печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37645/23-ц
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2023 року суддя Печерського районного суду м. Києва Підпалий В.В. перевіривши матеріали спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту набуття малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянства України, заінтересована особа: Державна міграційна служба України, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року адвокат Захарова О.О. звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з клопотанням про визначення підсудності справи за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту набуття малолітньою ОСОБА_3 громадянства України, заінтересована особа: ДМС України.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.07.2023 року у провадженні № 61-115вп23 задоволено клопотання про визначення підсудності справи за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту набуття малолітньою ОСОБА_3 громадянства України, заінтересована особа: Міграційна служба України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 року головуючим суддею визначено суддю Печерського районного суду м. Києва Підпалого В.В.
30 серпня 2023 року через канцелярію суду від представника заявників - адвоката Захарової О.О. надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали заяви на предмет відповідності нормам Цивільного процесуального кодексу України, які регулюють порядок дотримання заявником вимог щодо подачі та форми заяви в порядку окремого провадження суддя дійшов висновку про залишення заяви про встановлення факту набуття громадянства України без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 294 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
За загальними правилами заява про встановлення фактів, що має юридичне значення має відповідати нормами статей 175 та 177 ЦПК України, якими регламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви.
Згідно з п. 4, 5, 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В роз'ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Так, згідно зі ст. 121 СК України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Зі змісту спільної заяви про встановлення факту набуття малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянства України вбачається, що заявники звертаючись до суду в порядку окремого провадження просять суд застосувати положення Глави 6 Розділу IV ЦПК України та прийняти рішення, яким встановити факт набуття громадянства України малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за народженням.
Обґрунтовуючи вимоги заяви адвокат Захарова О.О. вказує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Жовті Води Дніпропетровської області, відповідно до положень ст. 3 ЗУ «Про громадянство України» з 24.08.1991 року є громадянином України, має паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 05.09.2002 року Жовтоводським МВ УМВС України в Дніпропетровській області. У зв'язку з реєстрацією шлюбу у 2007 році з громадянкою російської федерації ОСОБА_4 переїхав на постійне місце проживання до Російської Федерації, де у грудні 2009 року отримав громадянство Російської Федерації та 24.12.2009 року отримав паспорт громадянина Російської Федерації.
Крім того, адвокат Захарова О.О. у заяві про встановлення факту вказує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Жовті Води Дніпропетровської області, відповідно до положень ст. 3 ЗУ «Про громадянство України» з 24.08.1991 року є громадянкою України, має паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 21.12.2004 року Жовтоводським МВ УМВС України в Дніпропетровській області. У 2014 році ОСОБА_1 отримала громадянство Російської Федерації та 11.09.214 року отримала паспорт громадянина Російської Федерації.
23 серпня 2014 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 .
У період шлюбу у заявників народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (повторне) серії НОМЕР_3 , виданого 04.10.2022 р. 939000000002 Міжрайонним відділом ЗАГС № 1 (Палац одружень) адміністрації міського округу «Місто Калінінград», актовий запис від 19.11.2019 р. № 110199390000504824009.
Також представник заявників вказує, що будь-яких клопотань чи заяв про вихід з громадянства України у визначеному ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про громадянство України» порядку, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не подавали як до Міністерства закордонних справ України, так і до посольств чи консульських установ України в інших країнах.
Щодо підстав звернення до суду із заявою про встановлення факту громадянства України адвокат Захарова О.О. вказує, що після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну заявники разом з дитиною виїхали з Російської Федерації спочатку до Польщі, а потім до Республіки Казахстан, де наразі проживають на підставі дозволу на тимчасове проживання та мають намір повернутись в Україну разом з донькою.
Згідно з відповіддю ДМС України від 05.06.2023 р. за вих. № 6.5-5408/2-23 за інформацією ГУ ДМС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України відповідно до ст. 3 ЗУ «Про громадянство України».
Відповідно до відповіді Державної міграційної служби України від 05.06.2023 р. за вих. № 6.5-5407/2-23 за інформацією ГУ ДМС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України відповідно до ст. 3 ЗУ «Про громадянство України».
12 січня 2023 р. ОСОБА_2 звернувся до Посольства України в Республіці Казахстан в м. Астана із заявою щодо оформлення набуття громадянства України доньці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на що листом Посольства України в Республіці Казахстан від 13.01.2023 р. за вих. № 6154/71-091-26 заяву разом з доданими до неї матеріалами було повернуто на підставі п. 99 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 р. № 215, у зв'язку з тим, що згідно поданого свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 від 19.11.2022 р. батько - ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_6 зареєстровані громадянами Російської Федерації.
З матеріалів переданих до провадження судді вбачається, що суду в якості доказі обставин на які посилається сторона заявників, зокрема, надано копії:
1) паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , виданого 05.09.2002 року Жовтоводським МВ УМВС України в Дніпропетровській області;
2) паспорта громадянина Російської Федерації на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № НОМЕР_4 , виданого 24.12.2009 року органом № 290-006;
3) паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_5 , виданого 21.12.2004 року Жовтоводським МВ УМВС України в Дніпропетровській області;
4) паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_6 , виданого 24.02.2019 року;
5) паспорта громадянина Російської Федерації на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № НОМЕР_7 , виданого 11.09.2014 року органом № 290-006;
6) повторно виданого свідоцтва про укладення шлюбу між громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та громадянкою Російської Федерації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого 23.08.2014 року органом 92900022 Сєвєродвінським територіальним відділом агентства ЗАГС Архангельської області за актовим записом № 1192;
7) повторно виданого свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянки Російської Федерації - ОСОБА_3 , батьками якої зазначено громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та громадянку Російської Федерації ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
8) дозволу на тимчасове проживання громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 в Республіці Казахстан;
9) дозволу на тимчасове проживання громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 в Республіці Казахстан;
10) листа Посольства України в Республіці Казахстан № 6154/71-091-26 від 13.01.2023 року про повернення матеріалів заяви ОСОБА_2 від 12.01.2023 року щодо набуття громадянства України громадянкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
11) відповіді Державної міграційної служби № 6.5-5408/2-23 від 05.06.2023 року про наявність у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянства України;
12) відповіді Державної міграційної служби № 6.5-5407/2-23 від 05.06.2023 року про наявність у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянства України.
З огляду на викладені у заяві обґрунтування та копії документів наданих суду вбачається, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 станом на дату звернення до суду із означеною заявою має паспорт громадянина України та є її діючим громадянином, при чому з 11.09.2014 року має подвійне громадянство та є громадянкою Російської Федерації що підтверджується наданою суду копією паспорта громадянина РФ.
Крім того, з наданих судді матеріалів вбачається, що заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 станом на дату звернення до суду із означеною заявою має паспорт громадянина України та є її діючим громадянином, при чому з 24.12.2009 року має подвійне громадянство та є громадянином Російської Федерації що підтверджується наданою суду копією паспорта громадянина РФ.
Відповідно до статті 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про громадянство України», громадянство України припиняється внаслідок втрати громадянства України.
У відповідності до пункту 1 абзацу 1 статті 19 Закону України «Про громадянство України», підставами для втрати громадянства України є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.
З наданих суду матеріалів вбачається відсутність будь-яких даних та доказів, що підтверджують відсутність правових підстав для прийняття уповноваженими чинним законодавством органами державної влади підстав для прийняття рішення про позбавлення заявників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 громадянства України на підставі п. 1 абз. 1 ст. 19 Закону України «Про громадянство України».
Крім тог, зі змісту адвокатського запиту адвоката Захарової О.О. від 12.05.2023 року до ДМС України та відповіді на означений запит вбачається відсутність будь-яких даних про наявність у заявників, які є громадянами України громадянства Російської Федерації та правової оцінки ДМС України означеного факту.
З огляду на викладене, для усунення недоліків стороні заявників необхідно надати суду достовірні та достатні докази, що підтверджують обізнаність уповноважених органів державної влади України про наявність у громадян України - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 громадянства Російської Федерації та відсутності правових підстав для прийняття рішення про внесення подання про втрату громадянства України на підставі п. 1 абз. 1 ст. 19 Закону України «Про громадянство України» в порядку визначеному Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 «Про питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».
На підтвердження факту народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та її походження від громадян України суду надано копії повторно виданого 04.10.2022 року свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 з якого вбачається, що батьком дитини є громадянин Російської Федерації - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а матір'ю дитини є громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Разом з тим, суду не надано жодних доказів, що підтверджують факт належності даних про осіб зазначених у свідоцтві про народженні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 як батьки громадянам України ОСОБА_10 та ОСОБА_7 .
З огляду на зазначене стороні заявників для усунення недоліків необхідно надати суду достовірні та достатні докази, що підтверджують факт належності даних про батьків зазначених у свідоцтві про народженні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянам України ОСОБА_10 та ОСОБА_7 .
Крім того, з копії повторно виданого свідоцтва про народження ОСОБА_3 вбачається, що особа в інтересах якої подано заяву про встановлення факту громадянства народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Разом з тим, з матеріалів наданих суду вбачається відсутність будь-яких даних та доказів, що підтверджують поважність причин незвернення ОСОБА_10 та ОСОБА_1 до органів державної влади України із заявами про надання спільній доньці громадянства України протягом періоду часу з листопада 2019 року до січня 2023 року, що складає 3 роки та 2 місяців.
Таким чином для усунення недоліків заяви необхідно надати суду обґрунтовані пояснення та дійсні причини ініціювання процесу набуття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянства України лише через більше ніж 3 роки після її народження та надати суду докази. що підтверджують означені обставини.
У заяві про встановлення факту громадянства представник вказує, що заявники наразі проживають у Республіці Казахстан на підставі дозволу на тимчасове проживання.
З копій документів наданих на підтвердження означених обставин вбачається, що дозвіл на тимчасове проживання на території Республіки Казахстан надано громадянці Російської Федерації - ОСОБА_6 та громадянину Російської Федерації - ОСОБА_2 .
Разом з тим, суду не надано жодних доказів, що підтверджують факт надання ОСОБА_10 та ОСОБА_1 дозволу на тимчасове проживання в Республіці Казахстан, як громадянам України.
З огляду на викладене, для усунення недоліків заявникам необхідно надати суду достовірні та достатні докази, що підтверджують факт перебування на обліку в Республіці Казахстан, як громадян України.
Як було зазначено вище, обґрунтовуючи обраний спосіб захисту та зміст вимог заяви про встановлення факту громадянства України, адвокат Захарова О.О. посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 6 та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України» вказує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має право на набуття громадянства України за народженням, оскільки є такою, що народжена від громадян України.
В порядку позасудового вирушення даного питання у січні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Посольства України в Республіці Казахстан із заявою щодо оформлення набуття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянства України, у відповідь на яку одержав відмову, вмотивовану тим, що подана заява не відповідає п. 99 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215.
З наведеного у заяві про встановлення факту громадянства та відповіді Посольства України в Республіці Казахстан від 13.01.2023 року № 6154/71-091-26 вбачається, що зміст правовідносин що склалися та факту який представник заявника просить суд встановити породжує спір про право на громадянство України.
Так, Верховного Суду України роз'яснено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право; 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Не можуть бути встановлені в судовому порядку, зокрема, факти щодо належності до певної національності та набуття громадянства України.
Відповідно до встановленої судової практики окреме провадження є безспірним, оскільки в ньому не розглядається матеріально-правовий спір, а можуть встановлюватися тільки факти та стани, які мають юридичне значення, а також підтверджуватися наявність чи відсутність неоспорюваних прав. Якщо у порядку окремого провадження заявлено вимоги, що мають на маті вирішення спору про право суд відмовляє у відкритті провадження по справі та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про цивільне право заінтересованої особи.
Під спором про право розуміється певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Зі змісту заяви вбачається, що метою звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення юридичного факту - набуття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянства України за народженням, є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для оформлення громадянства України.
Представник заявників свою заяву мотивує посиланнями на положення Закону України «Про громадянство України» з метою встановлення обставин направлених на реалізацію права на оформлення громадянства України за народження.
В даному випадку право ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на громадянство України за народженням заперечується Посольством України в Республіці Казахстан, що має ознаки спору про право, який має вирішуватися у порядку позовного провадження.
З огляду на викладене, для усунення недоліків заяви про встановлення факту набуття громадянства України стороні заявників необхідно належним чином обґрунтувати обраний спосіб захисту та зазначити мету звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до суду із дано заявою.
З огляду на вищезазначене, вказані обставини наявні вагомі перешкоди для прийняття рішення про відкриття провадження у справі, а заявою про встановлення факту набуття громадянства України за народженням не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а тому відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України її слід залишити без руху з вказаних вище підстав та надати заявникам строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали шляхом подання до суду заяви з урахуванням недоліків викладених у тексті даної ухвали.
В разі невиконання вимог ухвали суду, заява, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута заявникам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175-177, 185, 294, 353 ЦПК України суддя, -
УХВАЛИВ:
Спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту набуття малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянства України, заінтересована особа: Державна міграційна служба України, - залишити без руху.
Роз'яснити заявнику, можливість усунути виявлені недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Підпалий