РІШЕННЯ
Іменем України
14 листопада 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1045/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.
Позивач: ОСОБА_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
Відповідач: Акціонерне товариство «Асвіо Банк»,
код ЄДРПОУ 09809192, вул. Преображенська, 2, м. Чернігів, 14000
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Проект Лайт Консалтинг»,
код ЄДРПОУ 41612233, вул. Магнітогорська, 19, кв. 15, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, 51900
Предмет спору: про визнання поруки припиненою,
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
від позивача: Тиховліс В. Р., адвокат;
від відповідача: Дубров Д. Г., адвокат;
від третьої особи: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства «Асвіо Банк», у якому позивач просить суд визнати припиненою поруку ОСОБА_1 , встановлену договором поруки №87-201/22П, укладеним між відповідачем (Гарантом) та позивачем (Поручителем).
Процесуальні дії у справі.
У зв'язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 01.08.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 07.08.2023 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 05.09.2023 о 10:30 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов.
Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 07.08.2023 відповідач отримав 11.08.2023, а отже останнім днем для подання відзиву на позов є 28.08.2023.
17.08.2023 відповідач направив до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, у тому числі доказами їх направлення позивачу.
За клопотанням представника відповідача ухвалою суду від 04.09.2023 постановлено підготовче засідання, призначене на 05.09.2023 о 10:30, провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua.).
Представник відповідача через технічні несправності не зміг приєднатися до судового засідання в режимі відеоконференції.
Позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали в його електронний кабінет, але у підготовче засідання 05.09.2023 не з'явився.
До початку підготовчого засідання від представника позивача - адвоката Машошиної А. О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що вона у цей же день буде брати участь у судовому засіданні в іншій справі, яка призначена до розгляду у Дніпровському апеляційному суді о 09:50.
Суд визнав неповажними причини неявки позивача у це судове засідання та відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідні мотиви суду викладені в ухвалі від 05.09.2023.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України підготовче засідання 05.09.2023 проводилось за відсутності сторін (їх представників).
Суд долучив до матеріалів справи наданий відповідачем відзив на позовну заяву з доданими до нього документами як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з його урахуванням.
Усуваючи недоліки позовної заяви, позивач подав до суду клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект Лайт Консалтинг».
Подане клопотання обґрунтоване тим, що у випадку задоволення позову ТОВ «Проект Лайт Консалтинг» буде нести самостійну, одноосібну відповідальність перед відповідачем.
Ухвалою суду від 05.09.2023:
- залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проект Лайт Консалтинг»;
- встановлено третій особі п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали суду для подання до суду та іншим учасникам справи у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, письмових пояснень щодо позову та щодо відзиву з доданими до таких пояснень документами;
- встановлено позивачу та відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання письмових пояснень третьої особи для подання до суду та іншим учасникам справи у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, відповіді на такі письмові пояснення з доданими до неї документами;
- продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів;
- відкладено підготовче засідання на 26.09.2023 на 11:00;
- повідомлено учасників справи про час та місце проведення підготовчого засідання 26.09.2023.
05.09.2023, після закінчення підготовчого засідання, від представника відповідача на електронну пошту суду надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 05.09.2023, без його участі.
19.09.2023 представник позивача - адвокат Тиховліс В. Р. у підсистемі «Електронний суд» сформував заяву про участь у судовому засіданні 26.09.2023, а також в наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції, яка отримана судом 20.09.2023.
Ухвалою суду від 25.09.2023 заяву представника позивача - адвоката Тиховліса В. Р. про проведення судових засідань у справі № 927/1045/23 у режимі відеоконференції повернуто заявнику без розгляду.
20.09.2023 через підсистему «Електронний суд» від адвоката Машошиної А. О. надійшло клопотання, у якому повідомила, що вона вже не є представником позивача у цій справі.
Учасники справи у підготовче засідання 26.09.2023 не з'явились.
Оскільки представник позивача - адвокат Тиховліс В. Р. подав до суду клопотання про участь у судових засіданнях, у тому числі 26.09.2023, у режимі відеоконференції, суд доходить висновку, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення цього підготовчого засідання.
Відповідач також був належним чином повідомлений про час та місце проведення цього судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду від 05.09.2023 в його електронний кабінет.
Ухвала суду від 05.09.2023 була направлена третій особі засобами поштового зв'язку на адресу: вул. Магнітогорська, 19, кв. 15, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, 51900, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).
Судом зроблено витяг з офіційного веб-сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400057786622, тобто ухвали суду від 05.09.2023, направленої на адресу третій особі, з якого вбачається, що зазначена ухвала не була вручена під час доставки третій особі 22.09.2023, однак причини такого невручення у трекінгу не вказані.
Також судом зроблено витяги з офіційного веб-сайту Укрпошти про відстеження поштових відправлень (позовної заяви, заяви про усунення недоліків, відзиву відповідача), направлених на адресу третьої особи, з яких вбачається, що зазначені документи також не були вручені третій особі під час доставки.
Отже, неотримання третьою особою поштової кореспонденції носить систематичний характер, а відтак зумовлене не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою учасника справи щодо отримання кореспонденції під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Суд відзначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 27.06.2023 у справі № 910/4473/21 (910/19757/21).
Відповідно до витягу з ЄДР кінцевим бенефіціарним власником та керівником ТОВ «Проект Лайт Консалтинг» є ОСОБА_1 , яка є позивачем у цій справі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що третій особі було відомо про час та місце проведення цього підготовчого засідання.
Будь-яких заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України підготовче засідання 26.09.2023 проводилось за відсутності учасників справи (їх представників).
У підготовчому засіданні 26.09.2023 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.10.2023 о 12:00.
Ухвалою суду від 26.09.2023 (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 16.10.2023) повідомлено учасників справи про час та місце проведення судового засідання 17.10.2023.
За клопотанням представника відповідача ухвалою суду від 04.10.2023 постановлено підготовче засідання, призначене на 17.10.2023, провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua.).
За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 16.10.2023 постановлено підготовче засідання, призначене на 17.10.2023, провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua.).
Третя особа у судове засідання 17.10.2023 не з'явилась
Ухвала суду від 26.09.2023 була направлена третій особі, керівником якої є позивач, засобами поштового зв'язку на належну адресу.
Суд дійшов висновку, що третій особі було відомо про час та місце проведення цього судового засідання, однак жодних заяв та клопотань від неї до суду не надходило.
У судовому засіданні 17.10.2023 представник позивача повідомив про подання ним через підсистему «Електронний суд» клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку з тим, що він у цей же день буде брати участь у судовому засіданні в іншій справі, яка призначена до розгляду у Господарському суді Дніпропетровської області о 12:10, і явка його визнана судом обов'язковою.
Суд розглянувши заявлене клопотання, вважав за необхідне його задовольнити, оскільки у минулому судовому засіданні представник позивача не був присутній, а в ухвалі про повідомлення була допущена описка щодо часу призначення судового засідання та замість « 12:00» зазначено « 10:00», яка виправлена ухвалою суду від 16.10.2023, а тому позивач не зміг завчасно про це знати та подати відповідне клопотання.
У судовому засіданні 17.10.2023 суд оголосив перерву до 14.11.2023 до 11:00, яке постановлено провести в режимі відеоконференції за участю представників позивача та відповідача.
Ухвалою суду від 18.10.2023 повідомлено учасників справи про час та місце проведення судового засідання 14.11.2023.
02.11.2023 через підсистему «Електронний суд» представник позивача подав письмові пояснення у справі.
Третя особа у судове засідання 14.11.2023 не з'явилась.
У зв'язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, ухвала суду від 18.10.2023 засобами поштового зв'язку третій особі не направлялась, а була направлена на її електронну пошту - pro.light.consulting@ukr.net, зазначену позивачем у позовній заяві, як засіб зв'язку з цією юридичною особою.
Щодо такого способу повідомлення третьої особи щодо дати, часу та місця проведення цього судового засідання в умовах неналежного фінансування судів суд звертається до правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22.
Так, Верховний Суд зазначив, що
- застосовуючи процесуальний закон і формуючи відповідну практику, видається важливим враховувати реальні обставини, в яких працюють суди, і тлумачити його у світлі забезпечення гарантій на доступ до суду та його безперервної роботи; лише такий підхід забезпечить практичну відповідь на реальні проблеми та виклики сучасності;
- надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення, однак через відсутність фінансування суди не надсилають судові рішення рекомендованими листами, а повідомляють учасника про ухвалення рішень і можливість їх отримання альтернативними засобами комунікації - телефоном, електронною поштою, месенджерами;
- такі дії мають ту ж саму мету - проінформувати учасника справи;
- ключовим для оцінки правомірності цих дій суду має бути не спосіб їх вчинення (надсилання чи не надсилання рекомендованого листа), а їх здатність забезпечити досягнення мети - інформування особи про судове рішення;
- якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом; це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них;
- з огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно та добросовісно; тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення, а тому самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію;
- суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними;
- попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки.
В умовах воєнного стану надсилання судових рішень на електронну пошту, яка зазначена учасником процесу в поданих ним документах як власна електронна адреса, є доцільним і спрямованим на досягнення мети, яка полягає у повідомленні учасника процесу про ухвалене судове рішення.
Враховуючи те, що позивач, який є керівником третьої особи, був належним чином повідомлений про час та місце проведення цього судового засідання, ухвала суду від 18.10.2023 була направлена на електронну адресу, повідомлену керівником ТОВ «Проект Лайт Консалтинг», суд вважає, що третя особа знає або принаймні повинна була дізнатися про час та місце розгляду справи по суті 17.11.2023.
Крім того, суд зазначає, що Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України у редакції, чинній з 18.10.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Третя особа - ТОВ «Проект Лайт Консалтинг» відноситься до категорії осіб, зазначених у ч. 6 ст. 6 ГПК України, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.
Проте, як встановив суд, третя особа не має офіційно зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», тобто не виконала свого обов'язку щодо такої реєстрації, а відтак самостійно позбавила себе можливості отримати ухвалу суду від 18.10.2023.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України судове засідання з розгляду справи по суті 17.11.2023 проводилось за відсутності третьої особи (її представника).
Щодо поданих представником позивача письмових пояснень у справі.
Зі змісту поданих письмових пояснень вбачається, що позивач виклав додаткові фактичні та правові підстави позову, якими він обґрунтовує свої вимоги.
Так, у цих письмових поясненнях позивач зазначив, що причиною подання позову було вказано те, що умови п. 6.8.5 Договору поруки встановлюють умови, явно обтяжливі для позивача та які позивач не погодився б прийняти за звичайних умов; Договір поруки є договором приєднання і такий договір міг бути підписаний позивачем лише в редакції, запропонованій відповідачем.
Правовими підставами позову позивач визначив ст. 3, 509, 634, 651 ЦК України.
Позивач зазначає, що при поданні цих письмових пояснень не змінюються фактичні підстави позову та предмет позову; фактичними підставами позову залишається невідповідність п. 6.8.5 Договору поруки вимогам законодавства щодо принципів справедливості та добросовісності.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Зі змісту позовної заяви слідує, що фактичними підставами позову є укладення договору про надання банківської гарантії №955-22/В1 від 19.12.2022, договору поруки №87-201/22П від 19.12.2022 та збільшення відповідальності боржника (третьої особи) без згоди поручителя ( ОСОБА_1 ), що, на думку позивача, є підставою для припинення поруки.
У позові міститься посилання на п. п. 6.8.5 Договору поруки, за змістом положень якого позивач зробив висновок, що зміна обсягу відповідальності боржника за договором про надання гарантії потребує укладення додаткової угоди до договору поруки.
Отже, невідповідність п. п. 6.8.5 Договору поруки вимогам законодавства щодо принципів справедливості та добросовісності не була підставою позову, як про це зазначає представник у письмових поясненнях.
Крім того, не містить позов і таких обставин як укладення договору поруки шляхом приєднання позивача до запропонованого відповідачем договору в цілому без можливості запропонувати свої умови договору.
Таким чином, суд доходить висновку, що наведені позивачем у письмових поясненнях обставини спору є доповненням позову саме новими обставинами, а не лише доповненням правових норм, що підлягають застосуванню судом при вирішенні спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно з п. 3, 6 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд: у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі.
За приписами ч. 1, п. 4, 5 ч. 3, ч. 8 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити: обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку, що доповнити підстави позову новими обставинами, як і змінити їх, позивач має саме в підготовчому провадженні, що у свою чергу надасть можливість іншим учасникам подати свої заперечення та/або вирішити інші, пов'язані з такими доповненнями, питання, що також має бути здійснено саме у підготовчому провадженні.
Однак позивач доповнив підстави позову вже під час розгляду справи по суті, тобто після закриття підготовчого провадження.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч. 1 ст. 113 ГПК України).
За приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що необхідність подання письмових пояснень виникла внаслідок зміни представника позивача у цій справі, оскільки він не погоджується з правовими підставами позову, зазначеними іншим представником, який готував позовну заяву.
Проте, як вже зазначав суд, представник позивача змінив не лише правові підстави позову, а й доповнив позов новими фактичними підставами після закінчення встановленого законом строку на вчинення такої процесуальної дії.
Зміна представника не може вважатись поважними причинами доповнення підстав позову під час розгляду справи по суті, оскільки позивач самостійно здійснює вибір свого представника у суді, а отже ризик вчинення або невчинення таким представником певних процесуальних дій або недобросовісне виконання ним своїх процесуальних обов'язків покладається на позивача.
Крім того, прийняття заяви про доповнення підстав позову під час розгляду справи по суті призведе до порушення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, надасть одній зі сторін у справі, а саме позивачу, значну процесуальну перевагу, що є неприпустимим, зважаючи на принципи господарського судочинства.
За наведених обставин, суд залишив письмові пояснення позивача без розгляду.
У судовому засіданні 14.11.2023 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання банківської гарантії №955-22/В1 від 19.12.2022, укладеного між відповідачем (Гарантом) та ТОВ «Проект Лайт Консалтинг» (Принципалом), 19.12.2022 між відповідачем (Гарантом) та позивачем (Поручителем) укладено договір поруки №87-201/22П.
Позивач вважає, що порука за зазначеним договором поруки є припиненою, оскільки збільшення відповідальності боржника за змістом п. п. 6.8.5, 6.4 Договору поруки потребує укладення додаткової угоди до договору поруки, якої укладено не було.
У відзиві на позов відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, враховуючи наступне:
- відповідно до пункту 1.6 договору поруки № 87-201/22П відповідальність поручителя є безумовною і безвідкличною і поширюється на суму наданої гарантії, проценти за користування грошовими коштами, комісійну винагороду, штрафні санкції та інші платежі по договору про надання гарантії, інші суми, передбачені цим договором та/або договором про надання гарантії;
- єдиним аргументом позивача для визнання поруки припиненою, є збільшення відповідальності боржника без згоди поручителя, хоча сам позивач звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання;
- позивач у позовній заяві взагалі не навів обставин, які підтверджують збільшення відповідальності до боржника за основним договором. Обсяг відповідальності ТОВ «Проект Лайт Консалтинг» за договором № 955-22/В1 про надання банківської гарантії від 19.12.2022 не збільшувався; додаткові угоди до договору № 955-22/В1 про надання банківської гарантії від 19.12.2022 не укладались.
Інших заяв по суті у встановлений строк до суду не надходило.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
19.12.2022 між Акціонерним товариством «Асвіо Банк» (далі - Гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проект Лайт Консалтинг» (далі - Принципал) укладено договір №955-22-В1 про надання банківської гарантії (далі - Договір про надання гарантії).
Згідно з п. 1.1 Договору про надання гарантії Гарант в забезпечення належного виконання Принципалом своїх зобов'язань перед Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - Бенефіціар), відповідно до умов протокольного рішення №000005/03/22 уповноваженої особи від 13.12.2022 на закупівлю « 90910000-9: Послуги з прибирання Лот №1 Послуги з прибирання Східного ТУОМ (ДК 021:2015-90910000-9 Послуги з прибирання), Лот №2 Послуги з прибирання Північного ТУОМ (ДК021:2015-90910000-9 Послуги з прибирання), Лот №3 Послуги з прибирання Західного ТУОМ (ДК021:2015-90910000-9 Послуги з прибирання), Лот №4 Послуги з прибирання Південного ТУОМ (ДК021:2015-90910000-9 Послуги з прибирання, а саме: Лот № 1 Послуги з прибирання Східного ТУОМ (ДК 021:2015-90910000-9 Послуги з прибирання)», ідентифікатор закупівлі: UA-2022-11-25-005758-а (далі - Контракт/документація) та Заяви про надання гарантії (далі - Заява) зобов'язається після виконання Принципалом умов п.п. 2.1, 2.2, 2.3 цього договору надати Бенефіціару безвідкличну банківську гарантію (далі - Гарантія).
Відповідно до п. 1.2 Договору про надання гарантії сума Гарантії (гранична сума відповідальності Гаранта) становить 341 190,00 грн, а саме: Лот №1.
Вид гарантії - гарантія виконання зобов'язань (п. 1.3 Договору про надання гарантії).
Строк дії Гарантії з дати набрання чинності Гарантії (якщо в Гарантії не зазначено інше) до 4 березня 2024 року включно (п. 1.4 Договору про надання гарантії).
Пунктом 1.5 Договору про надання гарантії передбачено, що загальна сума зобов'язань за наданою Гарантією зменшується на суму платежів, сплачених Принципалом і Гарантом на користь Бенефіціара.
Сторони досягли згоди, що обсяг та умови гарантійних зобов'язань Гаранта за Гарантією визначається у самій Гарантії, що складена відповідно до умов цього Договору і Заяви (п. 1.6, Договору про надання гарантії).
Згідно з п. 2.2 Договору про надання гарантії в забезпечення виконання Принципалом своїх зобов'язань щодо відшкодування суми, що може бути оплачена Гарантом за Гарантією, сплати нарахованих комісій, процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат за цим Договором, Гарант відкриває рахунок, на який Принципал перераховую суму забезпечення у розмірі 102 357,00 грн, що дорівнює сумі, зазначеній в Заві про надання гарантії.
У пункті 2.4 Договору про надання гарантії сторони визначили, що за зобов'язання Гаранта по наданій Гарантії Принципал сплачує Гаранту в гривнях комісійну винагороду у розмірі 8529,75 грн. Принципал зобов'язаний сплатити Гаранту комісійну винагороду до факту надання Гарантії шляхом перерахування відповідної суми на рахунок.
За умовами п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору про надання гарантії протягом одного робочого дня від дати отримання вимоги від Бенефіціара про оплату по Гарантії, Гарант письмово повідомляє Принципала про отримання такої вимоги та направляє її копію (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії).
Протягом трьох робочих днів з дня направлення письмового повідомлення Гаранта про отримання вимоги на оплату по Гарантії, якщо інший строк не зазначено у повідомленні, Принципал зобов'язаний перерахувати Гаранту грошові кошти (грошове покриття) в сумі, зазначеній Гарантом та необхідній для виконання вимоги на оплату по Гарантії, на рахунок, вказаний Гарантом.
У випадку отримання Гарантом вимоги на оплату по Гарантії (разом з копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачено умовами гарантії), та її відповідності за формальними ознаками умовам Гарантії, Гарант протягом 5 робочих днів після надходження такої вимоги, якщо інше не визначено умовами Гарантії, здійснює виконання своїх зобов'язань за Гарантією шляхом сплати згідно з умовами Гарантії суми, визначеної у вимозі, але в будь-якому разі не більше ніж сума взятих Гарантом зобов'язань за Гарантією (з врахуванням раніше здійсненних платежів за Гарантією, якщо вони мали місце). Гарант має право передбачені цим пунктом дії виконувати незалежно від своєчасності виконання Принципалом зобов'язань, визначених пунктом 4.2 цього Договору. Принципал усвідомлює та звільняє Гаранта від відповідальності за будь-які наслідки виконання Гарантом цього пункту Договору до отримання від Принципала коштів згідно з п. 4.2 цього договору.
У розділі 5 Договору про надання гарантії встановлена відповідальність за порушення Принципалом взятих на себе зобов'язань у вигляді сплати Гаранту пені, штрафу, а також відшкодування завданих збитків.
Цей договір набуває чинності з дати підписання його уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін. Цей Договір діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 9.1 Договору про надання гарантії).
19.12.2022 між Акціонерним товариством «Асвіо Банк» (далі - Гарант) та ОСОБА_1 (далі - Поручитель) укладено договір поруки №87-201/22П (далі - Договір поруки).
У преамбулі Договору поруки міститься визначення термінів, які вживаються у цьому договорі, зокрема, «зобов'язання» - це зобов'язання Принципала за Договором про надання гарантії, у тому числі: відшкодувати Гаранту суму грошових коштів, фактично сплачених Гарантом на користь Бенефіціара у разі настання гарантійного випадку на умовах гарантії; сплатити Гаранту комісійну винагороду за надання гарантії в розмірі та на умовах Договору про надання гарантії; сплатити Гаранту проценти за користування грошовими коштами в розмірі та на умовах Договору про надання гарантії; сплатити інші платежі, передбачені Договором про надання гарантії; у разі порушення умов Договору про надання гарантії сплатити неустойку (штраф, пеню) в розмірі та в строки, що передбачені Договором про надання гарантії; виконувати інші зобов'язання, що передбачені Договором про надання гарантії, а також відшкодувати всі збитки, витрати, понесені Гарантом в зв'язку з неналежним виконанням або невиконанням Принципалом умов Договору про надання гарантії.;
«порука» - відповідальність Поручителя перед Гарантом за порушення Принципалом Зобов'язання. Поручитель відповідає перед Гарантом у тому ж обсязі, що і Принципал, включаючи відшкодування суми грошових коштів, фактично сплачених Гарантом на користь бенефіціара, сплату процентів, комісійної винагороди, неустойки, відшкодування збитків та інших витрат Зобов'язання, визначених Договором про надання гарантії.
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки згідно з цим договором та чинним законодавством України Поручитель зобов'язується відповідати перед Гарантом у порядку та в строки (терміни), встановлені цим Договором, за виконання в повному обсязі Принципалом Зобов'язання, що передбачене Договором про надання гарантії. Порукою на підставі цього Договору забезпечується як виконання Принципалом Зобов'язання, так і вимоги Гаранта щодо відшкодування в повному розмірі понесених ним:
- витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за Зобов'язанням;
- збитків, завданих порушенням Поручителем умов цього договору та усіх витрат згідно Договору про надання гарантії.
Згідно з п. 1.2 Договору поруки Принципал і Поручитель відповідають перед Гарантом як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Гаранта вимагати виконання Зобов'язань повністю (чи у будь-якій його частині) як Принципала та Поручителя разом, так і від кожного окремо.
У п. 1.5 Договору поруки Поручитель надав згоду нести відповідальність при збільшенні/зменшенні розміру суми наданої Гарантії, процентів за користування грошовими коштами, комісійної винагороди, штрафних санкцій, а також при зміні будь-яких інших умов Договору про надання гарантії, відповідно до умов, які будуть визначені в додаткових угодах (договорах про внесення змін та доповнень) до Договору про надання гарантії та які будуть діяти в момент настання відповідальності Поручителя, без укладення додаткових угод (договорів про внесення змін та доповнень до цього Договору).
Поручитель також відповідає перед Гарантом за компенсацію інфляційних втрат, збитків, які спричинені Гаранту невиконанням або неналежним виконанням Зобов'язань за Договором про надання Гарантії, за сплату інших платежів, які передбачені Договором про надання гарантії, за виконання Принципалом інших умов Договору про надання гарантії та компенсацію інших витрат, які зазнав Гарант.
Відповідно до п. 1.6 Договору поруки відповідальність Поручителя є безумовною і безвідкличною і поширюється на суму наданої Гарантії, проценти за користування грошовими коштами, комісійну винагороду, штрафні санкції та інші платежі по Договору про надання гарантії, інші суми, передбачені цим Договором та/або Договором про надання гарантії.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до виконання у повному обсязі зобов'язань за Договором про надання гарантії (п. 6.1 Договору поруки).
Порука за цим договором набуває чинності з моменту укладення цього Договору та діє чотири роки і три місяці (п. 6.2 Договору поруки).
У п. 6.8.5 Договору поруки підписанням цього договору Поручитель надав Гаранту згоду на будь-які майбутні зміни обсягу відповідальності Принципала за Договором про надання гарантії, в тому числі такі, внаслідок яких відбудеться збільшення обсягу відповідальності Поручителя за цим Договором, зокрема, але не виключно, будь-які зміни Договору про надання гарантії, внаслідок якої збільшується розмір суми наданої гарантії, що надається Принципалу, строк Гарантії, та/або розмір комісійних винагород, та/або неустойки (пені, штрафів), та/або будь-яких інших платежів, які Принципал згідно з Договором про надання гарантії повинен сплачувати Гаранту та за виконання яких Поручитель поручається згідно з цим Договором, і погоджується з тим, що такі зміни не є підставою для припинення встановленої цим Договором поруки, і встановлена цим Договором порука залишається чинною протягом строку, встановленого в п. 6.2 цього договору, а Поручитель відповідає перед Гарантом у тому ж обсязі, що і Принципал, з урахуванням будь-яких майбутніх змін обсягу відповідальності Принципала за Договором про надання гарантії. Дана згода Поручителя є безумовною, безвідкличною і не обмежена строком дії.
Поручитель надає поруку та підтверджує, що продовження строку (терміну) дії Гарантії, збільшення/зменшення розміру суми наданої Гарантії та/або збільшення/зменшення розміру процентної ставки за користування грошовими коштами, та/або збільшення/зменшення розміру комісійної винагороди, та/або збільшення/зменшення порядку сплати процентів та/або комісійної винагороди, збільшення/зменшення розміру штрафних санкцій, а також інші зміни умов цього Договору про надання гарантії не є підставою для припинення дії даного договору та зобов'язань Поручителя (п. 6.9 Договору поруки).
27.12.2022 відповідачем було видано гарантію виконання зобов'язань №955-22/В1, відповідно до якої Акціонерне товариство «Асвіо Банк» за першою вимогою Бенефіціара (Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго») без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов'язання заплатити Бенефіціару протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Бенефіціара, передбачену цією Гарантією грошову суму у розмірі 341 190,00 грн у випадку порушення Принципалом зобов'язань за Договором. Гарантія набирає чинності з моменту її видачі і залишається дійсною до 04 березня 2024 року.
Відповідно до платіжних інструкцій №242 та №243 від 26.12.2022 ТОВ «Проект Лайт Консалтинг» перерахувало АТ «Асвіо Банк» комісійну винагороду у розмірі 8529,75 грн та грошове покриття згідно Договору про надання гарантії у розмірі 102 357,00 грн.
29.03.2023 Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до АТ «Асвіо Банк» з вимогою №01/15731 платежу за гарантією виконання зобов'язань від 27.12.2022 №955-22/В1, у якій вимагало сплатити грошову суму у розмірі 341 190,00 грн.
АТ «Асвіо Банк» направило ТОВ «Проект Лайт Консалтинг» лист №1088 від 11.04.2023, у якому повідомило про отримання вимоги від Бенефіціара та просило для забезпечення компенсації суми згідно з вимогою сплатити кошти у розмірі 238 833,00 грн протягом 3 банківських днів з дня направлення даного повідомлення.
Згідно з меморіальним ордером №336_11 від 18.04.2023 АТ «Асвіо Банк» перерахував кошти на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» згідно з вимогою №01/15731 від 29.03.2023 по ТОВ «Проект Лайт Консалтинг» за Договором про надання гарантії.
18.04.2023 АТ «Асвіо Банк» направило ТОВ «Проект Лайт Консалтинг» лист №1160, у якому повідомило про перерахування коштів ПрАТ «НЕК «Укренерго» коштів у розмірі 341 190,00 грн та просило сплатити кошти у розмірі 238 833, 00 грн (з урахуванням вже сплачених коштів у сумі 102 357,00 грн) протягом 3 робочих днів з моменту виконання Гарантом зобов'язань по Гарантії.
20.04.2023 АТ «Асвіо Банк» звернулося до ТОВ «Проект Лайт Консалтинг» та ОСОБА_1 з письмовим повідомленням з вимогою про сплату заборгованості за договором про надання банківської гарантії №955-22/В, у якому повторно вимагав сплатити кошти у розмірі 238 833,00 грн (грошове покриття за Договором про надання гарантії) та сплатити штраф у розмірі 341190,00 грн у зв'язку із невиконанням Принципалом п. 4.2.1 Договору про надання гарантії.
Позивач вважає, що порука за Договором поруки є припиненою внаслідок збільшення відповідальності боржника без згоди поручителя.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).
За приписами ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Підстави припинення поруки визначені у ст. 559 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ч. 1-4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.
Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Фактичні підстави цього позову зводяться до того, що сторони не укладали додаткову угоду про збільшення розміру поруки у разі збільшення відповідальності боржника (ТОВ «Проект Лайт Консалтинг»), а правовою підставою позову - ч. 1 ст. 559 ЦК України.
Разом з тим, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється за наявності лише такої умови - припинення забезпеченого нею зобов'язання, натомість збільшення обсягу відповідальності боржника без згоди поручителя (або, на думку позивача, без укладення відповідної додаткової угоди між кредитором і поручителем про можливість такого збільшення) не є підставою для припинення поруки, в такому разі поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2019 у справі №523/3082/14-ц 03.07.2019 у справі №369/1690/15-ц, від 20.09.2018 у справі №676/4735/15-ц, від 30.05.2018 у справі №725/4911/15-ц, від 17.04.2018 у справі №910/1864/17, від 16.12.2018 у справі №569/9873/16-ц, від 07.02.2020 у справі №761/23565/15-ц, від 09.10.2019 у справі №646/3863/16-ц щодо припинення поруки за наявності факту зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, на які посилається позивач, зроблені на підставі іншої редакції ч. 1 ст. 559 ЦК України, яка була чинною до 04.02.2019, тобто до моменту виникнення спірних правовідносин.
Так, частиною 1 ст. 559 ЦК України (у попередній редакції) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Однак Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», який набрав чинності 04.11.2018 та введений в дію з 04.02.2019, ч. 1 ст. 559 ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої законодавець фактично виключив таку підставу припинення поруки як зміну зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, та визначив інші наслідки збільшення обсягу відповідальності боржника без згоди поручителя, а саме обмежив відповідальність поручителя тим обсягом, що існував до такої зміни зобов'язання.
Таким чином, зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду не підлягають врахуванню у даній справі, оскільки не є релевантними до спірних правовідносин.
Крім того, позивач у позовній заяві взагалі не навів обставин та доказів, які підтверджують збільшення відповідальності боржника за Договором про надання гарантії.
При цьому, як встановив суд, позивач за Договором поруки взяв на себе зобов'язання відповідати перед відповідачем за виконання в повному обсязі третьою особою (ТОВ «Проект Лайт Консалтинг») зобов'язань за Договором про надання гарантії, у тому числі в частині відшкодування суми грошових коштів, фактично сплачених Банком Бенефіціару, сплати процентів, комісійної винагороди, неустойки, відшкодування збитків та інших витрат, визначених Договором про надання гарантії, а також надав згоду нести відповідальність у разі збільшення розміру зобов'язань за Договором про надання гарантії, яка за змістом п. 1.5 Договору поруки не потребує укладення додаткових угод (договорів про внесення змін та доповнення).
Позивач не навів обставин та не надав суду доказів збільшення відповідальності боржника за Договором про надання гарантії.
Направлення АТ «Асвіо Банк» письмового повідомлення від №1188 від 20.04.2023 на адресу ТОВ «Проект Лайт Консалтинг» та ОСОБА_1 з вимогою сплатити кошти у розмірі 238 833,00 грн - грошове покриття за Договором про надання гарантії та штраф у розмірі 341190,00 грн, не свідчить про збільшення відповідальності боржника, оскільки обов'язок з їх сплати у відповідних розмірах одразу був передбачений у п. 4.2.1 та 5.10 Договору про надання гарантії в редакції, чинній на момент укладення спірного договору поруки.
Отже, суд доходить висновку про відсутність у взаємовідносинах сторін обставин збільшення відповідальності боржника за Договором про надання гарантії.
За відсутності фактичного збільшення відповідальності боржника укладення додаткової угоди про збільшення відповідальності поручителя з тим же змістом, як і п. 6.8.5 Договору поруки, взагалі є нелогічним і нерозумним.
Слід також зазначити, що господарський суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач; при цьому користуючись принципом «суд знає закони», при вирішенні спору суд може застосовувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач як правову підставу позову.
Проте, суд вирішує спір, виходячи з тих обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, та не має права самостійно відшукувати, досліджувати, встановлювати всі можливі підстави для задоволення позову, про які не заявляв позивач або його відмови, якщо про них не заявляв відповідач.
Таким чином, виходячи зі змісту диспозитивних положень ч. 1, пунктів 4, 5 ч. 3 статті 162 на позивача при поданні позову покладається обов'язок визначення предмета та підстав позову.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
Близькі за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №910/11718/22.
Позивач у позовній заяві не наводив інших підстав припинення поруки, у тому числі внаслідок припинення забезпеченого нею зобов'язання, та не надав відповідних доказів, а суд не вправі самостійно відшукувати, досліджувати, встановлювати всі можливі підстави для задоволення позову, про які не заявляв позивач.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат.
Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 24.11.2023.
Суддя В. В. Шморгун