ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2023 рокусправа № 380/19051/23
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку призначеної пенсії згідно рішення за №913030125517 від 02.05.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії (обчислити) з 01.04.2019 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 13-1 Прикінцевих положень цього Закону.
В обґрунтування позову вказує на протиправність рішення відповідача, яким йому було відмовлено у перерахунку пенсії з підстав не поширення ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про прокуратуру".
Позивач зазначає, що за чинним пенсійним законодавством прокурори, яким пенсію призначено за умовами Закону України "Про прокуратуру" на час роботи на прокурорських посадах при обчисленні розміну їх пенсії прирівняні до пенсіонерів за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стверджує, що Законом визначено чітко дві умови у їх сукупності, за яких пенсія не перераховується, у той же час, під ці умови позивач не підпадає, оскільки йому пенсія призначена не за Законом України "Про пенсійне забезпечення", а за спеціальним Законом - Законом України "Про прокуратуру". А тому позивач вважає, що особи, яким пенсію призначено за Законом України "Про прокуратуру" не підпадають під обмеження, визначені абз.7 ч.4 ст. 42 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 21.08.2023 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
08.09.2023 за вх.18243ел від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Так, відповідно до п. 13-1 Прикінцевих положень Закон України № 1058, з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (крім осіб з інвалідністю І та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону (тобто, Закон України № 1058-ІV). Як було зазначено в позовній заяві, стаття 42 Закон України № 1058-ІV передбачає порядок індексації та перерахунку пенсії в солідарній системі. Стаття 9 Закону України № 1058-ІУ визначає, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Законодавець не включив до переліку пенсійних виплат, які призначаються в солідарній системі пенсію за вислугу років. Отже, відповідач робить висновок, що на підставі Закону України № 1058- ІV перерахунок пенсії за вислугою років здійснити не можна.
11.09.2023 за вх.№69086 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що відповідно до абз. 7 ч. 4 ст. 42 Закону №1058-IV, дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення», та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього закону. Тобто, законом визначено чітко дві умови у їх сукупності, за яких пенсія не перераховується. Під ці умови не підпадає, оскільки йому пенсія призначена не за Законом України «Про пенсійне забезпечення», а за спеціальним законом - Законом України «Про прокуратуру».
13.09.2023 за вх.№18584ел від представника відповідача надійшли заперечення. Вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Ухвалою суду від 02.10.2023 залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вулиця Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 20987385).
17.10.2023 за вх.№78523 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що частиною 4 статті 42 Закону № 1058 передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Однак дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення", та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону. Згідно матеріалів пенсійної справи позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.07.2016 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697. Оскільки ОСОБА_1 продовжує працювати на посаді в органах прокуратури, пенсія з 01.10.2017 виплачується відповідно до п. 13-1 Розділу XV Закону № 1058. ОСОБА_1 27.04.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058. За принципом екстериторіальності вказана заява була розглянута структурним підрозділом Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.05.2023 №913030125517 позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058, оскільки ОСОБА_1 не досяг пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058. З огляду на наведене просить відмовити у задоволенні позову.
23.10.2023 за вх.№80116 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що для відмови у перерахунку пенсії у даному випадку має бути наявні одночасно дві умови: 1) призначення пенсії за вислугу років на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення", 2) не досягнення віку, встановленого статтею 26 цього Закону. Водночас, враховуючи, що позивачу пенсія призначена за вислугу років на підставі спеціального Закону - Закону України «Про прокуратури», у даному випадку відсутня одночасна наявність зазначених вище умов.
01.11.2023 за вх.№83403 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшли заперечення. Вважає, що у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії з урахуванням відпрацьованого страхового стажу після призначення пенсії за вислугу років.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області з 26.07.2016 та йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру».
Після призначення пенсії позивач продовжив працювати в органах прокуратури.
27.04.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії, у якій просив провести перерахунок призначеної йому пенсії у порядку, визначеному ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон України № 1058-ІV) та п. 13-1 його Прикінцевих положень у зв'язку із настанням підстави - за кожні два відпрацьовані роки.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 02.05.2023 №913030125517 відмовило у проведенні перерахунку пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України № 1058-ІV, оскільки дія вказаної частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення», та які не досягли віку встановленого ст. 26 цього Закону.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, що в даному випадку склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, з 1 січня 2004 року набрав чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-ІV), який, є основним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
11.10.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII, яким Прикінцеві положення Закону України №1058-IV доповнено, зокрема, пунктом, 13-1.
Згідно з пунктом 13-1 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на умовах законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру", «Про статус народного депутата України", «Про наукову і науково-технічну діяльність" у п е р і о д р о б о т и на посадах державної служби, визначених Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів", виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.
Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.
Виплата працюючим пенсіонерам у період роботи на інших посадах пенсій, призначених на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", «Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", з 1 жовтня 2017 року поновлюється у розмірах, що були встановлені відповідними законами.
Таким чином, пунктом 13-1 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV в редакції, яка застосовується з 1 жовтня 2017 року, передбачено, що пенсія працюючому пенсіонеру, призначена на умовах Закону України "Про прокуратуру", виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України № 1058-IV.
Враховуючи, що пенсія позивачу призначена з 12.05.2016, тобто, після набрання чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", а позивач продовжує працювати в органах прокуратури, з 01.10.2017 його пенсія підлягає виплаті у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України №1058-IV, у даному випадку - у розмірі пенсії за віком, що також вбачається і з протоколу про перерахунок пенсії.
Водночас, відповідно до ч.4 ст.42 Закону України № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону України № 1058-IV).
Відтак, враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що позивач, який на даний час є отримувачем пенсії, розмір якої визначається відповідно до Закону України №1058-IV, після призначення пенсії 26.07.2016 пропрацював та продовжує працювати в органах прокуратури понад 24 місяці, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з 01.12.2022 відповідно до ч.4 ст.42 Закону України №1058-IV та п.13-1 Прикінцевих положень цього Закону.
При цьому посилання відповідачів на те, що ч.4 ст.42 Закону України №1058-IV не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах Закону України «Про прокуратуру» є необґрунтованим, враховуючи наступне.
Суд наголошує, що стаття 42 Закону України №1058-IV, яка має назву «Індексація та перерахунок пенсій» передбачає не лише порядок індексації, а й перерахунок пенсії, який визначено в частині 4 даної статті. При цьому частина 4 статті 42 Закону України №1058-IV, містить абзац сьомий, який є спеціальним до даної норми, та який передбачає виключні умови, за яких перерахунок пенсії, відповідно до даної частини не здійснюється. Так, відповідно до абз.7 ч.4 ст.42 Закону України №1058-IV. Дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення", та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону.
Тобто для відмови у перерахунку пенсії у даному випадку має бути наявні одночасно дві умови: 1) призначення пенсії за вислугу років на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення", 2) не досягнення віку, встановленого статтею 26 цього Закону. Водночас, враховуючи, що позивачу пенсія призначена за вислугу років на підставі спеціального Закону - Закону України «Про прокуратури», у даному випадку відсутня одночасна наявність зазначених вище умов.
Відтак, рішення №913030125517 від 02.05.2023, прийняте з порушенням Закону України №1058-IV, воно не може відповідати критеріям правомірності, визначеним в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним визнати таке рішення протиправним і скасувати та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.13-1 Прикінцевих положень цього Закону.
Суд зауважує, що позивач просить визнати протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у перерахунку призначеної пенсії згідно рішення за №913030125517 від 02.05.2023, однак як встановлено в ході розгляду справи, саме рішенням №913030125517 від 02.05.2023 відмовлено у здійсненні такого перерахунку.
За встановлених у справі обставин та враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913030125517 від 02.05.2023, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії є протиправним і підлягає скасуванню.
Також суд звертає увагу, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 року № 22-1, а тому з урахуванням скасування вище зазначеного рішення, та факту звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повинно здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.13-1 Прикінцевих положень цього Закону.
Щодо дати проведення перерахунку, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст. 44 Закону України №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно із ч.4 ст. 45 Закону №1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Як встановлено судом, позивач із заявою про перерахунок пенсії звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області 27.04.2023 через веб-портал. Тобто, саме 27.04.2023 є датою звернення позивача до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії. Таким чином, суд визначає, що згідно із ч.4 ст. 44 Закону №1058 позивачу має бути призначена пенсія саме з першого числа наступного місяця, в якому позивач подав заяву про перерахунок пенсії, тобто, з 01.05.2023. Відтак, вимоги в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії з 01.04.2019 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У рішенні від 15 листопада 1996 року по справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За сукупністю наведених обставин, враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України належить стягнути на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 536,80 грн з кожного відповідача.
.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вулиця Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913030125517 від 02 травня 2023 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.05.2023 перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.13-1 Прикінцевих положень цього Закону.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок сплаченого судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна