Справа № 420/24119/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення від 25 травня 2023 року № 262240020911 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: з 30.10.1989 по 13.08.1992, з 02.12.1992 по 27.03.1994, з 01.08.1994 по 02.09.1995, з 22.08.1995 по 31.05.1999, та призначити пенсію за віком ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 18.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначила, що ОСОБА_1 18.05.2023 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії за віком та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №262240020911 від 25.05.2023 відмовлено в призначенні пенсії. Як вказала позивач, підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 13.08.1992, з 02.12.1992 по 27.03.1994, з 01.08.1994 по 02.09.1995, з 22.08.1995 по 31.05.1996, оскільки заявниця працювала на підприємствах, які розташовані на території російської федерації. Позивач вказала, що не погоджується із вказаним рішенням, зазначивши, що стаж, набутий на території будь -якої з держав -учасниць Угоди, та заробіток за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав -учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Як вказала позивач, навіть у випадку виходу держави-учасниці із Угоди про гарантії прав громадян держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили та, що відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року № 72/14-612-108210, Угода про гарантії прав громадян держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчинена 13 березня 1992 р. в м. Москва, припинить свою дію для України 19 червня 2023 року. Тобто, на час звернення позивача до територіального органу Пенсійного Фонду України із заявою про призначення пенсії, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення є діючою, оскільки припинить свою дію лише в червні 2023 року. Враховуючи викладене та зазначивши, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи в РФ згідно відомостей, що містяться в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 20.09.1981, а виконання позивачем робіт, підтверджується відомостями, що містять трудовій книжці НОМЕР_1 , позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
28.09.2023 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач вказав, що згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , у спірні періоди вона працювала на підприємствах, які розташовані на території Російської Федерації, а саме: з 01.01.1992 по 13.08.1992 - на посаді контролера в заводі “Ізумруд”; з 02.12.1992 по 27.03.1994 - на посаді працівника в РПТ “Рибак Примор'я”; з 01.08.1994 по 02.09.1995 - на посаді чергової в гуртожитку ПТУ № 14; з 22.08.1995 по 31.05.1999 - на посаді прибиральниці службових приміщень в господарській службі в готелі “Тюмень”. 13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода). У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: «виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення». Відповідно до ч.2 ст.6 Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Вищезазначена міжнародна угода, при встановленні права на пенсію, надавала можливість враховувати стаж роботи набутий на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, після 31.12.1991 року. Як вказав відповідач, з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді та відповідно 01.01.2023 Угода залишалася чинною та обов'язковою до виконання між іншими її підписантами, окрім Російської Федерації. 02 грудня 2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 29 листопада 2022 №1328, якою постановлено вийти із зазначеної Угоди, вчиненої 13 березня 1992 у м. Москві та з 19.06.2023 Україна припинила участь в Угоді. Управління звертає увагу суду, що, як зазначено вище, про своє бажання припинити участь в Угоді Україна заявила до дати фактичного виходу. Таким чином, як вказав відповідач, при обчисленні страхового стажу норми Угоди не застосовуються, страховий стаж обчилюється за положеннями статті 24 Закону № 1058. Враховуючи вищезазначене, як вказав відповідач, не можливо зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 01.01.1992 по 13.08.1992, з 02.12.1992 по 27.03.1994, з 01.08.1994 по 02.09.1995, з 22.08.1995 по 31.05.1999 - періоди роботи на території РФ. Також відповідач звернув увагу суду, що період з 30.10.1989 по 01.01.1992 зараховано до страхового стажу позивача.
05.10.2023 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач зазначив, що відповідно наданих позивачем документів та відомостям реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача склав 26 років 6 місяців 13 днів. Так, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 20.09.1981: період роботи з 01.01.1992 по 13.08.1992, з 02.12.1992 по 27.03.1994, з 01.08.1994 по 02.09.1995, з 22.08.1995 по 31.05.1996, оскільки заявниця працювала на підприємствах, які розташовані на території російської федерації. Так, як зазначив відповідач, 02.12.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 29 листопада 2022 №1328, якою постановлено вийти із зазначеної Угоди, вчиненої 13 березня 1992 у м. Москві та відповідно при обчисленні страхового стажу норми Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не застосовуються, страховий стаж обчилюється за нормами статті 24 Закону № 1058. З урахуванням викладеного та зауваживши, що рішення про відмову в призначенні пенсії Головним управлінням не приймалося та позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову позивача.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 18.05.2023 про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 25 травня 2023 року № 262240020911 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії з підстав, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 13.08.1992, з 02.12.1992 по 27.03.1994, з 01.08.1994 по 02.09.1995, з 22.08.1995 по 31.05.1996, оскільки заявниця працювала на підприємствах, які розташовані на території російської федерації.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Необхідно зазначити, що до 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).
Відповідно до ч.3 Постанови №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.
Згідно з вимогами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка діяла в період виникнення спірних правовідносин та в період роботи позивача на території РФ, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацом 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року (діючої в період роботи позивача на території РФ), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Аналіз наведеного вище вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 року «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 року Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Таким чином, суд вважає протиправними посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 13.08.1992, з 02.12.1992 по 27.03.1994, з 01.08.1994 по 02.09.1995, з 22.08.1995 по 31.05.1996, оскільки заявниця працювала на підприємствах, які розташовані на території російської федерації, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.
Відповідно до абз 13 п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно п.4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 ч.2 ст.245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З урахуванням вищевикладеного, а також того, що позивачу не зараховано до страхового стажу саме періоди роботи з 01.01.1992 по 13.08.1992, з 02.12.1992 по 27.03.1994, з 01.08.1994 по 02.09.1995, з 22.08.1995 по 31.05.1996, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 25 травня 2023 року №262240020911 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: з 01.01.1992 по 13.08.1992, з 02.12.1992 по 27.03.1994, з 01.08.1994 по 02.09.1995, з 22.08.1995 по 31.05.1996.
Поряд з цим, суд зазначає, що рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема-функції щодо перерахунку пенсії та зобов'язувати відповідача прийняти те чи інше рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 752/20012/16-а, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 825/1602/17 та від 05 березня 2019 року у справі № 2040/6320/18.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 ч.2 ст.245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків викладених в рішенні суду.
Поряд з цим, позовні вимоги позивача про зобов'язання призначити позивачу пенсію суд вважає передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та оскільки вимозі про зобов'язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу(похідну) вимогу позивача не стягувався, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 25 травня 2023 року № 262240020911 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: з 01.01.1992 по 13.08.1992, з 02.12.1992 по 27.03.1994, з 01.08.1994 по 02.09.1995, з 22.08.1995 по 31.05.1996.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.05.2023 про призначення пенсії за віком,
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії 6, м.Херсон) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 536,80 грн(п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно -Кудрявська 16, м.Київ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 536,80 грн(п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра