Справа № 420/23570/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши у порядку письмового справдження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови
ВСТАНОВИВ:
До адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 23.08.2023 ВП №67992401 про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 по справі №420/7599/20 Головним управлінням здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки господарського суду Одеської області №08-29/1250/2020 від 26.02.2020, що підтверджується рішенням №951060862136 від 05.11.2020. Сума доплати згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/7599/20 від 05.10.2020 за позовом ОСОБА_1 за період з 19.02.2020 по 30.11.2020 становить 124 206, 46 грн. Інформація про виконання рішення по справі №420/7599/20 Головним управлінням внесена до реєстру судових рішень Пенсійного фонду України, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Таким чином, як стверджує позивач, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 по справі №420/7599/20 виконано в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством та в межах повноважень, покладених на Головне управління.
В адміністративному позові зазначено, що в подальшому, Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 20.01.2022 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67992401 за виконавчим листом №420/7599/20 виданим 24.03.2021. Відповідний лист про виконання рішення суду було надіслано Головним управлінням до відділу примусового виконання рішень 08.02.2022 №1500-0305-5/18353.
Проте, незважаючи на виконання судового рішення Головним управлінням в межах покладених зобов'язань та не враховуючи роз'яснення щодо виплати коштів після їх виділення Головному управлінню, 29.06.2023 було безпідставно, на думку представника позивача, прийнято постанову ВП №67992401 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
На виконання постанови про накладення штрафу від 29.06.2023 Головним управлінням було надіслано відповідний лист про виконання рішення до відділу примусового виконання рішень від 05.07.2023 №1500-0305-8/88075, проте, Головним управлінням, 23.08.2023 прийнято постанову ВП №67992401 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн
Представник позивача звертає увагу на те, що постанова ВП №67992401 від 29.06.2023 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн, оскаржена Головним управлінням до Одеського окружного адміністративного суду.
На переконання позивача, державним виконавцем не взято до уваги, що виділення коштів для виплати не залежить від Головного управління, а для застосування відповідальності за невиконання рішення суду у вигляді штрафу повинні мати місце наступні умови: факт невиконання рішення про зобов'язання боржника виконати певні дії; невиконання зумовлено неповажними причинами.
Ухвалою судді від 06.10.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
Також, ухвалою суду від 06.10.2023 року у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №67992401 та зупинено провадження у справі.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначив, що аналіз інформації зазначеної Головним управлінням ПФУ в Одеській області у листах вказує на повторне безпідставне невиконання рішення суду в частині виплати нарахованої доплати пенсії за період з 19.02.2020 по 30.11.2020 в сумі 124206,46 грн.
На переконання представника відповідача, відсутність коштів у кошторисі не звільняє державу в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від обов'язку здійснити таку виплату. Здійснення розрахунку на доплату пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі. Обґрунтування щодо неможливості здійснити виплату нарахованої доплати пенсії не ґрунтується на нормах закону та не підтверджено належними доказами, тоді як, боржник був зобов'язаний повідомити державного виконавця про поважність причин невиконання та надати відповідні належні докази (виписки по рахунках тощо). Більше того, боржником не зазначено, які заходи вживаються для вирішення питання щодо виділення коштів. Таким чином, невиплата заборгованості є протиправною та свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин.
23.08.2023 у зв'язку з повторним невиконанням рішення суду без поважних причин, державним виконавцем на підставі статей 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 10 200 грн. В даній постанові також зазначено вимогу державного виконавця щодо необхідності виконання рішення суду протягом десяти робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
Також відповідачем до суду подано витребувані ухвалою суду від 06.10.2023 року матеріали.
В судове засідання, призначене на 31.10.2023 року о 12:30 год., сторони не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно приписів ст.268 КАС України.
Представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, а також того, що дана справа відноситься до окремої категорії термінових адміністративних справ, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.
Ухвалою суду від 23.11.2023 поновлено провадження у справі.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року по справі № 420/7599/20 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській про визнання протиправним рішення від 09.06.2020 р., зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №862136 від 09.06.2020 р. про відмову у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки господарського суду Одеської області № 08-29/1250/2020 від 26.02.2020р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки господарського суду Одеської області № 08-29/1250/2020 від 26.02.2020р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці та здійснити його виплату з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 р.
Рішення суду набрало законної сили 12.11.2020 року.
Виконавчий лист по справі №420/7599/20 виданий 24 березня 2021 року.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 20.01.2022 року за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду №420/7599/20 від 24.03.2021 року відкрито виконавче провадження за №67992401.
Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року по справі №420/7599/20 Головним управлінням здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки господарського суду Одеської області №08-29/1250/2020 від 26.02.2020 року, що підтверджується рішенням №951060862136 від 05.11.2020 року.
Сума доплати згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/7599/20 від 05.10.2020 за позовом ОСОБА_1 за період з 19.02.2020 по 30.11.2020 становить 124206,46 грн.
02.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити про стан виконання рішення суду по справі №420/7599/20.
13.06.2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено вимогу виконавця, в якій він просив:
1. Надати інформацію щодо стану виконання рішення суду по справі №420/7599/20 в частині виплати нарахованої суми доплати за період з 19.02.2020 по 30.11.2020 в сумі 124206,46 грн, при цьому зазначити орієнтований період виплати коштів та порядок їх виплат, з посиланням на нормативно-правову базу.
2. Надати, інформацію щодо обсягу коштів, які надійшли на виконання судових рішень, а також зазначити, який обсяг коштів сплачений іншим стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень.
3. Зазначити, які заходи вживаються для вирішення питання щодо виділення коштів.
29.06.2023 року на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшов лист (з додатками) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за вих. №1500-0305-5/80447 від 21.06.2022, яким серед іншого, повідомлено, що інформація про виконання рішення по справі № 420/7599/20 Головним управлінням внесена до реєстру судових рішень Пенсійного фонду України, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою
У листі вказано, що виплата нарахованої доплати пенсії за період з 19.02.2020 по 30.11.2020 в сумі 124206, 46 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з Державного бюджету України.
29.06.2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову ВП №67992401 про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду застосовано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у сумі 5100,00 грн.
На виконання постанови відповідача від 29.06.2023 року, Головним управлінням направлено лист від 05.07.2023 року №1500-0305-8/88075 аналогічного листу від 21.06.2023 року змісту.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.08.2023 року ВП №67992401 за повторне невиконання вимог виконавчого листа № 420/7599/20, виданого Одеським окружним адміністративним судом 24.03.2021 року, накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у розмірі 10200,00 грн.
Вважаючи постанову від 23.08.2023 року протиправною, Головне управління звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України “Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.2 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України “Про виконавче провадження” копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч.2 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, згідно зі змістом ст.75 Закону України №1404-VIII підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання у встановлений виконавцем строк рішення саме без поважних причин.
Поважними в розумінні норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Як вказано позивачем інформація про виконання рішення по справі №420/7599/20 Головним управлінням внесена до реєстру судових рішень Пенсійного фонду України, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
З наданого до суду витягу з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою встановлено, що інформація щодо рішення по справі №420/7599/20 внесена на підставі Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 26 вересня 2018 року № 20-1.
Суд зазначає, що вищезазначений порядок був чинним на момент внесення інформація щодо рішення по справі №420/7599/20.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 по справі № 420/7599/20, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки господарського суду Одеської області № 08-29/1250/2020 від 26.02.2020р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці та здійснити його виплату з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 р., перерахунок здійснено, що підтверджується рішенням № 951060862136 від 05.11.2020.
Сума доплати згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 по справі № 420/7599/20 за позовом ОСОБА_1 за період з 19.02.2020 по 30.11.2020 склала 124206,46 грн.
Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії.
При цьому, невиплата наведеної доплати до пенсії обґрунтовується пенсійним органом відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.
Такі підстави не виконання рішення суду, суд вважає поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить позивачу, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 року по справі №420/70/19 зауважив, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Саме від Уряду залежить можливість Пенсійного фонду України забезпечити реалізацію та виконання своїх повноважень.
Також Верховний суд щодо спірних правовідносин сформував правовий висновок у постановах від 28.02.2019 року по справі №822/1080/17, від 13.06.2018 року по справі №757/29541/14-а, згідно з яким невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Крім того, суд зазначає, що оскаржувана постанова відповідача прийнята у зв'язку з повторним невиконанням рішення суду у розмірі 10200,00 грн.
При цьому, позивачем оскаржена і постанова старшого державного виконавця від 29.06.2023 ВП №67992401 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за невиконання рішення суду, якою зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року - скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.06.2023 ВП № 67992401 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер'їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі YvonnevanDuynv.Home Office зазначив, що “принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії”. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.08.2023 року ВП №67992401 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу в розмірі 10200 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Головне управління ПФУ в Одеській області, як позивач у даній справі, є суб'єктом владних повноважень.
При цьому, предметом спору у справі є перевірка правомірності рішень органу виконавчої служби з виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року у справі №420/7599/20 щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії, що входить виключно до повноважень позивача, як суб'єкта владних повноважень.
Тобто, у межах спірних правовідносин Головне управління ПФУ в Одеській області звернувся до суду з метою виконання своїх функцій та захисту своїх прав, саме як суб'єкт владних повноважень.
В свою чергу, з аналізу вищевикладених положень КАС України вбачається, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При цьому, сплачений суб'єктом владних повноважень судовий збір не стягується.
В даному випадку, вказаний висновок колегії суддів узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 17 січня 2020 року (справа № 815/2357/17).
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.08.2023 року ВП №67992401 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України Одеської області (код ЄДРПОУ 20987385,65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83);
Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, 65091, м.Одеса, вул.Разумовська, 37).
Суддя П.П.Марин