Справа № 420/14193/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування п.1 наказу,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.03.2023 № 31 “Про результати службового розслідування”, яким на лейтенанта ОСОБА_1 накладене дисциплінарне стягнення "догана".
Ухвалою суду від 26.06.2023 поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Також, ухвалою суду від 26.06.2023 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.03.2023 № 31 “Про результати службового розслідування”, яким на лейтенанта ОСОБА_1 накладене дисциплінарне стягнення "догана" та документів на підставі яких його прийнято.
10.07.2023 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшли копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.03.2023 №31 “Про результати службового розслідування” та документи на підставі яких його прийнято.
Ухвалою суду від 20.09.2023 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 копію наказу Міністра оборони України від 12.12.2012 №678 “Про затвердження Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Сил України” та зупинено провадження по справі до надання витребуваних судом документів.
Ухвалою суду від 23.11.2023 поновлено провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві вказав, що під час проведення службового розслідування фактично не перевірялися обставини вказаної в оскаржуваному наказі події у повному обсязі, не встановлювалися умови та підстави виникнення обставин та які негативні наслідки сталися внаслідок цієї події. За таких обставин, на думку позивача, вбачається процесуальне порушення службового розслідування та його безпідставність проведення, що є протиправним. Позивач вважає, що відсутні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а тому наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності є таким, що підлягає скасуванню. Позивач вказав, що зі змісту ст. 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України до зобов'язань командира взводу (групи, башти) належить: -підтримувати особовий склад взводу (групи, башти), озброєння і техніку в постійній бойовій готовності; -досконало знати й володіти всіма видами озброєння і техніки взводу (групи, башти), правильно зберігати, експлуатувати, обслуговувати та особисто перевіряти їх бойову готовність; -стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі (групі, башті) і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності; - готувати особовий склад взводу, озброєння й техніку до виходу на кожне навчання чи заняття, а також перевіряти їх наявність і стан після повернення із занять і навчань. Як вказав позивач, загальні правила відповідальності військовослужбовців закріплені в розділі ІІІ Дисциплінарного статуту, за правилами якого у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Відтак, як вважає позивач, виходячи зі змісту обов'язків командира взводу, передбачених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України та зі змісту «порушених пунктів», викладених в оскаржуваному наказі вбачається, що п. 3.23 та п.3.36 наказу Міністра оборони України від 12.12.2016 №678, не входять до обов'язків командиру зенітного взводу роти.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи, відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та займає посаду командира взводу роти в/ч НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2023 №31 «Про результати службового розслідування», за порушення пунктів 3.23, 3.36 абзаців 4, 5 наказу Міністра оборони України від 12.12.2012 №678, статті 16, статті 119 абзацу 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командиру зенітного взводу роти охорони військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_1 оголошено догану(а.с.35-36).
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV
Так, ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно із ст.119 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що командир взводу (групи, башти) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу (групи, башти) та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу (групи, башти), за підтримання внутрішнього порядку у взводі (групі, башті). Командир взводу (групи, башти) підпорядковується командирові роти (бойової частини) і є прямим начальником усього особового складу взводу (групи, башти).
Відповідно до положень ст.120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир взводу (групи, башти) зобов'язаний: підтримувати особовий склад взводу (групи, башти), озброєння і техніку в постійній бойовій готовності; проводити з особовим складом взводу (групи, башти) заняття з бойової підготовки і керувати навчанням рядового складу, що проводять командири відділень (старшини команд), вести облік бойової підготовки взводу (групи, башти); знати тактику дій взводу в різних видах бою, управляти взводом (групою, баштою) під час виконання бойових завдань; досконало знати й володіти всіма видами озброєння і техніки взводу (групи, башти), правильно зберігати, експлуатувати, обслуговувати та особисто перевіряти їх бойову готовність; постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов'язку; з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу та згуртування військового колективу; знати військове звання, прізвище, ім'я та по батькові кожного підлеглого, число, місяць і рік народження, віросповідання, ділові та морально-психологічні якості, захоплення, рід занять перед військовою службою, родинний стан, адресу батьків (рідних), успіхи й недоліки на службі, постійно вести індивідуальну роботу з виховання, складати іменний список особового складу взводу (групи, башти); здійснювати добір кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посадах військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу, подавати командирові роти пропозиції щодо кандидатів для вступу до вищих військових навчальних закладів; виховувати особовий склад взводу (групи, башти) в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки й майна взводу (групи, башти); неухильно стежити за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни у взводі (групі, башті), їх зовнішнім виглядом, виконанням правил носіння військової форми одягу, правильним припасуванням спорядження, обмундирування, взуття та за додержанням правил особистої гігієни; піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань, дбати про їх здоров'я, вживати заходів для його зміцнення; постійно вдосконалювати фізичну тренованість особового складу; своєчасно доповідати командирові роти (бойової частини) про потреби підлеглих, а також про застосовані заохочення і накладені стягнення на військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу взводу (групи, башти); періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці у взводі (групі, башті), за розпорядженням командира роти проводити ранкову фізичну зарядку з ротою; стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі (групі, башті) і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності; готувати особовий склад взводу, озброєння й техніку до виходу на кожне навчання чи заняття, а також перевіряти їх наявність і стан після повернення із занять і навчань; стежити за додержанням заходів безпеки на заняттях, стрільбах, навчаннях і під час роботи з технікою та озброєнням; перевіряти, щоб після занять, стрільб, навчань у підлеглих не залишалося боєприпасів, гранат, запалів, вибухових речовин.
Наказом Міністерства оборони України №678 від 12.12.2016 затверджено Інструкцію про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України
Відповідно до положень п.3.23 Інструкції №678 в день виходу командир підрозділу вручає водіям дорожні листи, проводить інструктаж старших машин і водії про мету, порядок, терміни виконання завдання і заходи безпеки руху. В окремих випадках (у вихідні та святкові дні, до початку робочого дня) дорожні листи можуть вручатись водіям чергових частин.
Згідно приписів п.3.26 Інструкції №678 машини військових частин використовуються за дорожнім листом, форма якого встановлена Тимчасовим керівництвом з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 2ч грудня 2010 року № 690, у додатку 16. Дорожній лист с розпорядженням командиру підрозділу та водію на виконання завдання. Він є підставою для списання та визначення економії (перевитрачання) пального, а також обліку виконаної роботи. Дорожній лист виписується у автомобільній службі (технічній частині) військової частини, підписується начальником автомобільної служби, засвідчується гербовою печаткою та передається під підпис у підрозділ (в окремих випадках - черговому по частині). Дорожній лист виписується на одну добу, на чергові транспортні засоби -черговий тягач, пожежний автомобіль, пожежні автомобілі пожежних підрозділів - до п'яти діб, а при відправленні машини на бойове чергування, навчання та у тривале відрядження - на строк виконання завдання, але не більше 10 діб . При більш тривалому відрядженні старшому машини (начальнику колони) видаються під звіт бланки дорожніх листів, що зареєстровані і підписані заступником командира військової частини з озброєння (начальником автомобільної служби) та засвідчені гербовою печаткою. Дорожні листи вручаються під підпис командиру підрозділу, від якого призначені машини, з урахуванням забезпечення достатнього часу для підготовки водіїв і машин до рейсу, але не пізніше 16.00 напередодні виїзду. На випадок виходу військової частини за тривогою дорожні листи готуються завчасно і зберігаються у чергового підрозділу (частини), видаються старшому, що прямує у парк з водіями. В окремих випадках (при наявності особливостей дислокації або виконанні завдань військовою частиною) порядок зберігання та видачі дорожніх листів установлюється командиром військової частини.
З аналізу вказаних норм вбачається, що дорожні листи вручаються під підпис командиру підрозділу, від якого призначені машини, з урахуванням забезпечення достатнього часу для підготовки водіїв і машин до рейсу, але не пізніше 16.00 напередодні виїзду.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).
