ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 рокусправа №380/21864/23
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Львівської митниці ДМС України, про визнання протиправними і скасування рішень.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Львівської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 14.07.2023 №UA209000/2023/000160/2 про коригування митної вартості товарів;
- стягнути судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані таким. Позивач вважає, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими, та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом (резервним) здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Наголошує, що не беручи до уваги інформацію, яка зазначена у поданих документах, митниця зробила хибний висновок, що декларантом не подані документи, які потрібні для визначення митної вартості товару, тому Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість товару. Вказує, що рішення які оскаржуються не містять жодних пояснень, щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.
Ухвалою від 25.09.2023 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.
Вважає спірне рішення обґрунтованими та правомірними. Вказує, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Відповідач вважає, що виявлені розбіжності цілком підставні. З урахуванням наведеного, у зв'язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. З позиції відповідача, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Тому, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
За результатами розгляду всіх наданих документів Львівська митниця дійшла Позивач подав відповідь на відзив. Зазначає, що ФОП ОСОБА_1 надав весь необхідний пакет документів, який дає можливість визначити митну вартість товару яка розраховується. Вказує, що у відзиві на позовну заяву відповідач не довів які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які конкретно документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника у відзиві на позовну заяву відповідач не довів які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які конкретно документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.09.2002. Є платником податку на додану вартість, основний вид господарської діяльності позивача згідно КВЕД: 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.
03.01.2023 між позивачем та компанією K-TARP VINA CO.LTD (В'єтнам) було укладено контракт №2216 відповідно до якого продавець продає, а покупець оплачує і отримує тенти в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
07.01.2023 продавець надав позивачу прайс лист щодо ціни товарів та проформу інвойс №23012S002 щодо обсягу замовлення, умов поставки та оплати товарів на загальну суму 90591,45 доларів США.
27.01.2023 на підставі контракту від 03.01.2023 №2216 позивач платіжним дорученням №107 перерахував продавцю кошти за товари, в розмірі 18 118,29 доларів США.
25.03.2023 позивач уклав з ТОВ «ФСР лоджистік Україна» (далі експедитор) договір №267/ФСР транспортно-експедиційного обслуговування (див. додаток 6) для організації перевезення товарів із В'єтнаму до України. Дата укладання договору уточнена відповідно до додаткової угоди від 08.06.2023 №1 до цього договору.
13.04.2023 продавець виписав позивачу комерційний інвойс №230128002 про відвантаження товарів за ціною 86475,57 доларів США та пакувальний аркуш до комерційного інвойсу. Згідно з пакувальним аркушем товари були поміщені у два контейнери № MRKU6114200/ML-VN0360750 та №MRKU3936574/ML-VN0452855.
13.04.2023 для вивезення товарів у двох контейнерах №MRKU6114200/ML-VN0360750 та №MRKU3936574/ML-VN0452855 із В'єтнаму до України митними органами В'єтнаму була оформлена митна декларація №305461491550 за ціною 86475,57 доларів США, що відповідає ціні, вказаній продавцем у комерційному інвойсі.
17.04.2023 продавець передав товари у двох контейнерах №MRKU6114200/ML- VN0360750 та №MRKU3936574/ML-VN0452855 перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів коносамент №Е0423057.
13.05.2023, у зв'язку з тим, що контейнери з товарами з порту у Польщі доставлялися до відповідача автомобільним транспортом у різний час, з метою уникнення простою транспорту, позивач на підставі комерційного інвойсу № 23012S002 виписав дві специфікації:
- Специфікацію №1 на товари у контейнері №MRKU61.14200/ML-VN0360750 за ціною 45217,75 доларів США;
- Специфікацію №2 на товари в контейнері №MRKU3936574/ML- VN0452855 за ціною 41257,82 доларів США, що в сумі відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.
5.05.2023 для оплати позивачем наданих транспортних послуг експедитор ТОВ «ФСР лоджистік Україна» виписав рахунок №447 за перевезення контейнерів.
26.05.2023 на підставі контракту від 03.01.2023 №2216 позивач платіжним дорученням №133 перерахував продавцю кошти за товари, в розмірі 68357,28 доларів США. Загальна сума перерахованих коштів складає 86475,57 доларів США та відповідає ціні товарів, зазначеній у комерційному інвойсі та експортній митній декларації В'єтнаму.
26.05.2023 на товари, що зазначені в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження товарів №2301030460.
08.06.2023 для оплати позивачем наданих транспортних послуг експедитор ТОВ «ФСР лоджистік Україна» виписав рахунок №577, а також для підтвердження витрат на транспортування товарів виписав довідку про транспортні витрати №08/06/23.
Товари, зазначені у специфікації №1 до комерційного інвойсу № 23012S002 були доставлені до Львівської митниці на підстав міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 07.06.2023 №66991.
У цей час по товарах, зазначених у специфікації №2 до комерційного інвойсу № 23012S002, що були доставлені раніше до митного органу, відповідач проводив митний контроль. Ці товари були заявлені позивачем до митного оформлення 08.06.2023 за митною декларацію №23UA20911000457003. У декларації позивач класифікував товари як поліетиленові ламіновані тенти (тарпаулін) за кодом УКТЗЕД 3926 90 97 90, що передбачає ставку мита 0%
По товарах, зазначених у специфікації №2 відповідач 08.06.2023 направив зразки товару, до відомчої Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби та одержав висновок від 22.06.2023 № 142000-3104-0185. У висновку експерти Держмитслужби не спростовали, а фактично підтвердили назву товару, заявлену декларантом, а саме поліетиленовий ламінований тент (тарпаулін).
По товарах, зазначених у специфікації №2 відповідач 30.06.2023 прийняв рішення про визначення коду товару №KT-UA209000-0178-2023, яким змінив назву поліетиленових ламінованих тентів (тарпаулін) на накриття (навіси) та класифікував ці товари за кодом УКТЗЕД 6306 1200 00, що передбачає ставку мита 5%.
По товарах, зазначених у специфікації №2 відповідач 14.07.2023 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000159/2 яким визначив митну вартість цих товарів як накриття (навіси) за резервним методом на рівні 3,86 доларів США за кг. З врахуванням визначеного коду товару згідно з УКТЗЕД та митної вартості товари були випущені у вільний обіг.
Після завершення митного оформлення товарів, що були зазначені у специфікації №2, позивач 14.07.2023 подав відповідачу митну декларацію №23UA209110006176U6 для митного оформлення товарів, зазначених у специфікації №1 до комерційного інвойсу №23012S002, що ввезені в контейнері № MRKU6114200/ML-VN0360750. У декларації позивач назвав товари накриттям (навіси), зазначив код товару згідно з УКТЗЕД та назву товару, як визначив відповідач, а саме 6306 1200 00 та визначив митну вартість товарів за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 45217,75 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №23UA2091 10006176U6 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA2091 10/2023/000080, виписаної відповідачем, а саме:
- Контракт від 03.01.2023 №2216 між позивачем та компанією K-TARP VINA CO.,LTD (В'єтнам) з додатками;
- Комерційний інвойс від 13.04.2023 №230128002 для оплати товарів;
- Пакувальний аркуш до комерційного інвойсу від 13.04.2023 №230128002;
- Прайс лист продавця від 07.02.2023 щодо ціни товарів;
- Митна декларація В'єтнаму від 13.04.2023 №305461491550 про оформлення товарів для вивозу в Україну;
- Коносамент від 17.04.2023 №Е04233057;
- Сертифікат походження товару від 26.05.2023 №2301030460;
- Платіжне дорученням від 27.01.2023 №107 про оплату товарів;
- Платіжне дорученням від 26.05.2023 №133 про оплату товарів;
- Специфікація від 13.05.2023 №1 до комерційного інвойсу від 13.04.2023 №230128002;
- Договір від 25.03.2023 №267/ФСР між позивачем та експедитором ТОВ «ФСР лоджистік Україна»;
- Рахунок на оплату експедитора ТОВ «ФСР лоджистік Україна» від 15.05.2023 №447;
- Рахунок на оплату експедитора ТОВ «ФСР лоджистік Україна» від 08.06.2023 №577;
- Довідка експедитора ТОВ «ФСР лоджистік Україна» про вартість транспортних послуг від 08.06.2023 №08/06/23;
- Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 07.06.2023 № 66991;
- Декларація митної вартості;
Висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 22.06.2023 № 142000-3 104-0185 по специфікації №2;
- Рішення про визначення коду товару від 30.06.2023 №KT-UA209000-0178-2023 по специфікації №2.
14.07.2023 відповідач направив позивачу повідомлення №203225, яким зобов'язав позивача надати додаткові документи.
14.07.2023 позивач у відповідь на вимогу направив до відповідача листа lijib. додай ж 2 1), у якому вказав, що разом з митною декларацією надав зокрема такі документи:
- Платіжне дорученням від 27.01.2023 №107;
- Платіжне дорученням від 26.05.2023 №133;
- Прайс лист від 07.02.2023;
- Відомості із мережі Інтернет;
- Копію митної декларації В'єтнаму від 13.04.2023 №305461491550.
4.07.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000160/2, відповідно до якого: «Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне: - відповідно до п. 2.3 договору від 03.01.2023 №2216 (далі - контракт) ціни на товар вказуються в підтвердженні замовлення (якщо застосовується) та інвойсі. Відповідно до п. 4.1 контракту "інвойси підлягають оплаті протягом зазначеного в них строку. Інвойс від 13.04.2023 №23012S002 умовами оплати визначає передоплату, зокрема ”20% депозит коли підтверджується замовлення". Таким чином, контрактом та інвойсом визначено наявність замовлення. Додатково на наявність такого документу вказуєте, що перший платіж здійснено за платіжним дорученням №107 від 27.01.2023, тобто задовго до видання інвойса від 13.04.2023 №23012S002. Як зазначено вище, замовлення є документом, що визначає ціну товару, Однак, такий документ до митного оформлення не подавався. Додаток 1 до контракту від 22.05.2023 містить по два підписи представника продавця та покупця, які є ідентичними коліями одне одного (що можна з'ясувати зі взаємного розміщення елементів печатки та підпису). Також, підпис і печатка представника продавця є ідентичною копією його підпису й печатки на інвойсі від 13.04.2023 №923012S002. Зважаючи на хронологію видачі документів. лише інвойс міг бути підписаний представником продавця власноручно. Усі решта підписи є його копіями. Відповідно до п. 10.2 контракту, будь-які зміни і доповнення до контракту дійсні тільки в разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох Сторін. Додатково слід вказати, що сертифікат походження №2301030460 датований 26.05.2023, тобто після заявленої дати підписання додатку 1 до контракту. Проте, відомості про адресу отримувача в сертифікаті зазначені без врахування змін, внесених цим додатком. Рахунок №447 від 15.05.2023 не містить відомостей про те, на якій саме ділянці маршруту були надані послуги;- рахунки №447 від 15.05.2023 та №577 від 08.06.2023 містять посилання на договір №267/ФСР від 25.04.2023 та замовлення покупця №ПИЛ0001 від 26.04.2023. Як відомо з коносаменту від 17.04.2023 №Е0423057, контейнери були завантажені на борт судна вже 17.04.2023. Тобто вказаний договір, а, відповідно, й рахунок №447 від 15.05.2023 не можуть стосуватися морського фрахту. Договір №267/ФСР від 25,04.2023 та замовлення покупця №ПИГІ0001 від 26.04.2023 до митного оформлення не подавалися. Рахунок №577 від 08.06.2023 містить відомості про вартість "транспортно-експедиційного обслуговування на території України" та "винагороду експедитора на території України". Відповідні послуги, зі всією очевидністю, надавалися експедитором на всьому маршруті переміщення товару, однак, відповідні суми поза межами території України відсутні, специфікація №1 від 13.05.2023 до комерційного інвойсу №23012S002 від 13.04.2023 видана ФОП " ОСОБА_1 , який не є видавником самого інвойсу. CMR від 07.06.2023 №66991 не містить відомостей про конкретне місце завантаження, місце розвантаження товару, а також місце складання документу, натомість просто вказано "Польща" та "Україна" Це є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956. Далі - Конвенція) та не дозволяє встановити, якого саме відрізку перевезення стосується документ та чи всі транспортні документи подані до митного оформлення відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ. У прайс листі вказано, що ціни чинні з 01.02.2023. Однак, він не може підтверджувати заявлену вартість товару, оскільки перший платіж за оцінювану партію товару здійснено вже 27.01.2023, тобто узгодження ціни відбулося до цього моменту; інформація з джерел інтернету стосується виробів, виготовлених в Китаї, тоді як оцінюваний товар має в'єтнамське походження. Таким чином, митницею встановлено відсутність документа, що відповідно до контракту визначає ціну товару (замовлення), відсутність і договорів з перевізником, відсутність відомостей про витрати на морський фрахт, відсутність відомостей про вартість транспортно-експедиційного |обслуговування та винагороду експедитора поза межами митної території України, відсутність необхідних відомостей у транспортному документі; (CMR), подання нечинного документу (додаток до контракту зі скопійованими підписами). Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена 'вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана:" Прошу відповідно до ст. 53 МКУ надати документи, що І підтверджують митну вартість: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;9) якщо здійснювалося страхування. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо є взаємозв'язок між продавцем і покупцем прошу надати: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Додатково декларантом не надіслано. Таким чином митницею встановлено відсутність документа, що відповідно до контракту визначає ціну товару (замовлення), відсутність договорів з перевізником, відсутність відомостей про витрати на морський фрахт, відсутність відомостей про вартість транспортно-експедиційного обслуговування та винагороду експедитора поза межами митної території України, і відсутність необхідних відомостей у транспортному документі (CMR), подання нечинного документу (додаток до контракту зі скопійованими підписами). Митна вартість, визначена декларантом за основним методом, не може бути визнана відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ у зв'язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 цього Кодексу (замовлення, договір з перевізником, транспортні документи), та відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (відомості щодо вартості морського фрахту, відомості про вартість транспортно-експедиційного обслуговування та винагороду експедитора поза межами митної території України). Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та; методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA100180/2023/510486 12.07.2023. Коригування на комерційні рівні, розмір партії не здійснювалося.
17.07.2023 з врахуванням визначеного відповідачем коду товару згідно з УКТЗЕД та визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №23UA209110006282U1, по якій надмірно сплатив митні платежі: мито на 60979,15 гри., ПДВ на 256112,43 грн., всього на 317091,58 грн.
Вважаючи прийняту контролюючим органом рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно із ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З ст. 53 МК України висновується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Перелік документів що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості визначає ст. 53 МК України, а саме такими документами визначено: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Під час розгляду справи суд з'ясував, що позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України.
Водночас суд також враховує, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках:
1. У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;
2. Якщо наявні ознаки підробки цих документів;
3. Якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З даного приводу суд зазначає, що запити (повідомлення) митного органу за результатами обробки електронного документа (митної декларації) містять лише загальний перелік документів передбачених ст. 53 Митного кодексу України. Дані запити не конкретизують які саме документи слід додати декларанту.
Окремо суд вважає за доцільно звернути увагу на зазначені у спірних рішеннях розбіжності у зв'язку з якими митний орган не визнано заявлену стороною позивача митну вартість.
Щодо тверджень відоповідача про те, що перший платіж здійснено за платіжним дорученням №107 від 27.01.2023, тобто задовго до видання інвойса від 13.04.2023 № 23012S002. Як зазначено вище, замовлення є документом, що визначає ціну товару, суд зазначає, що вказані відомості не були зазначені в повідомленні від 14.07.2023 №203225, як підстави для витребування документів.
Наявність у митного органу підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів: що надані документи, які передбачені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
До того ж, у ст. 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Серед визначених у переліку документів відсутнє замовлення, як документ, що підтверджує митну вартість. Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України встановлено, що «Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті». Отже, ненадання відповідачу замовлення не є підставами для витребування додаткових документів,
Протиправність витребування замовлення підтверджується правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/323 1/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18: « 17. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено».
Сертифікат походження №2301030460 датований 26.05.2023, тобто після підписання додатку 1 до контракту. Проте, відомості про адресу отримувача у сертифікаті походження зазначений без врахування змін, внесених цим додатком.
Крім цього, сертифікат походження товарів не передбачений ч. 2 ст. 53 МК України, як документ, що підтверджує митну вартість товарів.
До того ж, зазначення у сертифікаті походження товарів старої адреси позивача жодним чином не свідчить про наявність у відповідача підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів, а саме: що надані документи, які передбачені у частині другій цієї етапі, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Посилаючись на те, що рахунки №447 від 15.05.2023 та №577 від 08.06.2023 містять посилання на договір №267/ФСР від 25.04.2023 та замовлення покупця №ПИЛ0001 від 26.04.2023. Як відомо з коносаменту від 17.04.2023 №Е0423057, контейнери були завантажені на борт судна вже 17.04.2023. Тобто вказаний договір, а, відповідно, й рахунок №447 від 15.05.2023 не можуть стосуватися морського фрахту, відповідач не ставив під сумнів достовірність самого факту прийняття перевізником товару для перевезення від продавця, факту видачі перевізником продавцю коносаменту, а також факту перевезення товарів із В'єтнаму до порту в Польщі та до Львівської митниці.
Крім цього, у п. 2, п. З ст. 909 ЦК України визначено, що «договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)».
Відповідно до ст. 134 Кодекс торговельного мореплавства України передбачено, що «договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є...2) коносамент».
Суд зазначає, що наявність коносаменту від 17.04.2023 №130423057 свідчить про те, що договір перевезення був укладений на дату передачі продавцем товарів перевізнику. До того ж, до договору перевезення була укладена додаткова угода про те, що датою укладання договору №267/ФСР транспортно-експедиційного обслуговування є 25.03.2023.
Крім цього, твердження відповідача про те, що договір з експедитором №267/ФСР не надавався до митного оформлення не відповідають дійсності та є неправдивими. Доказами надання договору №267/ФСР є відомості у графі 44 митної декларації від 14.07.2023 №23UA209110006176U6, а також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA2091 10/2023/000080, виписаної відповідачем.
Крім цього, разом з митною декларацією від 14.07.2023 №23UA209110006176U6 відповідачу була надана довідка експедитора ТОВ «ФСР лоджистік Україна» про вартість транспортних послуг від 08.06.2023 №08/06/23, яка згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
До того ж, позивач надав відповідачу разом з митною декларацією від 14.07.2023 №23UA209110006176U6 довідку експедитора ТОВ «ФСР лоджистік Україна» про вартість транспортних послуг від 08.06.2023 №08/06/23, згідно з якою локальні та транспортні витрати по перевезенню вантажу із порту Хайфон (В'єтнам) до кордону України Рава Руська складають 201568,88 грн. Вартість перевезення додана до ціни товарів. Відповідач не назвав жодних зауважень щодо розміру транспортних витрат, зокрема, що вони є занижені чи неправдиві.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18, визначено: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».
Щодо порушення вимог ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, з підстав, що CMR від 07.06.2023 №66991 не містить відомостей про конкретне місце завантаження, місце розвантаження товару, а також місце складання документу, натомість просто вказано "Польща" та "Україна", то відповідачу разом з митною декларацією від 14.07.2023 №23UA209110006I76U6 була надана довідка експедитора ТОВ «ФСР лоджистік Україна» про вартість транспортних послуг від 08.06.2023 №08/06/23, яка згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Крім цього, порушення конвенції не може бути підставою для витребування додаткових документів. У силу вимог ч. З ст. 53 МК України митний орган уповноважений витребувати додаткові документи виключно з трьох підстав:
- документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;
- документи мають наявні ознаки підробки;
- документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Про те, що перший платіж здійснено за платіжним дорученням №107 27.01.2023, тобто задовго до видання інвойсу від 13.04.2023 №230125002, суд зазначає, що 03.01.2023 між позивачем та компанією K-TARP VINA CO.LTD (В'єтнам) було укладено контракт №2216 а 07.01.2023 продавець надав позивачу проформу інвойс №230128002 на загальну суму 90591,45 доларів США. У проформі інвойсі зазначені умови оплати товару: 20% передоплати і 80% після видачі коносаменту до прибуття в порт призначення.
Отже, оплата, що була проведена позивачем 27.01.2023 платіжним дорученням №107 в розмірі 18 118,29 доларів США відповідає умовам, зазначеним у проформі інвойсі, є передоплатою та становить 20% від ціни, що вказана у проформі інвойсі.
Проформа інвойс від 07.01.2023 №230128002 до митного оформлення не надавалась, тому що згідно з ч. 2 ст. 53 МК України цей документ подається лише у разі, якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу. А даному випадку товари є об'єктом купівлі-продажу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №1/9901/18588/18, встановлено, що «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких мас здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. Таким чином, розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які с підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості».
03.05.2023, у зв'язку з тим, що контейнери з товарами тенти з порту у Польщі доставлялися до відповідача у різний час, з метою уникнення простою транспорту, позивач розділив товари, що зазначені в комерційному інвойсі № 23012S002 на дві частини шляхом виписування двох специфікацій, товари по яких були заявлені до митного оформлення у різний час по двох різних митних деклараціях:
- Специфікацію №1на тенти у контейнері №MRK.U6I 14200/ML-VN0360750 за ціною 45 217,75 доларів США;
- Специфікацію №2 на тенти в контейнері № MRKU3936574/ML-VN0452855 за ціною 41 257,82 доларів США.
Суд зазначає, що у сумі ціна, що зазначена у специфікаціях відповідає ціні, що вказана у комерційному інвойсі №230125002 - 86475,57 доларів США. Відомості у специфікаціях кореспондуються з даними у комерційному інвойсі, пакувальному аркуші. Всі відомості у специфікації №1 щодо кількості, найменування та ціни тентів відповідають фактичним даним та є правдивими.
Окрім перелічених вже зауважень щодо розбіжностей, відповідач вказав, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA100180/2023/510486 від12.07.2023. Коригування на комерційні рівні, розмір партії не здійснювалось.
З даного приводу суд зазначає, що зі змісту оскарженого позивачем рішення не має можливості з'ясувати який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи помилковим.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а висловив таку правову позицію: «у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом».
З огляду на викладене, суд вважає рішення відповідача необґрунтованими.
Враховуючи зазначене суд звертає увагу, що згідно з п. 2 ч. 3 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей. Відповідачем однак обрано вищу митну вартість, ніж мінімальну, що зазначена на сайті Держмитслужби в аналітичних розрізах митної вартості, при цьому, що в базах даних митниці існували відомості про оформлення такого ж товару за нижчою вартістю.
З викладеного суд висновує, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжної інструкції від 13.09.2023 №241, за цей позов сплачено 4756,37 грн. Однак вказаний позов містить одну вимогу немайнового характеру. Отже, до сплати належало 2684,00 грн. Тому, саме судовий збір у вказаному розмірі належить стягнути з відповідача. Суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду із відповідною заявою, для повернення суми надміру сплачених коштів.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 294, 295 КАС України,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.07.2023 №UA209000/2023/000160/2.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців О.Р.