕР_2 з озброєння майором ОСОБА_23 . Охорона несправного БМП-2 №Х06ЖСТ6565, стройовий №358 була призначена рішенням майора ОСОБА_24 , яка не була належним чином забезпечена, в наслідок чого сталося викрадення БМП-2 №Х06ЖСТ6565, стройовий №358.
Виходячи із вищевикладеного пунктом 5.3 Розділу 5 Акту службового розслідування запропоновано за порушення вимог ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, щодо неухильного виконання вимог статутів Збройних Сил України, обов'язків заступника командира батальйону з озброєння, передбачених ст.ст. 109, 110 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, щодо організації правильної експлуатації, ремонту та евакуації озброєння, керуючись ст.ст. 45, 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ» на заступника командира військової частини НОМЕР_2 з озброєння майора ОСОБА_25 .
Також пунктом 5.4 Розділу 5 Акту службового розслідування визначено, що відповідно до п.1 частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ заступник командира батальйону з озброєння військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_1 завдав збитки державі у розмірі 2133573,13 грн.
За результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) видано наказ від 04.05.2023 №543 «Про результати службового розслідування за фактом викрадення БМП-2 №Х06ЖТ6565, стройовий №358».
Пунктом 4 цього наказу за порушення вимог ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, щодо неухильного виконання вимог статутів Збройних Сил України, обов'язків заступника командира батальйону з озброєння, передбачених ст. 109, 110 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, щодо організації правильної експлуатації, ремонту та евакуації озброєння, керуючись ст. 45, 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ» на заступника командира військової частини НОМЕР_2 з озброєння майора ОСОБА_25 .
Пунктом 5 наказу визначено, що відповідно до п.1 частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ заступник командира батальйону з озброєння військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_1 завдав збитки державі у розмірі 2133573,13 грн.
Пунктом 6 наказу від 04.05.2023 №543 визначено помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальнику служби полковнику ОСОБА_26 , зокрема, занести в книгу грошових стягнень та нарахувань і утримати з заступника командира батальйону з озброєння військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ завдану шкоду державі з місячного грошового забезпечення у сумі 2133573,33 грн (два мільйона сто тридцять три тисячі п'ятсот сімдесят три гривні 13 копійок.
Не погоджуючись з наказом від 04.05.2023 №543 «Про результати службового розслідування за фактом викрадення БМП-2 №Х06ЖТ6565, стройовий №358» в частині що стосується прав та обов'язків ОСОБА_1 , вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.
Відповідно статті 3 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно п. 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За приписами статей 26-27 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно статтям 1-2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з частинами 1-3 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Розділ ІІІ Дисциплінарного статуту визначає стягнення за порушення військової дисципліни.
Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.
Так, згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 87 цього ж Статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Порядок виконання дисциплінарних стягнень установлений, зокрема, статтями 96-98 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.
Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Так, наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608). Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Згідно абзацу 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
За приписами пункту 3 Розділу II Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення:
неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби;
ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України ( пункт 3 розділу ІV Порядку № 608).
Оформлення результатів службового розслідування викладено у розділі V Порядку № 608.
Відповідно пунктів 1-6 Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частину.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються:
посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;
неправомірні дії військовослужбовця;
зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є);
вина військовослужбовця;
причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;
вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;
причини та умови, що сприяли правопорушенню;
заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються:
висновки службового розслідування;
пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності;
інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку № 608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Як вбачається з пункту 5 розділу VІ Порядку № 608 акт службового розслідування разом з усіма матеріалами оформлюється окремою справою або долучається до документів відповідної номенклатурної справи.
Судом встановлено, що відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), та на підставі рапорту командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_27 реєстраційний №5955 від 13.03.2023 року, з метою уточнення причин і умов, що сприяли викраденню виробу БМП-2 №Х06ЖТ6565, стройовий №358, а також встановлення обставин та ступеня вини посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення видано Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2023 №341 про призначення службового розслідування за фактом викрадення виробу БМП-2 №Х06ЖТ6565, стройовий №358.
За результатами службового розслідування 03.05.2023 року складено Акт службового розслідування.
За результатами розгляду вказаного акта та матеріалів службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) видано наказ від 04.05.2023 №543 «Про результати службового розслідування за фактом викрадення виробу БМП-2 №Х06ЖТ6565, стройовий №358», яким за порушення вимог статей 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 109, 110 Закону України Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності і на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність військовослужбовців.
Аналізуючи оскаржуваний наказ відповідача від 04.05.2023 №543 в частині, що стосуються притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та процедуру проведення службового розслідування, суд дійшов висновку, що така процедура не дотримана відповідачем, а права позивача грубо порушені.
З матеріалів службового розслідування вбачається, що при його проведенні не дотримано положень абзацу 4 пункту 2 розділу I, пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу II, пунктів 1, 3, 8, 9 розділу III Порядку №608, відповідно до яких: службове розслідування проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення; службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння); службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування); днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення.
У взаємозв'язку з зазначеними нормами також знаходяться порушення положень пунктів 8, 9 розділу III, пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку №608, відповідно до яких:
- особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення;
- посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань;
- особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
- військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Зі змісту акту службового розслідування від 03.05.2023 вбачається, що мета і завдання службового розслідування належним чином не досягнуті, а процедура його проведення порушена.
Так, під час проведення службового розслідування не відібрано пояснення:
у екіпажа 128 ГШБ зниклої БМП-2 №Х06ЖТ6565, а саме ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , місце знаходження яких на час здійснення службового розслідування було відомо. При цьому, саме зазначеним особам позивач наказав здійснювати охорону техніки, у урахуванням того, що вони були прикомандировані з військової частини НОМЕР_8 звідки по наряду була передана зникла БМП-2;
у начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_30 , враховуючи, що за його усним розпорядженням приймалась зникла БМП-2;
у начальника озброєння - заступника начальника логістики підполковника ОСОБА_31 , якому позивач безпосередньо відразу 04.01.2023 року повідомив про зникнення БМП-2 разом з екіпажем 128 ГШБ, прикомандированим з військової частини НОМЕР_8 до військової частини НОМЕР_2 .
При цьому не зазначено й причини, які б перешкоджали це зробити.
В свою чергу, проходження військової служби ОСОБА_28 та ОСОБА_29 на час проведення службового розслідування у військовій частині НОМЕР_8 не є обставиною, яка унеможливлює отримання у цих осіб пояснень.
Крім того, акт службового розслідування взагалі не містить обставин події, під час проведення службового розслідування не встановлено обставин зникнення БМП-2 №Х06ЖТ6565, окрім зазначених позивачем.
Також, під час проведення службового розслідування не встановлено причино - наслідковий зв'язок між діями позивача та зникненням техніки.
Так, відповідно до ст. 109 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» заступник командира батальйону з озброєння в мирний і воєнний час відповідає за технічне забезпечення батальйону, за технічний стан озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, їх правильну експлуатацію, ремонт та евакуацію, за технічну підготовку особового складу батальйону, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан підпорядкованих йому підрозділів.
Заступник командира батальйону з озброєння підпорядковується командирові батальйону і є прямим начальником усього особового складу батальйону.
Згідно з ст. 110 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» заступник командира батальйону з озброєння зобов'язаний:
брати участь у розробленні плану бойової підготовки батальйону і організовувати його виконання відповідно до своєї спеціальності;
керувати підготовкою та діяльністю підпорядкованого йому підрозділу;
знати ділові та морально-психологічні якості військовослужбовців безпосередньо підпорядкованого йому підрозділу, постійно проводити з ними індивідуально-виховну роботу з підготовки за спеціальністю;
керувати технічною підготовкою особового складу батальйону, проводити заняття з військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону з водіння, вивчення озброєння, бойової та іншої техніки, з технічного забезпечення, а також проводити заходи щодо підготовки спеціалістів технічної служби;
організовувати правильну експлуатацію, ремонт та евакуацію озброєння, бойової та іншої техніки, а також навчально-тренувальних засобів батальйону, керувати роботами, пов'язаними з їх технічним обслуговуванням і ремонтом, вживати заходів для вдосконалення навчально-матеріальної бази технічної підготовки;
стежити за правильним застосуванням і ощадливим витрачанням пального, мастильних матеріалів і спеціальних рідин у підрозділах;
знати будову, порядок експлуатації та ремонту озброєння, бойової та іншої техніки батальйону, наявність, технічний стан і місце перебування машин; не менше ніж один раз на три місяці перевіряти технічний стан озброєння, техніки і матеріальних засобів батальйону і проводити перевірку стрілецької зброї за номерами та стану боєприпасів у підрозділах;
проводити роботу, пов'язану із влаштуванням та обладнанням приміщень і території парку, закріплених за батальйоном, а також забезпечувати підтримання внутрішнього порядку в них;
керувати підготовкою озброєння, бойової та іншої техніки до застосування та експлуатації в польових умовах, вживати заходів щодо забезпечення їх обладнанням і засобами для підвищення прохідності;
вживати заходів, спрямованих на запобігання катастрофам, аваріям і поломкам озброєння та техніки, аналізувати їх причини, негайно доповідати про них і вжиті заходи командирові батальйону;
дотримуватися вимог безпеки під час експлуатації, ремонту й евакуації озброєння, бойової та іншої техніки, а також виконання заходів пожежної безпеки у парку;
вести облік і звітність.
Так, у відзиві представником відповідача вказано, що позивачем неналежним чином організовано охорону поламаного БМП-2, 01.04.2023 року на місці стоянки БМП-2 екіпаж був відсутній, що вказує на відсутність охорони.
Однак, жодним з пунктів статей 109, 110 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» не встановлено обов'язку заступника командира батальйону з озброєння організовувати охорону техніки.
Разом з тим, відповідно до пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_18 та ОСОБА_6 , позивачем в присутності екіпажу БМП-2, який самовільно покинув розположення частини в ніч зникнення техніки, ОСОБА_18 та ОСОБА_17 01.01.2023 року здійснено огляд, зокрема, БМП-2 №Х06ЖТ6565 стройовий №358 та встановлено несправність техніки, усунути яку не вдалось. 02.01.2023 року позивачем подана заявку на евакуацію даної машини з населеного пункту с. Благодатне на ім'я заступника начальника логістики підполковника ОСОБА_31 03.01.2023 року на місце прибула ремонтна бригада для здійснення ремонту даної машини, якою також не усунуто несправність техніки та зазначено, що в машини заклинив двигун і треба викликати КЕТЛ.
Позивачем поставлена задача екіпажу зазначеної машини на її охорону до прибуття КЕТЛ. 04.01.2023 року по прибуттю КЕТЛ виявлено відсутність машини разом з екіпажем, про що невідкладно докладено підполковнику ОСОБА_32 та організовано пошукові роботи, які не були результативними.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що позивач, як заступник командира батальйону з озброєння, діяв відповідно до своїх обов'язків, встановлених ст.ст. 109, 110 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» та дій, які б свідчили про неналежне виконання свої обов'язків, які призвели до зникнення машини, не вчинив.
При цьому, подія стосовно зникнення БМП-2 відбулась в ніч з 03.01.2023 року на 04.01.2023 року, а не 01.04.2023 року, що свідчить про безпідставність тверджень представника відповідача.
Крім того, в наданих до суду матеріалах службового розслідування відсутні докази, які б підтверджували вину позивача у завданні збитків державі саме в розмірі 2133573,13 грн, оскільки окрім наряду №1367/22, відповідно до якого військова частина НОМЕР_8 відправляла до військової частини НОМЕР_1 27 одиниць техніки без зазначення її вартості, жодних доказів відповідачем не надано. В свою чергу, в наданому наряді відступні підписи та прізвища відповідальних осіб.
Згідно з ч.ч 1-3 ст. 7 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.
Якщо строк експлуатації військового та іншого майна на дату його втрати закінчився або неможливо встановити час його втрати, відшкодування шкоди проводиться в розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає, але не нижче вартості металів, у тому числі дорогоцінних, та дорогоцінного каміння, які в ньому містяться, визначеної відповідно до законодавства про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей.
Між тим, відповідно до частини 6 акту службового розслідування, до акту додано, зокрема, копія акта технічного стану №106 на 2 арк., копія акту приймання - передачі основних засобів - 1арк., довідка про вартісну оцінку завданої матеріальної шкоди державі - 1 арк.
Однак, до суду означені документи не надано, а у відзиві представником відповідача - військової частини НОМЕР_1 зазначено, що представником позивача подано всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Отже, враховуючи те, що відповідачем не доведено протиправну поведінку позивача у зв'язку з неналежним виконанням ним свої обов'язків, а також причинного зв'язку між такою поведінкою та завданою шкодою та, крім того не надано доказів на підтвердження розміру завданої шкоди, відсутні підстави для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності.
Наведене дає підстави для висновку, що відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, не вчинено дій, передбачених Порядком №608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування: належним чином не встановлювались обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; не відбирались пояснення; не встановлювались характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини військовослужбовця; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.
При цьому, надані суду матеріали службового розслідування містять недоліки, які не дозволяють стверджувати, що обставини вчиненого правопорушення установлені повно і всебічно.
Проаналізувавши все викладене у сукупності, суд вважає, що службовим розслідуванням не було достеменно з'ясовано, чи вчиняв саме позивач порушення ст.ст. 109, 110 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», а також не встановлено належним чином обставини вчиненого правопорушення, його наслідки, ступень вини військовослужбовця, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась.
З огляду на викладене, з урахуванням того, що оскаржуваний наказ прийнятий за наслідками службового розслідування, яке не відповідає критеріям щодо обґрунтованості та права особи на участь у процесі прийняття рішення, суд доходить висновку про протиправність наказу від 04.05.2023 року №543 про результати проведення службового розслідування за фактом викрадення БМП-2 №Х06ЖТ6565, стройовий №358, за підписом командира військової частини НОМЕР_1 (із основної діяльності) в частині що стосується прав та обов'язків ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), а саме пункт 4, 5, 6.
Щодо передачі відповідачем матеріалів службової перевірки до Територіального управління Державного бюро розслідувань та внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за частиною 3 статті 413 Кримінального кодексу України відносно позивача, суд зазначає, що в межах даної адміністративної справи не надає оцінку наявності/відсутності допущеного порушення позивачем, адже його наявність/відсутність підлягає перевірці безпосередньо Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань.
Враховуючи все викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування наказу від 04.05.2023 року №543 про результати проведення службового розслідування за фактом викрадення БМП-2 №Х06ЖТ6565, стройовий №358, за підписом командира військової частини НОМЕР_1 (із основної діяльності) в частині що стосується прав та обов'язків ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), в частинах, що стосуються притягнення до дисциплінарного стягнення (п.4 зазначеного наказу), завдання позивачем збитків державі (п.5 наказу); занесення в книгу грошових стягнень та нарахувань і утримання з майора ОСОБА_1 - 2133573,13 грн (абз. 2 п. 6 наказу).
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 , про визнання незаконним та скасування наказу в частині - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ від 04.05.2023 року №543 про результати проведення службового розслідування за фактом викрадення БМП-2 №Х06ЖТ6565, стройовий №358, за підписом командира військової частини НОМЕР_1 (із основної діяльності) в частині що стосується прав та обов'язків ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , а саме пункт 4, 5, абз. 2 п. 6.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_4 );
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 )
Суддя П.П. Марин