Згідно абзацу 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Згідно п. 3 Розділу II Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Згідно із пунктом 3 розділу ІV Порядку № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Відповідно пунктів 1-6 розліду V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Як вбачається з матеріалів службового розслідування, відповідно до вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2023 № 41 “Про призначення службового зслідування”, начальником групи безпеки військової служби військової частини НОМЕР_1 капітаном 3 рангу ОСОБА_2 , з метою встановлення причин та умов, що сприяли залишення місця несення служби особовим складом та черговою техніки зенітного взводу роти охорони військової частини НОМЕР_1 та винних осіб у цьому, проведено службове розслідування за фактом залишення місця несення служби особовим складом та черговою техніки зенітного взводу роти охорони військової частини НОМЕР_1 .
Підставою для проведення службового розслідування став рапорт чергового військової частини НОМЕР_1 капітан - лейтенанта ОСОБА_3 від 23.02.2023 вх. 678.
Так, згідно рапорту капітан-лейтенанта ОСОБА_4 від 23.02.2023, доповідач вказав, що стоячи у добовому наряді черговим Військової частини НОМЕР_1 з 22.02.2023 по 23.02.203 о 09:00 23.02.2023 отримав від оперативного чергового Військової частини НОМЕР_2 капітана 3 рангу ОСОБА_5 скаргу на те, що черговий автомобіль з ППО без всякого дозволу та узгоджень, за командою лейтенанта ОСОБА_1 поїхав з місця несення чергування в автомобільний парк Військової частини НОМЕР_1 , військове містечко НОМЕР_3 , для отримання шляхових листів. Після прибуття до штабу військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_6 , одразу почав спілкуватись на підвищеному тоні та намагався застосувати фізичну силу проти чергового, щоб примусити вийти з приміщення на вулицю для вияснення відносин (а.с.40).
З пояснень командира зенітного взводу роти охорони Військової частини НОМЕР_1 лейтенаната ОСОБА_7 вбачається, що транспортні засоби без дозволу оперативного чергового Військової частини НОМЕР_2 були ним вдправлені за добовими маршрутними листами, а саме до військового містечка № НОМЕР_3 Військової частини НОМЕР_1 , які вони повинні отримати кожного ранку перед заступанням у добове чергування на визначених місцях. По отриманню листів транспортні засоби прибули на місце несення чергування в 08:50 23.02.2023 (а.с.42-43).
Під час з'ясування офіційних обставин справи, судом встановлено, що відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, не вчинено дій, передбачених Порядком №608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування, зокрема, належним чином не встановлювались обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; не встановлювались характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини військовослужбовця; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.
Так, матеріали службового розслідування не містять жодних уточнень та пояснень водіїв автомобілів щодо надання/ненадання ним усного наказу лейтенаната ОСОБА_8 для отримання відповідних листів, докази несення чергування вказаними автомобілями, копії отриманих дорожніх листів особовим складом та надання їм оцінки.
Під час прийняття рішення у справі суд також враховує, що з матеріалів службового розслідування неможливо встановити сам факт порушення своїх обов'язків командиром зенітного взводу роти.
Поряд з цим, у ході службового розслідування не надано оцінку діям лейтенанта ОСОБА_8 щодо намагання застосування фізичної сили проти чергового, про що доповідав капітан-лейтенант ОСОБА_9 у рапорті від 23.02.2023, а акт службового розслідування не містить підтвердження чи спростування залишення місця несення служби особовим складом та черговою технікою зенітного взводу роти охорони військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням того, що саме вказані обставини послугували призначенню службовоо розслідування.
Враховуючи викладене та те, що службовим розслідуванням не встановлено належним чином обставинам вчиненого правопорушення позивача, його наслідки, ступень вини військовослужбовця, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась, а оскаржуваний наказ прийнятий за наслідками службового розслідування, яке не відповідає критеріям обґрунтованості та правомірності, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування пункту 1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.03.2023 № 31 “Про результати службового розслідування”, яким на лейтенанта ОСОБА_1 накладене дисциплінарне стягнення "догана".
Ухвалюючи дане судове рішення суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) (з основної діяльності) від 21.03.2023 № 31 “Про результати службового розслідування”, яким на лейтенанта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) накладене дисциплінарне стягнення "догана".
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра