МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2023 р. № 400/2578/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,
до відповідача:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
про:стягнення податкового боргу у сумі 139 616,71 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі-позивач, ГУ ДПС у Миколаївській області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь держави в рахунок погашення податкового боргу в сумі 139616,71 грн, а саме: з орендної плати з фізичних осіб за земельні ділянки за період з липня 2021 року до грудня 2021 року, 2022 рік.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач має податковий борг, проте всупереч вимогам чинного законодавства він є непогашеним.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позов на суму 59628 грн. На обгрунтування заперечень проти решти позовних вимог віповідач вказує, що звільнений від сплати податку на землю як особа з інвалідністю І групи. Відповідач зазначає, що починаючи з березня 2022 року на підставі Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо дії норм на період дії воєнного стану”, податок (орендна плата) не повинна нараховуватися.
Позивач подав „заперечення (на відповідь на відзив)”, яке фактично є відповіддю на відзив, в яких зазначає, що відповідач подав податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік, за якою сума орендної плати за землю становить 95986,45 грн. Позивач вказує, що пільги, визначені статтею 281 Податкового кодексу України, застосовуються виключно до платників земельного податку з фізичних осіб та не поширюються на платників орендної плати. Позивач зазначає, що платник податків має право надати уточнюючу декларацію з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік в частині зменшення нарахувань за період з 01.03.2022 до 31.12.2022.
У зв'язку з тим, що від учасників справи не надходило заяв про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку податкової заборгованості, відповідач має податковий борг із сплати орендної плати з фізичних осіб перед бюджетом на суму 139616,71 грн.
Податковий борг утворився у зв'язку з несплатою відповідачем податкового зобов'язання, що виникло на підставі:
- податкової декларації за 2021 рік, зокрема за період з липня 2021 року до грудня 2021 року в сумі 43630,26 грн;
- податкової декларації за 2022 рік в сумі 95986,45 грн.
Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачає, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Позивач вживав заходів, передбачених пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, з метою погашення податкового боргу, а саме: відповідачу було надіслано податкову вимогу від 06.10.2020 № 691-13 рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення, яке було повернуте до ГУ ДПС у Миколаївській області з відміткою оператора поштового зв'язку про підставу повернення - "за закінченням терміну зберігання".
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пункт 36.5 статті 36 Податкового кодексу України встановлює, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, згідно з пунктами 42.2, 42.5 якої документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною в 2022 році), тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
У період з 01.03.2022 до 31.12.2022 Миколаївська міська територіальна громада належала до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
У зв'язку з цим у задоволенні позовних вимог в сумі 79988,70 грн за цей період належить відмовити.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідач подав податкову декларацію з плати за землю за 2022 рік на суму 95986,45 грн, оскільки така декларація була подана 21.02.2022, тобто до введення воєнного стану та внесення Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX „Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану” змін у пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України доповненням його підпунктом 69.14.
Одночасно суд відхилив посилання відповідача на наявність у нього пільги із сплати орендної плати, оскільки пільги, визначені статтею 281 Податкового кодексу України, застосовуються виключно до платників земельного податку з фізичних осіб та не поширюються на платників орендної плати.
За такого суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, а саме: в сумі 59628 грн за період з липня 2021 року до лютого 2022 року, яка визнається відповідачем.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 44104027) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь держави в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати 59 628 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення податкового боргу в сумі 79 988,70 грн відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна