Справа № 420/23087/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління ПФУ в Харківській області, в якому позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування позивачу до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію згідно з частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV періодів його роботи машиністом електровозу підземним з повним робочим днем під землею з 15.05.1997 по 21.05.1997, з 30.05.1997 по 30.05.1997, з 02.06.1997 по 02.06.1997, з 14.03.1998 по 14.03.1998, з 07.05.1998 по 31.05.1998, з 04.11.1998 по 04.11.1998, з 28.01.1999 по 05.02.1999, з 16.02.1999 по 13.03.1999, з 08.04.1999 по 12.04.1999, з 07.04.2000 по 07.04.2000, з 20.07.2000 по 24.07.2000, з 19.05.2003 по 31.12.2004, з 29.06.2011 по 30.06.2011, з 31.05.2012 по 31.05.2012, з 31.07.2012 по 31.07.2012, з 30.08.2012 по 31.08.2012, з 27.04.2013 по 30.04.2013, з 31.05.2013 по 31.05.2013, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2014 по 31.05.2014, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 30.11.2016 по 30.11.2016, з 31.05.2017 по 31.05.2017, з 30.08.2017 по 31.08.2017, з 29.05.2019 по 31.05.2019, з 30.08.2021 по 31.08.2021, з 01.10.2021 по 31.03.2022;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 122950002244 від 07.08.2023 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV з дати звернення, тобто з 29.07.2023, зарахувавши до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію згідно з частиною 3 статті 114 Закону №1058-IV періодів його роботи машиністом електровозу підземним з повним робочим днем під землею з 15.05.1997 по 21.05.1997, з 30.05.1997 по 30.05.1997, з 02.06.1997 по 02.06.1997, з 14.03.1998 по 14.03.1998, з 07.05.1998 по 31.05.1998, з 04.11.1998 по 04.11.1998, з 28.01.1999 по 05.02.1999, з 16.02.1999 по 13.03.1999, з 08.04.1999 по 12.04.1999, з 07.04.2000 по 07.04.2000, з 20.07.2000 по 24.07.2000, з 19.05.2003 по 31.12.2004, з 29.06.2011 по 30.06.2011, з 31.05.2012 по 31.05.2012, з 31.07.2012 по 31.07.2012, з 30.08.2012 по 31.08.2012, з 27.04.2013 по 30.04.2013, з 31.05.2013 по 31.05.2013, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2014 по 31.05.2014, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 30.11.2016 по 30.11.2016, з 31.05.2017 по 31.05.2017, з 30.08.2017 по 31.08.2017, з 29.05.2019 по 31.05.2019, з 30.08.2021 по 31.08.2021, з 01.10.2021 по 31.03.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею стажу позивача 2 роки 5 місяців 2 дні,що позбавило останнього у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки на момент звернення позивач набув необхідного пільгового підземного стажу понад 25 років, передбаченого ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивачем для призначення відповідної пенсії були надані усі необхідні документи які підтверджують, зокрема, трудову книжку, якою підтверджено що він працював з 15.05.1997 року по 31.08.2000 - машиністом електровозу підземним з повним робочим днем під землею у ДВАТ шахта «Радуга» ДП ЖХК «Первомайськвугілля», з 19.05.2003 року по 31.02.2022 року - машиністом електровозу підземним з повним робочим днем під землею у Структурному підрозділі шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля». Також відповідачу було надано довідку про підтвердження пільгового характеру праці за період з 15.05.1997 року по 31.08.2000 рік, разом з чим, вказану довідку за період з 19.05.2003 року по 31.03.2022 року надати немає можливості, оскільки позивач припинив роботу на підприємстві з 31.03.2022 року та був змушений виїхати з Луганської області через загрозу життю з боку російських окупаційних військ. З цієї ж причини трудова книжка не містить запису про звільнення, однак факт припинення роботи позивачем підтверджується. Однак, відповідачем розглянувши подані для призначення пенсії на пільгових умовах документи, було прийнято рішення №122950002244 від 07.08.2023 року про відмову у пенсії. Позивач вважає, що органом пенсійного фонду протиправно йому було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з чим звернувся з вказаним позовом до суду задля захисту його порушеного права.
Ухвалою суду від 07.09.2023 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання адміністративного позову.
Від Головного управління ПФУ в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не визнає даний адміністративний позов виходячи з такого.
Як вказує представник відповідача, рішенням №122950002244 від 07.08.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки за доданими документами до пільгового стажу були зараховані усі періоди крім періоду роботи з 01.10.2021 року по 30.06.2023 рік, оскільки відсутня інформація в індивідуальних відомостях застрахованої особи ОК-5 про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. На думку відповідача у ОСОБА_1 відсутній необхідний спеціальний стаж роботи для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, на думку представника відповідача позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV з дати звернення взагалі задоволенню не підлягає, оскільки це є втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади та буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства.
Отже, на переконання представника відповідача, Головне управління діє на підставі та у межах, передбачених діючим законодавством України і підстави для визнання протиправним та скасування рішення №122950002244 від 07.08.2023 року відсутні.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній наголошує, що Головним управлінням окрім періоду роботи з 01.10.2021 року по 30.06.2023 рік не було враховано до пільгового підземного стажу також періоди його роботи машиністом електровозу підземним з повним робочим днем під землею з 15.05.1997 по 21.05.1997, з 30.05.1997 по 30.05.1997, з 02.06.1997 по 02.06.1997, з 14.03.1998 по 14.03.1998, з 07.05.1998 по 31.05.1998, з 04.11.1998 по 04.11.1998, з 28.01.1999 по 05.02.1999, з 16.02.1999 по 13.03.1999, з 08.04.1999 по 12.04.1999, з 07.04.2000 по 07.04.2000, з 20.07.2000 по 24.07.2000, з 19.05.2003 по 31.12.2004, з 29.06.2011 по 30.06.2011, з 31.05.2012 по 31.05.2012, з 31.07.2012 по 31.07.2012, з 30.08.2012 по 31.08.2012, з 27.04.2013 по 30.04.2013, з 31.05.2013 по 31.05.2013, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2014 по 31.05.2014, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 30.11.2016 по 30.11.2016, з 31.05.2017 по 31.05.2017, з 30.08.2017 по 31.08.2017, з 29.05.2019 по 31.05.2019, з 30.08.2021 по 31.08.2021, з 01.10.2021 по 31.03.2022. На думку представника позивача, при розрахунку пільгового стажу взагалі не приймалась до уваго трудова книжка ОСОБА_1 . Отже, загалом відповідачем не враховано до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею 2 роки 5 місяців 2 дні. При цьому, на дімку представника позивача, не зарахування періоду роботи з 01.10.2021 року по 30.06.2023 рік з підстав не сплати роботодавцем страхових внесків взагалі є необґрунтованим, оскільки відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків чи інших даних для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на захист шляхом не зарахування спірного періоду до страхового стажу. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до стажу періодів роботи.
З урахуванням викладеного, представник позивача просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідно до довідки від 25.05.2022 року № 522-7001225410 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, позивач є внутрішньо-переміщеною особою, та фактичне місце проживання м. Вінниця.
28.04.2022 року звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV.
Заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності, відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України».
Рішенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 02.05.2022 №122950002244 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Так у вказаному рішенні зазначено, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви до страхового та пільгового стажу не зараховано період навчання, оскільки заявником не додано диплому, а в трудовій книжці відсутня дата видачі диплому. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 19.05.2003 року, оскільки відсутні пільгові довідки. Страховий стаж становить 23 року 10 місяців 23 днів. Пільговий стаж особи - 3 роки 1 місяць 5 днів. Додатковий коментар: радимо надати уточнюючу довідку за період отримання допомоги по безробіттю з 01.12.2000 року по 27.08.2001 року та з 28.08.2001 року по 22.08.2002 рік.
28.07.2022 року позивач звернувся через веб портал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV.
Рішення про відмову в призначенні пенсії №122950002244 від 05.08.2022 року зазначено, що страховий стаж особи становить 23 роки 4 місяці 23 дня. За даними документами до страхового стажу не зараховано період навчання згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.07.1999 року, оскільки заявником не надано диплом, а в трудовій книжці відсутня дата видачі диплому. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.01.2005 року по 28.02.2022 рік, згідно даних реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до п. 20 Порядку про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до Постанови №18-1 від 10.11.2006 року , у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб.
Згідно розпорядження КМУ від 07.11.2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» місто Золоте-1 де знаходиться дане підприємство СП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля»
Висновок: відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 114 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.
29.07.2023 року позивач звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV.
Заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності, відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України».
Рішенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії від 07.08.2023 №122950002244 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Так у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж становить 27 років 00 місяців 18 днів. Необхідний пільговий стаж роботи працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особливий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії - становить 25 років, а працівники провідних професій - 20 років. Пільговий стаж особи складає 23 роки 00 місяців 29 днів. За результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.01.2021 року по 30.06.2023 рік, оскільки відсутня інформація в індивідуальних відомостях застрахованої особи ОК-5 про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. До пільгового стажу зараховані всі періоди згідно наданих документів. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 09.05.2028 року.
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень статті 3 Основного Закону України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на пільгових умовах» пенсія за віком призначається, працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Відповідно до Постанови № 202 та частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» робота за вказані періоди зараховуються до стажу, необхідного до для отримання пенсії незалежно від віку.
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:
- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);
- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);
- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
За частиною першою статті 14 Закону № 1788-XII, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Відповідно до пункту 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Право на передбачену частиною третьою статті 114 Закону № 1788-XII пенсію незалежно від віку мають працівники, професії яких містяться у Списку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 (далі - Список № 202), за умови безпосередньої зайнятості на цих роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи.
Комплексний аналіз норми дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV є досягнення особою відповідного віку 50 років, перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року, а також документальне підтвердження зайнятості працівника повний робочий день за відповідною професією.
Право на передбачену частиною третьою статті 114 Закону № 1788-XII пенсію незалежно від віку мають працівники, за умови безпосередньої зайнятості на роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи - 25 років для працівників професії яких містяться у Списку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202 (далі - Список № 202), або мати стаж роботи провідної професії визначених статтею 14 Закону № 1788-XII, частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV - не менше 20 років.
Також, відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 02.10.2018 № 18997/2-18/54,до законодавчого врегулювання і внесення змін достатті 114 Закону1058 вважається за доцільне застосовувати Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Роз'яснення 8).
Відповідно до Роз'яснення 8 працівникам, зайнятим на підземних роботах і в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності із статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи та в металургії із зарахуванням до нього: кожного повного року роботи гірничим очисного вибою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виймальних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік і 3 місяці роботи; кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Тобто, відповідно до роз'яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 року № 8, основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10 - річного стажу на підземних роботах.
Крім цього, Кабінет Міністрів України 22.02.1992 прийняв Постанову № 81 «Про заходи щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», у якій є Додаток, який містить перелік проектів нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», який у свою чергу містить Документи, що затверджуються міністерствами. Серед цих документів є Роз'яснення від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Постанова КМУ від 22.02.1992 № 81 є чинною.
У листі Міністерства соціальної політики України від 26.06.2018 № 12281/0/2-18/21 зазначено, що пунктом 5постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 № 1931-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» Міністерству соціального забезпечення України було надано право давати роз'яснення про порядок застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення»(далі-Закон № 1788), обов'язкові для всіх підприємств, установ і організацій, розташованих на території України. Згідно вказаного листа, у зв'язку з тим, що роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечений» втратило чинність і право та порядок призначення пенсій на пільгових умовах працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії визначаються відповідно до частини третьої ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», немає підстав зараховувати позивачу до стажу кожного повного року роботи гірничим очисного забою - за 1 рік роботи 3 місяці.
Листом від 02.10.2018 № 19997/0/2-18 Міністерство соціальної політики України відкликало свій лист від 26.06.2018 № 12281 /0/2-18-21 та зазначило про доцільність застосування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з листом Міністерства соціальної політики України № 1209-27 від 12.09.2018, до законодавчого врегулювання питання внесення змін до статті 114 Закону № 1058, органи Пенсійного фонду України при призначенні пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 враховують роз'яснення № 8.
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з пунктом 1.1 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Підпунктами 1,2,4,5 пункту 2.1 розділу II Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема: документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; документи про місце проживання (реєстрації) особи; документи, які засвідчують особливий статус особи.
Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку №22-1 встановлено, що при прийманні документів працівник сервісного центру:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви,
переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.3 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1) вбачається, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 4.7 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 :
- 01.09.1993 по 10.06.1999, навчання в професійно-технічному училищі № 83;
- 15.05.1997 прийнято машиністом електровозу підземним з повним робочим днем під землею у ДВАТ шахта «Радуга» ДП ЖХК «Первомайськвегілля».
- 31.08.2000 - звільнено у зв'язку з ліквідацією підприємства;
- 01.12.2022 року - розпочата виплата допомоги відповідно до п.1 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення»;
- 27.08.2001 року закінчена виплата допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 31 Закону України «Про зайнятість населення»;
- 28.08.2001 року - розпочата виплата допомоги по безробіттю за другий рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №578 від 27.04.1998 року ,
- 22.08.2002 року закінчена виплата допомоги по безробіттю відповідно до 31.1.12 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття»;
- 19.05.2003 року - прийнятий на посаду машиніста електровоза 3 розряду підземним з повним робочим днем під землею;
- 29.08.2000 року - на підставі атестації робочих місць по умовам праці професію машиніста електровоза вважати пільговою для пенсійного забезпечення за Списком №1
- 13.10.2003 року - присвоєно 4-й розряд машиніста електровоза підземного з повним робочим днем під землею
- 16.09.2005 року на підставі атестації робочих місць по умовам праці професію машиніст електровоза вважати пільговою для пенсійного забезпечення за Списком №1
- 16.04.2010 року На підставі атестації робочих місць пол. Умовам праці професію машиніст електровоза вважати пільговою для пенсійного забезпечення за Списком №1
- 16.04.2015 року На підставі атестації робочих місць пол. Умовам праці професію машиніст електровоза вважати пільговою для пенсійного забезпечення за Списком №1
- 20.04.2018 році присвоєно 5-й розряд машиніста електровоза підземного з повним робочим днем.
- 13.04.2020 року на підставі атестації робочих місць згідно умовам праці професію машиніст електровоза вважати пільговою для пенсійного забезпечення за Списком №1
В подальшому, як зазначає представник позивача в адміністративному позов, ОСОБА_1 пропрацював машиніста електровоза підземного з повним робочим днем. до 31.03.2022 року однак відомості про його звільнення у трудовій книжці відсутні, оскільки він був вимушений виїхати з Луганської області у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, що підтверджується довідкою від 25.05.2022 року № 522-7001225410 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, фактичне місце проживання м. Вінниця.
Разом з чим, відповідно до розрахунку страхового стажу, які є додатком до спірного рішення вбачається, що періоди з 15.05.1997 по 21.05.1997, з 30.05.1997 по 30.05.1997, з 02.06.1997 по 02.06.1997, з 14.03.1998 по 14.03.1998, з 07.05.1998 по 31.05.1998, з 04.11.1998 по 04.11.1998, з 28.01.1999 по 05.02.1999, з 16.02.1999 по 13.03.1999, з 08.04.1999 по 12.04.1999, з 07.04.2000 по 07.04.2000, з 20.07.2000 по 24.07.2000, з 19.05.2003 по 31.12.2004, з 29.06.2011 по 30.06.2011, з 31.05.2012 по 31.05.2012, з 31.07.2012 по 31.07.2012, з 30.08.2012 по 31.08.2012, з 27.04.2013 по 30.04.2013, з 31.05.2013 по 31.05.2013, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2014 по 31.05.2014, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 30.11.2016 по 30.11.2016, з 31.05.2017 по 31.05.2017, з 30.08.2017 по 31.08.2017, з 29.05.2019 по 31.05.2019, з 30.08.2021 по 31.08.2021, з 01.10.2021 по 31.03.2022 відповідачем не включені до пільгового підземного стажу.
Однак, суд вважає не включення вказаних вище періодів до підземного стажу позивача, який дає право на пенсію згідно з ч.3 ст. 114 Закону 1058-IV є протиправним з огляду на таке.
Наказом міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 р. передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинний на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих, місць за умови праці після 21.08.1992 р.
Тобто в період роботи позивача необхідно застосовувати Список 1, який був чинний у цей період.
Згідно списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 від 16 січня 2003 року № 36, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, що чинні на період роботи позивача, вбачається, що професії за якими позивач працював відносяться до професій, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому, суд звертає увагу на те, що записи трудової книжки позивача щодо спірних періодів роботи містять повну інформацію про роботу на пільгових умовах, також містять повні відомості про характер виконуваних позивачем робіт, а також зазначеними записами чітко визначено, що у спірні періоди позивач працював повний робочий день під землею. Також, наявні записи щодо проведення атестації робочих місць, яким підтверджено право позивача на пенсію за списком №1.
Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи за зазначеною професією у спірний період до суду не надано.
Враховуючи вищенаведене, посилання відповідача на те, що вказані періоди були включені до пільгового стажу позивач є безпідставними та спростовуються доданим до спірного рішення розрахунком стажу, при цьому наявність у позивача такого стажу підтверджується доданим документами, а саме записами в трудовій книжці, уточнюючими довідками, наказами про проведення атестації робочих місць.
Розам з цим, згідно наданими до суду відомостями за звітні місяці (а.с-50-53) позивачу нараховувалась заробітна плата за весь 2021 рік, за весь 2022 рік та за три місяці 2022 року, що підтверджує доводи представника позивача стосовно того, що ОСОБА_1 пропрацював машиністом електровоза до 31.03.2022 року.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що спірні періоди повинні бути зараховані відповідачем до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки, як вже зазначалось судом вище частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 (далі - постанова № 202) затверджено список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.
Пунктом 1 постанови № 202 визначено, що до вказаного списку відносяться підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Отже суд зазначає, що право на передбачену частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV пенсію незалежно від віку мають працівники, професії яких містяться у Списку затвердженому постановою № 202, за умови безпосередньої зайнятості на цих роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи, а також працівники провідних професій на роботах, що визначені цією нормою.
Судом встановлено, що позивач у спірні періоди був безпосередньо зайнятий повний робочий день на підземних гірничих роботах, за списком робіт, що затверджений постановою № 202 та на роботах провідних професій, що визначені частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме позивач працював: машиністом електровозом (підземні).
Суд зазначає, що пільговий характер вказаних робіт (професій) позивача, який надає право на пенсію незалежно від віку, прямо встановлений вищеназваними нормативно-правовими актами, а тому суд не вбачає правових підстав для неврахування періодів роботи позивача за вказаними вище професіями до підземного пільгового стажу позивача, який дає право на пенсію незалежно від віку.
Стосовно не врахування відповідачем періоду роботи з 01.10.2021 року по 30.06.2023 рік, оскільки відсутня інформація в індивідуальних відомостях застрахованої особи ОК-5 про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Так, представник позивача просить зарахувати до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію згідно ч.3 ст. 114 Закону України №1058-IV періодів його роботи машиністом електровозу підземним з повним робочим днем під землею, серед інших періодів, період з 01.10.2021 по 31.03.2022 року, при цьому у спірному рішенні відповідачем зазначений період з 01.10.2021 року по 30.06.2023 рік.
Разом з тим, в прохальній частині адміністративного позову вказаний період не міститься, матеріалами справи підтверджено, що позивач працював з 15.05.1997 року по 31.08.2000 рік - машиністом електровозом підземним з повним робочим днем під землею та в період з 19.05.2003 року по 31.03.2022 рік, таким чином суд розглядає справу в межах заявлених позивних вимог, та вважає, що спірні періоди, в тому числі період з 01.10.2021 року по 31.03.2022 рік відповідачем повинен бути зарахований до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію згідно ч.3 ст. 114 Закону України №1058-IV, з огляду на наступне.
Відповідно до частини шостої статті 20 Закону № 1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з частиною дванадцятою статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Як вказувалось вище, відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з частиною одинадцятою та дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
З огляду на положення частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV, законодавцем визначено дві обов'язкові умови для включення стажу роботи особи до страхового стажу, а саме:
1) особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;
2) сплата страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як вказано у частині другій статті 24 Закону № 1058-IV, даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.
Той факт, що за спірний період роботодавець не сплачував страхові внески не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду роботи, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, позивач фактично позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за вказаний період, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо сплати страхових внесків в частині періоду роботи позивача за вказаний період, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового та пільгового стажу при визначенні права позивача на пенсію цього періоду роботи.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Отже на думку суду, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування позивачу до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію згідно з частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV періодів його роботи машиністом електровозу підземним з повним робочим днем під землею з 15.05.1997 по 21.05.1997, з 30.05.1997 по 30.05.1997, з 02.06.1997 по 02.06.1997, з 14.03.1998 по 14.03.1998, з 07.05.1998 по 31.05.1998, з 04.11.1998 по 04.11.1998, з 28.01.1999 по 05.02.1999, з 16.02.1999 по 13.03.1999, з 08.04.1999 по 12.04.1999, з 07.04.2000 по 07.04.2000, з 20.07.2000 по 24.07.2000, з 19.05.2003 по 31.12.2004, з 29.06.2011 по 30.06.2011, з 31.05.2012 по 31.05.2012, з 31.07.2012 по 31.07.2012, з 30.08.2012 по 31.08.2012, з 27.04.2013 по 30.04.2013, з 31.05.2013 по 31.05.2013, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2014 по 31.05.2014, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 30.11.2016 по 30.11.2016, з 31.05.2017 по 31.05.2017, з 30.08.2017 по 31.08.2017, з 29.05.2019 по 31.05.2019, з 30.08.2021 по 31.08.2021, з 01.10.2021 по 31.03.2022 та визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 122950002244 від 07.08.2023 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В той же час, вирішуючи похідну вимогу позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV з дати звернення, тобто з 29.07.2023, зарахувавши до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію згідно з частиною 3 статті 114 Закону №1058-IV періодів його роботи машиністом електровозу підземним з повним робочим днем під землею з 15.05.1997 по 21.05.1997, з 30.05.1997 по 30.05.1997, з 02.06.1997 по 02.06.1997, з 14.03.1998 по 14.03.1998, з 07.05.1998 по 31.05.1998, з 04.11.1998 по 04.11.1998, з 28.01.1999 по 05.02.1999, з 16.02.1999 по 13.03.1999, з 08.04.1999 по 12.04.1999, з 07.04.2000 по 07.04.2000, з 20.07.2000 по 24.07.2000, з 19.05.2003 по 31.12.2004, з 29.06.2011 по 30.06.2011, з 31.05.2012 по 31.05.2012, з 31.07.2012 по 31.07.2012, з 30.08.2012 по 31.08.2012, з 27.04.2013 по 30.04.2013, з 31.05.2013 по 31.05.2013, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2014 по 31.05.2014, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 30.11.2016 по 30.11.2016, з 31.05.2017 по 31.05.2017, з 30.08.2017 по 31.08.2017, з 29.05.2019 по 31.05.2019, з 30.08.2021 по 31.08.2021, з 01.10.2021 по 31.03.2022, суд зазначає.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту частини 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення).
Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Водночас, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що право має бути захищено у такий спосіб, що відповідає змісту права, зокрема в постанові від 01.10.2019 у справі №910/3907/18.
Поновлення прав позивача буде ефективним виключно у разі вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій.
За наявного правового регулювання та зважаючи на встановлені судом обставини, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що похідні вимога позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV з дати звернення, тобто з 29.07.2023, зарахувавши до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію згідно з частиною 3 статті 114 Закону №1058-IV періодів його роботи машиністом електровозу підземним з повним робочим днем під землею з 15.05.1997 по 21.05.1997, з 30.05.1997 по 30.05.1997, з 02.06.1997 по 02.06.1997, з 14.03.1998 по 14.03.1998, з 07.05.1998 по 31.05.1998, з 04.11.1998 по 04.11.1998, з 28.01.1999 по 05.02.1999, з 16.02.1999 по 13.03.1999, з 08.04.1999 по 12.04.1999, з 07.04.2000 по 07.04.2000, з 20.07.2000 по 24.07.2000, з 19.05.2003 по 31.12.2004, з 29.06.2011 по 30.06.2011, з 31.05.2012 по 31.05.2012, з 31.07.2012 по 31.07.2012, з 30.08.2012 по 31.08.2012, з 27.04.2013 по 30.04.2013, з 31.05.2013 по 31.05.2013, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2014 по 31.05.2014, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 30.11.2016 по 30.11.2016, з 31.05.2017 по 31.05.2017, з 30.08.2017 по 31.08.2017, з 29.05.2019 по 31.05.2019, з 30.08.2021 по 31.08.2021, з 01.10.2021 по 31.03.2022 є такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач не одноразово звертався до органів пенсійного фонду для призначення йому вказаної пенсії, однак йому тричі було відмовлено (заява від 28.04.2022 року, рішення про відмову у призначенні пенсії №122950002244 від 02.05.2022 року, заява від 28.07.2022 року, рішення про відмову у призначенні пенсії №122950002244 від 05.08.2022 року та заява від 29.07.2023 року, рішення про відмову від 07.08.2023 №122950002244)
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 07.09.2023 року позивача звільнено від сплати судового збору за подання адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування позивачу до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію згідно з частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV періодів його роботи машиністом електровозу підземним з повним робочим днем під землею з 15.05.1997 по 21.05.1997, з 30.05.1997 по 30.05.1997, з 02.06.1997 по 02.06.1997, з 14.03.1998 по 14.03.1998, з 07.05.1998 по 31.05.1998, з 04.11.1998 по 04.11.1998, з 28.01.1999 по 05.02.1999, з 16.02.1999 по 13.03.1999, з 08.04.1999 по 12.04.1999, з 07.04.2000 по 07.04.2000, з 20.07.2000 по 24.07.2000, з 19.05.2003 по 31.12.2004, з 29.06.2011 по 30.06.2011, з 31.05.2012 по 31.05.2012, з 31.07.2012 по 31.07.2012, з 30.08.2012 по 31.08.2012, з 27.04.2013 по 30.04.2013, з 31.05.2013 по 31.05.2013, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2014 по 31.05.2014, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 30.11.2016 по 30.11.2016, з 31.05.2017 по 31.05.2017, з 30.08.2017 по 31.08.2017, з 29.05.2019 по 31.05.2019, з 30.08.2021 по 31.08.2021, з 01.10.2021 по 31.03.2022.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 122950002244 від 07.08.2023 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV з дати звернення, тобто з 29.07.2023, зарахувавши до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію згідно з частиною 3 статті 114 Закону №1058-IV періодів його роботи машиністом електровозу підземним з повним робочим днем під землею з 15.05.1997 по 21.05.1997, з 30.05.1997 по 30.05.1997, з 02.06.1997 по 02.06.1997, з 14.03.1998 по 14.03.1998, з 07.05.1998 по 31.05.1998, з 04.11.1998 по 04.11.1998, з 28.01.1999 по 05.02.1999, з 16.02.1999 по 13.03.1999, з 08.04.1999 по 12.04.1999, з 07.04.2000 по 07.04.2000, з 20.07.2000 по 24.07.2000, з 19.05.2003 по 31.12.2004, з 29.06.2011 по 30.06.2011, з 31.05.2012 по 31.05.2012, з 31.07.2012 по 31.07.2012, з 30.08.2012 по 31.08.2012, з 27.04.2013 по 30.04.2013, з 31.05.2013 по 31.05.2013, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2014 по 31.05.2014, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 30.11.2016 по 30.11.2016, з 31.05.2017 по 31.05.2017, з 30.08.2017 по 31.08.2017, з 29.05.2019 по 31.05.2019, з 30.08.2021 по 31.08.2021, з 01.10.2021 по 31.03.2022.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83);
Суддя П.П. Марин